Образ рідного краю у творчості П. Тичини
Павло Тичина (1891-1967) посідає особливе місце в українській літературі XX ст. Народившись у сім’і сільського дяка на Чернігівщині, він з дитячих літ увібрав у свою душу і красу чудової поліської природи, і неповторну милозвучність української мови, й чарівне багатоголосся народної пісні. Поет був надзвичайно талановитою людиною: він вільно володів п’ятнадцятьма мовами, чудово малював, грав на кількох музичних інструментах, був прекрасним співаком і диригентом, писав музику. Але найпомітніший слід він залишив у літературі. Своєю творчістю
Образ Батьківщини з великою любов’ю і ніжністю змальований у багатьох творах Тичини. Вірш “Блакить
Струмок серед гаю, як стрічечка.
На квітці метелик, мов свічечка.
Хвилюють, маюють, квітують поля –
Добридень тобі, Україно моя!
Щира любов до матері-України звучить у таких віршах поета, як “Не знаю і сам я, за що так люблю Безщасную тую Вкраїну мою?” та “Україно моя, моя люба Вкраїно… “. Тичина прагне полегшити страждання свого народу, хоче приносити користь дорогій його серцю Вітчизні. У запитанні “Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?” відчуваємо глибину його любові до України, якій він віддає всі свої сили.
Схвильовано пише поет про рідну землю у вірші “Ах, не смійтеся ви наді мною… .”. Звертання-пересторога “Не чіпайте моєї Вкраїни” адресоване усім тим, кому байдужі доля України і її народу, хто знущається з неї, сміється над її стражданнями. Трепетної ніжності сповнені рядки цього маленького ліричного шедевра, у якому втілено виняткової сили і краси почуття любові поета до Батьківщини. Рідна мати і ненька-Україна – ось найважливіше в житті Павла Тичини. Тому й не випадково цей вірш поет закінчує риторичним питанням: “Чи ви любите матір свою?”.
Образ рідного краю змальований у першій закінченій поемі Тичини “Золотий гомін”. Цією поемою завершується його знаменита збірка “Сонячні кларнети”. “Золотий гомін” написаний поетом влітку 1917 р. Це був той неповторний період українського національного відродження, коли всім вірилося у щасливу долю народу, що нарешті пробудився до боротьби за свою волю. Радість, що переповнювала душу Тичини, вихлюпнулась у рядки його поеми, і весь твір нагадує прекрасну натхненну пісню на славу рідної землі.
Із сторінок “Золотого гомону” перед нами постає прекрасний образ України, з любов’ю змальований поетом. У перших строфах твору Тичина передає всеосяжну атмосферу радості народу, що століттями стогнав у ярмі, його нестримний порив до свободи, до дії. Ми читаємо поему і ніби бачимо події тих далеких часів.
До Києва, столиці новоутвореної держави, з усіх куточків України йдуть люди. їхні щасливі голоси гармонійно зливаються з “потужними ріками” “дзвону Лаври і Софії”, із “голубами-молитвами”, що у “повнозгучнім храмі акордами розцвітають”. Природа теж ніби радіє з усіма: “Дніпро торкає струни”, “засміялись гори”, до людей промовляють “тополі, квіти і Дніпро”. Усе навкруги вирує світлою радістю пробудження, шумить, нуртує, як пише Тичина, “дзвенить, дзвенить, дзвенить”.
Поет припадає до рідної землі і вслухається у відлуння могутньої ходи народу. З усіх куточків України долинають до Києва радісні звуки. У дрижанні землі поетові ніби вчуваються слова:
Я – дужий народ,
Я молодий!
Вслухаючись у “золотий гомін”, що лунає над Києвом, вдивляючись в очі свого народу, звільненого від пут багатовікового рабства, поет славить “невгасимий Огонь Прекрасний, Одвічний Дух”. Це – той Дух, який оспівав І. Франко у своєму “Вічному революціонерові”, той Дух, що “тіло рве до бою, рве за поступ, щастя й волю”. Тичина вірить у моральну силу свого народу, у його перемогу над злом.
Пишучи влітку 1917 р. свій “Золотий гомін”, поет і не здогадувався про ті тяжкі випробування, які незабаром випадуть на долю його багатостраждальної Батьківщини. Не здогадувався, що мине небагато часу і українські патріоти впадуть кривавими трупами на полях сплюндрованого ворогом краю. Але геніальний митець ніби передчував майбутні трагічні події. І ці його передчуття втілилися у жахливих картинах братовбивчої війни, змальованої ним у поемі.
Не можна спокійно читати рядки твору, що розповідають про те, як брат зрікається брата, забувши про все, що їх об’єднувало раніше, як замість слова любові звучить жорстоке: “Відступись! Уб’ю!”. Як страшний символ майбутніх нещасть нашого народу з’являється на сторінках твору чорний бездушний птах, що своїм криком хоче заглушити прекрасний золотий гомін українського національного відродження.
Але які б трагічні події не чекали в майбутньому на Україну, Тичина вірить, що переможе світло, а не тьма, любов, а не зненависть. Його поема закінчується величальною піснею рідній землі, рідному народові, що бореться за свою незалежність і спинити який не вдасться нікому.
Твір Тичини відзначається досконалістю форми, багатством використовуваних тропів, складністю символіки. У ньому яскраво проявилися характерні особливості творчого стилю поета. Центральним у поемі є образ “золотого гомону”. Цей місткий поетичний образ уособлює всеосяжну людську радість, високе духовне піднесення народу, пробудженого до нового життя.
“Золотий гомін” став загальновідомим образом-сим-волом, образом-алегорією. І коли наприкінці 80-х – на початку 90-х років у Києві знову схвильовано задзвонили дзвони, закликаючи до боротьби за незалежність, прекрасне тичининське “Над Києвом золотий гомін” зазвучало по-новому радісно і оптимістично, повертаючи зневіреним надію, даючи сили слабким.
Про Україну були думки поета, коли він писав свою поему-тетраптих “Скорбна мати”. Поема створювалась у трагічні дні весни 1918 р. На початку березня до Києва вступили німецькі війська: почав діяти Брестський мир, за умовами якого Німеччина отримала право безпосередньо втручатися у внутрішні справи України. Драматичні події, які відбувалися взимку та навесні 1918 р. у нашій державі, спонукали Тичину звернутися до біблійного сюжету, пов’язаного з образами Ісуса Христа і Марії. У дні жорстокої розправи з українськими патріотами картини терору, свідком яких став поет, асоціювалися в його свідомості зі сценами мук і загибелі Ісуса Христа.
У І частині поеми розповідається, як “по полю, обніжками, межами” іде Скорбна мати. Тяжка її дорога: у житах чорніє чийсь труп, пригнічує і жахає мертва тиша навкруги.” Гострий біль ножами пронизує серце Божої Матері і, спинившись, вона плаче і над долею свого сина, і над долею рідного розтерзаного краю.
Описуючи побачені Марією страшні картини, поет у розпачі вигукує:
Як страшно! людське серце
До краю обідніло.
Про зустріч Скорбної матері з учнями її сина читаємо у II частині. Однодумці Ісуса Христа вірять у його воскресіння, шукають дороги до нього. Вони хочуть потрапити до Еммауса, де, за Євангелієм, Ісус Христос розповів про своє чудесне воскресіння. У відповіді, яку дає учням Марія, нам вчувається голос самого Тичини, змученого кривавим видінням України, розіп’ятої на хресті громадянської війни:
Ідіте на Вкраїну,
Заходьте в кожну хату –
Ачей вам там покажуть
Хоч тінь його розп’яту.
У третій і четвертій частинах тетраптиху поет описує безмірний біль матері, її нестерпну тугу за втраченим сином. У своєму тяжкому горі вона не вірить, що Ісус воскрес (“Христос воскрес? – не чула, не відаю, не знаю”), у те, що рідний край зможе піднятися з руїн. Але і вітер, що віє в полі, і квіти звіробою, і колосочки закликають її повірити у можливість воскресіння, дивовижного відродження після смерті. Як із крові загиблих на полі бою народилися квіти, як після страждань і мук “Він родився вдруге”, так обов’язково відродиться і рідний край.
Поему не випадково присвячено матері Павла Тичини Марії Василівні. В образі Скорбної матері поетом втілено кращі риси його рідної неньки і всіх матерів України, які оплакували своїх дітей, що загинули за волю України.
Образ Скорбної матері є одним із найкращих у ранній творчості Тичини. Він став символічним образом самої матері-України, тяжко зраненої у боях громадянської війни, але все одно прекрасної – і у своїх стражданнях, і у своїх надіях на краще майбутнє.
Поеми “Золотий гомін” і “Скорбна мати” посідають важливе місце у творчості поета. “Обидва визначні твори… об’єднує тема України, її національної долі і сподівань на майбутнє… В їхній основі лежить щирий і справжній патріотизм… ” – пише відомий літературознавець Леонід Новиченко. Поеми ввійшли до першої збірки Тичини “Сонячні кларнети”, що стала вершинним досягненням української літератури XX століття. Глибина філософських роздумів і відданість гуманістичним ідеалам, романтична окриленість і особлива синтетичність художнього мислення, новаторська сміливість у використанні тем, образів, мовно-виражальних засобів і особлива музичність вірша – ці риси поетичного стилю Тичини повною мірою притаманні поемам “Золотий гомін” і “Скорбна мати”.
Життя великого поета було часткою життя всього українського народу. Разом із ним він печалився і радів, гинув і знову воскресав. І, здається, весь безмір його любові до України вмістився в кількох зболено-гірких рядках його вірша, написаного незадовго до смерті:
Радощі і чорну днину – все я з вами розділю. Любите ви Україну – я ще більш її люблю.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Образ України у творчості П. Тичини (1 варіант) Початок XX століття в українській літературі ознаменувався появою цілого сузір’я талановитих поетів. У ньому яскравою зіркою засяяло ім’я П. Тичини. Він був не тільки видатним письменником, але й надзвичайно чуйною, благородною і скромною людиною, у серці якої жила безмежна любов до Батьківщини. Україна в поезії Тичини мальовнича і прекрасна. Зелені гаї, прозорі озера і струмки, […]...
- Образ України у творчості П. Тичини (2 варіант) Павло Тичина – один з найталановитіших українських поетів початку XX століття, людина з непростою біографії Н І нелегкою долею. Він не був розстріляний чи заарештований і відправлений до Сибіру чи Соловків, як багато інших письменник і”, проте за це він приніс, мабуть, найстрашнішу жертву для мит ця спій талант. Людина, незвичайні творчі здібності якої не […]...
- Проблема національного відродження у творчості П. Тичини Проблема національного відродження українського народу постійно присутня у творчості молодого Павла Тичини. Під враженням проголошення Центральною Радою 10 червня 1917 року незалежної Української Народної Республіки Тичина пише ліричну поему “Золотий гомін”, яка передає піднесений, святковий настрій. За жанром цей твір – лірична ораторія, бо в ньому водночас наявні фрагменти епічних епізодів та драматичних сцен. У […]...
- Любові до краси рідного краю (за поезіями П. Тичини, М. Рильського, В. Сосюри) Упродовж багатьох століть люди намагалися відобразити природу на художньому полотні, фотографіях, у художніх творах. Багато видатних художників, музикантів, письменників, поетів написали безліч творів, в яких описували природу, закликаючи любити її, берегти, захищати від винищення. Серед українських поетів найближчі мені М. Рильський, В. Сосюра, П. Тичина. Кожен з них по-своєму бачив і тонко відчував велич і […]...
- Проблема національного відродження українського народу у творчості Павла Тичини Проблема національного відродження українського народу у творчості Павла Тичини. У червні 1917р. внаслідок лютневих подій у Росії було проголошено відновлення державності України (у формі автономії). Це загальнонародне піднесення з приводу проголошення волі України П. Тичина передає у поемі-ораторії “Золотий гомін”. Розкута, без видимої сюжетної лінії, поема націлена на створення єдиного мажорного символу – образу української […]...
- Утвердження нездоланності рідного народу в поезії П. Тичини “Я утверждаюсь” Творчість Павла Тичини нерозривно пов’язана з історією українського народу. Велика любов до рідного краю та співвітчизників надихала митця на вражаючі силою таланту твори. Однією з таких поезій є вірш “Я утверждаюсь”, написаний у трагічні для України роки Великої Вітчизняної війни. Поет утверджує незламність, непереможність українського народу, який живе і буде жити, бо сила його-в Правді: […]...
- Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” Образ рідного краю в кіноповісті О. Довженка “Зачарована Десна” З літами Олександр Довженко все частіше згадував рідну хату, благословенний край свого дитинства. Згадуючи зачаровану річку Десну, сінокіс, діда, батька, матір, письменник “сміявся і плакав”. На схилі свого вкороченого сталінізмом життя до нього все частіше приходили спогади. Вони мучили його й без того змучену душу, відвідували […]...
- Проблема національного відродження українського народу в ранній творчості П. Тичини (1 варіант) Павлу Григоровичу Тичині довелося жити у важкі для нашої країни часи: Перша світова війна, революція, громадянська війна, становлення та втрата незалежної української держави, радянська диктатура з її забороною писати правду, висловлювати власну думку. Все це не могло не відбитися на творчості поета: змінювалися часи – змінювався характер та проблематика віршів Тичини. І якщо в ранній […]...
- Проблема національного відродження українського народу в ранній творчості П. Тичини (2 варіант) Музика весняної пори, що символізувала початок нового життя на початку двадцятого століття, зазвучала у “Сонячних кларнетах” – збірці поезій молодого поета, що поспішав назустріч не тільки власній долі, а й змінам у суспільстві, поета, чий голос зазвучав на всю Україну, збуджуючи її від зимового сну, Висловлюючи її думки і почуття, поета, якого буде названо “співцем […]...
- Романтичний ідеал національного визволення та свободи в ранній ліриці Павла Тичини Павло Тичина – один з тих поетів і письменників початку XX століття, які сприйняли революційні ідеї романтично. Але Тичина був талановитішим, тому й став найяскравішим співцем українського ренесансу. Розповідаючи про почуття, викликані березневими подіями 1917 року, в поемі “Золотий гомін”, поет говорить: Предки. Предки встали з могил, Пішли по місту. Предки жертви сонцю приносять – […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (2 варіант) Багато гучних і ніжно-тихих слів про рідну землю було сказано і написано в різні часи. Поети присвячували їй найпалкіші рядки, які часто ставали піснями чи гаслами. А ось Василь Стус, життя якого стало освідченням у любові до України і дорогою до неї, як це не дивно, пише: ” А я не можу й слова проронити… […]...
- Гармонія людини і природи в творчості Павла Тичини Творчість Павла Григоровича Тичини – це гімн життю, весні, природі і людині. Він увійшов у літературу передзвоном своїх “Сонячних кларнетів”, музику яких не почути було неможливо. Перша збірка поета ввібрала в себе найоптимістичніші настрої молодої людини, життя якої тільки починається; ввібрала музику серця і музику Всесвіту, космосу, природи, що злилися в ній в унісон, як […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Життя і творчість Павла Тичини” Які збірки П. Тичини ви знаєте? “Сонячні кларнети” (1918), “Замість сонетів і октав” (1920), “Плуг” (1920), “В космічному оркестрі” (1921), “Золотий гомін” (1922)....
- Коротка біографія Павла Тичини ПАВЛО ТИЧИНА (1891-1967) Павло Григорович Тичина Народився 23 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в земській початковій школі в с. Піски. Пройшовши проби голосу, у 1900 р. став співаком архиєрейського хору при Троїцькому монастирі Чернігова й одночасно навчався в Чернігівському духовному училищі. У 1907-1913 рр. – студент […]...
- Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) Поет і час (громадянська позиція лірики Павла Тичини) У бурхливе море революційних подій П. Тичина увійшов справжнім поетичним шедевром – історико-філософською поемою “Золотий гомін”, що сповнена пафосом національного відродження. Її назва закарбувалась у свідомість України символом волі й пробудження нації. Мені вона здається своєрідною ораторією, яка проголошує ідею вічності українського народу, його духовної міці. У […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (1 варіант) Україна, її доля, її майбуття – головна тема творчості видатного українського поета В. Стуса. Про що б поет не писав, чи то про матір, чи то про сина, дружину, самотність свою у чужих краях – він пише про рідну землю, згадуючи її з ностальгією. В одному з листів до Андрія Малишка він писав: “Я визнаю, […]...
- Образ природи у віршах П. Тичини Чарівна, мальовнича природа України не може залишити байдужою жодну людину, здатну сприймати прекрасне, а тим більше поетів, душа яких відкрита для всього тонкого, красивого. Не один вірш присвятили вони рідним вербам, лукам, річкам, і слова ці наповнені щирою любов’ю до рідного краю. Справжнім співцем природи був і Павло Тичина, творчість якого була гімном праматері природі, […]...
- Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Любов до рідного краю в творах Т. Шевченка Творчість великого Кобзаря неосяжна та різноманітна, а сам він був основоположником нової української літератури. Слово його було ознакою національного відродження, утвердження української нації, її надією на кращі часи. Служінню рідній Україні Шевченко присвятив своє палке слово, щире серце, навіть своє життя. Вся його творчість пройнята палкою любов’ю […]...
- Трагедія рідного краю у драматичній поемі Лесі Українки “Бояриня” I. Ніжний і чистий образ геніальної української поетеси Лесі Українки (живе в душі народу, лагідна від природи, закипала гнівом на кожен вияв утисків). II. Драматична поема “Бояриня” – одна із сторінок історії України. 1. Основа сюжету поеми (історія життя дочки козацького старшини Олекси Перебійного). ‘2. Життя Оксани в розлуці з рідним краєм (тяжко сумує, душа […]...
- Зустріч із письменником (твір-розповідь за літературою рідного краю) Харків – великий промисловий і культурний центр України. Я щасливий, що живу в цьому місті, де є багато музеїв, театрів, де живе багато цікавих людей: учених, письменників, художників. Нещодавно до нашого класу завітав харківський поет Юрій Іванович Стадниченко. Дружба цього поета з учнями нашої школи вже триває десятиліття. Поет любить спілкуватися з молоддю, а ми, […]...
- Література рідного краю: Григорій Сковорода Література рідного краю: Григорій Сковорода Мальовничі роздоли щедрого талантами харківського краю. Земля, що виховала Григорія Сковороду, Квітку-Основ’яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову, Степана Сапеляка, Віктора Бойка, Анатолія Перерву та багатьох інших письменників. “Чим ширша своєю діяльністю людина, – писав П. Тичина, – тим далі після її смерті шириться пам’ять про неї. Чим ясніший своєю моральністю й […]...
- Роздуми Івана Франка над долею рідного краю (за поемою “Мойсей”) Поема “Мойсей” – філософський твір про майбутнє українського народу, про могутні сили мас. Це твір, у якому Франко осмислює історичну долю українського народу, трагічний шлях його розвитку. І. Франко написав поему в період першої революції 1905 року, піднявши важливі проблеми, якими жило українське селянство. Тема та ідея тексту визначена у пролозі. Поет висловлює жаль з […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (VII варіант) На оновленій нашій вільній землі живе і вічно житиме в народі пам’ять про Великого Кобзаря, геніального сина України, гнівного викривача панів неситих, поборника святої правди. Т. Г. Шевченко був народним пророком, титаном духу, першим, хто відверто і сміливо закликав народ до збройного повстання: Вставайте, Кайдани порвіте І вражою злою кров’ю Волю окропіте. Але тернистий шлях […]...
- Любов до рідного краю у творах “Заспів”, “Видиш, брате мій… ” (1 варіант) Під небом дальньої чужини, Де хуги носяться одні До тебе, кращої дружини, Складаю я свої пісні. П. Грабовський Богдан Лепкий – талановитий український поет. Вся його творчість пройнята любов’ю до рідної землі – Поділля, яку він не забував, навіть живучи в еміграції в Польщі. У своєму вірші “Заспів” поет наголошує на тому, що його корені […]...
- Скорботна нота “Сонячних кларнетів” Павла Тичини I. Ставлення М. Коцюбинського до творчості П. Тичини (вразила глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними паралелями). II. Тичина – поет, яким пишається Україна (оригінальний стиль, мужність інтонацій, дивовижна образність; ідеал Тичини – гармонія природи і людини, інтелекту й духовності, почуття й обов’язку, національного і загальнолюдського, землі і космосу). III. Найкраща книжка поета “Сонячні кларнети” (сповнена […]...
- Мотиви любові до рідного краю в поезії В. Стуса (3 варіант) “А де ж Україна? Все далі, все далі, все далі”, – писав Стус у поезії “За літописом Самовидця”. Але Україна ніколи не була далеко від поета, вона завжди жила у душі митця. Любов до рідної країни була метою його існування. У своїх творах Василь Стус порушував багато різноманітних тем, але тема любові до рідного краю, […]...
- Проблема національного відродження у поезіях Павла Тичини На початку XX століття в українській поезії повіяло свіжими вітрами. Бурхливе життя 20-30 років розбудило приспані віками творчі можливості українського піролу, перед яким розкрилися (хоч на дуже короткий час) небачені досі перспективи самоствердження, національного відродження. Українські поети відроджували глибинну історичну пам’ять свого народу, будили його національну свідомість. Важливе місце серед них займає Павло Тичина. Ще […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (6 варіант) Встане славна мати Україна, Щаслива і вільна, Від Кубані аж до Сяну-річки Одна нероздільна. Т. Шевченко Тараса Григоровича Шевченка ми звемо народним поетом не тому, що він свої твори писав у народному ключі, а тому, що всі думки його, вся його любов були присвячені народові, боротьбі за його визволення й щастя. Т. Шевченко був полум’яним […]...
- Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини Глибина і щирість почуттів: закоханості, світлої радості, вірності у творчості Павла Тичини О, як переливалися пісні Під Вашою гарячою рукою Хоч тихі, а, мов травень, Голосні! / М. Рильський / Дійсно, всі поетичні твори Павла Тичини схожі на травень, бо в них звучить непереможним акордом свіжість і молодість, надія і сподіван ня. Як весна, що […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (2 варіант) Т. Шевченко часто у своїй поезії переосмислював біблійні образи і мотиви. Але саме останній період творчості в цьому відношенні найпоказовіший. І Біблію тепер поет використовує не опосередковано, а прямо, переосмислюючи цілі новозавітні образи і легенди (“Неофіти”, “Марія”) та звернувшись до жанру “Подражанія”. Ісаія, старозавітний пророк, засвідчував те, що колись єврейський народ воскресне, бо є богообраним. […]...
- Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (2 варіант) Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (ІІ варіант) Ознайомлюючись з шедеврами світового мистецтва, ми часом забуваємо про те, що поруч. А не варто! Ми живемо в місті з цікавою історією і різноманітним мистецьким життям. Це тут, на Харківщині, ми можемо знайти … сліди, Не змиті вічності дощами, Мандрівника Сковороди (М. Рильський, “Слово про рідну […]...
- Мрії поета про щасливе майбутнє рідного краю (за поезією “Ісаія. Глава 35”) (4 варіант) Чужа земля. Безлюдний берег Аральського моря. Куди не кинь оком – піски, піски, піски… На березі – самотня постать. Похилена голова, опущені плечі свідчать про те, що людина охоплена відчаєм, тугою. Хто це? Тарас Шевченко, відірваний від рідної України. До болю в серці марив він вишневими садками, співучою рідною мовою, широким розливом могутнього Дніпра. Думками […]...
- Мрії Тараса Шевченка про майбутнє рідного краю Мрії Тараса Шевченка про майбутнє рідного краю У кожної людини є щось своє, найсвятіше, у душі. Для неї воно настільки величне, що навіть думкою не осягнути. Таким було ставлення до рідної землі неперевершеного Поета від Бога Тараса Шевченка. Кобзар безмежно любив і своїх пращурів, і своїх сучасників, і майбутнє покоління роду українського. Та любити, щиро […]...
- Література рідного краю. Художній дивосвіт – поруч (1 варіант) Колись цей край називали Диким полем. Дивна краса його широких степів, буйних лісів та прозорих річок нестримно вабила сюди полчища чужоземців. Тут точилися жорстокі січі, в яких вирішувалась доля цього мальовничого куточку землі. Тут все кінчалось. Тут був край землі. Тут і великі роси, і малі Однаково вкраїнцями були, У смерті і життя ходили скраю, […]...
- Трагедія рідного краю в драмі Лесі Українки “Бояриня” І все-таки до тебе думка лине, Мій занапащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги-жалю гине. На мою думку, мало хто так палко любив свій народ, свій рідний край, як любила його Леся Українка. Недаремно і псевдонімом своїм взяла вона ім’я народу, назвалася його донькою. У багатьох її поезіях відлунює біль […]...
- Мелодійність та музичність поезій П. Тичини Кожен письменник має свій особливий стиль. Кожен поет по-своєму сприймає навколишній світ і по-своєму передає побачене та пережите у своїх поезіях. В літературі, кожен з нас створює собі певний образ козака. Якими я уявляю собі запорожців? Спробую відповісти на це питання. Творчість Павла Тичини – чи не найкраще підтвердження цієї закономірності. Його поезії важко сплутати […]...
- Гармонійна двоїна мистецтва молодого П. Тичини Павло Григорович Тичина прийшов у літературу на зламі епох. Кінець XIX – початок XX століття був позначений усталеною ідеологією в літературі і водночас пошуками нових мистецьких засобів. Письменники старшого покоління обстоювали думку про те, що література має зображувати реальних людей і реальні події. На противагу теоріям віддзеркаленого зображення життя приходять пошуки нових форм, нових моделей […]...
- Краса природи рідного краю (за поезією “Журба”) З раннього дитинства в серці Л. Глібова виникло тепле почуття до народних пісень, любов до рідного краю. Майбутній письменник милувався красою української природи, знаходив у ній відгук на свої душевні переживання. Його почуття відбивались у сповнених ліризмом поезіях, однією з яких є “Журба”. Витриманий у стилі народної пісні, цей твір близький до фольклору і своїм […]...
- Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” – гімн життю, пісня ніжності, радості й суму Збірка П. Тичини “Сонячні кларнети” відкрила низку “світлоносних книг”. Образ сонячних кларнетів – це і символ вічно юної природи, і втілення прагнень до всього сонячного, радісного, життєдайного. Павло Тичина у творах висловлює мрію про щасливе життя. І навіть бачачи людське лихо, не сумував, не впадав у розпач, бо ніколи не покидала його віра в перемогу […]...
- Художній дивосвіт – поруч. (Література рідного краю – В. Сосюра) Художній дивосвіт – поpуч.(Літеpатуpа pідного кpаю) Hаша літеpатуpа щедpа на таланти. Таким яскpавим талантом є Володимиp Сосюpа. Кожна епоха наpоджує своїх великих співців. Володимиpа Миколайовича Сосюpу наpод спpаведливо називав дзвінкоголосим співцем Укpаїни, Донецького кpаю. Він часто оспівував pідний кpай в обpазі калини – символу зеленої кpаси, молодості, повнокpовного життя. Поет залишив у спадок свої невмиpущі […]...
Сміючись, говори правду твір.