Надя Ковалюк – Забулось… Відболіло… Відлягло

Забулось… Відболіло… Відлягло…
Не б’є вже по руках розчарування.
Невидимою ниткою вплело
В моє волосся слід твого кохання.

Не переймайся… Більше не болить…
Дощів із сліз у мене вже не буде…
Єдиний крок, всього лиш тільки мить-
І в натовпі – людей втрачають люди.

Не треба слів… Вони такі пусті…
Я вижила без тебе, навіть більше.
У вирії несправджених надій-
Я душу зберегла свою у віршах.

Пройшло, перекалатало, мов дзвін,
І закружляло у прощальнім вальсі.
Лише у віршах – знову твоя тінь,
І спогади щіпають ще за пальці.

Твого кохання – була тільки мить…
Прямий транзит з любові – до розлуки…
Себе я не обдурю… Ще болить…
Коли волосся гладять… Інші руки…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Надя Ковалюк – Забулось… Відболіло… Відлягло