Мозолевський Борис – Шипшина

1

Ви бачили, як на заході,
Зненацька підрубаний пругом,
Падає в стерні,
Розкинувши руки,
Олов’яний соняшник сонця?

Очі у бугаїв тоді
Наливаються кров’ю,
Спалахує по низинах роса,
І ось вона зводиться
На кам’янім косогорі,
Мов перекошена судома
Землі.

Шипшино,
Любове моя незрадливая,
З руками в шипах,
Як в болючім струп’ї!
Розкусиш ягоду,
А у ній –
Лиш зерня сухе
У колючім волоссі.
Не знаю –
Плоди твої
В листі горять
Чи краплі чиєїсь
Зашерхлої крові?

2

Я довго блукав по землі,
Щоб збагнуть,
Де зло, де добро, але все – намарне.
Я серцем карався – ніщо не давалось,
Аж поки ти знов не зустрілась мені
І я не згадав тоді слід серед степу –
Дідівської хати підпори криві,
Колгоспниць, похилених над снопами,
І зорі, і вибухи сорок четвертого,
І прапор червоний під небеса.

3

О, я пам’ятаю ще,
Як ти цвіла!
Тичинок твоїх
Оксамитову вроду.
Невже в тім потреба –
Так ніжно цвісти,
Щоб так ось узятися
Струп’ям?
Зродити цей дрібочок
Зернят сухих,
І в землю безплідну
Їх мовчки зронить,
І паростком з неї
Проклюнутися?

4

Я топки шалені свої шурував.
Я протирав до кісток долоні.
Коли ж починало рябіти в очах,
В безбожнім ревучім полум’ї,

Мов смерч, виростала подоба твоя,

/> Я чув ще, як пар наді мною гримить,
Й, прозрівши,
Знеможений, падав.

5

І ось
Наді мною
Ти зводишся знов,
Схопившись корінням
За камені голі,
І, небо порвавши до крові,
Тремтиш,-
Плечем опираючись
Ночі,-
Шипшино,-
Надіє моя золота,
Нескорена мово
Бентежного серця!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Мозолевський Борис – Шипшина