На перонізабутого міста

Related posts:

1. Антонич Богдан-Ігор – Міста й музи Дубове листя, терези купців, цигани, Щоденний гамір і щоночі вічні зорі. Життя, що найтрудніше із мистецтв. догана За кожний зайвий день. Жде ніч – суддя суворий. Уста солодкомовні зрадять. Може, спомин Не лишиться з турбот, що нам орали чола. Крило плаща із пліч. Крило вітрів над домом, Вузли димів, що в’яжуть небо з міста колом. […]...
2. Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Степан Радченко – завойовник міста чи його жертва? (за романом В. Підмогильного “Місто”) Питання про долю персонажа роману “Місто” Степана Радченка досить неоднозначне. Автор показує нам шлях поступового кар’єрного зростання героя, який супроводжується неминучою духовною еволюцією. Радченком володіє непереможне прагнення до нового, іншого, вищого, втіленням чого в його свідомості стає місто. Герой приїжджає до міста […]...
3. Леся Українка – “далі, далі від душного міста!” Далі, далі від душного міста! Серце прагне буять на просторі! Бачу здалека, – хвиля іскриста Грає вільно по синьому морі. Тож сповнилось мені те бажання, – Подались ми на море хутенько, І по хвилях морських погуляння Почала ми в неділю раненько. А у тую неділеньку рано Сине море чудово так грає, Його сонечко пестить кохано, […]...
4. Твір на тему: Що я знаю про походження назви рідного міста Що я знаю про походження назви рідного міста У ветхій фресці в храмі на стіні, В прадавній вірі у Отця і Сина, В суворій молитовній тишині Горить свічею слово “Харківщина”. О. Денисенко Харків! Тут кожний камінець пахне річкою, тут кожна будівля – це жива історія, тут стільки фресок і картин, скульптур та мозаїки, що здається, […]...
5. Іван Вовчок – Під ліхтарем нічного міста Під ліхтарем Нічного міста, Вдихаю дим, Гарячий і їдкий Твій силует Зявлявся ніжно, А голос шепотів – ” ти мій… “ – Цього не буде! Мовив я, Й “заїхав” кулаком Собі у груди, Кричу в думках Твоє ім’я, Бо рот тримають Мої руки.. Закрий ті очі – Бо мене нама, Розкрий те серце – Там […]...
6. Юлія Кириленко – Горгони-вулиці пронизують міста Горгони-вулиці пронизують міста, Їх підперезують в один кривавий дотик… Крізь кілометри ти протягуєш уста, Ловлю їх крізь доріг журливі ноти. Відомо всім, хто відстань зчаклував – Диявол так жартує недоречно. Так от над чим сміявся Борислав, Ми як і він стражданнями наречені. Відмірюю до зустрічі секунди, В мої крокуєш подумки обійми. Мов з марева сліпучий […]...
7. Микола Руденко – Незнайомі міста мені сняться щоночі Незнайомі міста мені сняться щоночі. Незнайомі дахи. Незнайомі жінки. Може, з інших планет?.. До дискусій охочі, Мене в зали запрошують молодики. Алюміній і скло. Всюди світяться стіни. В людях страху немає за слово, за рух. Щось тут є невловиме моє – з України. Може, образ жіночий. Чи пісня, чи дух… Прокидаюсь пітний і сідаю на […]...
8. Твір на тему: Найдавніший храм нашого міста Харків… Моє рідне місто. Я тут народилася, тут минуло моє дитинство, тут я вперше пішла до школи, із цим містом я пов’язую своє подальше життя. У Харкові дуже багато цікавого – це й оперний театр, зоопарк, художній музей, канатна дорога. Але не про них моя розповідь. Центр міста, як на мене, запам’ятовується передусім храмами – […]...
9. Твір на тему: Райдуга з’єднала міста (твір-оповідання на основі власних вражень) Я вперше побачила райдугу над морем. Це було рано-вранці, майже за кілька годин до нашого від’їзду з благословенного чарівного міста Каспійська до Харкова. П’ять тижнів ми провели на березі Каспійського моря в Дагестані, де гостювали у родичів. Засмагли, навчилися класно плавати, познайомилися з цікавими людьми, їхніми звичками, традиціями. Адже у Каспійську, як і всьому Дагестані, […]...
10. Твір на тему: З історії походження рідного міста На уроках історії я довідався про походження мого рідного Харкова. По-різному науковці тлумачать походження назви міста. Існує переказ, нібито першого тутешнього козака-поселенця звали Харком (зменшена форма від Харитона). Від його імені й пішла назва поселення. Твердять також, що місто дістало найменування за річкою, адже стоїть воно на злитті двох річок, одна з яких Харків, а […]...
11. Твір на тему: Київ у минулому й сьогодні (твір-опис міста в художньому стилі) Київ вражає своєю багатоликістю: з одного боку – це велике сучасне місто, а з іншого – кожна стара вулиця – це історія, що завмерла в часі й просторі. І хочеться зупинитися, подумки зануритися в той далекий час, коли біля Золотих воріт стояли відважні русичі, коли матері благословляли своїх синів у далекий похід і терпляче чекали […]...
12. Тіна Карабанович – Лист про небо Нам лишається тільки небо, опісля… Після довгої муки, розлуки, втоми, щастя, любові. Нам лишається лише небо. Я заглядаю у вишину, як у твої очі, що досі люблю. Нам лишається тільки небо. Та дару до крил немає, невтомно хтось когось карає. Зупинись, отямся – у нас тільки небо, з тобою. Воно не зрадить, воно лиш манить-висотою. […]...
13. Маша Карамнова – Make love not War І знову в новинах одне й те саме, І знову ніч поглинає день. І знову думаєш, що буде далі, І вже не до сну і не до пісень. Вмирають діти, Лягають квіти На їх могили. А далі як? Коли припиниться це насилля? Чекаєш з неба на шанс, на знак. Та з неба тиша ( хоч […]...
14. Ольга Анцибор – Сьогодні день народження коханого Сьогодні день народження коханого І я його раненько привітаю, І на початку свята довгожданого, Скажу йому, як ніжно я кохаю. Йому дарую сонечко грайливе, Дарую ранню зірочку у небі, Сніжинку білу – неповторне диво, І щастя стільки, скільки йому треба. Хай мрії здійсняться найзаповітніші, Йому бажаю доленьки щасливої, Хай кожен ранок розцвітає квітами, Хай щастя […]...
15. Мозолевський Борис – Прощання з літом Прокинусь, і знову в душі защемить: Я більше тебе не зустріну. Кінчається літо. На морі штормить. І дихає осінь у спину. А серце не йме іще віри і жде, Ще гріється в спогадах щастя… Чи море із небом розмову веде, Чи знову баклан розкричався… Отак і виходимо із забуття, Неначе з глибокої штольні. І знову […]...
16. Павло Мовчан – “На цій землі ти вже не вперше… “ На цій землі ти вже не вперше, І доля та ж – вона одна. Так, ніби прагне для завершень Якщо не вчинку, то хоч сна… Усе повторюється знову: Той самий вік і люди ті ж, Макуха, гроші паперові, Пожнив’я, жорна, дерть і ківш… На горлі гудзик металевий, В ногах пшеничні устілки, Той самий шлях і […]...
17. Павло Глазовий – дурні гроші Чоловік приходить радий, Розказує жінці: – Повезло мені сьогодні, Знайшов три червінці. Ну, дурні дістались гроші, Думаю, розтрачу. Пішов купив дві сорочки, Приніс оце здачу. Жінка в крик: – Чи ти сказився? Чи упав із неба? У міліцію ті гроші Здати було треба! – Ні, міліція тут зайва, Чоловік їй каже. – Як ці гроші […]...
18. Павло Глазовий – Сімеєчка Батько став серед кімнати, гаманцем трясе. – Подивіться, п’ять копійок лишилось – і все. Це синок мій із кишені гроші вичища, Щоб крутити в ресторанах всякі ча-ча-ча. Що за люди? Що за звички? Що це за сім’я? – Мати каже: – А можливо, взяла гроші я? – Ні, не ти! – гукає батько. – Ти […]...
19. Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
20. Душевний лист Душевний лист І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п”яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо. Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов довгочасне дежавю. Моя душа пропала в безвісті. Чи я існую, чи живу? […]...
21. Ковальчук Людмила – Рідний край У Ямпільськім краю, в зеленій тиші, Де синь небес у дзеркалі ставків, У час, коли вже достигають вишні, Стріча Воздвиженське славетних земляків. І ллється пісня з вечора до рання, Купальське вогнище тихенько догора. Тут мрії всі збуваються в коханні, Тут щастям у вінку кружляє дітвора. Я бачила багато – міста і різні села – Велична […]...
22. Микола Вінграновський – Вві сні наш заєць знову задрімав Вві сні наш заєць знову задрімав. Якби не в сні, то де б йому дрімати? На теплу землю вухонько поклав І серце своє заяче під лапи. Додому ніч собі на небо йшла, І на зорю дивилася мурашка… Дрімайлику тим часом зацвіла Під вусом, під самесеньким, – Ромашка! 1969...
23. Твір на тему: Чи все можна купити за гроші? (твір-роздум) Я знаю, що є люди, які мають дуже багато грошей. Їм здається, що вони можуть купити все. І дійсно, у них є прекрасні квартири або навіть будинки, вони їздять на красивих машинах, на них дорогий одяг, багато ювелірних прикрас. Здавалося б, живи й радій. Але мої батьки кажуть, що такі люди не щасливіші тих, хто […]...
24. Тема грошей у повісті О. Бальзака “Гобсек” Тема грошей у повісті О. Бальзака “Гобсек” В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака – образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за допомогою свого героя дослідив усебічно проблему грошей. Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. […]...
25. Леона Вишневська – Любов живе три роки Занурюєш кінчики пальців йому у волосся, Жадібно рвеш вуста поцілунками, Притискаєшся міцно до нього грудьми. Це ще зовсім не початок зими, А ти вже так гостро відчуваєш її присутність. -“Господи, Обіцяй йому щасливе майбутнє… Навіть якщо мені не судилось сьогодні Знову прокинутись поряд з ним.”...
26. Ольжич Олег – давнім трунком, терпкістю Каяли Давнім трунком, терпкістю Каяли Ці – і кров, і смерть. Небо – княжі київські емалі. Небо знову – твердь. Знов не вгору несміливим зором – В безкраї степів, Жити повно, широко і скоро І урвать, як спів. Як колись, горіти і п’яніти, Шоломом п’ючи, І життя наопашки носити На однім плечі. 1930...
27. Степан Руданський – Піп на ярмарку Шиє собі по ярмарку Молодчина жвавий, Підглядає, що в батюшки Гроші у халяві. Та і гроші ж то хороші – Самії дукати. “Будь що буде, – промовляє, – А треба дістати… “ Сюда-туда повернувся – Вже й видумав штуку, Підступає до батюшки – Цмок його у руку. “Батюшечко,- став казати,- Вчиніть мою волю!.. Потрудіться на […]...
28. Тобі єдиному Чому не можу я не думати про тебе, Чому заполонив мої думки? Чому коли дивлюся я у небо, То розумію, що для мене небо ти. Ці очі, і твоя усмішка… Я бачу їх і вранці, і вночі, І я пишу сьогодні ніжні вірші І їх, чомусь, присвячую тобі. І ти тепер для мене особливий І […]...
29. Олесь Гончар – Небо Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти В цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає – І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім Огонь, що, здавалось, давно вже Погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті, Якісь там є сили, втішаючі нас! 1944, Ближешти (Румунія)...
30. Олена довганюк – Я так за тобою сумую Я так за тобою сумую Із кожного дня в кожну мить, Радію, як голос твій чую І щастя крізь сльози блищить. Я так за тобою сумую! Ти – сонце моє, моє небо, Без тебе я просто існую І сенсу немає без тебе. Я так за тобою сумую Навіть в миті, коли обіймаю. І довгі години […]...
31. Микола Руденко – джерело Біля нього іржавіють стріли, Що упали в некошений лан. Біля нього жили і старіли Покоління полтавських селян. Біля нього земля перерита: Ті що впали, – такі молоді!.. І шипіли метеорити У його прохолодній воді. Біля нього шукатиме раю Невідомого віку село… А поки що поволі вмирає Під дубком вікове джерело. У деревах поменшало соку – […]...
32. Наталія Пиж – І знову сни, і знову ти І знову сни, і знову ти І знову я не я… І знов весна, і знов сама І знову не твоя… . Лиш в снах одні На самоті З думками про життя Про те що ти не мій А я є не твоя… І знову сни, і знову ти Закохані… .щасливі… молоді… Залишимось такими як […]...
33. Вірш – “Єдине” Вдивившись у небо я бачу, як його затягують хмари Вдивившись у світ я бачу, як його затьмарюють гроші і влада Вдивившись у душу не бачу нічого… Лиш мертві надії замотані в сірі безколірні хмари… Це все що я маю, ці мертві надії, ці сірі безколірні хмари… І сум огортає, надії вмирають вже сонце не сяє […]...
34. Іван Андрусяк – і знову дощ і знову знову знову І знову дощ і знову знову знову Ми мовчимо і знову мовчимо І знову не наважимось немов Глумливий дощ підслухає розмову І буде реготати цілу ніч І нас не випускатиме з під’їзду І довго-довго безборонне місто Печально зазиратиме до віч Шептатиме що є лишень обов’- -язок перед людиною – не більше – – і навіть […]...
35. Роман Штігер – Мовчати Блукаю руками у твоєму волоссі Ми босі бредемо бозна-куди До осені рудоволосолої Здавалось прийдемо Здаватись? Не хочу! тільки знову не йди! Не потрібно цих прощай і до завтра До кращих часів дороги не йдуть Ти прокинешся зранку завчасно Й прошепочеш коханий я тут Знову кров застигатиме повільними Рухами і все як завжди іде в нікуди […]...
36. Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо! Ти знаєш, мені часом сниться небо! Прошите чебрецем і запахом трави Нескошеної, сонцем перегрітої. Суниці. Смак джерельної води. Ти знаєш, закриваю очі й знову чую Спів ластівок. В повітрі жар горить – Липнева спека. Моя пам’ять не забула, Як прохолода лісу в тінь манить. А часом – враз рясним дощем укриє землю. БосОніж по калюжах. […]...
37. Викриття й засудження в образі Герасима Калитки хижацтва, жорстокості, ненаситної жадоби до наживи (за п’єсою “Сто тисяч”) (5 варіант) П’єса Карпенка-Карого “Сто тисяч” по праву належить до кращих сатиричних комедій в українській драматургії. В основу п’єси покладений життєвий матеріал, і нічого вигаданого в ній немає. У центрі комедії – образ жадібного Герасима Калитки. Можна впевнено сказати, що прагнення до збагачення – основний зміст життя Калитки. Він любить землю, але чому ми засуджуємо цю любов? […]...
38. Невідоме Я п’ю за упокій своїх думок І кожен раз я зустрічаюсь з ранком А наче ж тільки споглядав у далечінь зірок, Та вже тумани стеляться замріяним серпанком. І ніч вже відійшла на тихий упокій, Лишаючи в душі таємну тугу Я з першим променем молюсь і знову в бій, Я перед променем сповідаюсь як другу. Шалений […]...
39. Твір на тему: “У щастя людського два рівних є крила… ” (1 варіант) Чим є для людини щастя? Для деяких – це великі гроші, для інших – це досягнення великої мети. Часто щаслива людина егоїстична, бо, створюючи світ, Господь перш за все наділив її любов’ю до себе. Сподівався, мабуть, на те, що, поважаючи себе, людина навчиться любити та оберігати інших. Але бажання людини самій бути щасливою часто перемагає […]...
40. Олена довганюк – Подаруй мені ту мить безцінну Подаруй мені ту мить безцінну – Щасливу, неповторну мить, Щоб знову запалав нестримно Вогонь у серці, що горить. Подаруй мені той погляд, Який завмерши я зловлю, Залиш в мені той спогад, В якому я тебе люблю. Покажи мені силу бажання, Що змусить забути про все. Відчуй те нестримне кохання, Що у світ почуттів занесе. Я […]...