Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон

На годиннику – осінь, в руці – телефон:
Абонент тимчасово відсутній,
А життя по хвилині стікає з вікОн
І дощем розмиває майбутнє.

Своє небо мені ти кидаєш до ніг,
Ходиш слідом і дихаєш в спину,
І щезаєш раптово, немов перший сніг,
Абоненте ти мій, блудний сину!

Я так само, як ти, по землі цій ходжУ
І так часто в житті помиляюсь,
Але серцем своїм я і правду, й брехню
Вже навчилася бачити наскрізь…

Ти щезав і з”являвся, як диво із див,
Я могла б тебе навіть прощати,
Ти багато речей у житті говорив…
Не сказав тільки те, що жонатий…

На годиннику – осінь, коньяк – у руці,
Я відкину надмірну манірність
І забуду, що був ти в моєму житті,
Бо сьогодні я пила за вірність!

Абоненти! Як свОго життя водії –
Ви керуєте вправно і вміло!
То чому ж вас на рівнім, дзеркальнім путі
Так шалено заносить наліво?!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Рассказ про прислiв'я весна-днем красна.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – На годиннику – осінь, в руці – телефон
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.