Надя Ковалюк – В ім’я любові… Ні, наперекір!

В ім’я любові… Ні, наперекір!
Не лізь у мої спогади павуччям!
Я на шматки розрізую цей біль,
Зціпивши зуби, тихо і беззвучно.
І щастя не шукай, його нема!
Воно стекло дощем між сірих вулиць,
Де сиву осінь всмоктує земля,
Де наші долі слізно розминулись.

Хвилинами стріляє в серце час,
А потім все лікує… Лиш не пам’ять…
Як часто в тих, хто душу всю віддасть
Буває доля в латах і у шрамах.
Сховавши серце у вуаль пітьми,
Як часто ми не з тими ділим вічність,
А з тими, хто потрібен – тільки сни…
Незрозуміла і безглузда дійсність…

Лиш перезимувати б у пітьмі,
А там до літа – лічені хвилини,
Пекуче сонце спопелить ті дні,
Коли з тобою стали ми чужими.
З календаря зриватиму листки,
Молитимусь, щоб це колись забулось…

А пам’ять все запалює свічки
Над щастям, що поховане між вулиць.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Пушкин - величайший поэт лирики сочинение.
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – В ім’я любові… Ні, наперекір!