Образ собору в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”


Образ собору в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”
І. “Собор Паризької Богоматері” – один із найкращих історичних романів XІX століття (романтичний стиль, розповідь про життя Франції XV століття, початок нової епохи Відродження).
ІІ. Собор Паризької Богоматері – рівноправний герой твору.
1. Символічність назви собору (названий на честь Богоматері, яка віддала сина на муки заради людства; втілює ідею добра, справедливості, любові; символ духовного життя; збудований руками сотень безіменних майстрів).
2. Опис собору – привід для натхненної поеми в прозі про французьку національну архітектуру (захоплюється своєрідністю дивовижних витворів мистецтва середньовіччя, неперевершених, оригінальних, далеких від унаслідувань античної архітектури; постає на захист від руйнувань і спотворення; готичні церкви – це “кам’яні книги середньовіччя”).
3. Собор – притулок для народних героїв Гюго (з ним пов’язана їхня доля; в радощах і в лиху годину народ іде до собору, народ сповнений волі до боротьби, за ним майбутнє).
4. Символіка епізоду штурму собору (це прелюдія до штурму Бастилії в 1789 р., це натяк сучасникам на революцію, яка знищить феодалізм).
ІІІ. Мої враження від книги В. Гюго (книга сповнена гарячої любові до Франції, до народу).



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Контраст у літературі.
Ви зараз читаєте: Образ собору в романі В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”