Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Народний календар весняного циклу
Народний календар весняного циклу
НАРОДНИЙ КАЛЕНДАР ВЕСНЯНОГО ЦИКЛУ
Народний календар – це дуже старий, тисячолітній документ життя і культури українського народу, його далеких пращурів з передхристиянських часів. Протягом віків Календар утворювався, доповнювався, наверствовувався, а в деякій своїй частині й перейшов у забуття. З прийняттям християнства Н. К. злився з Юліянським календарем, з християнськими святами, але свій глибокий зміст зберіг до нашого часу, і просякнутий цілком раннім світоглядом культу покійників та анімістичним.
Народний календар – це
Аналізуючи Народний календар, ми сміливо можемо сказати, що це відображення СОНЯШНОГО сільсько-господарського РІЧНОГО ЦИКЛУ чи кола; друге, в
Цілком неписьменні столітні бабусі та дідусі дуже часто правдиво предрікали й урожай тої чи іншої культури, хлібної, а чи городньої, предрікали річну погоду. “Сонце заходить за хмари – буде завтра дощ”. Червоні хмари при заході сонця – буде наступний вітряний день; хмарні кола навколо місяця – вітер, а взимку – мороз. “Кішка спить калачем, а чи вилазить на піч – буде зимно; свині носять барліг у хлів – буде зимно; ластівки літають над самою землею – буде дощ. І до останнього часу, до першої чверті XX ст. бабусі мали свій власний календар. Але перейдемо безпосередньо до цього документу віків.
ЗАКЛИК ВЕСНИ – ЗУСТРІЧ ВЕСНИ
Весняні обряди самі ріжноманітні, багаті змістом, глибокі своїм значенням, але й найбільше потерпіли вони від духовенства та адміністрації, як звичаї “поганські”. Багато тих чудесних знищено протягом віків, багато заборонено й забуто, чимало наверствовано й змінено, чимало дійшло й до нас, злилися вони з християнськими святами й прийняли назви християнських свят.
… “Властиво ж весняний період розпочинався з появою перших птахів, з початком березня ст. ст. і кінчався приблизно Благовіщенням. В ряді всяких асоціацій, підданих назвами церковних свят, сей період відкривається святом “обрітення глави Івана Христителя”, 24 лютого ст. ст., яке в народній етимології стало святом “обернення”, “оборотення”. В сей день чоловік до жінки обертається, і птахи обертаються з вирію, до нас головами, збираються летіти до нас”. “Діти від хліба, а птахи до гнізд”.
Після довгої, холодної, сумної та нудної зими, коли перед очима людини, лише біла пелена, якою вкриті гори, доли, ліси й луки; коли скована земля морозами; ріки, озера й стави – застигли під товстим льодяним покровом; коли стоять голі ліси та сади й лише буйні вітри завивають та витанцьовує завірюха-заметіль, – знудились люди, особливо діти. Всі мрії, надії, жадання й почуття – звернені в бік весни, тепла й сонця.
Ще з грудня, як тільки сонце починає пригрівати сильніше, як день збільшується, а ніч усе меншає – більше й більше посилюються емоції людини ранньої культури.
Селянин нетерпляче жде весну з свого погляду – найкращого й учасного виконання сезонових господарських робіт, бо “весняний день – годує зимовий місяць”. А ці важкі господарські роботи разом з виконанням певних ритуалів-звичаїв, танців та співів і були в ту давнину релігійним святом:
… “В народній свідомості свято й робота, праця й грище, .господарський акт і танець-спів не відокремлені. Свято в народній релігії разом із тим є робота, грище й праця сполучені. Грище стоїть завжди в прямому зв’язку з життєвою практикою, з с.-г. виробництвом;
воно має завжди практично-утилітарну мету, і, навпаки, праця має понадутилітарну, в найглибших коріннях мітологічну мету. Звідси відповідно до невідокремлености “свята-роботи”, “грища-праці”, при виконанні кожної роботи (напр., сіяння, жнив) культові й гральні, пісенно-танцювальні й святкові моменти безпосередньо пов’язуються з виконуваною роботою; праця супроводиться піснями, танцями, виступами маскованих”.
Молодь жде весни-радості, надії одруження, парування та виладовування молодечої енергії; діти стужились узимку – мріють про луки, поля – простір волі, про скорий прихід весни, тепла, радости; старенькі дідусі-бабусі обмежують свої мрії – вийти на призьбу й погрітися на сонечку.
В уявленні селянина весна – це польова, лісова, городня, лугова праця-романтика. Привітне, ніжно-ласкаюче сонце, пестливий легень-вітерець, ріжнобарвна квітчаста земля, веселий пташиний спів, шум жуків, вибуяле життя навколо – все це надії на краще: на урожай, на приплід худібки, на збільшення родини, на гарний збір-укос сіна… А дух весняної землі вселяє в душу селянина спокій, любов, надію, бажання, радість і творче надхнення до праці. Краса весни, чарівні ранки, животворче тепло сонця – все це пригадує селянину його молодість, надає силу, породжує надхнення на працю, бадьорить.
Зустріч весни
Перший важливий період весняної пори людини первісної культури – це заклик весни, а другий, не менш важливий – зустріч весни. Селяни вірили, що весну мусять зустріти в цілковитій готовності господарства (приготовленими до весняних робіт), бо тоді весна відчує і зрозуміє, чого саме хоче селянин від неї, яких саме дарів жадає. І коли в господарстві підготовлено в’се, то й успіх буде добрий. Тому селянин пильно стежить за “поверненням до весни” сонечка. Сніжок усе більше й більше починає танути; день усе довшає, сонечко сильніше й сильніше щодень пригріває – весна йде! Вже вдень і струмки журчать, сніг стає пухкий (рихлий); все більш й більш сопляки звисають з солом’яних стріх, а з них вода капає… І господар усе рідше та рідше перебуває в хаті: він поспішає зустріти весну в повній готовності. Вивозить гній на поле з обор, хлівів та стаєнь; ладнає воза, плуга, борони, рало, граблі, кіся, грабки, сапи, лопати; готує насіння і все потрібне для весняних робіт. Готують і хату до зустрічі весни: білять, виносять з хати верстат, на якому взимку виробляли полотна, рядна, рушники, плахти, пояси, крайки, сукна тощо. Все вже виконано, все вже зроблено за зиму… Виносять господині й свої кужелі-куделі.
З особливою радістю ждуть перемоги весни-літа над зимою. Врешті приходить Стрітення, що в давнину носило назву ГРОМНИЦЯ. На Стрітення “стара баба зима зустрічається вперше з красунею весною”.
ЗЕЛЕНА СУБОТА, (КЛЕЧАЛЬНА СУБОТА)
“Назриваю зілля – вибуялих трав,
Лепехи нарвати – побіжу на став.
Замаюю хату… … … … … … … … … … .
Ніченька-черничка до нас завіта.”
(З поезії Ф-го)
З передхристиянських часів у нас зберігся такий образ ЗЕЛЕНОЇ або КЛЕЧАЛЬНОЇ СУБОТИ.
Початок ЗЕЛЕНИХ СВЯТ тепер вважається Зелена Субота. Колись цей день був окремим святом.
Уся родина бере участь у готуванні до ЗЕЛЕНИХ СВЯТ, а саме: господиня (мати-дружина) та доньки, коли такі є, миють уранці лавки, стіл, піл, підмащують стіни (хата побілена раніш), “підводять” червоною глинкою челюсті, припічок та навколо долівку. Саму долівку змащують зеленою, жовтою або червонуватою глинкою, прибирають піч, комин. Потім розвішують на кілках по стінах рушники, “закладають” рушники за образами, чистим рядном застеляється піл, та чистою скатертю стіл. Далі господиня пече книші, пиріжки та варить традиційні сім страв. Це готування семи традиційних страв зберіглося лише в окремих місцевостях України, зокрема на Волині та на Рівенідині. (Записки Рівенського повіту, Мат. XV, стор. 71).
.. .”В Записках з Рівенського повіту заховалась інтересна пам’ять про ритуальну трапезу з семи страв у суботу під Зелені Свята, на честь “дідів”, померших предків” (Істор. Укр. Літ. Мих. Грушевський, зноска на стор. 186, т. 1-й).
До Зеленосвятських традиційних страв і печив належали, у більшості, такі: 1) Капусняк чи бігос (це пізніше); 2) Печеня; 3) Холодець; 4) Запечений макарон з яйцями, чи вареники або налисники (тонкі блини з гречаної муки, розчинені на молоці й яйцях, перешаровані сиром з яйцями, залиті сметаною й запечені); 5) Каша з молоком, локшина, чи гречана каша з курячою юшкою; 6) Пиріжки з сиром; 7) Колово – густо зварена каша з пшениці чи інша з медом.
Першою стравою подавалось колово (наче кутя, лише без маку) з медом та сушеними ягідьми – черешнями, вишнями чи сливами. Хліб випікався – книші з “душами”.
У цей час дівчата йдуть у свої “городчики”, цебто квітники, але не перед хатою. У Зелену Суботу обов’язково треба підсапувати та виполоти бур’ян з квітів, а коли нема довго дощу – підлити – навести добрий лад. Ця робота дівчат у “городчику” виконується з особливою любов’ю, так би мовити, “з благословіння матері”, бо дівчата йдуть до цієї роботи лише тоді, коли скаже мати. На початку цієї роботи проказується молитва, а потім йде спів до веснянок, еротичних пісень, пісень розлуки доньки з родиною.
Дуже часто збираються дівчата у цей день з близьких хат і з урочистістю, співами, по черзі наводять лад у “городчиках”.
Які ж квіти шанувалися у стародавні часи? Чому й що вони визначали?
Відомо з дослідження, з розмов із старими бабусями та з пісень, – такі квіти шанувалися в Русі-Україні в давнину:
1. Любисток – символ любови, злагоди;
2. Кудрявці – символ хлоп’ячої молодечої вдачі та здоров’я;
3. Ласкавці – символ дружби, зближення, згідливо-сти:
4. Васильки – символ хлоп’ячої краси й доброти;
5. Рожі-троянди – символ дівочої краси, чистоти й любови;
6. Маточник – символ доброзичливости, достатку, роїння бджіл;
7. Калина – образ вірности, невинности; в розлуці – туги (розлуки);
8. Татарзілля – лепеха – чарівне, відганяє духи, русалок, злиднів, потерчат;
9. Полин – оберігає від відьом і дідьків:
10. Лілея – дівоча краса;
11. Ясьмір (жасміії) – образ радости, весни:
12. Шальвія – образ туги.
ЗЕЛЕНІ СВЯТА
Усі дні ЗЕЛЕНИХ СВЯТ – РУСАЛЬНОГО ТИЖНЯ були розподілені на окремі святкування. ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ взагалі була присвячена пам’яті всіх покійників роду. Було вірування, що на Зелені Свята виходять із землі мерці удруге на світ, саме тоді, коли квітує жито. Ті мерці ходять серед нив, другі перебувають у воді, а треті в лісі на деревах. Ті, що перебувають серед нив, оббивають квіт та ламають жито, чого саме боялися пращури, щоб не пошкодило це врожаю. Ті, які перебувають у воді – затягають у воду хлопців чи дівчат і топлять, а ті, які – серед нив – залоскотують дівчат чи хлопців. Перші то були РУСАЛКИ, а другі потерчата та річкові мавки-дріяди, а лісові – добрі душі-лада.
Тут є чимало неясностей. Академік М. Грушеївський так пояснює це:
.. .”Від назви свята сі мерці, які ходять тоді, лякають або затягають до себе живих, одержали назву “РУСАЛОК”, при чім, як у наших “дідьках”, тут помішались поняття душ померлих, нехрищених дітей з водяними й пільними німфами, духами збіжжя, і назва русалок і мавок (від навь – мер-лець) перейшла на сі образи” (М. Грушевський, “Історія Української Літератури”, том 1-ий, стор. 185-186).
ЗЕЛЕНА НЕДІЛЯ. У цей день, уранці, одружені жінки та чоловіки, незалежно від віку, брали з собою гктво та їжу й ішли на місце поховання родичів та рідних. Це поминання-святкування складалося з трьох частин:
Насамперед на гробах чи курганах, а раніш на похоронних полях, розкладалися їжа та питво. Жінки спочатку,,розмовляли з покійниками” – приказували речитативом на-півспіваючи. Спогадували їх колишнє життя, запитували, чи не тужать за рідними, чи зустрілися на тамтому світі з “новоприбулими”, чи заопікувалися дітьми, запрошували пташкою прилітали в їх сад, чи до їх хати, виходити й сідати з ними їсти… Врешті запитували, відкіля й коли їх (покійників) виглядати, та просили охороняти їх ниви…
Після цього “поштували” покійників, кроплячи напоєм;
зверху могилу та запорпуючи невеличкі частини їжі в землю могили. Далі їли, пили, спогадували з життя покійників, поштували всіх, хто був близько (особливо поштували убогих старців).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Календар Календар (лат. calendarium – боргова книжка) – 1) Покажчик усіх днів року із зазначенням днів відпочинку, свят, визначних подій. 2) Астрономічний К. – таблиці з передбачуваним розташуванням небесних світил. 3) Система відліку великих проміжків часу на основі періодичності природних явищ, пов’язаних з рухом небесних світил; історично в європейській традиції юліанський К. (старий стиль) співіснував з […]...
- Надя Ковалюк – Шарудить календар кількома сторінками Шарудить календар кількома сторінками, Нагадавши, що в диханні вітру – зима. Я подякую тим, хто зі мною, думками, І згадаю про тих, кого поруч нема. Вітер вирве останню сторінку – і в душу, Де твій почерк з роками вже стерся, та все ж – Я спитаю, як справи… ти скажеш – не дуже, І на […]...
- Павло Мовчан – Одного весняного дня Віщове дерево гуде дрімотно зранку, Розхильчасті гілки щось креслять нечітке, І пада тінь від них на стіл, на чаю склянку, Де солодко тремтять березові листки. Та це ж сьогодні день ясних світлонародин: По білому біжать червоні птиці дня, І хмара, що зійшла невмічено зі сходу, Пливе собі, й ніхто її не доганя. І синя тінь […]...
- Твір на тему: Народний одяг – витвір мистецтва Національний одяг – це мистецтво, що тісно пов’язане з побутом народу, його звичаями, традиціями. Наш народ зберіг національний одяг як символ, його він проніс через усі віковічні страждання й лихоліття. Національний одяг, мова, віра та звичаї – усе це надійний захист від занепаду духовності. Національне українське вбрання сягає сивої давнини часів Київської Русі. Будь-яка деталь […]...
- Поетичні образи циклу “Україно моя!” Поетичні образи циклу “Україно моя!” Поезія А. Малишка періоду Другої світової війни – це різноманітні за змістом і художніми образами поезії, у яких і заклик до боротьби з фашизмом, і розповіді про подвиги та трудові будні, картини боїв та гіркота відступу. Ці твори сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям із мільйонами інших людей […]...
- Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Твір-нарис із циклу “Митці рідного краю”. “Людина, яка була театром” (творче кредо Леся Курбаса) Творчість кожного справжнього митця невіддільна від часу, на який вона припадає. У ній так чи інакше відбиваються суспільні ідеї, історичні події, громадські пристрасті. Але є митці особливої долі й особливого життєвого призначення. Їм судилося жити і діяти на стрижні суспільного і […]...
- Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка Іван Франко – трибун народний. Життя та доля письменника Франка I. І. Франко – легендарний Каменяр. (Геніальний поет, видатний прозаїк і драматург, критик, публіцист і літературознавець, фольклорист і етнограф, перекладач. Видатний громадський діяч, борець за волю народу.) II. І. Франко – син сільського коваля. 1. “Правдива іскра Прометея злетіла з батькового ковадла… ” (І. Франко […]...
- “Іван Франко – трибун народний”. Життя та доля письменника І. Франка Іван Франко – визначний письменник, великий Каменяр, творчість якого становить цілу епоху в розвитку національної культури XIX-XX століття. Народився І. Франко у 1856 році в родині сільського коваля. Вогонь кузні свого батька він зберіг на все життя. Тяжка доля судилася йому. Жахи тюрми, переслідування, приниження. І як наслідок – зачинені двері переляканих обивателів, розлука з […]...
- Провідні мотиви циклу віршів “В казематі” Неласкава доля Тараса Шевченка подібна до долі України. Однак, незважаючи на муки і переслідування, із серця поета виринали слова: “Караюсь, мучусь, але не каюсь”. Перебуваючи в Орській фортеці, Тарас Шевченко створив 13 віршів, які потім об’єднав у цикл “В казематі”. Майже всі поезії, що увійшли до цього циклу, пройняті мінорним настроєм, таким чином, цикл відображає […]...
- Павло Мовчан – Вечірнє (З циклу “Золоті ключі”) (З циклу “Золоті ключі”) Де ж ти журно, круче, крячеш, Що тебе я і не бачу? Чи від поклику відстав, Чи всотала висота? На вустах моїх німих Махаоном клич притих: Слуха – не схлюпне крильми… Круче, поклик твій з пітьми, Склянку обрію розбивши, Ти крильми щось чорне пишеш, То ж порізи – не письмо,- Мохом […]...
- Народний письменник (роздуми про Івана Котляревського) Про полтавські шляхи написано багато, а ще більше, мабуть, співано. Я це особливо відчула, коли гостювала у бабусі на Полтавщині. Грунтові сільські дороги мають особливу принаду, особливу неповторність і чаруючу силу. Вони прямують через невеличкі гаї, поля, видолинки. Тільки побачивши їх, пройшовши ними, можна зрозуміти, чому їх інколи порівнюють зі стрічками, і не просто зі […]...
- Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” Казковість гоголівського циклу “Вечори на хуторі біля Диканьки” І. Реальність і казка у “Вечорах на хуторі біля Диканьки”. 1. Ліричний образ України – реальність. (У “Вечорах” М. Гоголь правдиво створив ліричний образ України, описавши деталі побуту і звичаї українців, змалювавши пейзажі української землі. У “Вечорах” зображено український народ через образи конкретних героїв, наділених найкращими якостями […]...
- Яйце-Райце – Народний епос ЯЙЦЕ-РАЙЦЕ Колись була птиця жайворонок царем, а царицею – миша, і мали вони своє поле. Посіяли на тім полі пшеницю. Як уродила їм та пшениця – давай вони зерном ділитися. От одне зерно зайве було. Миша каже: – Нехай мені буде! А жайворонок каже: – Нехай мені! Думають вони: що тут робити? Пішли б позиватися, […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Відлуння війни” 1. На півдорозі зупинивсь. І озираюсь на прожите: Там всі обличчя запеклись і погляди сердиті… А поруч – літо: при воді танцюють сині бабки… Не озирайся, йди, радій і не роздряпуй згадки. Ти далі вже за них пройшов І мов позбувся страху, Приріс до спини лантушок – Сорочка, зшита з бляхи. Пощо випроба ця мені […]...
- Олександр Олесь – “дух наш пречистий, дух наш народний… “ Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим […]...
- Твір на тему: Музика весняного лісу (твір-опис) Музика весняного лісу (твір-опис) Якщо прислухатися до весняного лісу, можна почути звуки незвичайні та різноманітні. Ось з витонченої гілки берези, що схилилась, спадає прозора крапля. Лунає тонкий кришталевий дзвін. Ось я чую стриманий шепіт молодого листя. Ось дятел починає веселий барабанний дріб. Від пня до пня перебігає метушлива миша. Гуде, ударяється об березу, збивається зі […]...
- Співець народний (за віршем Б. Лепкого “Журавлі”) Богдан Лепкий – тонкий і ніжний лірик. Його поезія ввібрала в себе красу народної творчості, біль рідної землі. Вірш “Журавлі” навіяний долями багатьох українців, що змушені були покидати свою землю. Люди втрачали свою Батьківщину, не сподіваючись її більше побачити: Чути: кру! кру! кру! В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру. Образ журавлів бентежить думку […]...
- “Найбільш народний поет з усіх поетів світу… “ Тарас Шевченко – поет світового значення. Його творчість силою свого полум’яного й мистецького слова, силою своєї загальнолюдської правди переступила кордони своєї батьківщини. Це його “Кобзар” пробив мур байдужості, а подекуди й ворожості до українського слова, піднісши одразу нашу мову й літературу на нечувану височінь. Пантелеймон Куліш, який інколи нападав на свого сучасника за російські поеми […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Сніги” 1. Перший сніг Утративши непевну вись, Принижений вітрами, Погаслий жайвір падав вниз, Провалювавсь над нами. Зіщулившись, вода німа Його не відбивала, Бо слухала, як йде зима І брязкає металом. Несе вона важкі ключі, Аби замкнути води, В руці у неї круглий чіп, Обструганий із льоду. Замкне зима навстіжний світ, І візьме води в рамки, І […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Натура” 1. Голос лісу Затамувавши подих, увійшов, Стіну розсунув, тишу розпечатав – І лопнуло повітря, наче шовк, Нараз відкривши темряву горбату. Сочився дим крізь тріщину в стіні, Тріщала ріщ, мов назирцем хтось крався, І, складений множинно в однині, Ліс завмирав і озиравсь у страсі… – Чом дух урвавсь, чому холоне кров, Тремтиш чому, мов чуєшся злочинцем, […]...
- Тарас Бульба – народний герой (за однойменною повістю М. Гоголя) Тарас Бульба – головний герой однойменної повісті М. Гоголя. Це запорізький полковник, що втілив у собі кращі риси українського козацтва. Відомий російський критик писав: “Що таке Тарас Бульба? Герой, представник життя цілого народу, цілого політичного суспільства у відому епоху життя”. Тарас Бульба – мужній та відважний воїн, який уславив себе у багатьох боях. “Немає у […]...
- Іван Андрусяк – З циклу “Води” 1. І цей рубець До серця мурахи Де крихітка теплого меду В згустку смоли Ти відпустила його у сад Ти знала висохнуть крильця на сонці Ворсинками вкриються пальці Скорчені для тятиви І тільки з кмину Сочилась живиця Тонка Як приручений світ у печері І цей рубець Під крилом кажана Стрілу вигойдує Хризантема і він Помруть […]...
- Допомога Довбуша Бідакові – Народний епос ДОПОМОГА ДОВБУША БІДАКОВІ Довбуш зі своїми хлопцями вийшов дорогою у село А коли здибав на дорозі чоловіка і запитав: – Котре тут село єсть багате у вас? А хлоп відповів: – У нас цілий повіт – самі бідаки. – А котре, – каже, – село найбідніше? – От те просто, що я йду. – А […]...
- Проблема добра і зла за романом У. Самчука “Марія” 1. Проблема добра і зла – центральна в романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: “… У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів’ється, розцвіте і пізнає добро і зло”). 2. Добро для українського селянина – праця, земля (любити землю і працю на землі – заповіді Господні, і герої шанують […]...
- Втеча трьох братів з Азова… – Народний епос ВТЕЧА ТРЬОХ БРАТІВ 3 АЗОВА, З ТУРЕЦЬКОЇ НЕВОЛІ Ой то не пили то пилили, Не тумани вставали,- Як із землі турецької,- Із віри бусурменської З города Азова, з тяжкої неволі три братики втікали. Ой два кінними, третій піший-пішениця, Як би той чужий-чужениця. За кінними братами біжить він, підбігав, Об сирі коріння, об білі каміння Білі […]...
- Із циклу “Сірники” (завершальний вірш) Іноді сірників всередині назбирується страшенно багато: Кожна важлива людина намагалась відродити ними душу, Черкала об стінки серця. Йшла. Тобі залишалися втрати, І внутрішньо перетворювався на побиту, стару грушу… Хронос, відверто кажучи, знає своє діло. Постійно працює. Буденність намертво коліщатами застрягає між ребЕр… Дожити до вчора. Впиватись спогадами, хоч це і руйнує, Педантично збирати їх від […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Перевтілення” 1. Струмуючий далекий часу гук Крізь оболонку вапняну кулясту Просочується – шовкопрядний звук Надійно тчеться, щоб тобі не впасти. Єднальна мить – снувальне волокно На кокон навивається сріблясто, У сповитку душа дріма давно І лет їй сниться широко, зірчасто. Крило прозоре розвиває шовк, Виборсується голос із тороччя, Між напівсфер, між білих лушпайок Лунає слово, сповнене […]...
- Іван – мужичий син – Народний епос ІВАН-МУЖИЧИЙ СИН Жив колись в старовину цар з царицею. У них замолоду не було дітей, а при старості родився один син. Вони дуже зраділи. Ну, виріс той син, вирішили вони його оженити. А він і каже: – Поки не дістанете мені такого коня, що жар їсть, полум’я п’є, на дванадцять верст земля гуде, як біжить, […]...
- Хмельницький та Барабаш – Народний епос ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ТА БАРАБАШ Як із день-години Зчиналися великі войни на Україні, Оттогді ж то не могли обібрати, За віру християнську одностайно стати; Тільки обібрався Барабаш да Хмельницький, Да Клиша білоцерківський. Оттогді вони од своїх рук листи писали, До короля Радислава посилали. Тогді ж то король Радислав листи читає, Назад одсилає, У городі Черкаськім Барабаша гетьманом […]...
- Летючий корабель – Народний епос ЛЕТЮЧИЙ КОРАБЕЛЬ Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний. Розумних же вони й жалують, аба їм щонеділі нові білі сорочки дає, а дурника всі лають, сміються з нього, а він, знай, на печі у просі сидить, у чорній сорочці. Як дадуть, то й їсть, а ні, […]...
- Павло Мовчан – З циклу “Казахський альбом” 1. Оголюються ребра Алатау, Збігає сніг водою з висоти, Все вище й вище виповзають трави, Все далі й далі відхлинаєш ти… І холод розростається у грудях, І обрій відгинається, мов віть, І скочується погляд за безлюддя, За вінця дня та всіх тисячоліть. Тебе нема… хоч ти в мені присутня Незримістю, як духом полину, А образ […]...
- Іван Голик і його брат – Народний епос ІВАН ГОЛИК І ЙОГО БРАТ Десь-не-десь, в тридесятому царстві, в іншій державі жив цар з царицею чи князь із княгинею, і було в них два сини. От князь і каже своїм синам: – Ходімо зі мною до моря, послухаєм, як морські люди пісні співатимуть. От вони і пішли. Ідуть гаєм. Князь і захотів вивідать у […]...
- Павло Мовчан – Батькові рубці (З циклу “Фотокартки”) (З циклу “Фотокартки”) Як пам’ять відбілить І кров свою очистить?.. Порошиться блакить На дерево безлисте. І тріщина вузька – То й сніг не западає. А неба товщ важка Сльозу лиш витискає. Спливає чистота… Що ж осіда на серці? Чи сажа від гнота? Чи сіль в очах на денці? Не відбілить мені Зеленої сорочки. Бо там, […]...
- Микола Куліш – Народний Малахій П’єса “Народний Малахій” написана 1927 року – глибоко новаторський твір. У ньому автор відходить від конкретних фактів, намагаючись таким чином зосередити увагу на сутності явища. Основною проблемою, на якій грунтується твір, є проблема фальшивого пророка. Автор розвінчує утопічні ідеї, які не базуються на реальній дійсності. П’єса “Народний Малахій” розкриває життєвий шлях листоноші Малахія Стаканчика, що […]...
- Слово про Ігорів похід – Народний епос СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД Героїчна поема Почнемо, браття, пісню невеселу Словами призабутими старими Про Ігорів згорьований похід. Почнемо не за вимислом Бояна, А просто, як насправді все було. Коли Боян, цей віщий соловейко, Співав комусь осанну величальну, То білкою носився по деревах, Землею – сірим вовком, а в підхмар’ї Орлом могутнім клекітно ширяв. Згадавши про […]...
- Чи не той то хміль – Народний епос ЧИ НЕ ТОЙ ТО ХМІЛЬ (Пісня про Богдана Хмельницького) Чи не той то хміль, що коло тичин в’ється? Гей, той то Хмельницький, що з ляхами б’ється. Гей, поїхав Хмельницький ік Жовтому Броду, Гей, не один лях лежить головою в воду. Не пий, Хмельницький, дуже той Жовтої Води: Іде ляхів сорок тисяч хорошої вроди. “А я […]...
- Героїчний народний епос Героїчний народний епос – збірна назва фольклорних творів різних жанрів (колядки, думи, історичні (козацькі, гайдамацькі, опришківські, стрілецькі, повстанські та ін.) пісні, казки, легенди, перекази), в яких відображена воля, завзаття народу у боротьбі з ворогом, злом, кривдою, соціальним і національно-релігійним гнітом, прославляються розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних месників. У вужчому розумінні вислову український Г. н. […]...
- Максим козак Залізняк – Народний епос МАКСИМ КОЗАК ЗАЛІЗНЯК Максим козак Залізняк, Козак з Запорожжя. Як поїхав на Вкраїну – Як пишная рожа! Зібрав війська сорок тисяч В місті Жаботині, Обступили город Умань В обідній годині. Обступили город Умань, Покопали шанці Та вдарили з семи гармат У середу вранці. Та вдарили з семи гармат У середу вранці, Накидали за годину Панів […]...
- Ой на горі да женці жнуть – Народний епос ОЙ НА ГОРІ ДА ЖЕНЦІ ЖНУТЬ Ой на горі да женці жнуть, А попід горою, Попід зеленою Козаки йдуть. А попереду Дорошенко Веде своє військо, Веде запорізьке Хорошенько! Посередині пан хорунжий, Під ним кониченько, Під ним вороненький Сильне-дужий! А позаду Сагайдачний, Що проміняв жінку На тютюн да люльку, Необачний! “Гей, вернися. Сагайдачний, Візьми свою жінку, […]...
- Павло Глазовий – Тонка натура Нетерпляче жде Мартин, не діждеться свята. – Мамо, гляньте в календар, де червона дата? – Мати каже: – Триста днів спиш на рік, як трутень. Не однаково тобі – свято а чи будень? – А Мартин відповіда: – Триста чи не триста, Але в свято краще спать, тоді совість чиста....
Що об'єднує наталку та марусю.