“Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… “

Давно кимось було сказано: “Якщо хочеш зрозуміти поета, іди в його країну”. Якщо хочеш зрозуміти душу народу, її потаємні глибини, неповторну індивідуальність – вивчай народні пісні. Пісня, це чудове поєднання слова й музики, є духовним обличчям нації, її своєрідною візитною карткою.

Відомо, що українських пісень записано понад 200 тисяч і цим далеко не вичерпується пісенне багатство нашого народу. Фахівці стверджують, що жодна інша нація в світі не може похвалитися такою кількістю пісень. Високу оцінку українській народній пісні в різні часи давали визначні зарубіжні і вітчизняні діячі культури:

“У жодній іншій землі дерево народної поезії не дало таких величних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців… Справді, народ, який міг співати такі пісні і милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти”.

(Ф. Боденштедт, німецький поет)

“Українська народна поезія найбагатша і найкрасивіша в Європі. Вона відзначається великими мистецькими вартостями і поетичним натхненням, влучністю вислову та має в собі щось зворушливе, величаве, щось чутливо-чуле, сумовите й живописне”.

(А. Люкшич, югославський учений)

“Українські простори – столиця ліричної поезії. Звідси пісні невідомих авторів часто поширювалися по всій Слов’янщині”.

(А. Міцкевич, польський поет)

“Українські

пісні будуть покладені в основу літератури майбутнього”.

(Ю. Словацький, польський поет)

“Здається, кожна гілка дерева на Україні має свого поета і кожна стеблина трави на цих безмежних квітучих рівнинах відлунюється піснею”.

(Тальві, американська письменниця)

“Українці дуже багаті, може, найбагатші поміж усіма слов’янами, різнобарвними народними піснями.

Вони не мудрують, не потіють, складаючи свої пісні; у них пісні виростають самі, як квіти на полях зелених, і їх така кількість, якою не може похвалитися жоден народ у світі”.

(П.-Й. Шафарик, чеський учений, відомий славіст)

“Українська пісня має так багато мистецьких вартостей, що їх неможливо перелічити.

Це мистецтво глибоко народне тому, що з нього безпосередньо промовляє до нас своєрідна чиста душа українського народу. Гарна ця душа. Таке саме і її мистецтво”.

(3. Неєдли, чеський учений і громадський діяч)

“Моя радість, життя моє! Пісні! Як я вас люблю! Чого варті всі холодні літописи, в котрих я тепер копаюсь, перед цими дзвінкими, живими літописами!

Пісні для Малоросії – все: і поезія, і історія, і батьківська могила.

Покажіть мені народ, у якого було б більше пісень. Наша Україна дзвенить піснями”.

(М,. Гоголь)

“Що за милозвучність та краса, не кажучи вже про класичну простоту та безпосередність натхнення. Се – джерело, з якого на здоров’я довго ще будуть пити нащадки.

Влучність вислову надзвичайна, а стислість підчас просто непередатна!”.

(ТІ. Грабовський)

“Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це його слава”.

(О. Довженко)

“Українська пісня зустрічала завжди не тільки здивування, захоплення, а й буквально якесь релігійне схиляння з боку найвибагливіших і найсуворіших критиків усього світу”.

(О. Кошиць)

У середині минулого століття відомий російський письменник, перекладач українських пісень та творів Тараса Шевченка російською мовою Микола Берг уклав антологію пісень багатьох народів світу. На першому місці він поставив ліричні українські пісні. Ось як він писав про них у передмові: “Чарівна, граціозна й ніжна українська пісня. Скажу більше: в ній є щось, що хапає за серце, щось глибоко задушевне. Як слушно пригодилися тут ці численні пестливі слова, які неможливо перекласти ніякою іншою мовою… Але не на самих лише пестливих словах створюється чарівливість української пісні. Ця чарівливість розлита в усьому, в словах і в порівняннях, а іноді й просто не знаєш, у чому: мило та й годі!”.

У розмові зі студентами-українцями геніальний Лев Толстой сказав:

“Щасливі ви, що народилися серед народу з такою багатою душею, народу, що вміє так відчувати свої радощі й чудово виливати свої думки, свої мри, свої почуття заповітні. Хто має таку пісню, тому нічого боятися за своє майбутнє. Його час не за горами. Вірите чи ні, що ні одного народу простих пісень я не люблю так, як вашого. Під їхню музику я душею спочиваю. Стільки в них краси і грації, стільки дужого, молодого почуття сили”.

1911 р. в Парижі, у день п’ятдесятиріччя смерті Шевченка, А. В. Луначарський виголосив перед еміграцією доповідь, у якій сказав натхненні слова про українську пісню:

“Українська музика та поезія є найрозкішніша, найзапашніша з усіх гілок світової народної творчості. Мінорна за змістом, смутна навіть у своєму веселому пориві, українська пісня ставиться усіма знавцями на перше місце в музиці всіх народів. Українські думи, що через століття передавалися Гомерами України – кобзарями, світять своїми барвами, почуваннями, лицарством у любові й ворожнечі, розмахом козацької одваги та філософською вдумливістю”.

Композитор П. І. Чайковський відзначав:

“Бувають щасливо обдаровані натури і бувають так само щасливо обдаровані народи. Я бачив такий народ, народ-музикант, – це українці”.

Багато українських пісень відомо далеко за межами України. Одна з таких пісень – “їхав козак за Дунай”. Про цю пісню і її автора розповідає Костянтин Родик:

“Коли ім’я Семена Климовського нині нічим не відлунює в нашій пам’яті, то один із його творів відомий по всьому світі Це пісня “їхав козак за Дунай”. Написана у херсонських степах у самому кінці XVIII століття, вона вже на самому початку віку XIX з’являється у німецькому перекладі. Під час війни з Наполеоном німецькі солдати розносять її по всій Європі. А 1815 року у Філадельфії виходять друком ноти й англійський переклад. Популярність пісні набуває такого розмаху, що її в кожному краї починають сприймати за свою, народну. Людвіг ван Бетховен пише на цю “народну” мелодію свою знамениту варіацію.”

Цю історію дослідив і оприлюднив у своїй книжці “Слово і пісня” літературознавець Григорій Нудьга.

Про вплив, який справляє на слухача українська пісня, написав чудовий вірш київський поет Л. Кисельов, що рано пішов із життя:

Я позабуду все обиды,

И вдруг напомнят песню мне.

На милом и полузабытом.

На украинском языке.

И в комнате где, как батоны,

Чужие лица без конца,

Взорвутся черные бутони –

Окаменевшие сердца.

Я постою у края бездны

И вдруг пойму, сломясь в тоске,

Что все на свете – только песня

На украинском языке.

Український літературознавець Федір Погребенник багато років досліджує історію створення і поширення українських патріотичних пісень:

“Патріотичні пісні, пісні-гімни, що їх стільки десятиліть заборонено співати, все ж не вмирали: жили глибоко в душі вірних синів і дочок народу, зігрівали віру у кращі часи, допомагали переносити політичні переслідування, вселяли надію, що “встане мати-Україна, щаслива і вільна”.

Коли тріснула крига імперського абсолютизму, “розвалилася руїна”, патріотичні пісні і пісні-гімни воскресли, мов Фенікс із попелу, окрилили усіх, хто вийшов на майдани і вулиці, щоб заманіфестувати свою волю жити в незалежній, суверенній Україні. Над містами і селами рідної землі задзвеніли старі козацькі пісні, гімни “Ще не вмерла Україна”, “Не пора, не пора, не пора”, пісні, що виникли на початку 1900-х років і пов’язані з розвитком патріотичного спортивно-протипожежного січового руху, пісні українських січових стрільців – військових загонів у складі австро-угорської армії, які були передтечею пізніших національних сил України. Зрештою, почали набирати прав громадянства і пісні Української повстанської армії.

Ніхто вже не зможе змусити їх замовкнути! Це частка нелегкої історії, в якій крізь призму народної душі відбилася велич і духовна краса народу, його волелюбні прагнення, його біль і трагедія.

Приходять нові часи, коли утверджується ідея суверенності нашого народу, за яку стільки століть точилася священна боротьба. По-новому звучать сьогодні ці стільки літ не співані і переслідувані пісні, але й зараз, як ніколи, зігрівають-наші серця святою любов’ю до України”.

Серед найвідоміших патріотичних пісень – “Ще не вмерла Україна” П. Чубинського, “За Україну!” М. Вороного, “Ой у лузі червона калина” С. Чарнецького, “Молитва за Україну” О. Кониського, “Не пора, не пора, не пора” І. Франка, “Гей, там на горі Січ іде”, “Там на горі, на Маківці”, “Повіяв вітер степовий” та ін.

Сл. О. КОНИСЬКОГО Муз. М. ЛИСЕНКА

Молитва за Україну

Боже Великий, Єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світла промінням

Ти її осіни.

Світлом науки і знання

Нас, дітей, просвіти,

В чистій любові до краю

Ти нас, Боже, зрости.

Молимось, Боже Єдиний,

Нам Україну храни.

Всі твої ласки, щедроти

Ти на люд наш зверни,

Дай йому волю,

Дай йому долю,

Дай доброго світа

. Щастя дай. Боже, народу

І многая, многая літа!

Про ці прекрасні пісні можна сказати словами з поезії М. Рильського:

Благословенна ти в віках.

Як сонце наше благовісне.

Як віщий білокрилий птах.

Печаль і радість наша, пісне,

Що мужність будиш у серцях,

Коли над краєм хмара висне.

У піснях, народжених новою епохою, – віра в Україну, в духовну силу народу, заклик здобувати волю без крові і насильства.

ДМИТРО ПАВЛИЧКО

Пісня

Вставай, Україно, вставай.

Єднай Чорне море й Карпати,

І свій переболений край

Не дай ворогам розламати.

Вставай та здіймай знамено

Вселюдської згоди й любові,

Щоб волі святої вино

Спожити без помсти і крові!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Вирш тече вода под явором.
Ви зараз читаєте: “Наша дума, наша пісня не вмре, не загине… “