Ой сивая та і зозуленька – Колядки й щедрівки
ОЙ СИВАЯ ТА І ЗОЗУЛЕЧКА
Ой сивая та і зозулечка.
Приспів:
Щедрий вечір, добрий вечір, 1
Добрим людям на здоров’я!
Усі сади та і облітала,
А в одному та і не бувала.
А в тім саду три тереми:
У першому – красне сонце,
У другому – ясен місяць,
А в третьому – дрібні зірки.
Ясен місяць – пан господар,
Красне сонце – жона його,
Дрібні зірки – його дітки.
1 Повторюється після кожного рядка.
??
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Прилетіла зозуленька – Колядки й щедрівки ПРИЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕНЬКА Прилетіла зозуленька З темного лісочку; Сіла, пала, закувала В зеленім садочку. Ой як вийшла Марусенька, В неї запитала: “Скажи мені, зозуленько, Чи довго буду в батька?” “Будеш, мила Марусенько, Сей день до вечора”. “Бодай же ти, зозуленько, Сім літ не кувала, Що ти мені, молоденькій, Правди не сказала”....
- У цьому дворку у вінку – Колядки й щедрівки У ЦЬОМУ ДВОРКУ ЯК У ВІНКУ У цьому дворку як у вінку, Щедрий вечір, добрий вечір, Добрим людям на здоров’я! Там господар як виноград, Там господиня як калина, Його сини як соколи, Її дочки як панночки. По саду ходили, сад садили. Сад садили, сад поливали, Вищий мене, кращий мене....
- Народна творчість: колядки та щедрівки Надзвичайно популярними обрядовими піснями були в народі колядки і щедрівки. Колядки співають від 25 грудня до 7січня. Вони приурочувались до Різдва. А щедрівки – до Нового року (за старим стилем -14 січня). Колядки – найдревніший фольклорний жанр. Вони бережуть у собі пам’ять старої родоплемінної доби і пов’язані з зимовим поворотом сонця на літо, яке називали […]...
- Сонце як основа життя прадавніх українців До Сонця завжди була прикута увага наших пращурів. Без сонця погано, сумно, прохолодно. Сходу сонця чекали, раділи його появі на небі. Образ Сонця наділяли людськими рисами і людськими звичками. У деяких легендах Сонце, Місяць і зірки були однією великою родиною. Ясен Місяць – пан господар, красне Сонце – дружина його, дрібні зірки – діточки. Про […]...
- Як ще не було початку світа – Колядки ЯК ЩЕ НЕ БУЛО ПОЧАТКУ СВІТА Як ще не було початку світа, Тогди не було неба, ні землі, А но лем було синєє море, А серед моря зелений явір. На явороньку три голубоньки, Три голубоньки радоньку радять, Радоньку радять, як світ сновати: – Та спустимося на дно до моря Та дістанемо дрібного піску, Дрібний пісочок […]...
- Твір на тему: Колядки та щедрівки Багато людей не розрізняють колядок і щедрівок. Ці обрядові пісні виконують лише в певний період – на різдвяно-новорічні свята. Скажімо, колядки співають, починаючи з Різдва й до Водохрещ, себто з 7 по.19 січня. Натомість щедрівки виконують лише протягом тижня – від Нового року й до Водохрещ. Виникли ці обрядові пісні ще до прийняття християнства, і […]...
- Щедрик щедрик щедрівочка – Колядки й щедрівки ЩЕДРИК, ЩЕДРИК, ЩЕДРІВОЧКА Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка, Стала собі щебетати, Господаря викликати: “Вийди, вийди, господарю, Подивися на кошару, Там овечки покотились, А ягнички народились, В тебе товар весь хороший, Будеш мати мірку грошей, Хоч не гроші, то полова – В тебе жінка чорноброва”. Щедрик, щедрик, щедрівочка, Прилетіла ластівочка....
- Твір на тему: Колядки у минулому і зараз (твір-розповідь) Різдво – одне з найдавніших свят. Зі старих часів народ любить і шанує це свято. Саме тому свято Різдва супроводжують старовинні народні звичаї. Вечір напередодні Різдва незвичайний. У народі кажуть, що який Свят-вечір, такий і майбутній рік. Ось чому в українців виник звичай обов’язково бажати один одному щастя напередодні Різдва. Українці – співучий народ і […]...
- Щедрівки Щедрівки – жанр народних величальних обрядових пісень, якими зустрічали початок нового хліборобського року, початок весняної рільницької праці, що починалася наприкінці березня. Давні українці-рільники надавали особливої магічної ваги хліборобському новоріччю і назвали Щедрим вечором ніч перед його початком. Молодь і діти у цей вечір обходили оселі, величали господарів, віншували їх піснями-побажаннями. Свідченням того, що саме українці-хлібороби […]...
- Ой летіла зозулечка понад гори… – Народні пісні ОЙ ЛЕТІЛА ЗОЗУЛЕЧКА ПОНАД ГОРИ Й СЕЛА (Пісня про скасування кріпацтва) Ой летіла зозулечка Понад гори й села; Чогось наша громадочка Смутна й невесела. Ой летіла зозулечка Та й стала кувати; Ой сходися, громадочко Щось маю казати! Щось я маю вам казати Та ще й говорити, Це будете, люди добрі, Панщини робити! Ой кувала зозулечка, […]...
- Твір на тему: Дивосвіт прадавніх слов’ян (твір з народознавства) Дивосвіт прадавніх слов’ян (твір з народознавства) Наші далекі предки жили в мирі та злагоді з природою, яку по-справжньому і обожнювали, і боялися. Тому і наділяли явища природи людськими рисами: розумом, добротою, злом, підступністю. Грози та битви – грізний бог – так можна назвати Перуна, бога блискавки, грому та дощу. Його видимими земними символами вважали кремезний […]...
- Ой кувала зозуленька скорочено – Календарно-обрядові пісні Ой кувала зозуленька, Сівши на лелії, Співай, співай, товаришко, Минає неділя. Ой кувала зозуленька. Сівши на барвінок, Співай, співай, товаришко, Минув понеділок. Ой кувала зозуленька Та й кувала сорок, Співай, співай, товаришко, Минає вівторок. Ой кувала зозуленька. Сіла на віконце, Співай, співай, товаришко. Бо заходить сонце. Співай, співай, товаришко, Бо вже не будемо, Та не […]...
- Ой у нашої господиненьки – Щедрівки ОЙ У НАШОЇ ГОСПОДИНЕНЬКИ Ой у нашої господиненьки Стоять убори на три комори. На ній панчішки за сороківця, За сороківця, бо й за червінця. Ой у нашої господиненьки Стоять убори на три комори. На ній чобітки за два червінці, За два червінці, за сороківці. Ой у нашої господиненьки Стоять убори на три комори. На ній […]...
- Ой над Дунаєм, над береженьком – Колядки ОЙ НАД ДУНАЄМ, НАД БЕРЕЖЕНЬКОМ Ой над Дунаєм, над береженьком Стоїть ми, стоїть світлонька нова, Світлонька нова, гей оріхова. А в тій світлоньці саме столове, Поза столове сидять особе, Сидять особе, все реміснички, Все реміснички, самі шевцеве. Ой ладять, ладять червін-сафіян, Ой газдиненьці на ім’я Анні. Ой над Дунаєм, над береженьком, Стоїть ми, стоїть світлонька […]...
- Павло Тичина – На майдані коло церкви На майдані коло церкви Революція іде. – Хай чабан! – усі гукнули,- За отамана буде. Прощавайте, ждіте волі,- Гей, на коні, всі у путь! Закипіло, зашуміло – Тільки прапори цвітуть… На майдані коло церкви Посмутились матері: Та світи ж ти їм дорогу, Ясен місяць угорі! На майдані пил спадає, Замовкає річ… Вечір. Ніч. 1919...
- Ой рано кури запіли – Колядки РАНО, РАНО КУРОНЬКИ ПІЛИ Буде утіненько отцю на сніданє, Буде лосонька матінці на шубу. Рано, рано куроньки піли, Ще найранше Марися встала, Три свічки зсукала: При першій свічі сам ся убирав, При другій свічі браття побудив: “Ставайте, браття, коні сідлайте, Сідлайте коні, поїдем на лови!” При третій свічі коня осідлали. Взяв кониченька на поводоньки, Взяв […]...
- Закувала зозуленька (народна пісня) Закувала зозуленька На стодолі на розі, Заплакала дівчинонька В батька на порозі. Іду яром до криниці, Коромисло гнеться. – Чом до мене, моя ненько, Ніхто не пришлеться? – Багач, доню, не захоче, А бідний не посміє. Хай же твоя руса коса Зіллям зеленіє. Примітки: Місцевість – Центральна Україна....
- Тарас Шевченко – Закувала зозуленька Закувала зозуленька В зеленому гаї, Заплакала дівчинонька – Дружини немає. А дівочі молодії Веселії літа, Як квіточки за водою, Пливуть з сього світа. Якби були батько, мати Та були б багаті, Було б кому полюбити, Було б кому взяти. А то нема, сиротою Отак і загину, Дівуючи в самотині, Де-небудь під тином....
- Колядки Колядки – жанр величальних календарно-обрядових пісень, які в дохристиянську епоху були пов’язані із зимовим святковим циклом, а з утвердженням християнства – з різдвяним (від Різдва 7 до Богоявления 19 січня за н. ст.). Вважають (О. Потебня, О. Брікнер та ін.), що К. в добу язичництва були приурочені до весняного новоріччя, в них часто згадується весняна […]...
- Павло Мовчан – “Летить собі зозуленька та й кує… “ Летить собі зозуленька та й кує Про невтішне горенько про своє: Прилетіла з вирію – все цвіте, Куди ділось дерево золоте? Літа гаєм, літа бором, та дарма, Золотого дерева там нема....
- Твір на тему: Дивосвіт прадавніх слов’ян Дивосвіт прадавніх слов’ян Здавна в Україні, багатій на хліб та усяке зело, землі, кожна травинка, билинка, тварина чи домашня худоба промовляла до людини близькою і зрозумілою мовою. Від дощу, сонця залежало головне в житті стародавнього та далекого пращура-слов’янина. Тому й намагалися наші далекі предки жити в мирі і злагоді з природою, яку по-справжньому і обожнювали, […]...
- “Благослови, господарю, колядки проспівати” Різдво Христове – це свято нашої духовності, свято милосердя, свято давнє і вічно молоде. Різдвяні свята починаються колядками на Святвечір. Вони тривають до Василевого щедрого вечора і далі до Водохреща. У колядках багато мудрості, доброти, людських почуттів. Славлять у них господаря, господиню, славлять Христа і працьовиті руки хліборобів. … З Святом Різдвом вітаю, Всім здоров’я […]...
- Іван Вовчок – Цієї ночі місяць був у повні Цієї ночі місяць був у повні, А я сидів на березі ріки. На теми всякі думав – на любовні, І кидав камені в зірки. Цієї ночі місяць був у повні, А я не спав – не спала мабуть й ти. Бо в голові думки гріховні. Хоч спалені давно у нас мости. Цієї ночі місяць був […]...
- Микола Вінграновський – Що робить сонце уночі Що робить сонце уночі, Коли у лісу на плечі Тоненька зіронька сидить, – Що робить сонце? Сонце спить. Що робить місяць по ночах, Коли земля йому в очах, Земля, ромашка і вода, – Тоді він сонце вигляда. Що роблять сонце й місяць вдвох, Коли в снігах біліє мох, На сіножать сніги сніжать І снігурі в […]...
- Черемшина (народна пісня) Знов зозулі голос чути в лісі, Ластівки гніздечко звили в стрісі. А вівчар жене отару плаєм, Тьохнув пісню соловей за гаєм. Приспів: Всюди буйно квітне черемшина, Мов до шлюбу вбралася калина. Вівчара в садочку, В тихому куточку, Жде дівчина, жде. Йшла вона в садок повз осокори, Задивилась на високі гори, Де з беріз спадають чисті […]...
- Ірина Саковець – Поважна тиша: місяць-князь Поважна тиша: місяць-князь, Лягли зірки на ратнім полі, Стрибожий внук у снах зав’яз… Везе зиму сріблястий олень. Межи́ небесних берегів Пливе на світ Малого Воза. У санях – сонце, і сніги, І на три місяці морозів. Звільнився вітер, жартома Порозпинав пузаті міхи – Саньми вривається зима І сипле, сипле, сипле снігом....
- Іван Багряний – Колискова Маленькому АНдРІЄВІ КИТАСТОМУ присвячую. А… А… А-а-а! А-а… А… А… Ходить місяць і зоря Через гори і моря, – Це ж до нашої дитини Ходять гості з України: Ясен місяць і зоря Через гори і моря… Через гори і моря – Ясен місяць і зоря… А-а! А-а-а! А… А… А… А-а! Лю-лі-лю! Я дитя своє […]...
- Антонич Богдан-Ігор – Запрошення Вже спалюється день на вугіль ночі, Росою вечір трави з попелу полоще, І ляк, мов свердел, твоє серце точіть, І місяць тіні згублені полошить. Самітний друже, мов у ночі пояс, Ти в таємничість світу оповитий. В цей вечір весняний ходи зо мною В корчмі на місяці горілку пити. 1931...
- Тріолет Тріолет (фр. triolet, від лат. trio – троє) – восьмивірш за схемою римування на дві рими: абааабаб. Причому перший рядок повторюється тричі: Сонце і день – не мені. Сни – моя втіха єдина. Та не щастить і вві сні. Сонце і день – не мені. О, хоч у снах чарівні Сняться юнацтва години… Сонце і […]...
- Зустріч з весною (за поезіями Богдана-Ігоря Антонича) Весна, виявляється, кожного року різна: то вона довго спить, а потім враз пробудиться. А то, буває, уже й сніги зійдуть, уже й зелень готова вибухнути живим цвітом, а вона все ще чомусь зволікає. Та неодмінно відбувається одне: весна завжди настає. Про це дуже образно написав у вірші “Весна” поет Богдан-Ігор Антонич: “росте Антонич, і трава […]...
- Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
- Сніжана Біла – Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу Стигле яблуко падає долі розгойдує тишу. В свою рідну галактику сонце під вечір піде. І під небом нічним обережно я тіло полишу, – Зникну безвісти в ніч – літо знову пусте… Ще ніколи під зорями я не любила самотність. Жаль, що місяць-Нарцис своїм сяйвом мене осліпив. Він так схожий на Тебе, далекий, і геть одинокий […]...
- Хліб і слово – Білоус дмитро У стінах храмів і колиб Сіяв нам святково, Як сонце, випечений хліб І виплекане слово. І люблять люди з давнини, Як сонце незагасне1 , І свій духмяний хліб ясний, І рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, Їм тихо дзвонить колос, І золотом сіяє сніп Під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну мить Бешкетнику-харцизі2 […]...
- Мар’ян Радковський – Хто я? для чого? Хто я? для чого? Зброя? Чи воля? Збоку? Чи де ти? В нас своє небо! Керч або Мемфіс, Чоп чи Одеса, Разом це Мекка, Без тебе це – шлак. Без тебе вже тиждень, Позаду Великдень І криє без тебе, Але це не кайф. Так хочеться дози, Так хочеться волі, Яку не дістати, Коли ми не […]...
- Дмитро Білоус – Хліб і слово ХЛІБ І СЛОВО У стінах храмів і колиб сіяв нам святково, як сонце, випечений хліб і виплекане слово. І люблять люди з давнини, як сонце незагасне, і свій духмяний хліб ясний, і рідне слово красне. Бо як запахне людям хліб, їм тихо дзвонить колос, і золотом сіяє сніп під жайворона голос. І, мабуть, тому кожну […]...
- Вийшли в поле косарі (народна пісня) Вийшли в поле косарі Косить ранком на зорі. Приспів: Гей, ну-те, косарі, Бо нерано почали. Хоч нерано почали, Та багато утяли! До обіда покосили, Гострі коси потупили. По обіді спочивали, Гострі коси поклепали. Увечері холодком Клали копички рядком.* А в стоги як пометаєм, То добряче погуляєм! Примітки: Приспів повторюється після кожного куплету. * – в […]...
- Ходить сонко (народна пісня) Ходить сонко по вулиці, Носить спання в рукавиці. Чужих дітей пробуджає, А Софійку присипляє. – Ходи, сонко, сюди, до нас, Буде тобі добре у нас: У нас хата тепленькая І Софійка маленькая. Примітки: Останній рядок кожного куплету повторюється двічі....
- Іван Андрусяк – осінь вечір пора вмирати Осінь вечір пора вмирати Голос кришиться на вітру Сон раптовий як алігатор Підкрадається угору Теплий місяць до ока липне Над повіками нависа Відчувати жага велика Червоніти їдка краса Осінь вечір пора безлика І нікого щоб застеріг Що немає на світі лиха Зрозумілішого за сніг Одержимішого за листя Присоромлене до гілок Правильнішого особисто І вірнішого за […]...
- Амебейна композиція Амебейна композиція (грецьк. amoibdios – взаємний) – будова художнього твору за принципом смислового та синтаксичного паралелізму, повторення композиційно важливих частин (фрагментів, образів, стилістичних прийомів тощо), де обидві теми викладаються, набуваючи особливої ускладненості та контрастності, почергово: Загорнуте у сутінки обличчя, Мандрівки серед пожовтілих гір… (Такі осінні, суто романтичні Рядки собі лягають на папір). Подекуди листочки, наче […]...
- Юлія Кириленко – Рожевих уст твоїх світанок Рожевих уст твоїх світанок, Рум’янця ніжний оксамит, І наших мрій метеорит Розтане, коли прийде ранок, Лиш сяде сонечко на ганок, А місяць втопиться в дніпрі, У ранньозоряній порі Чигає вже на нас розлука, Що крає серце без ножа, Знайома наша, не чужа, Щодня їй подаємо руку, Впускаючи криваву муку, Бо нам по-іншому не можна… Від […]...
Життевий шлях оноре де бальзака.