Нагнибіда Микола – Біографія

Микола Львович Нагнибіда – український поет, перекладач із словацької та білоруської літератури.

Заслужений працівник культури Білорусі.

Народився 7 вересня (20 вересня) 1911 в селі Попівці (тепер Смирнове Куйбишевського району, Запорізької області) в родині сільського фельдшера.

Працював на заводах, новобудовах “дніпрогесу”, де почав поетичну творчість. Навчався у Комуністичному інституті журналістики (Харків), Київському педагогічному інституті.

Учасник другої світової війни у складі сталінських військ. Журналіст фронтових газет.

Жив у Києві. Помер 16 вересня 1985 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка №50). Автори надгробного пам’ятника – скульптор В. Міненко та архітектор П. Коптєв.

Творчість

Перша збірка “дніпровська весна” (1932). до поч. війни видав зб. віршів “Зерна” (1933), “дніпроград” (1937). Згодом до 1984 року побачило світ ще 21 збірка віршів, поем, балад. Серед іншого написав також вірш “Севастополю” (1967). Проте в історію літератури увійде не оригінальною, а перекладацькою творчістю. Н. – один із найвизначншіних і найплідніших перекладачів білоруської поезії (зокрема Я. Купали, удостоєний звання заслуженого працівника культури Білорусі (1974).

На початку 1990-их особистість поета стала символом хворобливої графоманії, так що Н. заслужив на іронічну згадку в романі Ю. Андруховича “Рекреації”: “… в певному розумінні поет Микола Нагнибіда вічно живий і всюдисущий, як Крішна”.

Один із небагатьох перекладачів словацького поета Людовита Штура.

Премії:

Сталінська, 1952; державна Премія УРСР імені Тараса Шевченка, 1970.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Нагнибіда Микола – Біографія