Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ Навчальні книжки з літератури за доби Центральної Ради
Навчальні книжки з літератури за доби Центральної Ради
Реферат на тему:
Навчальні книжки з літератури за доби Центральної Ради
Напередодні визвольних змагань в Україні (1917-1920 рр.) і з початком широкого розгортання національної освіти по всій звільненій країні методика української літератури вже мала у своєму доробку навчальні книжки (в основному західноукраїнські), які давали знання з літератури та окреслювали коло теоретичних знань і художніх творів для вивчення у середніх і старших класах. У нову епоху – час становлення незалежної Української держави – ці здобутки були розвинені
Революційні події в Російській імперії у 1917 р., становлення Української незалежної держави сприяли відкриттю українських початкових, середніх і вищих навчальних закладів, що стимулювало роботу над створенням підручників із літератури, над удосконаленням змісту і форми вже використовуваних у навчанні книжок. У цей час закладались основи підручників із літератури для вищої школи. Підручник із літератури почав інтенсивно включати в себе дидактичний апарат як керівництво самостійною роботою школяра: спочатку у початковій ланці освіти, пізніше
Зі становленням української влади розвитку освіти і, зокрема, підручникотворенню, приділялася суттєва увага державними органами. Незважаючи на те, що цей етап української державності протримався неповних три роки, зроблено було надзвичайно багато. Стримувана сотнями років освітньотворча енергія народу одержала нагоду, нарешті, реалізуватись у практиці шкільництва і в побудові вищої української школи.
Уже з перших засідань Центральної Ради поруч із найголовнішими завданнями українського державотворення гостро ставиться питання про відродження рідної школи як на території України, так і за її межами, у місцях компактного проживання українців. Так, у протоколі засідань Комітету Центральної Ради з питань освіти від 11.05.1917 р. вимагалося:
“7. В освітніх справах негайного заіменування попечителями: Одеської округи Науменка, помічником (або окружним інспектором) Володимира Мойсейовича Чеховського; Харківської – професора Сумцова і помічником (або окружним інспектором) Олексія Августовича Левицького, директора Таганрозької комерційної школи – для української території округи, і поручення їм негайно переводити українізацію школи в українських місцевостях. Такі інструкції – кавказькому попечителеві щодо українських місцевостей. Міністерство повинно дати накази попечителям і щодо українізації в середній школі і звернутися з такими ж інструкціями до вищих шкіл, в дусі постанов секції вищої школи – негайно утворити вказані там катедри українознавства, дати засоби для паралельних курсів і т. п.” .
Під поняттям “українознавства” широко розумілися такі навчальні дисципліни, як українська мова і література, історія і географія України, елементи краєзнавства.
У перших місяцях існування Української держави формувалися концепція нової національної школи та вимоги до підручників. У такому державної ваги документі, як “Декларація Генерального секретаріату України” від 29 вересня 1917 р., стверджувалося, що “на полі народної освіти на протязі цього академічного року має бути вироблений і по змозі здійснений проект нової по змісту і по формі школи на Україні, на підставах демократичних і національних… Так само будуть зроблені заходи до того, щоб на протязі року утворились відповідні курси для учителів і видані підручники та шкільні пособія як українські, так і інші, а також мають готуватись кадри лекторів для українських університетів та іншої вищої школи” .
У циркулярі (обіжнику) Міністерства освіти Української держави від 5 серпня 1918 р. за №1709/16103, що підписано міністром освіти Миколою Василенком, було доведено на місця (в органи освіти міських управ, до губерніяльних і повітових комісарів освітніх справ та до педагогічних рад навчальних закладів) пріоритетні напрямки освіти в незалежній Україні:
“Нині, коли Український народ має свою власну державу і напружує всі сили, щоб закласти як найміцніші підвалини під неї, українська національна школа, ця головна основа відродження народу, мусить бути особливо добре і завчасно забезпечена всім, що гарантує прямий і вільний перехід всякій українській дитині до самих верхів шкільного національно виховного навчання”.
І далі:
“Тепер дітям цих шкіл, як і всіх інших, мусить бути дана можливість продовжувати далі освіту на українській мові і при тому в такій школі, де діти серед національного оточення виховали б почуття поваги й пошани до своєї рідної мови і батьківщини” .
Невдовзі було сформовано програму освітніх перетворень, складність яких полягала, по-перше, в тому, що для реалізації програми необхідні були кошти, яких уряду бракувало; по-друге, на виконання грандіозного плану відводилося мало часу, а саме весна і літо 1917 р.
Та, незважаючи на труднощі, вже у квітні-червні 1917 р. питання про створення нової національної школи обговорювалося на повітових і губернських з’їздах учителів, на радах робітничих, селянських і солдатських депутатів. Учасники цих заходів в цілому схвалили курс Центральної Ради у цій сфері і розробили практичні заходи щодо проведення освітньої роботи на місцях.
Ідеї, закладені Центральною Радою щодо розвитку народної освіти, практичні здобутки у цій галузі отримали продовження під час гетьманату П. Скоропадського і Директорії УНР, в перші роки радянської влади.
Забезпечення школи навчальними книжками було найважливішою справою освітніх органів нової незалежної держави.
У додатку до обіжника Міністерства освіти “До губерніальних і повітових народніх (земських і міських ) управ… ” відобразилася різноманітна плідна видавнича діяльність освітніх органів України. Про книговидавничі досягнення Доби Визвольних Змагань відомий дослідник української мови і літератури Ю. Шевельов подає такі свідчення: “Щодо кількості книжок, то 1917 р. вийшло 747 назв, 1918 р. – 1.084, а 1919 р. – 665” .
У названому офіційному документі Міністерства освіти дається перелік педагогічних видань, які рекомендувалося замовляти відповідним місцевим освітнім органам на 1918/1919 рік. Практично цей список охоплював усі шкільні предмети початкової, середньої і вищої ланок освіти. Пропонувалося замовляти такі видання, як граматки (букварі); читанки для середніх і вищих початкових шкіл; читанки для дорослих; граматки і підручники для письмових праць; книжки для занять із мови й історії письменства.
У V розділі “Читанки” пропонувався до замовлення підручник М. Грінченко “Рідне слово”. Українська читанка. Перша читанка після граматики.” До цієї книжки подається цікава анотація, власне, поради щодо використання посібника в школі: “Ця книжка призначається на друге півріччя – січень – лютий – травень – для тих шкіл, в котрих будуть вести навчання по букварях Б. Грінченка і С. Русової”.
Ця анотація засвідчує наступність у підручникотворенні епохи визвольних змагань із попередніми часами, за яких нагромаджувався у “підросійській” Україні певний позитивний досвід укладання навчальної книжки.
Серед списку підручників бачимо авторів раніше видаваних читанок: С. Черкасенка, Г. Шерстюка, С. Русової та інших, що прислужилися рідній школі ще в дореволюційний час, ще за колоніального становища України. Тут слід назвати і підручники з Галичини, які пропонувалися до використання на уроках у школах незалежної України. Так, зокрема, у розділі “Читанки для середніх і вищих початкових шкіл” пропонуються для вивчення усі IV частини навчальної книжки для читання А. Крушельницького (“Читанка”). У цьому документі знаходимо і пропозицію щодо використання в українських школах підручника з мови західноукраїнського педагога О. Поповича, книжки якого широко застосовувались у Західній Україні з кінця ХІХ ст.
Отже, освітніми органами України свідомо ставилося завдання щодо використання досягнень підручникотворення обох частин України.
Разом із тим слід зауважити, що освітяни нової епохи досить прискіпливо і виважено обирали для навчання підручники попередніх епох. Так, зокрема, у вищеназваному обіжнику Міністерства освіти подаються досить критичні зауваження щодо використання у школах підручника з української мови шанованих педагогів Марії і Бориса Грінченків. У постанові відповідної підручникової комісії про цей підручник зазначалося: “Метод, по якому складена ця книжка, застарілий: а) розклад матеріалу по відділам дуже дрібний і шаблоновий і не відповідає зростові і духовному розвитку дитини; б) прозаїчні статті і в початку кожного відділу дуже конспективні, стислі і сухі; в) матеріал для орфографічних і стилістичних вправ теж сухий, розкладений шаблоново і мало чим зв’язаний з матеріалом для пояснюваного читання, малюнки так само невдалі, мертві. Книжка зацікавити собою дітей не може. Позитивна сторона книжки – багатство матеріалу. Але педагогічно використати цей матеріал зможе тільки вчитель з певними вже, сталими педагогічними поглядами на мету, значення і засоби пояснюваного читання” .
Як остаточний присуд комісії щодо читанки Марії і Бориса Грінченків у документі сказано: “Зважаючи на вище зазначене і виходячи з принципів “Єдиної школи” читанку “Рідне слово” треба визнати не придатною для вживання в сучасній школі, яко підручник, але допустити в школі і вважати бажаною в кожній шкільній бібліотеці, як гарний збірник матеріалу в поміч учителю” .
Аналогічно склалася ситуація і з навчальною книжкою Б. Грінченка “Граматика до науки читання і писання”, яку було надруковано не за кошти МО в полтавському видавництві “Криниця”.
Принциповість позиції комісії МО тут полягала в тому, що “книжка дає дуже цінний матеріал, переважно з народної творчості, але з методичного боку буквар є устарілий, малюнки не відповідні, трафаретні, мертві, без переробки і пристосування до сучасних педагогічних вимог, буквар Грінченка комісія не може радити для вживання по школах, хоч і не рахує його непридатним” . Звичайно, письменник не міг удосконалювати цей підручник далі. Як відомо, Б. Грінченко помер ще у 1910 р.
З демократичними тенденціями в українському суспільстві посилюється увага до потреб учнів у навчанні, до засобів активізації їхньої навчальної діяльності, до свідомого сприймання виучуваного матеріалу. Українські підручники за доби УНР почали збагачуватися дидактичним апаратом – системою завдань і питань до основних розділів навчальної книжки: до біографій письменників, критичного матеріалу і до художніх творів, які репрезентували того чи іншого письменника. Підручники доповнювалися різноманітними завданнями, які призначалися для самостійного навчання, поглиблення та закріплення знань школярів. Це були в основному завдання на кмітливість і на перевірку знань виучуваних правил.
Так, у читанці Т. Хуторного (Т. Лубенця) ми знаходимо такі вправи для самостійного опрацювання дітьми:
Напиши, які ти знаєш сусідні села.
Напиши, як у вас обідають.
Намалюй, як можеш, коня, або корову, або собаку.
Напиши, як і де бачив ти захід сонця.
Намалюй землю, траву.
Наступна читанка Т. Хутірного “Друга читанка після граматики” теж посилювалася дидактичним матеріалом. Вона, як сказано в анотації до неї, “зложена по методу виховального читання”.
Отже, чи не вперше український укладач читанки вступає на сторінках навчальної книжки в активний діалог з юним читачем.
Щодо використання дидактичного апарату відзначаємо і підручник І. Огієнка “Рідне писання”, виданий у 1918 р.
У вступному слові до вчителів І. Огієнко висловив таку педагогічну мету:
“Складаючи свою граматику для народної школи, я перш над усе пильнував, аби дати таку книжку, щоб вона була більше до читання дітям та до практичної їм роботи по вивченню рідної мови і щоб в неї дітям було як найменше завчати. Я дбав, аби кожний урок вести так, щоб висновок приходив сам собою і щоб мої висновки були дітям тільки на повторення” .
Допоміжними стимуляторами у досягненні навчально-виховної цієї мети були “задачі” – різноманітні завдання до навчальних тем граматик – власне, дидактичний апарат. Саме він викликав в учнів зацікавленість навчанням, бажання самостійно вирішувати мовні і літературні проблеми. В наступні десятиліття таке спілкування буде розгортатися та урізноманітнювалося і в підручниках з літератури, стимулюючи бажання дитини органічно і глибоко пройматись написаним у читанці чи підручнику, активно навчатися.
Значним досягненням педагогічної думки і практики за Доби Визвольних Змагань стало видання кількох типів хрестоматій для середньої і вищої школи, укладених відомими вченими-філологами О. Дорошкевичем, М. Сумцовим, М. Плеваком, Д. Багалієм, А. Лободою, Д. Ревуцьким, М. Грунським та ін.
Міністерством освіти для використання у школах і вузах України рекомендувались книжки С. Єфремова з історії української літератури у повному і короткому викладах (“Історія українського письменства” та “Історія українського письменства. Короткий популярний курс”).
Треба додати, що “Історія українського письменства” С. Єфремова як найбільш вагома праця з історії української літератури була видана вже у перші місяці української влади. Видавництво “Вік” надрукувало цю монографію 1917 р. у Києві. Протягом перших років радянської влади, а також у наступні десятиліття в українській діаспорі ця книжка служила настільною книгою, підручником не тільки для вчених, але й для школярів і студентів. Значення цієї праці видатного дослідника української літератури важко переоцінити навіть сьогодні. Це, перш за все, установлений вченим хрестоматійний ряд українських письменників, який не змінився і сьогодні; орієнтація на загальнолюдські цінності як критерії істини в літературознавчих дослідженнях; глибоке знання українського суспільного та культурного процесу тощо. Провідний літературознавець сучасності М. Наєнко вказує на гостру актуальність праць С. Єфремова для сьогоднішнього розвитку літературознавчої науки. Він стверджує: “Що швидше цей матеріал (“Історія українського письменства” та ін. праці – В. О.) буде освоєно, то менше буде “білих плям” у нашій духовності і певнішою буде хода наша до освоєння таїни слова в майбутньому” .
У надзвичайно складний революційний період становлення Української держави навчальні книжки видавалися з величезною напругою моральних і фізичних сил освітян, вчених і методистів. Українству потрібно було надолужувати величезні втрати, що накопичувалися на ниві народної освіти сотнями років.
Та в наступні десятиліття, за часів радянської влади, цей відчайдушний і вартий подиву героїзм став подаватися майже як злочин.
У своєму глибокому, але позначеному радянськими ідеологічними оцінками дослідженні “Нариси з історії методики української літератури” (1961 р.) академік О. Мазуркевич називає першим хрестоматійним виданням за часів Центральної Ради працю професора Київського університету М. Грунського “Хрестоматія по новій українській літературі” (1919 р.).
Академік у цілому схвалює факт появи цього навчального посібника, потрібного для нової школи, відмічає ряд його позитивних рис. Зокрема те, що автор-укладач високо цінує творчий геній основоположника нової української літератури І. Котляревського, внесок в українську культуру творів Г. Квітки-Основ’яненка, П. Гулака-Артемовського і Є. Гребінки, в яких виявляється живий зв’язок з народністю, і найбільше – творчість Шевченка як “першого великого поета нової великої літератури слов’янського світу”. М. Грунський вже в той час, – пише О. Мазур-кевич, – цілком справедливо підкреслював, що “Шевченко поклав початок дальшому розвитку художньої літератури на Україні” .
Разом з тим О. Мазуркевич висунув ряд необгрунтованих звинувачень на адресу укладача: зокрема у тому, що М. Грунський дотримувався теорії “єдиного потоку”, що, на думку критика, спричинило до включення у посібник творів, “які ні з ідейно-виховного, ні з педагогічно-психологічного погляду не були придатними для вивчення в школі” . На думку О. Мазуркевича, це творчі доробки Г. Квітки-Основ’яненка, В. Гречулевича, О. Кониського і Б. Грінченка.
Крім того, у праці О. Мазуркевича закидалися на адресу М. Грунського звинувачення в тому, що “автор посібника намагався поставити себе поза політикою “урядів”, що в той час змінювали один одного, але не зумів зорієнтуватись на насущні потреби трудящих, які героїчно відстоювали на Україні перші здобутки Великої Жовтневої соціалістичної революції” .
У цьому ж стилістичному ключі О. Мазуркевичем звинувачувались і інші автори-укладачі перших хрестоматій: О. Дорошкевич (“Хрестоматія по історії української літератури для старших класів гімназій, учительських семінарій, учительських інститутів та самоосвіти”, 1918 р.); А. Лобода і Д. Ревуцький (“Хрестоматія по народній літературі для 5 і 6 кл. гімназії”); М. Сумцов, М. Плевако, Д. Багалій (“Народна словесність і стара література”, 1918 р.).
Але з позицій сьогоднішнього дня можна беззастережно стверджувати, що влада Української держави досягла значних успіхів у виданні потрібних і науково обгрунтованих навчальних книжок: тисячі шкіл одержували ці книжки, вчилися на них.
У добу Центральної Ради навчальний процес значною мірою забезпечували хрестоматії. Та учням і вчителям потрібен був саме підручник, якого з різних причин педагогічна громада ще не могла запропонувати молодій українській школі: дуже вже короткий проміжок часу пройшов. Тут не можна не погодитись із оцінкою труднощів цього періоду нашої історії, зробленою вже названим автором “Нарисів з історії методики… ” О. Мазуркевичем. Він писав: “… посібники видавались на Україні в тяжкі часи громадянської війни, коли суспільний лад ще не був встановлений, а школа і педагогічна наука – не підняті на ноги” .
Та все ж в останні місяці існування незалежної України підручник із літератури було видано. Ми, правда, достеменно не знаємо, де побачила світ ця книжка: на вихідних даних не вказано місця видання, але рік її виходу знаємо точно – це 1920 рік. Її укладачем був А. Воронець. Повна назва підручника: “Наші письменники. Життя та діяльність українських видатніших письменників. Підручник для учнів вищих початкових та середніх шкіл. Написав А. Воронець”.
У вступному слові автор декларує пріоритетні підходи до вивчення рідної літератури, зокрема, однією з провідних не тільки для освіти, але й для всього суспільного життя українства є національна ідея. “Наша національна ідея, – пише А. Воронець, – відродження самостійного життя – переходить через цілі віки нашої історії” .
Слід зауважити, що поняття “національна ідея” з’явиться в освітніх документах України лише в епоху нової незалежної Української держави, у 2002 р., у важливому державному документі – “Національній доктрині розвитку освіти”, що далі розвиває і поглиблює доленосні ідеї української національної освіти, сформовані за доби Центральної Ради.
У підручнику А. Воронця даються критичні розбори (нариси) кращих творів українських письменників на основі тодішніх досягнень українського літературознавства від І. Котляревського до І. Нечуй-Левицького; укладач знайомить учнів з творчим доробком таких видатних письменників, як Г. Квітка-Основ’яненко, О. Стороженко, Є. Гребін-ка, Т. Шевченко, П. Куліш, Марко Вовчок, Л. Глібов, С. Ру-данський.
Кожна тема, а це коротка біографія та огляд творчості одного письменника, супроводжується рекомендаціями щодо самостійного поглиблення знань із допомогою різноманітних історико-літературних джерел. Наприклад, про творчість і життєвий шлях основоположника нової української літератури І. Котляревського подається така рекомендація для школярів: “Більш докладні відомості про літературну діяльність Котляревського можна дістати:
1. Єфремов С. Історія українського письменства. Розділ IV.
2. Коваленко Г. Століття “Енеїди” Котляревського (“Літературно-науковий Вісник” за 1898 р. Кн. Х).
3. Євшан М. І. Котляревський. Збірник “Пошана”, Харків, 1909 р.
Далі пропонуються для самостійних студій праці Б. Грінченка, М. Грушевського, статті із “Літературно-Наукового Вісника” .
У рекомендаціях до творчості інших письменників зустрічаємо посилання на праці О. Барвінського, Д. Дорошен-ка, Ю. Романчука та ін.
Підручник відображає рівень розвитку на той час літературознавства в Україні з його національно-демократичними пріоритетами, прагненнями бачити Україну вільною, незалежною. Історико-літературознавчі аспекти розглядаються з урахуванням попередніх здобутків українських літературознавців та історико-літературної концепції С. Єфремова.
Часто у підручнику А. Воронця робляться посилання на художні тексти з повних видань творів того чи іншого автора.
За сьогоднішніми мірками можна стверджувати, що підручник перевантажений “академічним” підходом до літературної історії, його мова науково суха. Тут відсутній у сучасному розумінні цього поняття дидактичний апарат.
Така ситуація частково може пояснюватися нерозвиненістю на той час педагогічної і психологічної наук не лише в Україні, але й у Європі. А також тим, що українська педагогічна думка перебувала в надзвичайно скрутному матеріальному становищі: молода Українська держава змушена була відбивати напади країн-сусідів, переживати внутрішні політично-економічні конфлікти.
Розвиток національного шкільництва в епоху УНР мав величезний вплив на відродження українського шкільництва за її межами, у місцях компактного проживання наших співвітчизників у Східній діаспорі – на Зеленому Клину (Далекий Схід), у Східній Слобожанщині (сучасні Курська, Воронізька та Білгородська області Росії), у Краснодарському краї (Кубань), на Нижній Волзі та в багатьох інших районах. Саме в цей час починають налагоджуватись тісні контакти між українськими освітянами майже усіх земель колишньої Російської імперії, де компактно проживало українське населення. Там, де це було можливим, починають з’являтись навчальні книжки для українських дітей.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва Реферат на тему: “Роль літератури в житті європейського суспільства доби Просвітництва” Соціально-економічні перетворення доби Просвітництва вплинули на духовний світ людей, змінили їхні духовні запити та ідеали. Велике значення мало втілення нових суспільних ідей у літературі. Разом з філософами-просвітителями прогресивні письменники закликали до розвитку суспільства, заснованого на приватній власності. Найбільш радикальні автори висували ідеї рівності людей […]...
- Література перехідної доби Література перехідної доби – умовне визначення української літератури кінця XIX – початку XX ст. У цей час намітився перехід від усталеної, традиційної, витриманої в переважно реалістичному дусі, міметичної (наслідувальної) манери до нових форм і методів художнього зображення, коли українське письменство вписувалося у європейський контекст. Тоді ж продовжувала працювати старша генерація (П. Куліш, Ганна Барвінок, Панас […]...
- Відрубність розвитку української літератури Відрубність розвитку української літератури – концепція своєрідності” української літератури, яка трактувалася як вияв етнопсихології українців. Передумови вчення про В. заклали М. Костомаров, В. Антонович, розвинули І. Нечуй-Левицький, О. Огоновський, обгрунтували М. Грушевський, д. Чижевський. Ніхто з них не твердив про абсолютну В. української літератури від інших слов’янських літератур. Навпаки, простежувалися літературні впливи і взаємовпливи, але […]...
- Чим збагатило мене вивчення української літератури Чим збагатило мене вивчення української літератури Художня література – це особлива форма естетичного освоєння світу, за допомогою якої кожна людина збагачує себе духовно. Особисто я, вивчаючи літературу, розширила уявлення про стародавні епохи. Література навчила мене мріяти, переживати разом із персонажами творів, збагатила мою мову, адже мова творів і усної народної творчості, і українських письменників – […]...
- Підручники з української літератури в країнах Східної Європи Реферат на тему: Підручники з української літератури в країнах Східної Європи Після 2-ї світової війни і нового політичного розкрою європейської карти на ідеологічно протилежні Західну і Східну Європи наступив новий етап життя українського населення у цих країнах. У п’ятдесятих роках у ряді країн Східної Європи – в Румунії, Польщі, Чехо-Словаччині, Югославії – починає відроджуватись українська […]...
- Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Вплив творчості Шевченка на розвиток української літератури, мистецтва, духовної культури Великий український письменник, людина з незвичайною, тяжкою долею, з світовою славою поета-правдолюбця – це Тарас Шевченко. Його думки зрозумілі усім пригнобленим, усім тим, хто хоче вільного, радісного і щасливого життя. Чому ж поезія Шевченка має не тільки національне, але і світове значення? Творчість поета-демократа у […]...
- Основний конфлікт “Чорної ради” П. Куліша Основний конфлікт “Чорної ради” П. Куліша Вагоме значення в українській літературі має П. Куліш як прозаїк. Основне місце тут займає роман “Чорна рада”, у якому автор точно відтворив провідні закономірності епохи. Основний конфлікт твору – це зіткнення верхів і низів, старшинських козаків і черні – запорожців, селян, ремісників. Письменник першим у літературі переніс всю увагу […]...
- Завдання художньої літератури Завдання художньої літератури Пам’ятаю, як збентежила мене новела Гр. Тютюнника “Климко”. Було таке відчуття, ніби я сам весь час знаходився поруч з головним героєм, страждав і радів разом із ним, переживав та вперто йшов до поставленої мети. Я бачив нашу Україну у страшні часи воєнного лихоліття і пишався співвітчизниками, душі яких не затьмарили хмари німецької […]...
- Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури Григорій Квітка-Основ’яненко – перший прозаїк нової української літератури У літературному житті Харківщини, а відтак і всієї України, особливе місце посідає творчість Григорія Квітки-Основ’яненка. Організатор видання перших журналів і альманахів в Україні, видавець першої збірки українських прислів’їв та приказок, Г. Квітка-Основ’яненко – зачинатель і перший класик прози нової української літератури. Історична заслуга Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненка в […]...
- Історія літератури Історія літератури – галузь науки про літературу, яка досліджує її розвиток у зв’язку з розвитком суспільства та його культури, прагнучи виявити внутрішні закономірності літературного процесу. Спираючись на здобутки філософії, естетики, теорії літератури, ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють […]...
- Внесок І. Нечуя-Левицького в розвиток української літератури Визначне місце в історії української літератури займає творчість І. Нечуя-Левицького. За своє довге життя він написав понад п’ятдесят романів, повістей, оповідань, комедій та історичних драм. Своїми творами він прокладав нові шляхи розвитку української прози. Письменник одним з перших в українській літературі відійшов від традиційної селянської тематики і змалював майже всі верстви населення тогочасної України. Він […]...
- Підручник з літератури в східній діаспорі Реферат на тему: Підручник з літератури в східній діаспорі Історія української освіти, шкільництва і підручникотворення у східній діаспорі нараховує понад 150 років. Там, за межами рідного краю, українські громади та окремі діячі української культури прагнули вести просвітницьку роботу серед співвітчизників, організовували українські навчальні заклади, видавали підручники. Найбільшими поселеннями українців за межами батьківщини стали, як відомо, […]...
- Підручники з літератури у 50-80-х рр. XX ст. і реформування їх у сучасних умовах Реферат на тему: Підручники з літератури у 50-80-х рр. XX ст. і реформування їх у сучасних умовах З визволенням українських земель від німецьких окупантів починає відроджуватися школа, а разом із нею і методика викладання української літератури. У 50-80-і рр. “класовий” підхід до літератури продовжував наповнювати підручники з дещо “пом’якшеними” формулюваннями, але з тією ж самою […]...
- Головні риси української літератури XX століття Головні риси української літератури XX століття На зламі віків відбулися певні зміни особистості й її внутрішнього світу. За Юрієм Липою, дух XIX століття передає літера “П”: позитивізм (самовпевненість, раціоналізм, пізнаванність світу), посада, прагматизм (вага людських зусиль). На думку Миколи Хвильового, символ XX століття – літера “М”: мисль, м’ятеж, Марія. Для цього часу характерне торжество інтуїції, […]...
- Значення творчості та діяльності П. Куліша для української літератури Видатний діяч української літератури П. Куліш майже 60 років фальсифікувався ідеологами комуністичного режиму, його творча спадщина заборонялася, але зараз повернулася в скарбницю духовного життя українського народу, допомагає нам краще зрозуміти героїчні і трагічні сторінки української історії. Пантелеймон Куліш служив українській національній ідеї. Так, у листі до Г. Рентель (1862) він писав: “Кращого від українців в […]...
- Народність літератури Народність літератури – органічна якість художніх творів кожної національної літератури, яка виражає ментальність народу в його етнологічних та історичних виявах і вимірах, зумовлена органічним зв’язком письменника зі своїм етнонаціональним середовищем. Н. л. невіддільна від мови народу, представником якого є письменник як творець художнього твору, носій національної ментальності і мови народу. Таке розуміння Н-л. з’явилося в […]...
- Відродження літератури: сучасний стан і перспективи У кінці XX століття процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних и адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім. Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації, насамперед подолання комплексу меншовартості, підрядної […]...
- Підручники з літератури в школах і гімназіях Західної України у перші десятиліття ХХ ст Реферат на тему: Підручники з літератури в школах і гімназіях Західної України у перші десятиліття ХХ ст. У перших десятиліттях ХХ ст. розвиток української освіти в Галичині обумовлювався кількома важливими суспільно-політичними чинниками: перебуванням українських земель з кінця XVIII ст. в Австро-Угорській імперії, а з 20-х рр. ХХ ст. до 1939 р. – у складі Польської […]...
- Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури I. Виникнення “Руської трійці”. (“Руська трійця” – це нелегальний література ний гурток, організований 1834 р. у Львівській духовній семінарії.) II. Просвітницька діяльність учасників “Руської трійці”. 1. Творчість Маркіяна Шашкевича. (М. Шашкевич – тонкий лірик, автор малих віршованих форм. У поезіях “О Наливайку” та “Хмельницького обступлення […]...
- Перші підручники з української літератури для середніх шкіл і гімназій в Галичині Реферат на тему: Перші підручники з української літератури для середніх шкіл і гімназій в Галичині Хоча українці Галичини й опинилися з кінця XVIII ст. у напівколоніальних умовах Австро-Угорської імперії, все ж їхнє політичне і культурне становище значно відрізнялося від долі їхніх братів в Російській імперії. Ці відмінності історик О. Субтель-ний охарактеризував так: “Вимушена згода Габсбургів […]...
- Підручники з літератури 20-40-х рр. XX ст. і в часи німецької окупації Реферат на тему: Підручники з літератури 20-40-х рр. XX ст. і в часи німецької окупації Зміст підручників, як і всієї методики літератури, мали за радянських часів суперечливий характер. З одного боку, методична наука прагнула “йти в ногу” із новітніми досягненнями європейської і світової педагогічної думки. У 20-і рр., наприклад, впроваджувалися далтон-план, метод проектів, бригадний метод […]...
- Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця ХІХ початку ХХ століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури Тема: Основні тенденції та напрями розвитку літератури кінця ХІХ початку ХХ століття. Вплив філософських вчень на розвиток літератури. Початок нового століття був охарактеризований великими зрушеннями у мистецтві і в літературі. Особливого впливу зазнало мистецтво після усвідомлення того, що “померли всі боги, залишилась одна людина” (Фрідріх Ніцше). Людина стає центром художнього твору і уособлює в собі […]...
- Піднесення української культури, літератури, науки в епоху ренесансу й бароко Піднесення української культури, літератури, науки В епоху ренесансу й бароко Період Ренесансу – Відродження – охоплює XIV-XVI століття. Поняття ренесансу виникло в процесі розвитку світової цивілізації, який поділяв історію на 3 доби: античність, середньовіччя та ренесанс – повернення до античності. Тогочасні гуманісти намагалися звільнити культуру від середньовічної стереотипності, наблизити її до античних ідеалів прекрасного. Для […]...
- На тернистих шляхах… (про тяжкі умови розвитку української літератури) Історія української літератури – це тернистий, складний і тривалий процес в історії нашої культури. Переслідувалось українське слово від давнини і майже до кінця XX століття, заборонялось книгодрукування, скорочувались тиражі видань творів, написаних українською мовою, майже не перекладались українською мовою твори світової класики. Але українське слово жило ї виживало. Мої ровесники кажуть, що твори українських письменників […]...
- Співпраця Олександра Барвінського і Пантелеймона Куліша над підручниками з літератури Пошукова робота Співпраця Олександра Барвінського і Пантелеймона Куліша над підручниками з літератури Розвиток освітніх потреб українського суспільства в Галичині поставив на порядок денний проблему оновлення навчальної книжки з літератури, яка б відображала здобутки нової української літератури та наближалася б до літературної мови на народній основі, відповідала виховним потребам середньої школи та гімназії. Під кінець 60-х […]...
- “Енеїда” І. Котляревського – перший твір нової української літератури “Енеїда” І. Котляревського вийшла друком 1798 року. Але цій події передувала майже тридцятирічна, нехай і з перервами, робота над текстом. І письменник дійсно зміг досягти художньої досконалості тексту. Напевне, через наполегливу працю І. Котляревського і його природний літературний хист, які у поєднанні зазвичай і творять дива, українська література зараз може похвалитися цим прекрасним шедевром гумору […]...
- “Щоденник” О. Довженка – документ доби (1 варіант) Добре, учителю, ти небокраї підняв нам людського стремління, Добре, що ти нас на крила узяв у довір’ї своєму, Добре, що ти нас збентежив красою великого серця, Добре, що ти в наші руки поклав несподівано Землю… М. Вінграновський Письменницькі щоденники – це особливий і своєрідний жанр літератури, в якому перед читачем розкривається неординарна особистість митця, його […]...
- “Щоденник” О. Довженка – вражаючий документ трагічної доби Що таке “Щоденник” О. П. Довженка? Це збірка окремих розрізнених записів письменника більше ніж за десятиліття. З точки зору логіки це, мабуть, важко назвати художнім, літературним твором. І все ж це твір, причому мистецький, високохудожній, бо пронизаний наскрізною гуманістичною ідеєю, освітлений любов’ю автора до життя, до людини. Разом із тим проникнутий гострим осудом жорстокої тоталітарної […]...
- Розвиток літератури, освіти та науки у 20-30-х роках ХХ ст РЕФЕРАТ на тему: “Розвиток літератури, освіти та науки у 20-30-х роках ХХ ст.” На початку XX ст., в період імперіалізму, У зв’язку з дальшим зростанням потреби і в письменних людях і спеціалістах, а також під впливом революційного руху мережа навчальних закладів і учнів та студентів у них збільшувалися. У 1914/15 навчальному році на Україні налічувалося […]...
- З історії підручників словесності ХІ-XVIII ст. – предтеч навчальних книжок з літератури Реферат на тему: З історії підручників словесності ХІ-XVIII ст. – предтеч навчальних книжок з літератури Розвиток методики української літератури тісно пов’язаний з історією народу, його боротьбою за незалежність і державність, з поглядами суспільства на навчання і виховання підростаючого покоління засобами художнього слова. У самостійну науку методика української літератури починає виокремлюватися з середини ХІХ ст., коли […]...
- Генетичне вивчення літератури Генетичне вивчення літератури (грецьк. genesis – походження, породження) – один із загальнометодологічних підходів, способів дослідження літератури, в якому увага зосереджується на виникненні і розвитку літератури в цілому чи однієї з національних літератур, на еволюції літературного процесу. Г. вивчення творчості одного письменника реалізується за допомогою біографічного, культурно-історичного, психологічного і соціологічного методів, які в сукупності дають можливість […]...
- Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби Дмитро Васильович Павличко – поет нової доби Підгірському селі Стопчатові 28 вересня 1929 року народився Дмитро Васильович Павличко. “Стопчатів – моя колиска і гордість моя”, – скаже він пізніше. А довкола уславлені осередки гуцульського різьбярства, кераміки, килимарства: Косів, Коломия, Космач. Край Довбуша, край, де квітнули таланти Стефаника, Черемшини, Мартовича, витав дух великого Франка. Польсько-шляхетські окупанти […]...
- Естетичні шукання та історіософські концепції у художній прозі новітньої доби Естетичні шукання та історіософські концепції У художній прозі новітньої доби Назад до Програми Цимбал Тарас (Київ) “СОНЯЧНА МАШИНА” В. ВИННИЧЕНКА В КОНТЕКСТІ ЕВОЛЮЦІЇ ІДЕЙ АВТОРА “Сонячна машина” В. Винниченка – роман особливий не тільки для української літератури, а і для творчості самого його автора. Причому мова йде не про його повсякчас афішовану утопічність, небачену в […]...
- Твір на тему: Підручник (Твір-казка) Жив-був підручник з української літератури. Був він не новий, а достатньо потертий. За ним вчилися різні учні. Ті, які були старанними, обертали його в обкладинку, не малювали на сторінках. А підручник на знак подяки відкривав їм свої таємниці, допомагав вчитися й отримувати гарні оцінки. А якщо потрапляв він в руки нечепур, починалося лихо. Бо вони […]...
- Розвиток культури і літератури м. Рогатина РОБОТА до диференційованого заліку на тему: “Розвиток культури і літератури м. Рогатина” Опільський край – одне з найкращих місць на Україні. Приваблює тут усе: гористий ландшафт, лісові масиви, пишнотравні луки і заплавах Гнилої Липи. І очевидно, грунти, найродючіщі в наших околицях. Площа Рогатина становить 15 квадратних кілометрів. Місто перетинається річкою Гнило Липою, потічком Бабинка. Місто […]...
- Роман “Чорна рада” – перлина історичної літератури (П. Куліша) Прозова спадщина П. Куліша розважає читача невеличкими гумористичними оповіданнями, які, проте, мають глибокий повчальний зміст, “малоросійськими анекдотами”, подібними до співомовок Руданського. Але вершиною творчості П. Куліша і чи не усієї тогочасної прозової літератури є роман “Чорна рада”. Задум цього роману виник у Куліша ще у 24-річному віці, але написання такого панорамного епічного твору зайняло у […]...
- Теорія літератури Теорія літератури (грецьк. theoria – спостереження, дослідження) – галузь наукового знання про сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова, про засади, методи її вивчення, критерії оцінки літературних творів; одна з трьох основних ланок літературознавства (поряд з історією літератури і літературною критикою). Т. л. як абстрактна, узагальнювальна наука про літературу формується поступово на основі роздумів, аналізу […]...
- М. Шашкевич – зачинатель нової української літератури на західних землях І. “Русалка Дністрова” Маркіяна Шашкевича. (Романтичний напрям, що широкою хвилею заполонив на початку XIX століття всі європейські літератури, спричинив появу “Русалки Дністрової” – першої ластівки літературного й національного відродження Галицької України. Маркіян Шашкевич поставив собі за мету дати початок новій літературі – народній. Цій високій ідеї відродження українського письменства він вірно служив до кінця свого […]...
- Валерій Шевчук – Із вершин та низин. Книжка цікавих фактів із історії української літератури Київ: Дніпро, 1990. – 446 с. Подібного видання не було на Україні – це перша спроба у художній формі через короткі фактологічні оповіді відтворити в загальних рисах літературний процес упродовж його тисячолітньої історії – до революції 1917 р. У книжці йдеться про видатних творців, але й про забутих, маловідомих. Подано також цікаві факти з історії […]...
- Ради чего стоит жить, или Почему погасло сердце Данко? (“Старуха Изергиль” М. Горького) Раньше или позже перед человеком встает вопрос: зачем, для чего жить? И каждый решает его по-своему. Все люди разные. Поэтому они отбрасывают его прочь, погружаясь в суету и поиск материальных благ, другие мучаются. Лев Толстой признавался, что очень долго не мог найти ответа на проклятый вопрос. Да, хотя уже тысячи лет бьются над решением этой […]...
Різновиди щедрик щедрик щедрівочка прилетіла ластівочка.