Неволі постулат

Що було все до тебе,
Пролив, зажав в кулак,
Відпустив просто неба,
Неволі крику постулат.

За твої ховаюсь крила,
Опинившись поруч у диханні,
Що мені одному їх відкрила,
У своєму танемо бажанні.

Сил немає шепотіти,
Мені у спокусі на устах
Твоє ім’я, і йому радіти
Вказало серце у думках.

Звертаю погляд до весни,
Не плачуть затаєні сніжини,
Мружусь ще від холоду зими,
Та ще не зів’яв мій цвіт ожини.

Не ніжать душу марення і рани,
Відстань, мов із каменю стіна,
Не злікує серця шрами,
Не згадає ні про тебе, ні твоє ім’я…

Вірші


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Неволі постулат