Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому
Скажи мені, коханий мій, чому
У грудях більше Серце не живе?
Воно так щиро вірило в весну,
Та необачно вибрало тебе…
І після тисяч пройдених доріг
Та попелу від спалених мостів-
Упало без жалю тобі до ніг,
Від болю не залишивши слідів.
Ти… попіл перетворював в вогонь,
Ти… казку про весну розповідав,
Ти… Серце грів теплом своїх долонь,
На ньому свою долю малював.
Ти… в памяті стирав усі мости,
Тримав, не відпускаючи, в руці
Те Серце, що хотіло теплоти
І безнадійно вірило тобі…
Скажи мені, коханий мій, чому
Не знало воно й знати не могло,
Коли так щиро вірило в весну-
У тебе… Серце іншої було…
А ти не знав, тай знати ти не міг,
Що в мого Серця правило-одне,
Що після тисяч пройдених доріг
Воно всерівно вибере тебе…
Скажи мені, коханий мій, чому
Мені хтось інший долю вже несе,
Кладе до моїх ніг свою весну,
Та серце… обирає… знов тебе.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
- Микола Руденко – Скажи мені, які у тебе очі? Скажи мені, які у тебе очі? Ідуть літа. Ловлю себе на тім, Що образ твій, мов свічка серед ночі, Вгасає в ореолі золотім. Скажи мені, які у тебе руки? Наснись і вгаслу пам’ять розбуди. На протилежних берегах розлуки Два вогнища, два серця, дві біди. Скажи, з дубів так само облітає Торішній лист у гомін ручая?.. […]...
- Микола Вінграновський – Скажи мені, дніпре Скажи мені, дніпре, в якому стражданні, Із серця якого народжений ти? Скажи мені, дніпре, в якім сподіванні, З якої упав на степи висоти? Чи, може, скорившись клекочучій силі, На землю упав лютувать, і стогнать, І чорним вітрам дарувати хвилі, Щоб клопоту з ними й зажури не мать? Чи, може, упав ти на груди століттям У […]...
- Скажи мені Скажи мені звідки це слово береться Чи йде із душі, протикає серце, А потім на простріл і навмання Стріляє у его, у своє “я” Торкаючись мізків та сірих рідин Повільно спускаючись в річці годин По жилах із кровю тече по колу Із кожним ударом у серці уколом Залишається? Скажи мені звідки це слово прийшло Куди […]...
- Надя Ковалюк – душа моя! Відкрийся і скажи Душа моя! Відкрийся і скажи: Чому всі карти сплутались в колоді? Кудись поділись всі мої тузи… А злодій час гуляє на свободі, Безжально забираючи роки. Де взяти стільки мудрості і сил? Черпнути з неба те велике вміння: Прожити так, щоб не обпікши крил, Впізнати порятунок і спасіння Для тонучих у морі сліз, вітрил. Чи правда […]...
- Надя Ковалюк – Хороший мій… Недавно ще коханий Хороший мій… Недавно ще коханий… Із волошковим полем у очах. Колись твій образ срібними нитками Вплітався в моє серце по ночах. Далекий мій… Приніс ти стільки болю, Що вистачить на декілька життів. Та не була б застужена тобою – Ніколи не писала б я віршів. У них – мої надії розіп”яті, Які відчутні в кожному […]...
- Надія Ковалюк – Хороший мій, далекий мій, не мій Хороший мій, далекий мій, не мій… Твої долоні ще для мене рідні. На серці досі віє буревій, Не розтопились ще сніги тогідні… З надією збудовані мости Стоять до мого серця непорушно. І на душі ще досі тільки ти. Від іншого тепла мені вже душно. Навіщо я ту ніжність берегла? Невже, щоб комусь іншому віддати? Чому […]...
- Надя Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти – мисливець, твоя здобич – я… […]...
- Надія Ковалюк – Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Бузковими п’янкими вечорами Живицею-сльозою напою Твої вуста, щоб загоїти рани. Русалкою до тебе припливу, Манитиму очей зелених блиском. Всі зорі з неба в жменях принесу І з місяця зроблю тобі колиску. Я зіллям ніжності тебе приворожу, Змішаю в небі всі яскраві барви. Втамую спрагу краплями дощу, А з […]...
- Дмитро Загул – “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш… “ “Скажи мені, любий мій, де ти блукаєш, – Чи в горах, чи тут, при долині? Де стадо пасеш ти і де спочиваєш Опівдні в гарячій годині? Я так уморилась, я так утомилась, Що й ніг під собою не чую, Весь день за тобою, мій милий, дивилась… І нічку без тебе ночую. Чи ще мені довго […]...
- Олена довганюк – Навіщо ти в моїм житті скажи? Навіщо ти в моїм житті скажи? Зруйнував мої прозорі міражі, І відсутність показав мені межі, І чому я вся тепер в тобі, скажи? Чому я п’янію від твоїх очей? І мені не треба жодної з речей. Я в тобі, а ти в мені шукаєш край, Вчорашній день в собі на дні шукай. Загубила я давно […]...
- Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
- Надія Ковалюк – Я спогади збираю всі докупи Я спогади збираю всі докупи – Хай вітер їх розвіє між степів… Мені б тебе, як марево, забути, Сховати в лабіринтах своїх снів. Тебе я з свого серця вириваю, Сльозами омиваю всі сліди. За хвилю до омріяного раю Я власноручно спалюю мости. Нехай горять, хай буде тільки порох, Який осяде десь на дні душі. Тобі […]...
- Віталія Костюк – Мій коханий, мій любий, милий Мій коханий, мій любий, милий… Моє серце для тебе б’ється, Моє серце для тебе сміється З усієї своєї сили. Десь там коваль щастя кує. Десь там маляр долю малює. Я люблю лиш тому, що ти є. Лиш тому, що ти десь існуєш. І не владні ні відстань, ні час… Почуття ж бо не має меж! […]...
- Леся Українка – “Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись?” Скажи мені, любий, куди мої сльози поділись? Чи то вони всі вже, мов літні дощі, розточились? Чи, може, вони розійшлися в осіннім тумані І висять тепер надо мною, мов хмари важкі, нерухмані? 16.11.1900...
- Надія Ковалюк – Було багато пройдено доріг Було багато пройдено доріг… У подругах, у друзях, у коханих Я бачила для себе оберіг. Але так рідко згадувала маму… Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила,- Я линула до маминих грудей, Свої невдачі – в жменях приносила. Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко… Вона […]...
- Катерина Кочетова – Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами Скажи мені поглядом те, що не скажеш словами, Я дотиком губ буду вчитись читати думки, І хай називають, як хочуть, все те, що між нами, Ми будемо ставити коми, де ставлять крапки. Дозволь мені гратися сонцем у твоїм волоссі, Допоки шукаєш наш слід в візерунках долонь, Коли ти побачиш, що все доленосно сплелося, Лишатимеш низку […]...
- Надія Ковалюк – Я тікаю сьогодні назавжди Я тікаю сьогодні назавжди З королівства Розбитих Сердець. Я відношення, наче канати,- Розриваю ущент, нанівець… Пробачаю, що стала для тебе Однією з розмінних монет. Та в твоєму безбарвному небі- Я була найяскрава з планет. Ти жадаєш подвійного щастя, Але зроблено ставку – “вона”… То чому ж ти, як грішник причастя,- Так від мене чекаєш дзвінка? […]...
- Надія Ковалюк – Лелека В полях України, далеко-далеко Де сонце ховається в житі, Від суму і туги вмирала Лелека, А їй би ще жити і жити. Загинув коханий в холодному краї Де люті вітри-буревії. Без нього-і зорі на небі не сяють, Без нього і крила німіють… Стоїть, наче статуя вірності, в полі З глибокої ночі до рання Немає в […]...
- Крістік Хрустік – Чому б мені не стати вітром? Чому б мені не стати вітром? Чи словом, що лунатиме далеко? Променем сонця, невмирущим світлом? Чи небом, де летітиме лелека? Стати б силою святого одкровення Чи може подихом морозяного ранку? Хочу, щоб в мені жило натхнення, Я подарую його людям на світанку. Та в свому тілі я просто людина Це ніби мало, але часом й […]...
- Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в […]...
- Надя Ковалюк – Хороший мій, я знов тобі пишу Хороший мій, я знов тобі пишу В думках своїх чуттєві телеграми. У них – я зір із неба не прошу: Скажи мені, що буде далі з нами… Колись ти перед вибором стояв Серед доріг, стежок і поворотів. Колись ти у минуле відступав, – До мене ж – залишалось десять кроків… Я все пробачу… та не […]...
- Катя Гуйван – Скажи, де засинає Сьоме Небо? Скажи, де засинає Сьоме Небо? В чиїх долонях спить, як немовля? В чиїх очах втопає серед дня? А потім… з ким не спить посеред ночі, Повторюючи імена пророчі, Як мантри рокові до забуття? І кого з зорей горне знов до себе? Скажи мені, що треба мому Небу? Скажи мені, яке у нім життя? Чи є […]...
- Надія Ковалюк – Якби дві долі не переплелись Якби дві долі не переплелись- Мій розум з серцем були би у згоді… Якби я передбачила колись, Що друга віднайду в твоїй особі… Як керувати правильно життям? Якщо мій розум – вже планує втечу. А серце-аплодує почуттям, Чекаючи на відданість лелечу… Так важко-нести на своїх плечах Гнітучу ношу маревних ілюзій. Кохати один одного у снах, […]...
- Леся Українка – “Сторононько рідна! Коханий мій краю!” Сторононько рідна! Коханий мій краю! Чого все замовкло в тобі, заніміло? Де-не-де озветься пташина несміло, Немов перед бурею в темному гаю, І знову замовкне… як глухо, як тихо… Ой лихо! Ой, де ж бо ти, воле, ти, зоре таємна? Чому ти не зійдеш на землю із неба? Осяяти землю безщасную треба! Ти бачиш, як все […]...
- Надія Ковалюк – Я так хочу забути тебе Я так хочу забути тебе, Бо здається, що далі – вже прірва. Відчуваю, що годі уже, Але пам’ять – така непокірна. Надто важко тепер підвестись, (Я фатально спіткнулась об тебе). Наче зірці, що падає ниць – Не сягнути повторно до неба. А на п’яти вже ніч наступа, Скоро сон мене вкриє вуаллю… Напоїш ти мене […]...
- Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше. Хоч знаю, що востаннє… і нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами затуляю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… нехай… І моє тіло із твоїм в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І заведу […]...
- Катерина Кочетова – Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем Розкажи мені, про що ніч спілкується з днем, І як ти зустрічаєш із ними холодний світанок, І про те пригадай, що для тебе як мить промайне, Що тривожить і тішить – ніщо не лишай наостанок. Розкажи мені, про що серце тобі зашепоче Або може без слів, і мелодія лиш зазвучить, Коли я задивлюся в твої, […]...
- Надія Ковалюк – У кого – дружина, сім’я У кого – дружина, сім’я,- Цінуйте, даруйте троянди. Хай будуть вам гаслом слова, Що хочу від серця сказати: Мужчино! Не зраджуй! Спинись! Бо вчинки – повторюють діти. І перед Всевишнім колись Прийдеться за все заплатити. Не вистачить сліз і жалю, Слова усі значення втратять. Коли залишаєш сім’ю – У небі всі ангели плачуть. Сім’я – […]...
- Михайло Качанський – Вона каже мені Вона каже мені, Знаєш, скільки віршів і кому б не було написано, Скільки поетів не впізнавали б тебе серед люду, Все одно лише я вмію так загадково і стишено Переконувати що ти будеш, знаючи наперед, що тебе не буде. Все одно тільки мені знати після чого у тебе з’являються свіжі рими, Скільки людей тебе зрадило […]...
- Катерина Кочетова – Мені б тільки знати, що моє слово Мені б тільки знати, що моє слово Чутимеш подумки навіть на відстані, Як розгадаєш рядки загадково, Ще не озвучені, ще не написані. Мені б тільки знати, що моє серце Матиме відзвук у серці твоєму, Наче у тім чарівливім люстерці С? бе побачу у т? бі таємно. Мені б тільки знати, знати напевно, Що всі думки […]...
- Кир’ян Надія – Чому вусатий колосок? (Збірка) Вірші “Каштаненя”, “Летюча квітка”, “Моя зірочка”, “донечка і сонечко”, “Нісенітниця”, “Чому вусатий колосок?”, “Жар-пташка”, “Хто кого гойдає?”, “Сергійкові синички”, “дощик на площі”, “Рушничок”, “Бджола і я”, “Миколка-першокласник” КАШТАНЕНЯ Каштан у дощ згубив каштаненя, Розгублено обшукує кишені. А те каштаненя, мов мишеня, Принишкло у траві зеленій. Лежить і стиха вигляда у світ. Його не видно і […]...
- Надія Ковалюк – А слово – то найбільша в світі сила А слово – то найбільша в світі сила, Йому ніколи не скінчиться строк. Воно людині обпікає крила, І водночас – підносить до зірок. Буває тихим, наче шелест листя І голосним, як ухкання сови. Буває, як сльоза, криштально-чистим, І руйнівним, як спалахи грози. Буває – закарбується на серці, Що вже не змиє течія років. Буває – […]...
- Надія Ковалюк – Ти пам’ятаєш той далекий час Ти пам’ятаєш той далекий час, Коли цвіли ромашки білі-білі? Така любов буває тільки раз. І ми були-замріяно-щасливі. Від ніжності-всміхались береги… А дотики-мурашками по шкірі… І губи твої-рідними були. І рідна-кожна цяточка на тілі. А очі-волошково-голубі. Їх синяві позаздрить навіть небо… Я танула снігами навесні, Мрійливо пригортаючись до тебе. Ласкаво-ніжний вітер лоскотав Щоку твою-невибрито-колючу… Та вже […]...
- Надія Ковалюк – Я ще люблю… на превеликий жаль Я ще люблю… на превеликий жаль… Забути не змогла, чи не зуміла… І знову біль, немов струни скрипаль, Торкається і надриває тіло. І спогади… заміщують думки, Гортають за сторінкою сторінку… Десь є щасливі люди, та не ми… Я-не твоя… єдина в світі жінка. Дісталось нам в житті-гірке вино… Я відчуваю серцем твою тугу. Ми дзвонимо… […]...
- Надія Ковалюк – Будує ніч для неба свій гарем Будує ніч для неба свій гарем Із зір-іскринок, вічних полонянок, Що мерехтять, як тисячі знамен, Аж поки їх не викраде світанок. Виконують громи небесний хіт, Симфонія дощів мене чарує… Як лицарі, збираючись в похід, Дерева одягають листя-збрую… А я-до щастя міряю стежки,- Вони ж такі безмежні і безкраї… Шукаю свою долю крізь роки, Як макову […]...
- Олена довганюк – Чому мені знову так боляче? Чому мені знову так боляче? Чом я знову лишилась одна? І цей біль ріжучий й колючий Всю мене випаває до дна. Чаша сліз вже давно переповнилась, Вже нема чим топити печаль. Знову я почуттями наповнилась, Їх звільнити не можу, на жаль. Я від серця стискання тремчу, І від болю я зуби стискаю. Цього разу я […]...
- Сергій Жадан – давай, скажи їй щось, зупини Давай, скажи їй щось, зупини Немає жодної ночі, немає війни Серед цієї темряви та висоти Є лише її вперте бажання піти Хто іще, скажи, заспокоїть і зупинить, якщо не ти? Просто спини її, не відпускай її Хай далі говорить усі дурниці свої Хай далі змішує кров свою зі слізьми Потім колись вона піде Але хай […]...
- Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
- Надія Ковалюк – Ця ніч застала нас зненацька Ця ніч застала нас зненацька І самоті поклала край. Немов летіла дивна пташка, Відкривши нам дорогу в рай. І ми відчули, як буває, Коли рідняться душі враз. Немає “ти”, і “я” немає. Сьогодні ніч створила “нас”. Ми навіть мріяти не сміли У повсякденності розмов, Що полонить нам душу й тіло Та пташка – на ім”я […]...
Мій улюблений персонаж з драми-феєрії лісова пісня.