Головна ⇒ 📌Теорія літератури ⇒ Мусадас
Мусадас
Мусадас (араб., букв.: шестірний) – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – вірш філософського змісту, строфічна форма якого складається із шести рядків за схемою римування: аааааа бббббба. Кількість строф буває від чотирьох до десяти. Приклад М. – вірш азербайджанського поета XVIII ст. Відаді Молла, перекладений Б. Мельничуком:
Не думай про наше страждання, всьому настане кінець.
У грудях вгамуй ридання, сльозам настане кінець.
Прийде пора прив’ядання, квітам настане кінець.
В душі не плекай чекання – душі настане кінець.
Дай чару мені, виночерпцю, всьому настане кінець.
Згризуть нас могильні черви – всьому настане кінець.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Тетяна Гапонюк – Я Я так люблю гучні ридання Без крапельки вологих сліз Коли усі твої страждання В душі Я так люблю миті мовчання Я вмію змовчати завжди Душевні муки, поривання Повинні жити у тобі! Напевно це несправедливо Палкі емоції – живі, Але насправді як жахливо Відкрившись втратити зв’язки....
- Сергій Жадан – Вночі я не встиг про це сказати Вночі я не встиг про це сказати. Ніч – це серця з золотими нервами. А на ранок виходиш зі своєї казарми – Сонце вгорі І туман між деревами. Діти його просвічують душами, Основи його – вологі, останні. Якщо не хочеш про мене думати – Думай про ці дерева в тумані. Думай про них, коли тобі […]...
- Коли хворієш, радості життя здаються сірими Коли хворієш, радості життя здаються сірими… Коли хворієш – осінь заглядає у вірші… Хоч завтра зацвіте уже хмарками білими… Осіннє небо у душі, в твоїй душі… Коли хворієш, думаєш про час, Про все.. що мав зробити.. не зробив… Веселе і серйозне водночас… Та і про те, як ти хдоровий ще ходив… Коли хворієш, важко на […]...
- Природа моєї душі Так сильно б”є холодний дощ у душу І ранить її ранньою росою. Але мій біль він більше не зворушить І не омиє чистою сльозою. Палюче сонце висушить останні Нестримні спогади, що душу розривають. Настане день, і зникнуть всі страждання, Що сум на серце юне навівають. Настане літо. Буде молодіти Іще ніким не втрачена душа. В […]...
- Леся Українка – “Україно! Плачу слізьми над тобою… “ Україно! Плачу слізьми над тобою… Недоле моя! що поможе ся туга? Що вдію для тебе сією тяжкою журбою? Гай-гай, невелика послуга! Чи я ж би такої бажала роботи? Чи я ж би терпіла бридкі твої пута? Багато у серці моїм і одваги, й охоти… Та й я ж у кайдани закута! Ох, сльози палкі – […]...
- Без слів Без слів ти розумітимеш, що не настане кінець світу, Бо твоє життя тільки починається з клаптику зорі, Що сяє у повсякденній суєті рухів і незнайомого звуку, Гітарної струни, що навчена блукати у твоїй хорошій душі. Без слів ти відчуваєш, як це обіймати близьке серцем щастя, Бо твоє життя, потрапило у полон надій, Побудованих сміхом, де […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Пісенька до сну Не думай! Спи! думки – отрута щастю. Цвітуть дві тіні – дві лілеї чорні. Не думай! Спи! до всіх скорбот причасний І так усього в думці не обгорнеш. Прощаючись із спомином останнім, Що тінню вихиливсь з-за яви краю, В солодкім марнотратстві почуваннів Кохання вицвіле знов прикликаеш. Це справді зле, що покохав занадто, Заміцно, зарозтратно. Захват […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості Лесі Українки Кого засуджує автор у вірші “Скрізь плач, і стогін, і ридання”? У вірші “Скрізь плач, і стогін, і ридання” Леся Українка засуджує пасивне ставлення багатьох людей, зокрема ліберальної інтелігенції, до життя, до долі своєї вітчизни. Вона намагається їх переконати, що самі кайдани ніколи не спадуть, тому потрібно боротися за нове життя....
- Павло Мовчан – дидактичне Світ неубутний, новий повсякчасно; У ньому все доцільне, що прекрасне. Закон один панує всевладущий, Єднаючи повітрям усяк сущих, Даруючи неспокій, супокій Усякому по висоті надій, І душі, наче зерна з шкаралущі, Вилущує – тож зберегти зумій Свою, не розміняй намарне: Настане день невідання всекарний, Щоб ти свої похибки зрозумів. Живи, дбайливо множачи добро, Твоє життя […]...
- Наталія Пиж – Ти зумій відпустити, я пішла в далечінь Ти зумій відпустити, я пішла в далечінь Перекресила наше майбутнє Ти зумій все простити, на стосунках вже тінь Ми з тобою вже разом – відсутні. Все пусте – у думках, у душі, в голові Не болить вже так прикро у грудях Залишились тепер ми самі по собі І провини шукати не будем. Ми почнем все […]...
- Ольга Анцибор – Побачення з сином Я їду на побачення до сина, Під брамою в’язничною стою, Коли ж вона настане та година, Що обніму кровиночку свою. П’ять літ я вже сюди топчу стежину, В колючим дротом оповитий дім. За що страждаєш, мій коханий сину, Чию вину спокутуєш ти в нім? Терпи, мій сину, цю лиху годину, Колись таки ж настане їй […]...
- Мустезад Мустезад – у класичній поезії народів Близького та Середнього Сходу і Середньої Азії – форма вірша, в якому довгі рядки (14 та більше складів) чергуються з короткими (6 складів). Кількість рядків у строфі буває від двох до десяти пар довгих та коротких. У М., що складається з двох пар рядків, у першій строфі рима перехресна, […]...
- Леся Українка – “дивлюся я на смерть натури… “ Дивлюся я на смерть натури, і благання Я посилаю доленьці своїй, Щоб і мені дала кінець такий, Щоб я була спокійна в час конання. Ніхто щоб не почув тоді мого ридання. Та й по мені не мають сльози лить, – Сама в собі я буду жаль носить. О доленько моя, сповни моє бажання! І так […]...
- Ольга Анцибор – Невідправлений лист (переклад з Андрея дементьева) Твоїм сльозам довіри вже нема, Твої слова у спогади відходять, І тільки там тепер їм є ціна, Бо в серці вони місця не знаходять. Твоїм очам довіри вже нема, Як бути душам, тугою прошитим, І хоч пройшла вже не одна зима, Я залишаюсь віч-на-віч з прожитим....
- Високий пафос вірша “Гріє сонечко” Співчуваючи селянам, розуміючи їхнє нужденне становище, І. Франко завжди намагався полегшити їх життя. Своїми творами він боровся за утвердження нового справедливого суспільного ладу. Показовим у цьому плані є вірш “Гріє сонечко”. Натхненно і захоплено оспівує І. Франко весняне пробудження природи: Гріє сонечко! Усміхається Небо ясне, Дзвонить пісеньку Жайвороночок… Вісник весни закликає селянина до праці: Встань, […]...
- Збірник Збірник – видання, яке охоплює ряд творів одного (авторський 3.) або кількох (колективний 3.) авторів. 3. літературно-художніх творів поділяються на альманах, антологію, хрестоматію. Поняття увів Г. Квітка-Основ’яненко у “Супліці до пана-іздателя”. Цей термін означає також рукописні (іноді друковані) книги, відомі як “Ізборник Святослава” (1073, 1076), перекладений києво-руською мовою “Златоуст” (ХІ-ХП ст.), книга афоризмів “Пчела” (XIII […]...
- Ліричний адресат Ліричний адресат – людина чи група людей, яким адресується поетичний твір (“О панно Інно, панно Інно… ” П. Тичини, “Марія” В. Сосюри, “Лист до загубленої адресатки” М. Рильського та ін.). Приклад Л. а. – вірш “Василеві Симоненкові” І. драча: Як тобі ведеться там, Василю? Під землею, під ріллею – там… По якому цвинтарному стилю Нам […]...
- Аналіз “Чого являєшся мені у сні?” Франко ” Чого являєшся мені у сні? ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: Інтимна лірика, Жанр: Ліричний вірш, Провідний мотив: Нерозділеного кохання, Віршовий розмір: Ямб. Художній напрям: Модернізм (неоромантизм). Примітки: Це зворушливий монолог-сповідь, складається з трьох частин: перші дві починаються риторичним запитанням, […]...
- Юрій-Осип Федькович – Виправа в поле ВИПРАВА В ПОЛЕ – Ой брате мій, ой коханий, Чого ти ходиш заплаканий? Гай, гай, не думай, поїдем за Дунай, Гей, поїдем, коханий! – Ой рад би я, милий брате, Гей, рад би я не плакати, Але ж тяженько на моє серденько – Гадає розпукати. – Ци, може, ти, брате, плачеш, Що родина ба й […]...
- Справжні людські якості (за творами Роберта Бернса) Роберт Берне – відомий поет не тільки у себе на Батьківщині, в Шотландії, але і у всьому світі. Рядки з його віршів стали для шотландців гаслами, а багато віршів Берне задумав як пісні, і тепер їх співають не тільки на його батьківщині. Поезія Бернса проста, але дуже витончена і повна життєвих сил і веселості, вона […]...
- Ірина Саковець – Розмахнулася мантія втечі Розмахнулася мантія втечі: День зібрався і… відійшов. Одягає пронизливий вечір Голі плечі в холодний шовк. Відгоріло картинно багаття, І не віє м’яким теплом Від колекції срібних агатів Під осінньо-небесним склом. І мовчати, мовчати, мовчати… В грудях тиша, немов свинець. Без упину шукати початок Там, де порвано, де – кінець. Увіходжу в німий передпокій, Тільки в […]...
- Микола Вінграновський – до думи дума доруша До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Дивись і думай, моя доле, – До думи дума доруша. Стобальним, стоглобальним болем До неба дибиться душа. До думи дума доруша… Стодоли дум – в одну стодолу! Любов болить! Любов болить! Дощів водневих гробопади… Докіль не буде в людства злади?! Любов болить… любов болить… Страждання, […]...
- Ораторський вірш Ораторський вірш – вірш, розрахований на декламування, патетично пафосний, виповнений риторичними фігурами: Товариство, яке мені діло, Чи я перший поет, чи останній? Надівайте корони і йдіть, Отверзайте уста… (П. Тичина). О. в. вважається різновидом громадянської лірики, найчастіше він належить до системи декламативно-тонічного віршування....
- Ольга Анцибор – Світло любові Я тебе приворожила, Я тебе причарувала. Тобі темними ночами Своє серце віддавала. Віддавала своє тіло, Відкривала свою душу. Час пройшов, ніч пролетіла, Я ж тепер страждати мушу. Я страждаю-бо кохаю, Я сумую-бо розлука, Чи надовго, я не знаю, А в душі солодка мука. В серці туга за тобою, В грудях щем, в душі вагання, Щастя […]...
- Твори Лесі Українки, що вивчаються у початковій школі Твори Лесі Українки, Що вивчаються У початковій школі Д. В. Луцик, М. М. Проць, А. С. Совшак “Буквар” Л. Українка Казка “Як соловейко вскочив у біду”, оповідання “Воскресіння” і “Веснянковий обряд” Н. Ф. Скрипченко, О. Я. Савченко “Читанка” 2 кл. Л. Українка Розділ “Осінь щедра, осінь золотава… ” – вірш “Восени”, Розділ “Зима білосніжка”, – […]...
- Микола Вінграновський – Ти плачеш. Плач Ти плачеш. Плач. Сльозам немає влади. Нема закону, перешкод нема. Ти плачеш. Плач. Втішати я не ладен. Душа моя холодна і німа. Дорогоцінні дні я біля тебе знищив, За спалені роки нічого не просив я. Навколо тебе в їхнім попелищі Росте покора і росте безсилля. Я думаю: у цім твоєму світі Небудь-коли в ім’я смачного […]...
- Гліконівський вірш або Гліконей Гліконівський вірш або Гліконей (від давньогрецьк. поета Глікона) – в античній версифікації – восьмискладовий силабо-метричний вірш за схемою ∪ ∪ -/∪ ∪ -/∪ ∪. Поширювався у ліриці та хорах трагедії, подеколи у сполуці із ферекратовим віршем. Застосував Г. в. Горацій: О кораблю, вже знов хвиля несе тебе В море! О, не туди – в гавань […]...
- Анна Лужанська – Подаруй мені крила, мамо! Подаруй мені крила, мамо! – Обірвали їх… та й, навІки. Мені важко… тобі так само… У волоссі зів’яли квіти. Це від того, що камінь в грудях, Що про мене не пам’ятає… Це про того, кого не буде, Хто давно вже не зігріває. Це єдиний, кого не хочу, Кого просто я не бажаю, Бо згадавши безсонні […]...
- Ольжич Олег – На горі під лісом – біла хатка На горі під лісом – біла хатка. Біла дівчина виходить, біла цятка. Над горою вдень шовкове небо. (Як воно, шовкова в грудях туга). І вночі під лісом хатка біла. (Ах навік, навік душа сп’яніла!..) Над горою оксамитне небо. (Чом так в грудях оксамитно-смутно?)...
- Микита Годованець – Добрий вовк ДОБРИЙ ВОВК Вовк розпустив по лісі славу, Що душу має він і добру, і ласкаву; Хай всі до нього йдуть, як в рідний дім,- Велике, і мале, і біле, й чорне, – Він жирного м’ясця поставить їм, Усіх він ласкою обгорне… Слова прекрасних обіцянок – мед! Ймучи Вовчазі віри, Зійшлися звірі, Всяк ближче рветься стати […]...
- Епод Епод (грецьк. epodos, від ері – безпосереднє слідування за чимось, додавання до чогось та ode – пісня) – приспів, власне, другий вірш ямбічного двовірша, складений із триметра та диметра; згодом – ліричний твір в античній версифікації, складений із двовіршів однієї метричної системи, в якому довгі віршові рядки чергувалися з короткими. Наприклад, “Еподи” Горація у модернізованому […]...
- Куртуазна література Куртуазна література (фр. courtois – ввічливий, чемний) – світська, лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод рицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Одним із відомих представників К. л. вважається французький епік К. де Труа (друга половина XII ст.) – засновник “артурівського роману”, автор роману про Трістана (втрачений), а також […]...
- Микола Руденко – Люблю людей Люблю людей. Але моя любов Клубком кривавим запеклась у грудях. Оглянуся – і помічаю знов: Чогось істотного бракує в людях. Так мало непогорблених, прямих, Окрилених високою метою. І хто нас визволить від нас самих – Від страху перед правдою святою? Хоч сенс народження нам не ясний (Життя для нас – лише сліпий Випадок), – Пірнаємо […]...
- В житті багато В житті багато існує людей І всі вони різні, І всі, всі одні! А може і ні? А може й здається, Що ти одинокий? А може і ні, а може і ні… . Он той так хоче пожить “на коні”, А тому лиш день дай прожити, хоч увісні. Он тому завжди так байдуже до всих, […]...
- Ірина Ярко – Ти на одинці помолись за друга Страждає, плаче втомлена душа, Що намагалася створити казку, Та грізною була чиясь рука І на обличчя натягнула маску. Все стало грізним, чорним і холодним, Замурувало серце, як бетон, Тінь пожирала подихом голодним, І світ цей розділила на кордон. Так народились: біль, страждання, туга, Невидима цариця, привид-змій, Ти на одинці помолись за друга, Що любить цілувати […]...
- Олена довганюк – Чому так боляче стискає в грудях? Чому так боляче стискає в грудях? Й чому нічого я не тямлю в людях? Сьогодні друг, а завтра в спину ніж? На, ось бери, мене до крові ріж! Думка на вустах у всіх одна: Бери життя, і пий його до дна. Та чого коштує воно, хтозна, Яка кому життю цьому ціна. Ти вмієш жити? Інших […]...
- Асклепіадів вірш Асклепіадів вірш – античний вірш, створений елліністичним поетом Олександрійської доби Асклепіадом Самоським (III ст. до н. е.), використовуваний пізніше римським поетом Горацієм (65-8 pp. до н. е.), зокрема у перекладеній М. Зеровим оді “Римській державі”: Вже нема на тобі паруса цілого, Ні богів над кермом, сильних заступників, Марно чванишся, ніби Ти із кедра понтійського (… […]...
- Переспів Переспів – вірш, написаний за мотивами поетичного твору іншого автора, з елементами наслідування версифікаційних елементів, наближений до перекладу, але відмінний від нього за відсутністю еквіритмічності. П. були досить поширені на початках нової української літератури. Так, вірш П. Гулака-Артемовського “Твардовський” є П. балади А. Міцкевича “Пані Твардовська”, балада Л. Боровиковського “Маруся” – П. “Світлани” В. Жуковського […]...
- Відповідь на контрольне питання До творчості А. Ахматової Чому Анна Ахматова хотіла, щоб вірш “Кого колись-то називали люди… ” завершував усі її збірники творів? У цьому творі Анна Ахматова говорить, що все має свій кінець: може проіржавіти золото, зітліти сталь і розкришитися мармур, але на землі найміцнішою є людська печаль і найдовговічнішим – Слово. Слово може зберегти пам’ять про людину, про її тривоги, […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Кінчаючи Кінчаючи цієї книги Співні, п’янливі сторінки, Не думай, друже, що у них я Горіти зможу крізь віки. Із поривань, натхнень, одчаю Останеться лиш попіл мрій. Бо ж пам’ятник крихкий лишаю Турботі й радості своїй....
Скласти твір моя вулиця ольги кобилянської.