Наташа Ростова – улюблена героїня Толстого

… взяв Таню, перетовк із Сонею, і вийшла Наташа.
Л. Толстой
Наташа Ростова – один з найбільш привабливих образів роману “Війна і мир”. Для Льва Миколайовича Толстого Наташа – ідеальний тип дівчини, жінки, “… взяв Таню, перетовк із Сонею, і вийшла Наташа”, – говорив Лев Миколайович про свій образ. Він мав на увазі двох реальних жінок, які стали прототипами головної героїні роману. Мова йде про двох сестер Бере: Тетяну Андріївну й Софію Андріївну. Тетяна була завжди веселою, сміхотливою, прекрасно співала, із запалом танцювала, а Софія (саме вона згодом стала дружною письменника) вміла бути відданою, щирою, доброю та люблячою. У них обох письменник бачив той тип жінки, який він показав на сторінках роману “Війна і мир”. За п’ять років Лев Миколайович зміг написав такий великий твір, бо він перебував у стані закоханості, піднесеності, натхнення.
Одруження з Софією Бере подарувало так багато радості в житті, що книга писалася легко. Розділи розросталися, сюжетні лінії сходилися й розходилися, і думка про грандіозність розмаху твору надихала на творчість і співтворчість (адже Софія Андріївна була не просто прототипом, вона була натхненницею й помічницею в роботі – багато розділів начисто переписані саме її рукою).
Лев Миколайович зовсім не збирався робити свою героїню інтелектуалкою чи героїнею. Якраз навпаки – він хотів, щоб його героїня була емоційною, доброю, щирою. Звичайно, Наташа мала бути людиною достойною – адже вона була призначена на роль дружини декабриста (таким був ще початковий задум автора, коли до “Війни і миру” він почав писати роман “Декабристи”). Тол стой, знав про подвиги княгині Волконської, княгині Трубецької, які пішли в Сибір за своїми чоловіками, і хотів віднайти джерела такої людської поведінки.
Наташа Ростова музично обдарована, вона відчуває найтонші нюанси музики, має чарівний голос, легко схоплює танцювальну народну ритміку. Толстой не прагне показати її ідеальною ні в зовнішності, ні в поведінці, але вона має в собі людський стержень, глибоку внутрішню силу, і це особливо приваблює в ній. На початку роману Наташі тринадцять років, вона некрасива, з великим ротом, але дуже жива й безпосередня. Дівчинка живе в атмосфері загальної любові. У родині Ростових дружня обстановка – граф і графиня люблять своїх дітей, допомагають близьким і далеким родичам, знайомим, вони довіряють людям. Наташа любить усіх і кожного, для неї не існує зла, ненависті. Поступово зі звичайної дівчинки виростає прекрасна, чарівна, приваблива дівчина. їй хочеться літати в красиву місячну ніч. Вона настільки переповнена повнотою щастя, любові, що їй навіть здається, що вона може полетіти, якщо візьме себе за коліна й міцно стиснеться. Вона така весела й життєрадісна, що ЇЇ настрій легко передається іншим, як от під час Святок: “Наташа першою задала тон святочних веселощів, і ці веселощі, відбиваючись від одного до другого, заповнювали усіх все більше і більше”. Або ж ось Наташа в танці: “… скинула з себе платок.., забігла попереду дядька і, взявшись у боки, зробила рух плечима і стала”. Де, як, коли втягнула в себе народного повітря ця “графинечка, вихована емігранткою-француженкою”? Але і дух танцю, і прийоми, і хитро – веселий погляд – усе було таким, як у народному танці, якого її ніхто не навчав. Наташа – справжня, жива, емоційна. Вона живе і діє не за правилами розуму., а за почуттями серця, тому й виглядає вона так природно, і все їй вдається легко. Щоб довести свою відданість Соні, вона навіть припікає собі руку лінійкою; а пізніше, коли їм усім доводиться тікати з Москви, саме вона, а не батько й не мати, розпоряджається віддати підводи пораненим; Наташа самовіддано доглядає за матір’ю, коли та захворіла після загибелі Петі; взнавши, що Волконський важко поранений і знаходиться поряд, вона забуває про все й до останнього його подиху перебуває поряд з Андрієм. Добра, щира дівчина, вона має величезне гаряче серце, наповнене співчуттям до людей.
Зрештою, Наташа виходить заміж за П’єра, і головною її метою стає турбота про дітей. Здається, образ її обмілів, усе звелося до рівня побутових інтересів. Дім, чоловік, діти, родина – ось сфера, у якій тепер крутиться світ Наташі. Чи не мілко для героїні такого масштабу? Дехто розчарований? Але не я. Все так і має бути. Толстой нагадує кожному, що жінка завжди має дбати про головне: про своїх дітей і свою родину. У цьому її головне призначення. У цьому і є її відданість вітчизні. І коли прийде час вирішувати, що для неї головне, вона ніколи не задумається, і буде завжди поруч із чоловіком, тому що для нього вона є опорою, основою життя. І радісне світло ллється потоком з її прекрасних очей, коли вона слухає П’єра, і вона готова вірити, що думка її чоловіка – то велика думка, яка “відкриває перед нею новий світ”. Тільки такою має бути справжня родина, сім’я – так вважав Лев Толстой. Одна ідея на двох, одна кар’єра на двох. Це певні соціальні ролі. Життя – як театр. І якщо ми красиво зіграємо свої ролі, то нам варто аплодувати. Чи не так? Наташа приваблива дівчинка, чудова світська красуня, чарівна дружина, віддана мати – саме такою і має бути ідеальна жінка.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Наташа Ростова – улюблена героїня Толстого