Надія Ковалюк – Твій мерседес виблискує на сонці
Твій мерседес виблискує на сонці.
Він нас везе до станції “прощання”.
І навіть крізь затемнені віконця-
Я бачу тінь свого розчарування…
Такі, як ти-не чесні, не відверті,
Хвальбу і наглість носять, як медалі.
Але в складній життєвій круговерті-
Вони перемагають у фіналі.
Таким, як я-життя ламає крила.
Вони не носять титулу принцеси.
Такі, як я-все мріють про вітрила
І не шукають щастя в мерседесі…
Ми надто різні… душами й серцями.
І не тому, що бідні, чи багаті…
Ну я піду… бо пахне вже дощами,
І небо губить сльози на асфальті…
Ми досягли до станції “прощання”…
Життя-таке складне і невмолиме…
Пробач, що став моїм розчаруванням…
Так часто доля зводить нас “не з тими”…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Богдан Лепкий – де єсть твій дім, твій тихий дім? “де єсть твій дім, твій тихий дім? Скажи, мій любий брате… ” – “Ударив нагло ясний грім, Спалив мій дім, звалив мій дім, Нема де зимувати”. “де твоя жінка, діточки, Де вірна челядина?” – “Он бачиш тії могилки? Скиглять вітри, летять галки, Оце моя родина”....
- Надія Ковалюк – Чому з тобою, наче на дуелі? Чому з тобою, наче на дуелі? Не стати б твоїм ворогом лишень. Я зачиняю в серце своє двері, Ховаючи його, як ту мішень. Ти цілишся образами, словами, Шукаєш найболючіші місця. Скажи мені, що сталося між нами: Кінець кохання, чи банальна гра? Чому з тобою, як на полюванні? Де ти-мисливець, твоя здобич-я… Напевно, ця дуель буде […]...
- Надія Ковалюк – Будує ніч для неба свій гарем Будує ніч для неба свій гарем Із зір-іскринок, вічних полонянок, Що мерехтять, як тисячі знамен, Аж поки їх не викраде світанок. Виконують громи небесний хіт, Симфонія дощів мене чарує… Як лицарі, збираючись в похід, Дерева одягають листя-збрую… А я-до щастя міряю стежки,- Вони ж такі безмежні і безкраї… Шукаю свою долю крізь роки, Як макову […]...
- Надія Ковалюк – Ти пам’ятаєш той далекий час Ти пам’ятаєш той далекий час, Коли цвіли ромашки білі-білі? Така любов буває тільки раз. І ми були-замріяно-щасливі. Від ніжності-всміхались береги… А дотики-мурашками по шкірі… І губи твої-рідними були. І рідна-кожна цяточка на тілі. А очі-волошково-голубі. Їх синяві позаздрить навіть небо… Я танула снігами навесні, Мрійливо пригортаючись до тебе. Ласкаво-ніжний вітер лоскотав Щоку твою-невибрито-колючу… Та вже […]...
- Надія Ковалюк – Було багато пройдено доріг Було багато пройдено доріг… У подругах, у друзях, у коханих Я бачила для себе оберіг. Але так рідко згадувала маму… Коли ж втрачала віру у людей, Коли життя надламувало крила,- Я линула до маминих грудей, Свої невдачі – в жменях приносила. Вона ж мене ховала від нещасть, А я завжди від неї так далеко… Вона […]...
- Надія Ковалюк – Хороший мій, далекий мій, не мій Хороший мій, далекий мій, не мій… Твої долоні ще для мене рідні. На серці досі віє буревій, Не розтопились ще сніги тогідні… З надією збудовані мости Стоять до мого серця непорушно. І на душі ще досі тільки ти. Від іншого тепла мені вже душно. Навіщо я ту ніжність берегла? Невже, щоб комусь іншому віддати? Чому […]...
- Надія Ковалюк – Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Бузковими п’янкими вечорами Живицею-сльозою напою Твої вуста, щоб загоїти рани. Русалкою до тебе припливу, Манитиму очей зелених блиском. Всі зорі з неба в жменях принесу І з місяця зроблю тобі колиску. Я зіллям ніжності тебе приворожу, Змішаю в небі всі яскраві барви. Втамую спрагу краплями дощу, А з […]...
- Надія Ковалюк – Я так хочу забути тебе Я так хочу забути тебе, Бо здається, що далі – вже прірва. Відчуваю, що годі уже, Але пам’ять – така непокірна. Надто важко тепер підвестись, (Я фатально спіткнулась об тебе). Наче зірці, що падає ниць – Не сягнути повторно до неба. А на п’яти вже ніч наступа, Скоро сон мене вкриє вуаллю… Напоїш ти мене […]...
- Надія Ковалюк – Лелека В полях України, далеко-далеко Де сонце ховається в житі, Від суму і туги вмирала Лелека, А їй би ще жити і жити. Загинув коханий в холодному краї Де люті вітри-буревії. Без нього-і зорі на небі не сяють, Без нього і крила німіють… Стоїть, наче статуя вірності, в полі З глибокої ночі до рання Немає в […]...
- Надія Ковалюк – Тремтіли руки, капала сльоза Тремтіли руки, капала сльоза. Ти розтоптав мою невинну душу… Та на плече лягла Його рука І прийняла на себе тую ношу. Нехай пробачить Він заздалегідь, Що з вуст моїх збиратиме отруту, Що загірчить Йому солодкий плід, Бо зрозуміє: ти – ще не забутий. Що не відчує вже Його рука Биття мого схвильованого серця. Хай Він […]...
- Надія Ковалюк – Шукатиму до щастя я свій путь Шукатиму до щастя я свій путь, До справжнього, до самого земного. І стрілки на годиннику завмруть… Сьогодні-день народження у Нього. Я серцем напишу йому листа, Якому не дійти до адресата. Мені на це не вистачить життя- Бо так багато хочу побажати. Усі слова, не сказані колись- Можливо зайві, навіть не потрібні. Та він – в […]...
- Надія Ковалюк – Ця ніч застала нас зненацька Ця ніч застала нас зненацька І самоті поклала край. Немов летіла дивна пташка, Відкривши нам дорогу в рай. І ми відчули, як буває, Коли рідняться душі враз. Немає “ти”, і “я” немає. Сьогодні ніч створила “нас”. Ми навіть мріяти не сміли У повсякденності розмов, Що полонить нам душу й тіло Та пташка – на ім”я […]...
- Надія Ковалюк – У кого – дружина, сім’я У кого – дружина, сім’я,- Цінуйте, даруйте троянди. Хай будуть вам гаслом слова, Що хочу від серця сказати: Мужчино! Не зраджуй! Спинись! Бо вчинки – повторюють діти. І перед Всевишнім колись Прийдеться за все заплатити. Не вистачить сліз і жалю, Слова усі значення втратять. Коли залишаєш сім’ю – У небі всі ангели плачуть. Сім’я – […]...
- Надія Ковалюк – Я спогади збираю всі докупи Я спогади збираю всі докупи – Хай вітер їх розвіє між степів… Мені б тебе, як марево, забути, Сховати в лабіринтах своїх снів. Тебе я з свого серця вириваю, Сльозами омиваю всі сліди. За хвилю до омріяного раю Я власноручно спалюю мости. Нехай горять, хай буде тільки порох, Який осяде десь на дні душі. Тобі […]...
- Надія Ковалюк – Я ще люблю… на превеликий жаль Я ще люблю… на превеликий жаль… Забути не змогла, чи не зуміла… І знову біль, немов струни скрипаль, Торкається і надриває тіло. І спогади… заміщують думки, Гортають за сторінкою сторінку… Десь є щасливі люди, та не ми… Я-не твоя… єдина в світі жінка. Дісталось нам в житті-гірке вино… Я відчуваю серцем твою тугу. Ми дзвонимо… […]...
- Надія Ковалюк – Я тікаю сьогодні назавжди Я тікаю сьогодні назавжди З королівства Розбитих Сердець. Я відношення, наче канати,- Розриваю ущент, нанівець… Пробачаю, що стала для тебе Однією з розмінних монет. Та в твоєму безбарвному небі- Я була найяскрава з планет. Ти жадаєш подвійного щастя, Але зроблено ставку – “вона”… То чому ж ти, як грішник причастя,- Так від мене чекаєш дзвінка? […]...
- Надія Ковалюк – Якби дві долі не переплелись Якби дві долі не переплелись- Мій розум з серцем були би у згоді… Якби я передбачила колись, Що друга віднайду в твоїй особі… Як керувати правильно життям? Якщо мій розум – вже планує втечу. А серце-аплодує почуттям, Чекаючи на відданість лелечу… Так важко-нести на своїх плечах Гнітучу ношу маревних ілюзій. Кохати один одного у снах, […]...
- Надія Ковалюк – Запропонуйте нам любов, чоловіки! Запропонуйте нам любов, чоловіки! Не розбивайте наших люблячих сердець! Вас возноситимуть до неба всі жінки, І не шукатимуть, де товщий гаманець. Запропонуйте нам любов, а не інтим! Ми ж – в Бога крила украдем, собі на гріх. Як птах поранений, летітимем з одним, А інше – гордо покладемо вам до ніг. І не висловлюйтесь, що […]...
- Надія Ковалюк – А слово – то найбільша в світі сила А слово – то найбільша в світі сила, Йому ніколи не скінчиться строк. Воно людині обпікає крила, І водночас – підносить до зірок. Буває тихим, наче шелест листя І голосним, як ухкання сови. Буває, як сльоза, криштально-чистим, І руйнівним, як спалахи грози. Буває – закарбується на серці, Що вже не змиє течія років. Буває – […]...
- Надія Ковалюк – Якось дивно ми створені,- люди Якось дивно ми створені,- люди: Уникаємо слова “добро”, Боїмося його, як отрути… Ми все щастя шукаєм свого. Та існують в житті якісь речі, Що збагнути не можемо всі… І нервово сутулячи плечі – Залишаємось на самоті. Знову душу ховаєм за грати, Бо відкриєш – розтрощать ущент. І доводиться “соло” співати, Не знаходячи вдалий “дует” Не […]...
- Надія Ковалюк – Скажи мені, коханий мій, чому Скажи мені, коханий мій, чому У грудях більше Серце не живе? Воно так щиро вірило в весну, Та необачно вибрало тебе… І після тисяч пройдених доріг Та попелу від спалених мостів- Упало без жалю тобі до ніг, Від болю не залишивши слідів. Ти… попіл перетворював в вогонь, Ти… казку про весну розповідав, Ти… Серце грів […]...
- Надія Ковалюк – А правду між людьми – загнали в “кому” А правду між людьми – загнали в “кому”. Якщо занадто чесний – ти вже “лох”. Тому ми і не віримо нікому, Бо праведним буває тільки Бог....
- Надія Ковалюк – Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше Я знов торкаюсь твого тіла, наче вперше. Хоч знаю, що востаннє… і нехай. Я заціловую тебе, на мить завмерши, Наповнюю жагою через край. Вуста вустами затуляю на пів-слові. Я знаю, це закінчиться… нехай… І моє тіло із твоїм в шаленій змові. Кохай мене, хороший мій, кохай… Я загорну тебе в красу свою жіночу, І заведу […]...
- Алла Жабокрик – Твій голос Твій голос Твій голос тепер мені сниться Від нього потрібно ховатися так Як від сонця ховають зіниці. Твій голос Твій голос мене убиває Ламає/ судомить/ шмагає/ зжерає Твій голос. А скільки ж у ньому прозріння! Твій голос – моє божевілля І я віддала би усе щоб щодня Сходити з розуму (бо ж то фігня) Нащо […]...
- Надія Ковалюк – Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Я повернусь… ти чуєш… повернусь! Весняними квітучими садами. Коли дощами досхочу нап”юсь, Разом із перелітними птахами. Зів”ють лелеки гнізда на дахах, І роси будуть марити світанком. Коли запахнуть яблуні в садах, Я повернусь… весняним тихим ранком… І цвіркуни прокинуться в траві. У лісовому плетиві ожини Загубить сонце промені свої. Я повернусь… в погожу літню днину. […]...
- Аліна Звіздецька – як ніколи не твій Як ніколи не твій і як завжди не тліючий автор Прибирає всі зайві думки мов ранковий двірник Прокидає твоє зазвичай позапланове завтра Кожен день твій запалює наче вологий сірник Розбирає життя на декламує їх вголос у вітальні твоєї журби І ти слухаєш всю цю цензуру а сипляться мати На скорочені суми ваших ймовірних “якби” І […]...
- ..я відчуваю Твій біль ..я відчуваю Твій Біль..момент, коли Ти Раптом вирішуєш не Посміхатися..не слабо Тисне на нерви..коли Ти Залишаєшся наодинці зі Своїм смутком, я мрію бути Першою, хто обійме Тебе За плечі..хто врятує Твій, що перетворюється в Примару, вечір..а потім Разом теплий чай..я Запалю ці дебільні Свічки..звичайно..знову Рима, а я ненавиджу Вірші..кожен раз Придушую бажання їх З’явитися..з’явитися Неочікавано..незванно.. […]...
- Володимир Сосюра – Ластівки на сонці, ластівки на сонці Ластівки на сонці, ластівки на сонці, як твої зіниці в радісних очах… Зацвіли ромашки десь на горизонті, й пахнуть поцілунки, як китайський чай. Я твою шинелю цілував до болю і твої коліна, любі без кінця, ніжні та рожеві, як берізки голі, що ростуть далеко, на чужих сонцях… Бачу за морями молоді дороги, де припав до […]...
- Олена довганюк – Кохана людина – це твій найкращий друг Кохана людина – це твій найкращий друг, якому ти можеш повністю довіритися, поділитися найсокровеннішими думками і мріями. Це той, хто тебе підтримуватиме кожну хвилину життя і не покине в біді. Той, кого ти не соромишся і кому відкриваєш усю душу. Хто знає тебе так, як ти сам. І, напевно, зустріти таку людину – найбільше щастя....
- Ніж у Сонці – драч Іван Трагедія Не отблеск, отблеском рожденный,- Ты по себе свой край оставь, Твоею песней утвержденный… А. Твардовский ПРОЛОГ Мої віки слідом за мною ходять: Од вітряків до полиску ракет, Фотон і Пишна паска великодня, Усе – до лаконічності штиблет. Надії бубнявіють цвітом вишень У сонцем зацілованих садах. Слова мої! Шикуйтесь сміливіше – Пилюка зір хай шерхне […]...
- Микола Руденко – Коли відлунює твій кожен крок Коли відлунює твій кожен крок І щось таємне мариться деревам, Ти чув сріблистий передзвін зірок В морозну ніч у небі кришталевім? Нехай ти сам ідеш, нехай нема Ні хати, ні душі над берегами, Та зорі є – тож скаржитись дарма: Вони дзвенять у тебе під ногами. Дзвенять у соснах і в твоїй сльозі,- Дзвенять, неначе […]...
- Більше не твій Більше не твій Він чужий, украдений, як річ. Його голос більше не для тебе Тільки сни дарує кожна ніч, Тільки сни, украдені у неба. Його очі більше не твої. Пам’ять кадри фільму промотає, Та в ролях ти бачиш лиш її. Цить, не плач, в житті таке буває. Не для тебе більше він живе, Ти для […]...
- Я – твій ангел Моє серце зовсім не вміє кохати. І ніхто не примусить знов полюбить Вже набридло мені усміхатись й чекати Гітара в душі вже давно не бринить… Рік минув… А я ще не забула Над щастям моїм плаче радісна хмара Я давно не твоя, хоч твоєю не була Серед степу заграє одинока флояра… Ми з тобою все […]...
- Калинець Ігор – Я радо йду у твій полон Я радо йду у твій полон, В зіниці звабливі і темні. Із човників твоїх долонь Стікає сонця мед на мене. І виростає маєво густе, Ростуть над нами дивні трави. І пахеш ти, як синій степ, Омитий свіжими вітрами… А потім понесеш в очах, В зіницях Радість невгасиму, Що в травах Травень нас звінчав, Що дав […]...
- Катерина Кочетова – дозволь мені порушити твій спокій Дозволь мені порушити твій спокій, Ввійти в життя зненацька й назавжди, Зібрати в ціле безліч твоїх копій, Щасливою стрічати поїзди… Щодня листи я буду надсилати, Щоб відчував, як тебе потребую, Жалітимусь, що вранці сон крилатий Забрав тебе, залишивши одную. Палкі розмови з ночі до світання, Так важко хоч на хвильку відпускати… І кожен раз, неначе […]...
- Марта Тарнавська – “де твій читач, поете-емігранте?..” “де твій читач, поете-емігранте? Хто купить віршів наболілих том? Навіщо доторкаєшся до ран ти Старого слова творчим долотом? Самотній ти – ніхто не знає хто ти! Живи, як всі! Чому б не йти з гуртом? Чому без гонорару й заохоти Плекаєш дивний цей анахронізм? – Вмирає мова наша, дон Кіхоте, Не в моді ліберальний гуманізм! […]...
- Надя Ковалюк – Я – причина нестримних фантазій Я – причина нестримних фантазій, Джерело твоїх райдужних снів. Я – червона троянда у вазі, Прикрашаю святковий твій стіл. Я – твоя попелюшка у казці, Я – зоря, що упала до ніг. Наче карта червової масті – Я лягаю в долоні твої. Я – одна із солодких ілюзій І найбільша з небесних світил. Я – […]...
- Любов Багацька – На сонці немає плям Коханий, На сонці немає плям. Повір. Ти маєш у це вірити. І хоч ти здогадуєшся, Що вони насправді є, Та не шукай їх. Просто вір, що їх немає. Коханий, ми бездоганні. Я ідеальна Ти досконалий. Ми звичайно думаємо потайки, Що це не так. Але віримо у свою досконалість. Не треба шукати плям на сонці І […]...
- Кучерявий Микола – А знати б твій адрес до серця А знати б твій адрес до серця, Прийти і вічно там жити. І пульсом кохання озветься На тілі, що кров’ю залите. Читати листи і радіти, Щоб погляд світив у палаті. Хотіти замерзнути в літо, А в зиму холодну палати. Із криком, щоб хмари почули, Пророки щоб всі прокидались, І словом не зводило скули, І краще […]...
- Мілена – Про що так часто голос твій мовчить? Про що так часто голос твій мовчить? І де ти є, коли разом зі мною? Чи чуєш ти, про що той стук кричить? Чи знаєш, де блукаю я самою? Чи бачиш біль нестерпний у очах, Який ковтати стало далі важче? Чи ніс би мою мрію на плечах, І не сміявся б, як душа заплаче? Ти […]...
Короткий лист на вільну тему.