Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки”

Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки”

Поема Тараса Шевченка “Гайдамаки” змальовує картину селянського повстання 1768 року, відомого в історії під назвою Коліївщина, приводом до якого були знущання конфедератів над населенням Правобережної України. Почавшись у районі Чигирина, воно швидко поширилося майже на всю Київщину і частково на Поділля й докотилося до Умані. На його чолі спочатку стояв запорожець Максим Залізняк, але потім до нього приєднався уманський сотник Іван Гонта. Таким є історичне підгрунтя шевченківської поеми.

Але не слід забувати, що письменник зображує історичні події інакше, ніж це роблять історики. Замість фактів на перший план виходять художні узагальнення, те саме стосується й образів ватажків – героїв поеми. Завдання поета не в тому, щоб якнайдостовірніше відтворити портрети реальних історичних осіб, а в тому, щоб з їх допомогою висловити власні думки з приводу історичної події, хоча відомо, що образи Залізняка і Гонти надихали Шевченка змалку, з тих часів, коли він слухав пісні кобзарів, у тому числі присвячені Коліївщині. Зрозуміло, чому вони постають у поемі зромантизованими та у дечому зідеалізованими.

Літа орел, літа сизий

Попід небесами,

Гуля Максим, гуля батько

Степами, лісами.

І образ, і стиль зображення Шевченко запозичує у народної пісні,

підкреслюючи народність Залізняка, який:

І воює, і гарцює

З усієї сили.

Залізняк змальовується як цілісна особистість, що живе лише однією метою, проте це не заважає йому співчувати простим людям (наприклад Яремі) і взагалі бути близьким до них, за що гайдамаки називають його “батьком”. Він вміє не лише битися, а й вчасно підбадьорити гайдамаків, підтримати їхній бойовий дух. Його образ – образ улюбленця народу, “громади в сіряках”. Ярема, виведений в поемі саме як представник цього народу, символічно стає Залізнякові за сина:

Придбав Максим собі сина

На всю Україну.

Хоч нерідний син Ярема,

А щира дитина.

Та й інші повстанці кажуть про Залізняка: “У нас один старший – батько Максим”.

Дещо іншими фарбами змальовується образ другого народного ватажка – Івана Гонти. Він суворіший і трагічніший, основна риса, що підкреслюється в ньому – майже фанатична вірність присязі та справі помсти. Узявши в руки “священого ножа”, щоб різати ворогів, Гонта вже ні перед чим не зупиняється. Він сам, власними руками, вбиває навіть своїх дітей.

Поцілуйте мене, діти,

Бо не я вбиваю,

А присяга.

– каже Гонта. Але, хоча його рука й не здригнулася, це вбивство він переживає дуже тяжко і повертається потім, щоб поховати своїх дітей.

Історичні джерела, до речі, цього факту не підтверджують: цим епізодом Шевченко підкреслює глибину ненависті українського народу до загарбників та його готовність піти на будь-які жертви в ім’я визвольної боротьби.

Кроком від романтизації до реалізму є подання образів Залізняка і Гонти саме як “отаманів… кривавого діла”. Шевченко не зупиняється перед зображенням різанини та кривавих розправ. У цьому проявляється його вірність відтворенню духу епохи. Але поет зовсім не засуджує своїх героїв за жорстокість – в його зображенні вона була єдино можливою і справедливою відповіддю не менш жорстоким поневолювачам.

Сумно, страшно, а згадаєш –

Серце усміхнеться.

Ці два рядки вичерпно характеризують думку Шевченка стосовно зображуваної епохи.

А особисте ставлення поета до ватажків народного повстання, що розкривається дуже короткими, але найголовнішими для шевченківсь кого розуміння їхніх образів характеристиками, можна побачити у ліричному відступі (“Гомоніла Україна… “): Гонта для нього насампе ред “мученик праведний”, тоді як Залізняк – “душа щира”.

Саме такими полюбив ці образи автор, і саме такими вони постають перед читачами. Народ не повинен забувати своїх героїв, як забув, де знаходяться їхні могили. Без пам’яті про минуле годі й сподіватись, що майбутнє буде світлішим за те, що є.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Художній твір опис за картиною с васильківського.
Ви зараз читаєте: Образи ватажків гайдамацького руху в поемі Тараса Шевченка “Гайдамаки”