Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка


Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка

Вона так гарно, сяє так

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

/ І. Франко /

Іван Франко належить до найвидатніших українських письменників дожовтневого періоду. Історія літератури знає небагато письменників, чиє життя і творчість були б так тісно пов’язані з життям народу, так глибоко відображали соціальні інтереси трудящих, відкривали б рідному народові такі широкі горизонти світової культури. Ще до навчання у Львівському університеті, він пише вірші про кохання, бо поет закохався у дочку священика у Лолині, що у Карпатах. Дівчині своєї мрії присвячував інтимну лірику. Писав їй у листі: “Ви, напевно, здогадуєтесь, що Ви єдина муза, котра надихала й надихає мене на перший, так і на другий томик”. Деякі вірші автор знищив, а деякі дав до першої його поетичної збірки “Баляди й розкази”, що була надрукована 1876 року з присвятою “дівиці Надежді”. “Дівиця Надежда” – це була Ольга Рошкевич, сестра його шкільного товариша Славка, у кого Іван Франко гостював удома. Ольга була дівчиною оригінальної вроди, глибокого розуму, веселої вдачі, начитана, досконало знала французьку й німецьку мови, прекрасно грала на фортепіано. “… Несміла, як лілея біла, з зітхання й мрій уткана… ” Так змальовує поет образ свого першого кохання

у вірші “Тричі мені являлася любов”.

Задушевною щирістю бринять у віршах Франка струни особистого болю, і ми співпереживаємо з поетом в його зажурі, разом з ним відчуваємо “осінні думи”, спостерігаючи, як “паде додолу листя з деревини, паде невпинно, чутно, сумовито… ” Меланхолія зів’ялого листя. Воно устеляло алеї львівських парків шелестливим золотом, і брів ними наш поет і шепотів вірші, що їх складав. Так народилася збірка про зранене серце, нездійснене бажання, кохання без взаємності – “Зів’яле листя”. Книжка потаємних, інтимних пісень, у яку вкладено “чуття скарб багатий”. У ній Франко увіковічив свій ідеал коханої – чистий, далекий, нездійснений. Високу культуру серця, культуру почуттів випроміню ють Франкові чарівливі, інтимні струни – вірші про кохання. Лірична драма “Зів’яле листя” вражає читача великою внутрішньою сконцентровані стю ліричного чуття незвичайним багатством змісту, тонкою грою емоцій. Не випадково ж лірика “Зів’ялого листя” привертала й привертає увагу композиторів. Незаперечним є одне: лірична драма Івана Франка “Зів’яле листя” – це шедевр поетичної майстерності. Глибокий ліризм проникає в саму композицію книги. Її пісні – це три жмутки зів’ялого листя. Розповідаючи про муки свого нерозділеного кохання, герой ніби розриває жмуток за жмутком, розкидає зів’яле листя своїх пісень, щоб воно, підхоплене вітром, щезло безслідно.

Таким неоціненним скарбом є творчість, а особливо інтимна лірика великого сина українського народу Івана Франка, який заслужив ви-знання й любов наших сучасників. Він завжди з нами у щоденному житті, у праці, у хвилинах щастя і радості, а особливо у часи смутку на душі та у серці.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Закони ліліпутії творі мандри гуллівера.
Ви зараз читаєте: Нев’януча природність інтимної лірики Івана Франка