Образ жінки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія”
Матерям, що загинули голодною смертю в Україні в 1932-1933 роках, присвячено цей твір. Центральним образом роману-хроніки У. Самчука “Марія” є жінка, яку за силою духу можна порівняти з Марусею Богуславкою чи Роксоланою. Лише доля випала їй буденна, звичайна і Складна. З моменту появи Марії на світ відчувається якась тривога. Маленька дівчинка носить доросле ім’я, її звуть не Марійкою чи Марічкою, а тільки Марією, іменем, яке перекладається як “гірка”.
Автор уже на початку роману зауважує: “Коли не рахувати останніх трьох, то Марія
Справді, щастя обминало дівчинку. Рано загубила батька і матір. У спогадах маленької залишилося лише відчуття голоду. Нелегко було.
Марія з самого малечку – оптимістка. Вона уже в дев’ять років пішла у найми до Максима Заруби. Мабуть, все-таки та Свята Марія охороняла дитину, бо до дівчини у родині Заруби ставились майже як до своєї рідної. Марія навчилася усе робити, бо Максим був справжнім господарем,
Дійшовши пори, дівчина стала першою красунею в селі. Усі б хотіли мати її за жінку, бо роботяща була, лагідна, емоційна. Тому і припала вона до серця наймиту Корнію та багатому сироті-каліці Гнату. З Корніем Марію єднало взаємне кохання, аз Гнатом – сирітство. Як не залицявся Гнат до Марії, чим би він не намагався привернути її увагу до себе: чи хусткою, чи намистом, чи цукерками, яких ніхто ще не бачив у селі, – Марія постійно відштовхувала його, проганяла. Вона обрала Корнія і дала йому обіцянку чекати, коли його забрали до війська на сім років.
Доля повернулася для Марії таким чином, що вона все ж таки стала дружиною Гната, хоч і не любила його. Уже після весілля Гнат поводиться з Марією, як із малою дитиною: книжки їй читає, до роботи не пускає, піклується: “Може, хоч те? Може, се? Чи не потребуєш на нову спідницю?.. Скільки не поїде до міста, ніколи без гостинця не вернеться”.
Здавалося, що треба було бідній сироті? Але не відтануло серце жінки, ще більше віяло від неї холодом. А після того, як усі діти, народжені від Гната, померли, вона і зовсім зажадала піти від нього. Вона кинула виклик тогочасним традиціям і моралі: заміжня жінка не могла розірвати шлюб і завести іншу сім’ю. Марія розуміла, що таке життя з нелюбом і смерть її дітей – це кара за те, що не дочекалась свого коханого. Ось тому вона зважилась на безумний крок. У цей час повертається у відпустку Корній, і Марія заплела косу і почала дівувати. Люди на селі засуджували вчинок Марії, лише тільки Гнат захищав її, сам при цьому тяжко страждаючи.
Але Марія повернулась на деякий час до Гната. І це повернення, і народження доньки Надії було блискавичним щастям у брудній воді Маріїної долі. Дитина вмерла, Гнат потрапив до лікарні, а в цей час повернувся Корній, і Марія кинула чоловіка назавжди. Робить це вона холоднокровно, жорстоко: вона не відвідує хворого Гната у лікарні, хоч той думає, що Марії ніколи, бо весна, багато роботи; пускає в хату Корнія, бо від його хати майже нічого не залишилось за часи його відсутності.
Марія робить усе це лише за наказом свого серця. Сама ж багато страждає. З одного боку – осуд села, з іншого – Корній знущається з неї, лає її матірною лайкою, а жінка мовчить, бо розуміє, що то її кара. Та й після того, як Марія перейшла до Корнія, жити їй стало не легше, це було справжнє пекло: знущання сварливої свекрухи, яка вважає Марію повією, сутички із сестрою Корнія. І весь час Гнат готовий прийняти свою колишню дружину назад. Вражає його душа: “Чого ти пішла, Маріє? Може, сказав тобі за сім літ одне погане слово? Може, скривдив тебе одним недобрим вчинком?.. Діти наші… Чи ж я, Маріє, винен, що вони повмирали? Ні, я не винен. Любив їх, турбувався за них, болів їх смертю… “
Можна тільки дивуватися силі Марії: Корній не хоче, щоб вона народжувала йому дитину. Вона витримує його побої, знущання. Любов’ю, працею здолала Марія звички черствого Корнія, привчила його до землі, допомогла йому повірити у себе, у шанс жити в достатку, навчила його радіти народженню стебла: народженню власної дитини. З душі чоловіка зникає сміття. Родина стає заможною, люди на селі починають поважати Марію та Корнія.
І саме у цей час доля знову посилає Марії випробування: забирають на російсько-японську війну Корнія. Але жінка не опускає руки, вона сама ростить трьох дітей, веде господарство. Навіть тоді, коли стало ясно, що Корній не повернеться, вона не погоджується на пропозицію Гната усиновити дітей.
Палкі пристрасті Кухарчука перетворюються на помсту. Він наважився підпалити хату Марії саме у Великдень. Марія точно знає, що це робота Гната, але не видає його. Тому що була порядною селянкою, вірила в Бога, у моральні принципи. Вона усе життя чекала розплати за всі скоєні нею вчинки, тому сприймала це як кару.
Чи не вперше доля повернулася до Марії по-доброму: повернувся з фронту Корній, цілий і неушкоджений, народжується ще одна дитина, піднімається з попелу господарство. Марія щаслива. Вона кохана жінка, любляча матір. Бути матір’ю – найбільше щастя для Марії. Не випадково автор наділив її іменем Святої Діви Марії – мучениці, матері-страждальниці. Марія Самчука теж страждає. Виростивши чотирьох дітей, вона втрачає їх на очах. Старшого Демка забрали на війну, з якої він не повернувся, а мати отримала двічі звістку про його загибель. Максим виявився невдячним сином. Пов’язавши своє життя з більшовиками, він став жорстоким, вигнав батьків і сестру з дому, на брата Лавріна доніс. Сам Максим бешкетував по селі, жив у розкоші, а в цей час його рідні помирали від голоду.
Повною мірою страждає жінка-мати, коли зі слів сусідів дізнається, що Корній, побачивши збожеволілу доньку, пішов до Максима і вбив його; додому він не повернувся, і Марія залишилась помирати сама. “Тридцять днів гаснула сама Марія – покинута, одинока. Тільки сонце не забуло Марії, заглянуло до неї і довго цілувало Н сухе жовте обличчя. Розплющила востаннє очі і всміхнулася… “
Марія Самчука втілює в собі велику силу до життя, силу любові, волі. її характер, національна самобутність підказують, що ця жінка – уособлення самої України, багатостраждальної, але нескореної і невмирущої.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці в романі У. Самчука “Марія” Твір “Марія” Уласа Самчука став першим романом, присвяченим жінкам 30-х років, жінкам, на долю яких випали страшні муки голоду, смерті дітей і близьких. Головною героїнею є жінка на ім’я Марія. На перший погляд – ім’я святої, але наша героїня ніколи в житті не мала спокою від своєї долі, яка завжди жорстоко штовхала її на нелегкі […]...
- Образ Марії з роману У. Самчука “Марія” 1. Роман Уласа Самчука “Марія” – розповідь про трагедію України в умовах тоталітарної радянської системи: А) “Марія” – це історія боротьби зла з добром і добра зі злом, історія кохання; Б) “добро” для українського селянина (це насамперед – праця, земля). 2. Марія – центральний образ роману: А) тяжка доля жінки-матері на зламі двох століть; Б) […]...
- Розкриття духовної краси селянки-трудівниці у романі У. Самчука “Марія” Центральним образом роману-хроніки є жінка на ім’я Марія. Звичайна селянка, якій випала така ж доля, як мільйонам жінок-матерів, жінок-трудівниць, що пережили нелегкі часи. Це образ звичайної жінки, що чесно працювала, кохала, робила помилки у житті і спокутувала їх стократ своєю долею. В її образі підкреслені визначальні риси українського менталітету: суттєвість, важливість мистецьких переживань і водночас […]...
- Голодомор 1932-33 рр. у романі “Марія” Уласа Самчука Голодомор 1932-33 рр. у романі “Марія” Уласа Самчука 1933 року світову громадськість приголомшило нечуване в історії лихоліття, яке спало на голову українського народу – організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до зменшення українців на одну п’яту, – сучасні дослідники обчислюють кількість жертв порядком 7,5-8 мільйонів. Психічні відхилення мертвих канули в небуття разом з їхніми […]...
- Духовна краса селянки – трудівниці в романі “Марія” (2 варіант) Доля українки завжди була тернистим шляхом, скрутним, нелегким, Стійка і мужня, а водночас тендітна та лагідна, ця жінка змушена була власними руками створити відчуття затишку в домі, ростити дітей. Господарювати, працювати, щоб забезпечити родину. А якщо врахувати безліч тяжких років, ЩО випали Україні, кількість горя і бід, які вистраждав український народ, та її взагалі можна […]...
- Голодомор 1932-1933 років у романі “Марія” Уласа Самчука 1933 року світову громадськість приголомшило нечуване в історії лихоліття, яке звалилося на голову українського народу – організований сталінсько-більшовицькою системою СРСР голодомор, що призвів до зменшення українців на одну п’яту, – сучасні дослідники обчислюють кількість жертв порядком 7,5-8 мільйонів. Психічні відхилення мертвих канули в небуття разом із їхніми виснаженими тілами. Зранена психіка живих залишилася на все […]...
- Духовна краса селянки – трудівниці в романі “Марія” (1 варіант) Роман У. Самчука “Марія” (1933 р.) – перший в українській літературі художній твір, в якому розповідається про примусову колективізацію, так зване розкуркулювання справжніх господарів землі, трудівників – хліборобів, про голодомор тридцять третього року. Головна героїня роману – Марія Кухарчук, звичайна селянка, трудівниця. Це узагальнений образ української жінки. Вона емоційна, добра, чутлива, старанна. Хоча Марія неосвічена, […]...
- Трагічна доля Марії (за романом Уласа Самчука “Марія”) … І перед нею помолюся Мов перед образом святим Тієї матері святої… Т. Шевченко Видатний український письменник Улас Самчук назвав свій роман ім’ям головної героїні – Марії. Образ героїні став образом-символом, втілюючи в собі страждання всіх матерів України. Недарма твір має красномовну присвяту: “Матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-1933”. Здається, Марія […]...
- Трагедія однієї селянської родини як частка трагедії всієї української нації (за романом У. Самчука “Марія”) Роман Уласа Самчука “Марія” – один із найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. На прикладі життя однієї родини письменник показав страждання всього народу. Перша світова війна була поштовхом до революції 1917 року. Потяглися з фронтів солдати. Якось біля церкви зібралося багато людей, і якийсь […]...
- Боротьба добра і зла на сторінках роману У. Самчука “Марія” Боротьба добра і зла на сторінках роману У. Самчука “Марія” З давніх-давен боротьба добра і зла займала найважливіше місце в житті усіх народів і часів. Традиційним закінченням кожної казки була перемога добрих і відважних героїв над злими і підступними. Крізь призму століть пролетіла ця боротьба, знайшовши відбиток в усіх жанрах літератури, і досягла ХХ століття. […]...
- Тема колективізації та голодомору в романі-хроніці У. Самчука “Марія” Тема колективізації та голодомору в романі-хроніці У. Самчука “Марія” I. “Марія” У. Самчука – перший в українській літературі твір про насильницьку колективізацію та голодомор 1933 року. (Український письменник-емігрант Улас Самчук 1933 року написав роман-хроніку, роман-спалах “Марія”. Сильнішого твору про голодомор в Україні нема й досі. Автор зумів торкнутися в романі таких важливих проблем, як проблеми […]...
- Роман У. Самчука “Марія”: хроніка одного життя Роман Уласа Самчука “Марія” має підзаголовок “Хроніка одного життя”. Уважно прочитавши роман, читач одразу розуміє, що мав на увазі автор, коли давав назву своєму творові. По-перше, твір має певну схожість з так званою агіографічною літературою, тобто з “Житіями святих”. У таких творах оповідається про увесь життєвий шлях святого, так і в романі автор зображує все […]...
- Філософське осмислення тисячолітніх сімейних традицій у романі Уласа Самчука “Марія” Роман Уласа Самчука “Марія” – книга про людське життя, про долю. Це твір глибоко гуманістичний, твір, що розглядає найважливіші моральні проблеми. Серед них одна з найголовніших – роль сімейних традицій у житті людини, у житті нації. На історії будь-якого народу згубно відбивається втрата родовідних людей. Влада більшовиків була особливо зацікавлена в докорінному винищенні родин. Діти […]...
- Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (3 варіант) Улас Самчук не міг мовчати, знаючи страшну правду про роки встановлення Радянської влади в Україні, тому і написав роман “Марія”. Він бачив несправедливість тогочасних законів, він обурювався безладом, який створювали більшовики. Але найбільше його вразили безправні жінки, які будь-що намагалися зберегти власні родини, які хотіли бачити щасливими своїх дітей. Та не судилося їм щастя… Між […]...
- Марія – це вічне добро (за однойменним романом У. Самчука) Марія – звичайне слов’янське ім’я. Мою бабусю теж звали Марією, вона була селянською жінкою, мала п’ятьох дітей, яких виховувала та “виводила” в люди сама. Мій дідусь не повернувся з війни, пропав безвісти. Кожного літа я приїздила до бабусі в село, бачила, як вона поралася на городі, дуже любила доглядати городину, а яка у неї була […]...
- Трагедія українського села (за романом Уласа Самчука “Марія”) У житті, як на довгій ниві – все трапляється. Перед нами розгортається епопея життя головної героїні однойменного роману “Марія”. У. Самчук навмисне показує її життя читачеві від першого дня появи на світ. Народилася вона щасливою дитиною. У неї були люблячі, лагідні батьки. Але життя – це, як правило, синтез білих і чорних кольорів, щасливих і […]...
- Образ жінки-трудівниці у поезії П. Грабовського Павло Грабовський – один з поетів-борців, який важкою ціною здобув право вчити українське суспільство громадянських чеснот. Це право він отримав через свою принциповість і страждання за світлі ідеали людства. У своїй творчості поет правдиво зображував горе й біль людей, змальовував образи скривджених і знедолених. Дуже добре знав Павло Грабовський життя жінки з низів сучасного йому […]...
- Образ жінки-трудівниці (За поезією П. Грабовського) Павло Грабовський – один з поетів-борців, який важкою ціною здобув право вчити українське суспільство громадянських чеснот. Це право він отримав через свою принциповість і страждання за світлі ідеали людства. У своїй творчості поет правдиво зображував горе й біль людей, змалював образи скривджених і знедолених. Дуже добре знав Павло Грабовський життя жінки з низів сучасного йому […]...
- Головна героїня роману Уласа Самчука “Марія” – взірець духовної краси, хранителька народних традицій Крутиться колесо життя… Змінюються погляди, влади, вартості. проте не меншають роль та значення жінки в суспільстві. Вона, як і раніше, дарує щастя і любов, підтримує в людських душах промінці доброти і людинолюбства, жаги до життя. Тому й не дивно, що велика кількість творів мистецтва присвячена саме жінці. Центральним образом роману-хроніки “Марія” Уласа Самчука є Марія. […]...
- Образ жінки-трудівниці Ганни Розсохи за оповіданням Ю. Мушкетика “Суд”) До образу жінки зверталася більшість письменників, як класиків, так і сучасних. А якщо говорити про українську жінку, то це не просто особистість, це явище у світовій історії. Бо жінка разом з уособленням ніжності, доброти, лагідності містить в собі надзвичайну мужність, сміливість, стійкість і витривалість. В історії України було чимало періодів, коли жінки разом із чоловіками […]...
- Біблійні мотиви та образи у повісті У. Самчука “Марія” Повість Уласа Самчука “Марія” – унікальне явище в українській літературі. Це один з небагатьох творів, що розповідає про період, протягом якого в Україні голодною смертю загинули мільйони людей. У двадцятому столітті. В самому центрі Європи. На території з багатими чорноземами і споконвічними господарями. Що це, якщо не Апокаліптичний жах. Проте унікальність повісті не лише у […]...
- Гімн світлому образу Матері (за романом Уласа Самчука “Марія”) Все упованіє моє На тебе, мати, возлагаю, Пренепорочная, благая! Т. Шевченко “Але пригадай, сестро, ту Марію, ту Святу Матір, що родила світові Бога живого… І пригадай велику Матір, яка день і ніч стояла під хрестом розп’ятого Сина. Пригадай Її велику мужність, попроси у Неї сили пережити твоє горе і видержати так само, як це видержала […]...
- Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (1 варіант) Багато було в Україні жінок, здатних безмежно любити працю, свою родину, свою землю, І, здається, саме їм рідна земля доручала нести на своїх плечах непомірний тягар відповідальності за усе, що відбувається на її безкрайніх просторах. Ці жінки повинні були вистраждати щастя не тільки для власної родини, а й для усього людства. Як це довелося зробити […]...
- Тема колективізації та голодомору у романі-хроніці У. Самчука “Марія” Роман “Марія” – перший в українській літературі твір про голодомор і насильницьку колективізацію – закінчується страшно і трагічно. Старий, знесилений голодом Корній жорстоко розправляється з сином-запроданцем і йде у невідомість, щоб померти. Дочка і онука гинуть із голоду, а самотня Марія, простившись із Гнатом, перебуває в агонії перед смертю, страшною смертю з голоду. Але не […]...
- Філософське осмислення життя у творі У. Самчука “Марія” Роман Уласа Самчука “Марія” являє собою розгорнуту картину життя українського села на початку двадцятого століття. Написаний він високим стилем хроніки життя жінки-селянки, образ якої піднесений автором до своєрідного символу України. Помираючи голодною смертю, Марія пропускає крізь просвітлену стражданням свідомість всю радість і горе свого життя. Епічності й масштабності надають твору навмисне точні дати й цифри, […]...
- Зображення деформації українського характеру під впливом марксистсько-ленінської ідеології (за романом У. Самчука “Марія”) (1 варіант) Улас Самчук у своєму романі “Марія” подав читачеві справжню розгорнуту картину життя українського суспільства на початку XX століття – бурхливого століття воєн, у тому числі громадянських, століття бурхливих соціальних змін. Як дбайливий дослідник, письменник по крихітках зібрав і відтворив риси цього складного буремного часу, закинувши своїх героїв у саму гущавину подій, змушуючи їх переживати страшні […]...
- Мати Божа Марія – особлива постать в історії людства і заповітний острівець у духовному житті Марії Уласа Самчука Пресвята Діва Марія – особлива постать у всесвітній історії людства і в свідомості багатьох поколінь. У духовній історії України Марія Богородиця відіграла посутню роль. Вона, очевидно під впливом католицької Польщі, досі вважається покровителькою України. Створено безліч ікон із зображенням Марії Богородиці, до яких у своїх молитвах про захист і допомогу звертаються віруючі. Діву Марію вважають […]...
- “Марія” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу (2 варіант) До зображення образу матері звертався не один письменник. Згадаємо, наприклад, образ матері у Тараса Шевченка, його наймичку, яка готова йти за своїм сином хоч на край світу, його божественно-міфологічні образи матерів з дитиною, згорьовних українських жінок. Та й кожен український поет чи прозаїк так чи інакше виписував у своїх творах її – першооснову людського існування, […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці Чи Роксолані, тільки доля їй Випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати […]...
- Легенда про Богоматір: “Скорбна мати” Павла Тичини й “Марія” Уласа Самчука Легенда про Богоматір: “Скорбна мати” Павла Тичини й “Марія” Уласа Самчука Уже назва поезії Павла Тичини “Скорбна мати” прочитується як початок католицької молитви “Stabat Mater dolorosa” (“Стояла скорботна мати”), яка описує жалобу Марії, матері Ісуса Христа, з приводу розп’яття свого Сина. Ввесь цей твір – спроба створення нового поетичного апокрифа, себто легенди, міфу про Богоматір. […]...
- “Марія” Уласа Самчука – роман-документ про геноцид українського народу (1 варіант) Улас Самчук – письменник справжнього епічного обдарування, письменник, який у своїй творчості втілив найбільш суттєві й визначальні риси доби революцій і голодування в Україні. Н притаманним йому загостреним відчуттям правди й справедливості він підняв свій голос на захист цілого покоління українського народу, покоління, вбиваного на війні, мученого голодом, “розкуркулюваного”, силою гнаного до колективізації, позбавлюваного радості […]...
- Життєва правда про Голодомор у повісті У. Самчука “Марія” (1 варіант) Страшна історична подія, голодомор 1932-1933 років, – одна з тем, якої торкалися у своїх творах письменники української діаспори. Та це й не дивно, бо хіба могли тоді відкрито торкнутися тем репресій радянської влади митці слова, які жили й творили в Україні? Тільки захищені чужою землею, небайдужі до долі рідної держави патріоти писали всю правду про […]...
- Конкретно-історичне та загальнолюдське в образі Марії(за романом У. Самчука “Марія”) Ім’я одного з найвидатніших українських прозаїків Уласа Самчука (1905-1987) стало відоме широкому читацькому загалові лише в останні кілька років. Причина такого тривалого замовчування – і в складних перипетіях життєвого шляху письменника, і в різкому неприйнятті ним радянської дійсності, і в ідейно-тематичному змісті його творів, що правдиво відтворюють трагічну історію українського народу, знищуваного сталінським режимом. Улас […]...
- Образ Марії – символ багатостраждальної України (за романом “Марія”) (2 варіант) Знала наша українська земля добрі часи, панували на ній добро та любов, відчували люди себе щасливими. Але не так уже і багато було таких днів, коли сонце всміхалася у вікно нашої історії. Пам’ятає наша земля і криваві бої; пам’ятає і голод, і несправедливе розкуркулення, і людожерство, і зречення батьків, і страшні вбивства заради шматка хліба […]...
- Життєва правда про Голодомор у повісті У. Самчука “Марія” (2 варіант) Роман У. Самчука “Марія” – один з найдостовірніших та найдовершеніших творів про трагічну долю України в роки Першої світової війни та революції, насильницьку колективізацію й голодомор. Як писав сам письменник: “Хочу бути літописцем українського народу в добу, яку сам бачу, чую, переживаю”. У повісті, як у давніх літописах, невтомний письменник-літописець показав справжнє, страхітливе обличчя комунізму, […]...
- Образ Марії як символ України (за романом “Марія”) Для творчості У. Самчука характерні багатство жанрів, висока ідейність. Його перу належать художні полотна “Волинь” і “ОСТ”. Це епос, який змальовує глибини духу та інтелекту українського народу. Твір “Волинь” зробив У. Самчука відомим на весь світ. Але самим сенсаційним з усіх творів вважається роман “Марія”, який присвячено українцям, що загинули під час голодомору 1932-33 років. […]...
- Проблема добра і зла за романом У. Самчука “Марія” 1. Проблема добра і зла – центральна в романі (уже на перших сторінках роману автор зазначає: “… У неї чоло, а за ним хорониться брунька розуму, яка от-от розів’ється, розцвіте і пізнає добро і зло”). 2. Добро для українського селянина – праця, земля (любити землю і працю на землі – заповіді Господні, і герої шанують […]...
- Романи “Марія” Уласа Самчука та “Жовтий князь” В. Барки – книги “українського Апокаліпсису” I. Тема голодомору. (Обидва романи торкаються страшної теми голодомору в Україні, що стався в 1932-1933 роки. Головними героями письменники обрали простих українців-селян, але через призму голодомору кожен зобразив різні речі. Символи та образи у кожного автора були свої. Попри те, що тематика творів однакова, проте вони вийшли різними. Безумовно, ці твори є гармонійним доповненням одне […]...
- Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука) Страдницьке життя Марії (за однойменним твором У. Самчука) “Марія” – роман-хроніка, роман-спалах, який У. Самчук присвятив матерям, які загинули голодною смертю на Україні у 1932-1933 роках. Роман “Марія” – це хроніка життя жінки-селянки, яка є втіленням трагедії всієї України. Марія, центральний персонаж твору, – трудівниця, дружина, матір. Це жінка, яка кохала, раділа, працювала, ростила дітей […]...
- Твір-відгук. Сім’я Перепутьків – своєрідна художня модель української родини кінця XIX – початку XX століття (за романом Уласа Самчука “Марія”) Твір-відгук. Сім’я Перепутьків – своєрідна художня модель української родини кінця XІX – початку XX століття (за романом Уласа Самчука “Марія”) Нарешті настали для України такі часи, коли ми, не криючись, можемо сміливо називати імена тих талановитих українських письменників, про яких донедавна знати не хотіли, називаючи їх “чужинецькими белетристами”. Серед таких і письменник Улас Олексійович Данильчук-Самчук […]...
Соцреалізм.