Мозолевський Борис – Скіфський степ

Related posts:

1. Мозолевський Борис – З Арсенія Тарковського От і літо пройшло, Відгуло, відпалало. Тихо світиться тло, Тільки цього замало. Все, що збутись могло, Наче лист п’ятипалий, Мені в руки лягло. Тільки цього замало. Задаремно ні зло, Ні добро не пропало. Все так світло цвіло! Тільки цього замало. Не ховавсь під крило, Та життя рятувало. Мені дійсно везло. Тільки цього замало. Листя не […]...
2. Мозолевський Борис – Я встав серед ночі і вийшов у степ Я встав серед ночі і вийшов у степ, У скошене царство моє опівнічне, Де місяць над стернями наче затерп І лив у пітьму своє світло магічне. Воно колихалось, густе, як меди, Таке золоте і терпке, аж зелене, Що можна було розпізнати сліди Усіх, що ходили цим степом до мене. Озвався бугай – покотилась луна, Поволі […]...
3. Мозолевський Борис – Неоліт Монолог Над степом повінь місячна пливла, Я гола йшла, збирала квіт ромену. В моїх очах кипіла синя мла, І місяць цілував мені рамена. За балкою дві ватри на горі, А на землі ще ні межі, ні вежі. Дві білі мої втіхи, дві зорі,- Кому дам спити вашої пожежі? О непорочна святосте зачать Над прірвою бездонно-голубою! […]...
4. Мозолевський Борис – Вересень Де ходили ми степом тим, Вже не б’ють крильми стрепети. Не сміється ніч зорями – Там тепер все зорано. Пригадай колись, любая, Скільки там було люблено!.. Воду п’є з дніпра вересень. Сам-один пливе селезень....
5. Мозолевський Борис – Високе небо дихало в пульсарах Високе небо дихало в пульсарах, Степи текли повільно, як псалом, Її по-скіфськи звали Майосара, Що значить: Юнка з Місячним Чолом. Та що – чоло і що – вишневі губи, Коли з дитинства кинута в гарем. Коли прийшли під ранок душогуби. “Збирайся,- кажуть.- Підеш за царем”. Жерці стояли хижі, наче круки. Під серцем невимовно щось пекло, […]...
6. Мозолевський Борис – Монолог до мами На тих стежках за дальніми степами, За полинами, сизими від мли, Де ноги Ваші зранені ступали,- Терни колючі, мамо, наросли. Зберу увесь набуток свій у жменю. Важкий мій плуг, пісна моя рілля! Ви так хотіли щастя задля мене! Не дочекались… Пухом Вам земля… Я все іду, й всього мені замало – Доріг і звершень, друзів […]...
7. Мозолевський Борис – Земля Парфена Гречаного М. Вінграновському Із-за Голти, із-за Балти, із-за Кодими, Із-за того, що й на світі не було, На світанку білі олені виходили, Мовчки поглядали на село. А в траві, в причаєних гніздечках, Тихо посміхаючись собі, Спали в жовтих цяточках яєчка, Наче літнє небо, голубі. Можна було спати коло тітки Чи, легенько відштовхнувшись від землі, Знятися собі […]...
8. Мозолевський Борис – Приморськ На бригаді заврожаїлися сливи, Возсідали баклажани на возах. Я приїхав у Приморськ такий щасливий, Привітався тепло, скинувши рюкзак. Ніч стелилася росою по люцерні, Молодик гойдала на плечі. Перепели оглашали співом стерні, Десь далеко ухали сичі. Бригадир сільські розказував новини – Про врожай та все про клопоти свої. Степ серпанком перед світом оповили Метеорів зоряні рої. […]...
9. Мозолевський Борис – Пісня вічної дороги Чингізові Айтматову Літній день починається щебетом. Тануть в білім серпанку горби. Щоб у мандрах далеких не щезнути, Виріж костур собі із верби. І коли просвистить під тобою Та безжальна остання коса, Ти над світом зведешся вербою І вростеш в молоді небеса. Гожі зорі тобі з високості Заплітатимуть в листя свій спів. Будуть птиці до тебе […]...
10. Мозолевський Борис – дорога Веселинове спало, Миколаївка теж. Я вертався зі школи Розгрузлим степом – Найдрібніша билинка У світі без меж Із малесеньким серцем, Що билось нестерпно. Від макухи і висівок Був я кволий і миршавий. А країна підводилась По війні із руїн. Я пишався п’ятірками Й першими віршами, Тим, що харчу колгоспного На дурничку не їв. І тоді […]...
11. Мозолевський Борис – Ірій З часом, за скіфськими переказами, з’явилась у них Народжена землею діва… Зевс, злігшись із нею, Призвів сина на ймення Скіф, який, перевершивши Славою своїх попередників, назвав народ за своїм Іменем скіфами. Серед нащадків цього царя були Два брати, що відзначалися доблестю. Одного із них звали Пал, а другого Нап. Коли вони здійснили славні подвиги і […]...
12. Мозолевський Борис – Таїна За джоном донном Піймай зорю, що небом проліта, Лиши з дитятком корінь мандрагори. Пізнай, куди ідуть від нас літа, Або навчи русалок слухать хори. Хто ратиці роздвоїв сатані? Як відвертати жала навісні? Чи ось іще: про що говорять трави? Як совість від спокуси вберегти? Як не згубити напрям до мети? Як не зігнутись в бурю […]...
13. Мозолевський Борис – Тим літом у Трахтемирові На світанку приходила бабця Улита, Приносила спілих грушок полумисок, Казала: “На, поїж за мого синочка!” А син її не повернувся з далекої-далекої І дуже страшної війни. Тим літом провадилися розкопки Скіфського Трахтемирівського городища. Поблизу ж Переяслава Вже другий місяць знімався фільм “Звільнення”. Літаки налітали на переправу, Палили зенітки, І все було неприродно, Як у кіно. […]...
14. Мозолевський Борис – Вірність Лице було порепане. В’їдався в очі піт. Я хвацько правив гребкою – Колгоспник в десять літ. В кальсонах з бригадира,- Аби не без штанів,- Зоря моя ходила На дні тих клятих днів. Які я тою гребкою Тоді творив діла! Черствим шматком не гребала Душа моя мала. Худенькими плечима Ми підпирали звід, Щоб світла Батьківщина Цвіла […]...
15. Мозолевський Борис – Втеча Втечу на Кальміус, на Кальчик, на Міус, У шахти, у могили, в урожаї. Чи хто моливсь, як я тобі молюсь? А ти мою молитву зневажаєш… І ось утік. Гасаю по степах. На Кальміусі смажусь щонеділі. Дорогами і стернями пропах. І щось роблю, і наче – не при ділі. Від губ твоїх, від слів твоїх пустих, […]...
16. Мозолевський Борис – Його прихід Тихо як – ні шелесту, ні сплеску! Світло як – в душі і навкруги! Я чекав, і ось воно воскресло, Повінню зламавши береги. Світ світає? Зацвітає вишня? Я з тобою – спи, кохана, спи. Як воно таке із нами вийшло На шпилястім гребені доби? Стрілись, наче кремінь і кресало, Досвід мій і молодість твоя. Десь […]...
17. Мозолевський Борис – Маленький париж Прийду колись, життям шаленим зморений, В твій тихий дім між містом і селом, Де двері за бамбуковими шторами Ще пам’ятають рук моїх тепло. Від заздрощів побліднуть всі Сальєрі, Коли, зачувши з вулиці мій крок, В передпокої голосно заллється, Як цуценятко радісне, дзвінок. І знов ножами серце перекраю, Задивлений у ті бузкові дні, Де твій портрет […]...
18. Мозолевський Борис – добринін В кущі розбігаються дині, Січеться ячмінь на крупу – Начальник кар’єру добринін Свій “газик” жене по степу. Він міг би командувать ротами, Вести за собою полки. За ним динозаврами ротори На тлінність ідуть напрямки. Ховайте, хабарники, скрині, Лакузи, волайте “ура”! А він – як праправнук добрині Чи просто нащадок добра. Двох різних подоб двоголосся! Голубка […]...
19. Мозолевський Борис – Ліричний жарт Як чернець без покути, Я не можу без Вас. Ви – Бермудський трикутник, Де зникав я не раз. Коли Ви говорили Щось таке неземне, Зупинявся годинник – Й не ставало мене. Я щоразу відроджувавсь, Як з непам’яті вірш. Зарікався й погрожував: “Не піймаєте більш!” Тільки знаю: прикутий. Шлях мій Вас не мине. Ваш Бермудський трикутник […]...
20. Мозолевський Борис – Расулові Гамзатову Сивий орле гостроокий, Заспівай про нашу велич! Світ чарівний і глибокий Нам даровано, мов келих. Спий із нього для натхнення, Як годиться для авара, Та й співай собі, як неня Над колискою співала. Дагестанський сивий орле! Я Могилою Товстою Присягнусь, що тільки горам Рівен степ за висотою. Недаремно ж споконвіку Й серед гір, і серед […]...
21. Мозолевський Борис – Криворізьке небо Чи знав тоді, лаштуючись в дорогу, Як гірко віддзеркаляться в мені Черлені ліхтарі Кривого Рога, Твоя печальна постать при вікні? А криворізьке небо вирувало, Млоїлося і шерхло у димах. Які світи мені ти дарувала У тих ночах, яких уже нема! Там був ставок і човен на приколі. Крізь дим злітали птиці вдалині. І ти мене […]...
22. Мозолевський Борис – Живі мерці I Вже вам нічого не болить, Хіба сусідове корито, Що в нього, бачте, більш налито, Тож як би ще й собі підлить Чи хоч сусіду дозолить?.. Нащо пишу я ці слова, Коли вони для вас трава? Ви їх не станете й читати, Бо вже завчили дві цитати, А більше мозок не прийма – Клітини вільної […]...
23. Мозолевський Борис – до читача (Жінка із передмістя) Ця історія туманна. В ній то зустріч, то розлука. Ця історія у серці Відцвітала й знов цвіла. В ній злилися – не розняти! – Щастя й радість, біль і мука, Тільки що ж мені робити? – Ця історія була. Я не знаю, що й до чого, Та не лай мене, читачу. Коли це було б […]...
24. Мозолевський Борис – Шипшина 1 Ви бачили, як на заході, Зненацька підрубаний пругом, Падає в стерні, Розкинувши руки, Олов’яний соняшник сонця? Очі у бугаїв тоді Наливаються кров’ю, Спалахує по низинах роса, І ось вона зводиться На кам’янім косогорі, Мов перекошена судома Землі. Шипшино, Любове моя незрадливая, З руками в шипах, Як в болючім струп’ї! Розкусиш ягоду, А у ній […]...
25. Мозолевський Борис – Варіація Дай хоть Последней нежностью выстелить Твой уходящий шаг. В. Маяковский Висока люстра світиться, як перстень, Крізь вікна золотаво-голубі. Згадай: за тими вікнами уперше В нестямі руки пестив я тобі. Ти знов пройдеш печально і статечно У затишок самотнього тепла. І над заснулим Академмістечком Зітхне і занімує синя мла. А я в своєму смутку, як в […]...
26. Мозолевський Борис – Сон Сиві гуси у ніч відкричали – За моря, за моря, за моря… На обличчі моєї печалі Не світилася жодна зоря. Спало небо, пусте і задимлене, Я з тобою прощався вві сні. Десь далеко, аж наче за димером, Віщували світанок півні....
27. Мозолевський Борис – Під небом Івана Піддубного Коли повз могилу Піддубного Ми свій карбували крок, Чи відали ми, чи думали, Що друг наш сягне зірок? Що я ще відкрию завтра Свій берег у скіфській млі? Що ти зазирнеш у надра Трьох континентів Землі? А шлях наш лежав не просто – Які ми долали вали! Ми вийшли не вельми зростом, Бо надто багато […]...
28. Мозолевський Борис – Напруга Інженерові-енергетику М. Медвєдєву Прокидайся, інженере, Ковдру сну під ноги вергай! Морок ночі розженемо Мегаватами енергій. Умиваються квартали. Б’є у дзвони неба вежа. В сто напруг понад світами Стугонить твоя мережа. Так десь, може, і впадемо (Що життя на плин не спише?) Де вже вічного Едему? – Ласки тихої не спивши! Чи збагнути зубоскалам, Як боліло […]...
29. Мозолевський Борис – Балада про рідну пісню То не лебеді кричали, Не сполохані зигзиці. То ловили яничари Українок білолицих. Степовими кураями Налетіли, ніби круки. Рвали тіло нагаями, Ще й ламали білі руки. Потішались до світанку, Все спалили до билинки. Йшли при конях полонянки, Цебеніла кров на литки. А коли дорога пізня Відняла останні сили, Забриніла раптом пісня Та й звелася в небо […]...
30. Мозолевський Борис – У темноті А хто там ходить-колобродить, Де степ наш росами сія? Хто із тобою флірт заводить? Хтось зовсім інший, а не я. Не дорікаю, хай походить,- Не потурбую палаша. Чи хоч благеньке зерня зродить В його душі твоя душа? Тож хай походить, хай походить, Потопче стежку між отав!.. А у мені твій кожен подих, Згадай, хоралами зростав… […]...
31. Мозолевський Борис – Зваба За що тебе терпіти мушу? Ти знов осяяна прийдеш, І прикуєш до себе душу, І в незбагненне поведеш. І за вогонь тієї миті, Пекельно-чорний той вогонь, Забуду все на цьому світі, Так підло зрадивши його. І чим темніше божевілля, Чим звабніш падати на дно, Тим важче буде на похмілля Себе зустріти. Все одно Чекаю зранку […]...
32. Мозолевський Борис – Світанок … І почулося знадвору, Із міської тишини: За дніпром співають хором Солов’ї і ясени! Золоте лягло на синє, Ніч згорнулася в сувій. Білий сон крізь ластовиння Ще дивився із-під вій. О пришерхлих вуст причастя, Спомин дива на руці! Двоєдиність муки й щастя На досвітньому лиці…...
33. Мозолевський Борис – Робота Жарт Роботонько моя, моя скорбото! Чи любить хто, як я тебе люблю? Не кидай оком гнівно на ворота,- Ось тільки витру піт – і дороблю. Як я робив! – і звечора, і зрану, І сяк тебе улещував, і так. А ти мені ятрилась, наче рана: “Роби доладніш, не сиди, лайдак!” За барки брала, одягала пута, […]...
34. Мозолевський Борис – На самоті Гуляю по донеччині. Ти плачеш десь? Пусте! Світи мої заклечані В зелене й золоте. Де рус із половчанином Виходили на прю, Тендітні донечаночки Впливають у зорю. І ваблять синім поглядом, І погляд той – як ніж. А ти далеким спогадом У Києві стоїш. Стурбоване чи радісне Твоє лице бліде? Чи, може, під міськрадою Тебе хтось […]...
35. Мозолевський Борис – Освідчення У тім саду, де вишні спіли І місто снило віщі сни, Колись міщанство знавісніле Мене притисло до стіни. Воно поріддям хизувалось, По шию сидячи в багні. Воно саме собі здавалось Єдиним сонцем у вікні. Воно на всі мої зітхання Сміялось: що таке душа? Воно кривилось: що – кохання, Як за душею ні гроша? Воно рекло […]...
36. Мозолевський Борис – Привид Мимо брам і світлих бань, Мимо ярих канн атласних За тобою біг горбань І благав твоєї ласки. Не благав, а катував Поприлюдним тим благанням! Липень плавив тротуар, І смола на брук збігала. Пожалітись – а кому? Люд у справах тік рікою. Ти тікала крізь юрму, Закриваючись рукою. Щоки соромом пекло, Рот скривило переляком… Біля станції […]...
37. Мозолевський Борис – Елегія Над косою Обиточною ні хмарки. Серпень в’яже біле сонце у снопи. Від Бердянської затоки аж по Харків Скошені стоять мої степи. Чисте небо дише волею самою. Над водою линуть чайки голосні. Я прийшов сюди, щоб звіритися морю, А воно несе свою печаль – мені. Заглядає у зіниці бірюзово, Зупиняється і синє небо п’є. Від Утлюкського […]...
38. Мозолевський Борис – Життя Пливли вони між лататтям Воду жменями черпала. Було на ній біле плаття, Ще й коса текла хупава. А як назад повертались, Бралось кригою латаття. Недоріки ж посміхались: Нащо бабі біле плаття?...
39. Мозолевський Борис – Вільхи Михайлові Сіренку Біла вільха, вільха чорна. Понад дружем – більше білої. Чи не вчора ізвечора Там твої літа ще бігали? Їм дівча назустріч бігло, На щоках несло по ружі. Ніби стрічка чорно-біла – Білі хмари в чорнім дружі… Намело снігів, насипало, В білім полі чорні ворони. Надто важко йти нам випало! Білі вільхи стали чорними. […]...
40. Мозолевський Борис – Червень І не жона, й не наречена – Ішли степами без доріг. І божевільні квіти червня Тобі тулилися до ніг. І яструб довго плив над нами,- Чого він плив, чого хотів? Зринали в небо цвіркунами Жита, від сонця золоті. Я цвів тобою і для тебе, І ти світилася в мені. В твоїх очах гойдалось небо Із […]...