Одвічна боротьба добра зі злом в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (1 варіант)

“Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно творить благо”, – ця цитата з “Фауста” Гете є епіграфом до відомого роману “Майстер і Маргарита” російського письменника Михайла Булгакова. Такий “вступ” є невипадковим, адже в романі автор з’ясовує питання меж добра і зла, їх одвічного протиставлення. Де закінчується добро й починається зло? Чи можна вважати доброю людину, яка просто не робить нічого відверто поганого? Яким є сучасне письменнику суспільство? Ці питання звучать на сторінках твору, змушуючи нас задуматися

над завжди актуальними проблемами.
На перший погляд, зло в романі уособлює Воланд (сатана) зі своїм оточенням – Коров’євим – Фаготом, Азазелло, котом Бегемотом та Геллою. З’явившись у Москві, ця компанія оселяється в чужій квартирі й кепкує з багатьох мирних громадян. Берліозу напророчено смерть, Іван Бездомний опиняється в божевільні, директор вар’єте Лиходєєв перенесений до Ялти… “Ось воно, зло!” – думає читач. Та не все так просто, як здається. Насправді Воланд і його оточення не шкодять добрим порядним людям, усі їхні жертви заслуговують на покарання.
Голова житлового
товариства Босий, якого заарештовують, перед цим бере від Коров’єва хабар для дозволу на тимчасове проживання “чорного мага” у квартирі Берліоза. Сеанс, влаштований Воландом у вар’єте, закінчується не розкриттям секретів магії, а викриванням моральних сторін “нового суспільства”: люди, лазячи рачки, пожадливо збирають гроші, які сиплються зі стелі, а одяг і прикраси, виставлені на сцені, хапають жінки. І не дивно, що потім гроші перетворюються на етикетки від пивних пляшок, а одяг зникає з тіл довірливих красунь. Так, нічого доброго для Москви не несе поява сатанинської компанії, однак вона, ніби лакмусовий папірець, виявила недоліки жителів цього міста: ницість, жадібність, підлість… Чи тільки оточення Воланда є уособленням зла? Чи не криється воно в душах нібито невинних людей?
А цькування Майстра редакторами й критиками тогочасних газет і журналів? За талановитий роман про Понтія Пілата вони ладні морально зжерти автора, знівечити його долю. Тому ми не засуджуємо закохану в Майстра Маргариту, коли вона громить квартиру критика Латунського, через якого її коханий, духовно зламавшись, тікає до божевільні.
Бездушний і начебто порядний критик, утративши затишну квартирну обстановку, легко відбувся порівняно зі “скаліченим” ним романом і долею Майстра. Читач не відчуває жалю й коли горить підпалений Бегемотом і Коров’євим “Грибоєдов” – елітний ресторан для письменників. Підпал – жахлива річ; але не тоді, коли горить притулок так званої “доброї” творчої інтелігенції, яка ладна затоптати справжній талант.
“Чи не була б твоя ласка подумати над питанням: що би робило твоє добро, якби не існувало зла, і як би виглядала земля, коли би з неї зникли тіні?” – запитує Воланд у Левія Матвія наприкінці роману. Ці слова змушують читача задуматись над поняттями “добро” і “зло”. Нам завжди здається, що добро несемо ми, а зло – щось далеке й абстрактне, таке, чого слід чекати від інших. А чи готові ми самі в будь-який момент зустрітися із силою, яка одразу виявить нашу справжню суть? Недарма Воланд уточнює свої слова: “Адже тіні утворюються від предметів і людей”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір випадок із життя.
Ви зараз читаєте: Одвічна боротьба добра зі злом в романі М. Булгакова “Майстер і Маргарита” (1 варіант)
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.