“Нема кінця нашому життю… ” Робота Уласа Самчука над романои “Марія”


I. Література української діаспори. (Історія української діаспори поділяється на три головні періоди: 1921-1940 рр., коли Західна Україна перебувала під владою Польщі; 1941-1945 рр., коли діти перших емігрантів поверталися на Україну, сподіваючись на національне відродження під фашистською владою, та 1945-1954 рр., період заснування літературного об’єднання “Мистецький Український Рух”. Улас Самчук належав до цієї української діаспори. Головним завданням для нього було створення нової літератури, творів світового рівня з національно-літературним стилем. Діаспорним письменникам була притаманна глибока релігійність. Вони розуміли історію українського народу в дусі страдницького шляху Христа. Улас Самчук запропонував свою релігійну версію трагедії голодомору 1933 року в романі “Марія”.)

II. “Марія” – найсенсаційніший твір письменника. (Роман “Марія” – перший художній документ української літератури про голодомор. Для розкриття теми автор використав жанр Житія Святих. Найпопулярніші джерела – давня пема “Ходіння Богородиці по муках” та страдницькі подвиги християнських Святих Зосими, Саватія та інших.)

1. Голод 1932-1933 років, його витоки та наслідки. (Голод цих років став справжньою трагедією для українського народу, великим горем цілої нації. Тотальна колективізація та розкуркулення селянських земель призвели до

катастрофічного зменшення запасів зерна та іншого продовольства. Надії на державну допомогу не було, люди масово вимирали. Все було з’їдене, варили шкіряне взуття, тирсу й полову, з’їдали кульбабу, реп’яхи, проліски, щавель, кропиву. Люди втрачали гідність, а часто й розум, доходили до канібалізму. Весна 1933 року була дуже рання, тепла, щедра на красу і на людську смерть. Голод охопив усю Україну, але небачених розмірів набув на півдні, сході та в центральній Україні.)

2. Головна героїня роману. (Марію називають Богородицею. Вона образ-символ багатостраждальної, сплюндрованої України. Кажуть, що наше життя – це зебра, вкрита чорними і білими смугами. Тож Маріїне життя минало то темною, то світлою смугою. Перед нами більше, ніж просто “типовий образ”. Життя Марії охоплює проміжок української історії завдовжки в цілу епоху з датами-віхами: 1861-1933 роки.)

3. Агіографічність жанру. (Життя героїні роману У. Самчука, її любов, випробування, страждання, болі, муки – все це описується в стилі агіографічного жанру, проходить через пам’ять вмираючої з голоду старої жінки, яка втратила за часів соціальних потрясінь дітей, чоловіка, нажите важкою працею майно. Доля Марії, її великомученицької дочки з маленьким дитям, трьох синів – це доля України та її дітей, яким судився свій шлях – неймовірно тяжкий, страдницький і трагічний.)

4. Традиційні проблеми моралі. (Улас Самчук розглядає традиційні проблеми моралі, праці на землі, достатку, любові, християнської моралі, національної свідомості, вони постають у романі у самобутній художній інтерпретації, у спектрі бачення трагедії України 1917-1933 років.)

ІІІ. Улас Самчук – майстер психологічного письма. (Автор вдається до глибокого аналізу внутрішнього стану персонажів, які опиняються в екстремальних ситуаціях. У творі часто звучать життєствердні мотиви незнищенності народної пам’яті, торжества добра над злом. Роман весь пронизаний фольклорними мотивами. Коли читаєш про долю жінки-страдниці, то здається, що вже щось подібне доводилося чути раніше. Це справді так, бо образ Марії наснажений фольклорними мотивами: раннє сирітство, дитинство в наймах, перше дівоче кохання, розлука з милим, вимушене одруження з нелюбом тощо.)



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Дім на горі жіноче і чоловіче начало.
Ви зараз читаєте: “Нема кінця нашому життю… ” Робота Уласа Самчука над романои “Марія”