Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (2 варіант)
Знала наша українська земля добрі часи, панували на ній добро та любов, відчували люди себе щасливими. Але не так уже і багато було таких днів, коли сонце всміхалася у вікно нашої історії. Пам’ятає наша земля і криваві бої; пам’ятає і голод, і несправедливе розкуркулення, і людожерство, і зречення батьків, і страшні вбивства заради шматка хліба чи встановлення справедливості. Пам’ятають матері про смерть своїх дітей, про їхню зраду, пам’ятають про розпад родин – усе пам’ятають. Ці матері – наче символи нашої багатостраждальної
Жила колись на землі Марія, проста селянська дівчина. Як і всі інші дівчата, мріяла про щасливу заможну родину, хотіла бачити щасливими і своїх дітей. Так, життя було у неї нелегким. Змалечку довелося їй пізнати долю сироти, коли до тебе байдуже, здається, усьому світові. “Кругла голівка обліпилася огидними ковтунами, на плечах висить брудна полатана сорочина” – оце портрет Марії у ті роки. Вже дев’яти років пішла дівчинка у найми, але працювала на совість. Поважали її люди, а згодом почали звертати на неї увагу і парубки. Задивлялися на “щоки
Але не довелося їй зазнати з Гнатом щастя. Здається, ось-ось всміхнеться доля, але нещиро. Народжувалися у Марії один за одним діти, але чомусь один за одним і вмирали. Як раділа ця жінка, коли знайшовся у неї синок Роман. Бавилася з ним, спостерігала, як він росте. Страшним ударом для неї була смерть Романа. А потім ще й народження мертвої дитини. Трохи повеселішало на душі, коли народилася Надійка, але щастя було недовгим. Хвороба забрала і її у Марії. Тоді і задумалася над життям ця жінка, вважаючи, що “нема більше справедливості”. Лише знущання, “якісь кпини над нею”.
Нещастя трохи надломили її волю, але кохання додало снаги, Марія вирішила зв’язати своє життя з Корнієм. Спочатку нелегко їй жилося, але час усе розставив на свої місця. Праця наче знову допомогла народитися Корнію, і у хаті оселився достаток. Народжувалися діти: Демко, двійко – Маrсим та Надія, трохи згодом – Лаврін. Було усього за ці роки: і щастя жити у згоді з коханим чоловіком, і щастя бачити радісні обличчя своїх дітей; і розпач від розлуки з Корнієм, коли забрали його під час “гапонської” війни, і горе від спаленої хати, і нещастя бачити своїх обпечених діточок… Але усе скороминуче, і знову Марія святкує разом з усією родиною, мріє нарешті відчути себе назавжди щасливою. Доля ж не хоче, щоб ця жінка зазнала справжнього щастя. Сина Демка забирають у рекрути, а згодом і солдатом на фронти Першої світової війни, де його було поранено. Мати страждає, бо-не може переслати синові навіть житніх сухарів. А потім дізнається, що син загинув. Чи довго ще продовжуватимуться страждання? Виявляється, вони ще тільки починаються.
Максим повертається додому більшовиком. “І що йому Бог Саваоф і вся небесна канцелярія? Звів нагана, бацнув раз, і дутий київський образ розсипався на скалки”. Немає нічого святого для тих, хто нарядився в одежу більшовиків. Марія у розпачі, бо не розуміє, як її власний син може перетворитися на осатанілу потвору. Він спочатку виганяє батьків з власної хати, потім намагається їх розкуркулити, а згодом зовсім їх зрікається. “Бацила розкладу родини натрапила на свій грунт. Настав початок кінця. Дні Марії скінчилися”. Жінка відчуває безвихідь, намагається якось помирити родину. Але це вже марно. Усім байдуже до її страждань, як байдуже до страждань усіх матерів у ті часи. Як байдуже стане згодом до страждань усіх українців, що опинилися перед загрозою голодної смерті. “Червоний бог” намагався наче знищити усіх українських людей, щоб тільки забрати їхній хліб і наситити свій живіт. Він “жадав стоптати всі племена і раси, затерти і зогидити їх лице, йшов до мети через огонь і студінь, гнався по купах трупів, по гострих багнетах, ревів болем бажання і пристрасного хотіння перемоги”. Українці вмирали один за одним, наче кожний мрець, намагався забрати з собою якнайбільше супутників. У родині Перепутьків одне нещастя йде за іншим. Забирають Лавріна туди, де загинуло безліч українців, хвора дочка Надія вбиває та їсть свою дочку. Корній не витримує і забиває сокирою Максима. Він іде, щоб ніколи не повернутися. Марія залишається сама-самісінька, квола і хвора жінка. її побачив Гнат і відчув, що саме вона є втіленням усіх страждальних матерів: “Цілую руку матері. Цілую святість велику. Цілую працю!”
“Тридцять днів гаснула Марія – покинута, одинока”. Нарешті смерть забрала її до себе. Марія вмерла, але залишалася пам’ять про всіх тих жінок, яких революція позбавила родини і родинного щастя. Вони ніби всі уособилися в одному образі – образі Марії, простої селянки, святої Матері.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (3 варіант) Улас Самчук не міг мовчати, знаючи страшну правду про роки встановлення Радянської влади в Україні, тому і написав роман “Марія”. Він бачив несправедливість тогочасних законів, він обурювався безладом, який створювали більшовики. Але найбільше його вразили безправні жінки, які будь-що намагалися зберегти власні родини, які хотіли бачити щасливими своїх дітей. Та не судилося їм щастя… Між […]...
- Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (1 варіант) Багато було в Україні жінок, здатних безмежно любити працю, свою родину, свою землю, І, здається, саме їм рідна земля доручала нести на своїх плечах непомірний тягар відповідальності за усе, що відбувається на її безкрайніх просторах. Ці жінки повинні були вистраждати щастя не тільки для власної родини, а й для усього людства. Як це довелося зробити […]...
- Образ Марії як символ України (за романом “Марія”) Для творчості У. Самчука характерні багатство жанрів, висока ідейність. Його перу належать художні полотна “Волинь” і “ОСТ”. Це епос, який змальовує глибини духу та інтелекту українського народу. Твір “Волинь” зробив У. Самчука відомим на весь світ. Але самим сенсаційним з усіх творів вважається роман “Марія”, який присвячено українцям, що загинули під час голодомору 1932-33 років. […]...
- Образ Марії з роману У. Самчука “Марія” 1. Роман Уласа Самчука “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи: А) “Марія” – це історія боротьби зла з добром і добра зі злом, історія кохання; Б) “добро” для українського селянина (це насамперед – праця, земля). 2. Марія – центральний образ роману: А) тяжка доля жінки-матері на зламі двох століть; Б) […]...
- Трагічна доля Марії (за романом Уласа Самчука “Марія”) … І перед нею помолюся Мов перед образом святим Тієї матері святої… Т. Шевченко Видатний український письменник Улас Самчук назвав свій роман ім’ям головної героїні – Марії. Образ героїні став образом-символом, втілюючи в собі страждання всіх матерів України. Недарма твір має красномовну присвяту: “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933”. Здається, Марія […]...
- Конкретно-історичне та загальнолюдське в образі Марії(за романом У. Самчука “Марія”) Ім’я одного з найвидатніших українських прозаїків Уласа Самчука (1905-1987) стало відоме широкому читацькому загалові лише в останні кілька років. Причина такого тривалого замовчування – і в складних перипетіях життєвого шляху письменника, і в різкому неприйнятті ним радянської дійсності, і в ідейно-тематичному змісті його творів, що правдиво відтворюють трагічну історію українського народу, знищуваного сталінським режимом. Улас […]...
- Гімн світлому образу Матері (за романом Уласа Самчука “Марія”) Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко “Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого… І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина. Пригадай Її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати так само, як це видержала […]...
- Мати Божа Марія – особлива постать в історії людства і заповітний острівець у духовному житті Марії Уласа Самчука Пресвята Діва Марія – особлива постать у всесвітній історії людства і в свідомості багатьох поколінь. У духовній історії України Марія Богородиця відіграла посутню роль. Вона, очевидно під впливом католицької Польщі, досі вважається покровителькою України. Створено безліч ікон із зображенням Марії Богородиці, до яких у своїх молитвах про захист і допомогу звертаються віруючі. Діву Марію вважають […]...
- Марія – це вічне добро (за однойменним романом У. Самчука) Марія – звичайне слов’янське ім’я. Мою бабусю теж звали Марією, вона була селянською жінкою, мала п’ятьох дітей, яких виховувала та “виводила” в люди сама. Мій дідусь не повернувся з війни, пропав безвісти. Кожного літа я приїздила до бабусі в село, бачила, як вона поралася на городі, дуже любила доглядати городину, а яка у неї була […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (3 варіант) Усе життя наші предки працювали, бо знали: без праці вони загинуть від голоду. Добували собі працею їжу ще у вік кам’яний, працювали і в середні віки, і у вісімнадцятому, дев’ятнадцятому сторіччях. Люди розуміли, що без діла вони перетворяться на трутнів, які живуть лише крадіжками та обманом. Це розуміння праці, безмежна любов до родинного клаптика землі […]...
- Зображення деформації українського характеру під впливом марксистсько-ленінської ідеології (за романом У. Самчука “Марія”) (1 варіант) Улас Самчук у своєму романі “Марія” подав читачеві справжню розгорнуту картину життя українського суспільства на початку XX століття – бурхливого століття воєн, у тому числі громадянських, століття бурхливих соціальних змін. Як дбайливий дослідник, письменник по крихітках зібрав і відтворив риси цього складного буремного часу, закинувши своїх героїв у саму гущавину подій, змушуючи їх переживати страшні […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (1 варіант) Нам відомо з підручників біології, що, згідно з теорією Ч. Дарвіна, людина походить від мавпи. Ця людиноподібна істота вирішила трохи попрацювати, і з нею сталося диво. Здається, подібне диво сталося і з Корнієм Перепутькою з роману Уласа Самчука “Марія”. Цей чолов’яга перетворився з ледаща та байдикуватого непотребу на хазяйновиту і працьовиту людину. Плодовита земля та […]...
- Трагедія однієї селянської родини як частка трагедії української нації (за романом “Марія”) (2 варіант) Якщо згадувати українську історію, то просто впадаєш у розпач: стільки там навалено старих кістяків, стільки там болю та розпачу, стільки там кривавих сторінок. І скільки добавилося там смертей від голоду, скільки втрат через “доброзичливість” власних родичів! І так важко було жити, а тут ще сини, чи брати, чи ще хтось з близьких тобі людей намагаються […]...
- Духовна краса селянки – трудівниці в романі “Марія” (1 варіант) Роман У. Самчука “Марія” (1933 р.) – перший в українській літературі художній твір, в якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулювання справжніх господарів землі, трудівників – хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнений образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, […]...
- Трагедія однієї селянської родини як частка трагедії української нації (за романом “Марія”) (3 варіант) Що для людини є найважливішим? Я гадаю, що це родина. Саме вона виховує людину, привчає її до звичаїв, намагається дати поняття про життєві цінності, відчути смак родинної любові й любові до усіх людей. І якщо ми забуваємо про сім’ю, то стаємо відлюдьками, нас може притягнути до себе будь-яка химера, перетворивши на вовкулак, як це сталося […]...
- “Марія” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу (2 варіант) До зображення образу матері звертався не один письменник. Згадаємо, наприклад, образ матері у Тараса Шевченка, його наймичку, яка готова йти за своїм сином хоч на край світу, його божественно-міфологічні образи матерів з дитиною, згорьовних українських жінок. Та й кожен український поет чи прозаїк так чи інакше виписував у своїх творах її – першооснову людського існування, […]...
- Значення атмосфери трудового життя для морального відродження людини (за романом “Марія”) (2 варіант) Що б робила людина, якби не працювала, навіть не підозрювала, що щось подібне існує? Я гадаю, вона неодмінно почала б щось робити, бо сидіти весь час без діла, мабуть, не зможе навіть найзапекліший ледар. Як не дивно, у ледарів є якісь незрозумілі нам виправдання щодо свого неробства. Вони намагаються нас переконати, що не працюють через […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці Чи Роксолані, тільки доля їй Випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати […]...
- Духовна краса селянки – трудівниці в романі “Марія” (2 варіант) Доля українки завжди була тернистим шляхом, скрутним, нелегким, Стійка і мужня, а водночас тендітна та лагідна, ця жінка змушена була власними руками створити відчуття затишку в домі, ростити дітей. Господарювати, працювати, щоб забезпечити родину. А якщо врахувати безліч тяжких років, ЩО випали Україні, кількість горя і бід, які вистраждав український народ, та її взагалі можна […]...
- Образ жінки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія” Матерям, що загинули голодною смертю в Україні в 1932-1933 роках, присвячено цей твір. Центральним образом роману-хроніки У. Самчука “Марія” є жінка, яку за силою духу можна порівняти з Марусею Богуславкою чи Роксоланою. Лише доля випала їй буденна, звичайна і Складна. З моменту появи Марії на світ відчувається якась тривога. Маленька дівчинка носить доросле ім’я, її […]...
- Трагедія українського села (за романом Уласа Самчука “Марія”) У житті, як на довгій ниві – все трапляється. Перед нами розгортається епопея життя головної героїні однойменного роману “Марія”. У. Самчук навмисне показує її життя читачеві від першого дня появи на світ. Народилася вона щасливою дитиною. У неї були люблячі, лагідні батьки. Але життя – це, як правило, синтез білих і чорних кольорів, щасливих і […]...
- Трагедія однієї селянської родини як частка трагедії української нації (за романом “Марія”) (1 варіант) Українська земля багата на родючі поля, на талановитих, щедрих душею людей. Вона пишається своїми синами та дочками і дарує їм свою любов, свої чесноти та багаті плоди. На ній народжуються сім’ї, в яких люди беззастережно довіряють один одному, щиро люблять один одного і працюють, допомагаючи один одному. Так було у родині Перепутьків, доки вітер революції […]...
- Проблема добра і зла за романом У. Самчука “Марія” 1. Проблема добра і зла – центральна в романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: “… У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів’ється, розцвіте і пізнає добро і зло”). 2. Добро для українського селянина – праця, земля (любити землю і працю на землі – заповіді Господні, і герої шанують […]...
- Необхідна жертва на олтар “загірної комуни”. Образ матері Марії за новелою М. Хвильового “Я (Романтика)” Вічне протистояння добра і зла існують у нашому суспільстві. Це протистояння завжди викликає тривогу за людину в цьому непередбачуваному світі. Новела М. Хвильового “Я (Романтика)” є своєрідним попередженням наступним поколінням про непоправну втрату істинних цінностей та гуманістичних ідеалів. Бо чи ж можна виправдати найвеличнішими ідеями вбивство рідної матері? Так само як брата, сина, взагалі людини? […]...
- Роман “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи Роман “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи 1932-1933 роки. Страшний час для нашої держави. В Україні лютує штучно влаштований голод, який забрав мільйони життів невинних жертв сваволі та безчинства. Ці страшні події, трагедію українського народу правдиво і сильно показав Улас Самчук у романі “Марія”, присвятивши твір “матерям, які загинули голодною […]...
- Зображення деформації українського характеру під впливом марксистсько-ленінської ідеології (за романом У. Самчука “Марія”) (2 варіант) Мабуть, одним з найстрашніших нещасть для будь-якого народу є зміна укладу життя, традицій і звичаїв через зміну ідеології, накинутої зверху, позиченої в іншого народу, чужої для національної ментальності та свідомості. На жаль, український народ зазнав деформації національного характеру в XX столітті. Це’ сталося під впливом радянської ідеології. Людей змушували відректися від їхньої віри, забути мову, […]...
- Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука) Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука) “Марія” – роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932-1933 роках. Роман “Марія” – це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України. Марія, центральний персонаж твору, – трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей […]...
- Трагедія однієї селянської родини як частка трагедії всієї української нації (за романом У. Самчука “Марія”) Роман Уласа Самчука “Марія” – один із найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. На прикладі життя однієї родини письменник показав страждання всього народу. Перша світова війна була поштовхом до революції 1917 року. Потяглися з фронтів солдати. Якось біля церкви зібралося багато людей, і якийсь […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія” Твір “Марія” Уласа Самчука став першим романом, присвяченим жінкам 30-х років, жінкам, на долю яких випали страшні муки голоду, смерті дітей і близьких. Головною героїнею є жінка на ім’я Марія. На перший погляд – ім’я святої, але наша героїня ніколи в житті не мала спокою від своєї долі, яка завжди жорстоко штовхала її на нелегкі […]...
- Образ Софії Київської – символ духовного надбання українського народу (за романом Павла Загребельного “Диво”) Обpаз Софії Київської-символ духовного надбання укpаїнського наpоду (за pоманом Павла Загpебельного “Диво”) Духовність… Ми знаємо, що починається вона з пpадавніх коpенів нашого pоду, нашого наpоду, пpо який весь світ дізнався, слухаючи чаpівний голос Укpаїни в дзвонах куполів величного Софіївського собоpу, збудованого десять століть тому. Стоїть він і досі під небом істоpії як велич укpаїнського наpоду, […]...
- Образ України у творчості П. Тичини (2 варіант) Павло Тичина – один з найталановитіших українських поетів початку XX століття, людина з непростою біографії Н І нелегкою долею. Він не був розстріляний чи заарештований і відправлений до Сибіру чи Соловків, як багато інших письменник і”, проте за це він приніс, мабуть, найстрашнішу жертву для мит ця спій талант. Людина, незвичайні творчі здібності якої не […]...
- Твір-відгук. Сім’я Перепутьків – своєрідна художня модель української родини кінця XIX – початку XX століття (за романом Уласа Самчука “Марія”) Твір-відгук. Сім’я Перепутьків – своєрідна художня модель української родини кінця XІX – початку XX століття (за романом Уласа Самчука “Марія”) Нарешті настали для України такі часи, коли ми, не криючись, можемо сміливо називати імена тих талановитих українських письменників, про яких донедавна знати не хотіли, називаючи їх “чужинецькими белетристами”. Серед таких і письменник Улас Олексійович Данильчук-Самчук […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (1 варіант) Людина – це не степова рослина перекоти-поле, яку осінній вітер жене степом. Передусім, у неї є душа. У кожного народу – свої моральні цінності, духовні скарби. Для українців – це святий хліб і рушник, рідна мова і пісня, родина. А ше собори… Храми, до яких люди приходили зі своїми болями і радістю, горем і щастям. […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (3 варіант) Більшу частину свого життя Євген Маланюк прожив на чужині, але він, у силу своїх можливостей, спостерігав за життям українського народу, за розвитком його культури, а особливо літератури. Поета цікавило все, що відбувалося в українській літературі, і про все він мав власну думку. Євген Маланюк добре знав творчість видатних українських письменників. Перед деякими з них він […]...
- Образ України у творчості П. Тичини (1 варіант) Початок XX століття в українській літературі ознаменувався появою цілого сузір’я талановитих поетів. У ньому яскравою зіркою засяяло ім’я П. Тичини. Він був не тільки видатним письменником, але й надзвичайно чуйною, благородною і скромною людиною, у серці якої жила безмежна любов до Батьківщини. Україна в поезії Тичини мальовнича і прекрасна. Зелені гаї, прозорі озера і струмки, […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (1 варіант) Євген Маланюк – один з найпомітніших українських поетів XX століття. Все його життя було присвячене боротьбі за незалежність українського народу: спочатку брав активну участь у побудові Української Народної Республіки (від відомий як учасник визвольної боротьби 1917-1921 років), а далі, після її поразки, почав писати вірші. Євген Маланюк розумів нищівну силу слова, тому взявся за перо […]...
- Собор як символ духовної краси народу (за романом О. Гончара “Собор”) (2 варіант) Душа людини – вічна таємниця. Розкрити її намагалися філософи й психологи, творчі люди. Але усі вони лише трохи піднімали завісу таємничості. Кожен з них розплутував клубочок з переживань та почуттів людини по-різному. Олесь Гончар, автор роману “Собор”, розкриває духовну красу людей, використовуючи образ собору – архітектурної пам’ятки козацьких часів. Що таке, власне кажучи, собор у […]...
- Боротьба добра і зла на сторінках роману У. Самчука “Марія” Боротьба добра і зла на сторінках роману У. Самчука “Марія” З давніх-давен боротьба добра і зла займала найважливіше місце в житті усіх народів і часів. Традиційним закінченням кожної казки була перемога добрих і відважних героїв над злими і підступними. Крізь призму століть пролетіла ця боротьба, знайшовши відбиток в усіх жанрах літератури, і досягла ХХ століття. […]...
- Життєва правда про Голодомор у повісті У. Самчука “Марія” (1 варіант) Страшна історична подія, голодомор 1932-1933 років, – одна з тем, якої торкалися у своїх творах письменники української діаспори. Та це й не дивно, бо хіба могли тоді відкрито торкнутися тем репресій радянської влади митці слова, які жили й творили в Україні? Тільки захищені чужою землею, небайдужі до долі рідної держави патріоти писали всю правду про […]...
- Образ поета як символ нескореності, духовної незламності всієї нації (за поезією Є. Маланюка “Пам’яті Тодося Осьмачки”) (2 варіант) Поезія Євгена Маланюка ще чекає, мабуть, свого читача, оскільки наші сучасники не дуже добре її знають. І читач цей повинен бути мислячим, вдумливим, інтелектуальним, оскільки образність поетових творінь складна, наскрізь символічна, кількашарова. Тут багато ремінісценцій з Біблії, народних пісень, пісень літературного походження, поезії української, російської, польської, французької. Складна і багата також метафорика, як запозичена, так […]...
Значення івана котляревського для української культури.