Оксана Боровець – Це вітер, що віти згинає удвічі

Related posts:

1. Оксана Боровець – Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш Клавіші Backspace присвячується Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш. У місці чарівнім – могильники зі слів. Там жоден звичний звук не порушає тиші. До рук іде любе: візьми і ощаслив. Там кожне по собі – маленьке сіре зомбі, Одним бракує рук, а ті – без голови. Тож плачте в самоті, одні, в безсилій […]...
2. Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
3. Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
4. Оксана Боровець – Якби ти знав усі мої дороги “… у нього в лівій руці мало ніжності” Із розмови про музикантів Якби ти знав усі мої дороги, І перейшов усі мої стежки. То став би між іконою і Богом На відстані руки. Де лівою – виловлювати слово, Де правою – розкочувати звук. Можливо, найдавніша в світі мова – Розмова рук. Так лівою звучатиме довіра, […]...
5. Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
6. Оксана Боровець – Я вам скажу: все доволі безболісно Я вам скажу: все доволі безболісно. Треба лишень у той бік не дивитися, Де в переході вже: – Проліски! – Проліски! … так пропонують усміхнені витязі. Ще не зійшло пріле небо по клаптику. Синя пелюстка краплиною падає. Гривня – пучечок. Розпродаж романтики. Диха’ весна чи на ладан, чи ладаном… Хто ж кому скаже: неболісно-болісно. Кожен […]...
7. Оксана Боровець – Все прозоро. Вона говорить, я – на межі Все прозоро. Вона говорить, я – на межі. Я кажу: це провал, у цьому немає сенсу. Паперова богине, зжалься… Віщунко стресу, Дівчина з каси повернення платежів. Подивися, державна жрице, що я приніс, І коштовні каміння, і золото, і цукерки. Це усе навзамін одного – відпустки клерка, На яку я збирав роками коту під хвіст. А […]...
8. Оксана Боровець – Там, де у когось крила, у тебе – лікті “добре б зараз знову опинитися у себе вдома і щоб війна скінчилася. Але у тебе більше немає домівки. Спочатку треба виграти війну, Раніше цього додому не повернешся.” © Ернест Хемінгуей, “По кому подзвін” Там, де у когось крила, у тебе – лікті. Там, де хребти у інших, у тебе – криця. Сплять на порозі равлики […]...
9. Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча Коли сніги сягнуть мого плеча, Охопить тиха віхола повіки – За крок у морок круки закричать, Сполохані ходою чоловіка. У постаті пізнаєш не себе, Роз’ятреного ватрами й вітрами, – Одну погрозу, зронену з небес, Одну монету з проданого краму. Дзвенять вітри і дзвонять у серця До тих, кого трима’ німа сторожа. А я біжу до […]...
10. Леонід Кисельов – На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, як химернії квіти, На терасах дерев, На терезах дерев. На терезах дерев всі чесноти космічного віку, Всі принади невгавного руху вперед, А поети – як вихор, поети – як вітер, як вітер На терасах дерев, […]...
11. Оксана Осовська – Безсоння Всю ніч у мозку гастролює день, І циркулює по нейронах струмом. А вранці з дому вибіжить мішень Дорослістю прикрита і костюмом, Щоб знати : вічне серце чи забіг! Так вічна кава ставиться до столу, А в сумочці робочій оберіг – Чергова упаковка валідолу… Світ дошкуляє світний чи втіша, То успіх ліпиш, то тримаєш планку! А […]...
12. Надя Ковалюк – Цілує вітер травам довгі коси Цілує вітер травам довгі коси, Збираючи їх вранішню росу… Невдячна доля… Кожному підносить За все рахунок і свою ціну. Буває важко в собі біль носити, Зав’язуючи в вузлик почуття… Я йшла до тебе, як по лезу бритви, Як журавель до рідного гнізда. Я не вагалась, хоч боліло в тілі І каркали ворони звідусіль. Босоніж по […]...
13. Вітер у легендах українців Народ завжди наділяв вітер людськими рисами. Звідки беруться вітри? Де вони зароджуються? Давні люди припускали, що по чотирьох кінцях світу стоять чотири чоловіки з товстими губами і довжелезними вусами. Разом вони дмухали – коли сильніше, коли слабше. Зустрічається в легендах образ сердитого діда з дванадцятьма сестрами-помічницями. Щоб не накликати бурі чи негоди, діда треба задобрювати. […]...
14. Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
15. Антонич Богдан-Ігор – На вітер Кинь пісню на вітер, На вітер слова! Десь шепотом віти, Десь шумом трава. Не в воду глибоку, А в сонце пливеш. Подумай, нівроку: Ех, світ цей без меж! Дме вітер у руна Життя молоде, На яблуні струнах Долоні кладе. Немає ще яблук… Хтось кличе з яруг. Послухай: це зяблик, Це сірий твій друг. Ти сонно […]...
16. Оксана Горбенко – В повітрі – ладаном В повітрі – ладаном, У травах – квітами, А шрифтом заданим, Летять привітами, Слова несказані Болять магнітами. Думки замазані Пливуть орбітами, Горять невпевнено, Мов малахітами… І скло затемнено – Вогні заховано, Дрібні яскравості Не зараховано… Живу за темними Скляними сховами… Тужу невпевнено За світлим спомином…...
17. Михайло Григорів – У висоту дерев Зелені сховища письмен Зелена зваба пам’яті Зелені обшири Відсутности Зелені риби смерку Січень-червень 1997...
18. Дме вітер із-за поля Дме вітер із-за поля, Тріпоче листячком тополя, Сумно біліє край дороги, Хатина, По шляху іде дівчина… У очах її сльозина, Щось терпіть її не сила, У тисках її душа, В неї спокою нема Прийшла, присіла біля тину, Тулилась, мов мала дитина! Дивилась у небо безкрає! Але там коханого не має! Сповідалась вона макам, Навіть пес […]...
19. Сенатович Оксана – Вчиться вересень читати (Збірка) 1977 рік, видавництво “Веселка” В ШКОЛУ ЇдУТЬ БУКВАРІ Поїзд осені гуде, Серпень поїзда веде, Через гори, через доли Букварі везе до школи. І на станції на кожній, На зупинці придорожній – Скрізь вітають залюбки Букварів трудівники. На зупинці Хліб і сіль Повно люду звідусіль. Сівачі та комбайнери, Трактористи і шофери Тиснуть руки букварям: – Хай […]...
20. Павло Тичина – Вітер Не вітер – буря! Трощить, ламає, з землі вириває… За чорними хмарами (з блиском! ударами!) За чорними хмарами мільйон мільйонів мускулястих рук. Котить. У землю врізає (чи то місто, дорога, чи луг) У землю плуг. А на землі люди, звірі й сади, А на землі боги і храми: О пройди, пройди над нами, Розсуди! Й […]...
21. Марта Тарнавська – Вітер Вітер, солоний вітер, Що хмарить обрій, Вітер, що пахне літом, П’янкий і добрий, Вітер, що бризки піни Несе в обличчя, Вітер, що з далечіні До моря кличе, Вітер, що пестить тіло – Гарячу бронзу, Вітер – рибалка смілий, Надморський бонза, Вітер, чайок квиління І шуму повен, Вітер, немов весіння Бурхлива повінь, Вітер, що ніжно пестить […]...
22. Павло Мовчан – “дме вітер… “ Дме вітер. І снігом сухим замітає сліди на снігу, І плоть бугилова гуде, як сопілка. То протяг навстіжний зі снігом припали до губ, Щоб видмухать з тебе сльозину, від стужі прогірклу. Самотність яка! А відчуженість неба й землі? Так ніби на світі до тебе й людей не бувало… Здається, біжиш, а насправді – вмурований в […]...
23. Іван Андрусяк – вітер Вітер Навздогад гортає Твоє волосся Так Як вогонь Сторінка за сторінкою Повільно пожирає Книгу І мені тоді Дуже хочеться тебе Погладити Я навіть не боюся Обпекти пальці Боюся лишень Що в моїй долоні Залишиться дрібка Попелу...
24. Семенко Михайль – Вітер Вітер обскрібує спини гір. Вітер забиває віддих. Вітер нас, зблідлих, Оскелює – хижий звір. Вітер осклянив будинки. Вітер серце проймив. Вітер станув навшпиньки І нас забив. Вітре, замкнув мені дух ти! Обкрижанив ограду. Розсипав між нами зраду… Вітер окайданив бухту… 20. XII. 1916. Владивосток...
25. Дмитро Павличко – “Твого погляду вітер… “ Твого погляду вітер Піднімає з землі моє серце Наче кленовий листок І я вже лечу над світом І лоскотно мені від польоту Та в мереживі ранку хмари Як пір’я крилатого моря Проламуються піді мною І я падаю Падаю На мене летять полотна Колючих стерень Дзеркала ставів Плетениці стежок Отари осіннього лісу Леза колій Тарелі стадіонів […]...
26. Павло Тичина – Вітер з України Нікого так я не люблю, Як вітра вітровіння. Чортів вітер! Проклятий вітер! Він замахнеться раз – Рев! свист! кружіння! І вже в гаю торішній лист – Як чортове насіння… Або упнеться в грузлую ріллю, Піддасть вагонам волі – Ух, як стремлять вони по рельсах, . Аж нагинаються тополі!.. Чортів вітер! Проклятий вітер! Сидить в Бенгалії […]...
27. Кацай Олексій – Вітер яблуковий Вітер яблука з гілля зриває, Наче зрива стоп-кран… Одначе йому не щастить ніяк Припинити рух, Щоб досхочу, До знемоги їх наїстись. Він, Єви зачіску розпатлавши, Розпачливо щось кричить, Втиха і зника, Яблук пахощами просякнутий. … З падалки в спину вітру Дивиться черв’як....
28. Олесь Гончар – Вечірня пісня Моя ти зоре, румунські гори Стоять кругом, кругом. А думи вільні, а думи хвильні Витають десь поза дніпром. Сіріють доти чужі навпроти, Нічого більш нема. А там десь дома весна знайома Зелені руки підійма. Зі сходу вітер духмяних квітів Довіяв аромат. Чиє кохання, чиї зітхання Донеслись вітром до Карпат? Моя ти зоре, високі гори Нас […]...
29. Павло Мовчан – “Я лугом йду – назустріч вітер віє… “ Я лугом йду – назустріч вітер віє, Вбирає тіло всю його широкість, І грудка серця, звітрившись, маліє І тяжчає у грудях з кожним кроком. І все, що увійшло було у мене, Все вивіялось подувом скаженим… Найперша ти розкрила вітру руки, Так ніби вік жила в мені з принуки, І радісно відлинула в далінь, Штовхаючи попереду […]...
30. Ірина Шувалова – Тримайся за вітер мій любий Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Усю нашу марну наскрізність нарешті віджито Відлюблено цноту тож нині у гречку у жито Тримайся за вітер мій любий тримайся за вітер Тримайся за ріки мій любий тримайся за ріки Ми наші одвіку ми наші одвіку й довіку Таких вже було нескінченно багато без ліку Тримайся за […]...
31. Тарас Шевченко – По улиці вітер віє По улиці вітер віє Та сніг замітає. По улиці попідтинню Вдова шкандибає Під дзвіницю, сердешная, Руки простягати До тих самих, до багатих, Що сина в солдати Позаторік заголили. А думала жити… Хоч на старість у невістки В добрі одпочити. Не довелось. Виблагала Тую копійчину… Та пречистій поставила Свічечку за сина....
32. Ходить вітер по траві… – Малишко Андрій Ходить вітер по траві, По зеленій мураві. Проведу тебе до поля, Гляну в очі, на уста, А чи воля, чи неволя – Напиши мені листа! Чи на скелі б’є прибій В тиші моря голубій? Чи на мене дуже схожий Твій хороший, милий твій… Шепче вітер комишу. Посміхнулась: напишу, Повертайся, чую птицю, На громи, на дощовицю… […]...
33. Павло Мовчан – Чорний вітер Облущивсь простір, і повітря зжовкло, Щілясті шелестять очерети, Замість води снує в струмочку голка – На той бік літа нам не перейти… І кінь сумний при березі похнюпивсь, Важких очей уже не підведе, І бережина зеленіє скупо, Де кружеляє колесо руде… І вікна, ніби вибиті із рами, І двері зняті – протяги такі, Що аж […]...
34. Микола Руденко – Сонячний вітер Сонце постійно випромінює в кос­мічний простір Усті потоки атом­них часток, їхній рух називається Сонячним вітром. (Iз підручника) Ой ти, Земле, нещасна матінко, Як нам зимно в німому затінку Від штиків за дротами колючими Та від мертвих дерев попід кручами! А за хмарами – десь понад нами – Лине, лине сонячний вітер. Снять сузір’я космічними снами, […]...
35. Антонич Богдан-Ігор – Ранній вітер Крилатий вітер, дужий вітер, Що зорі, листя й ластівки несе, Сп’яняє серце. Ех, летіти В зелений квітень, в синь пісень! Піднявся день, мов олень з кручі, Ніч відплила, мов корабель. Крилатий вітер і пахучий, Мов дзенькіт сріблених шабель....
36. Антонич Богдан-Ігор – Вітер століть І вітер віє від століть, Крилатий, вільний і неспинний, І вчить свободи, туги вчить За чимсь незнаним і нестримним. І повторяє нам прибитим У зривах страчених намарне, Що вже ніяк життя спинити І що життя це не казарма. 13 березня 1935...
37. Вітер з поля, хвиля з моря (народна пісня) Вітер з поля, да хвиля з моря, Ой да довела любов до горя. (2) З горя ніженьки не носять, Ой да ручки ділонька не роблять. (2) Голова моя кружиться, Ой да на плече орел садиться. (2) “Ой ти, орле сизокрилий, Ой да скажи правдоньку, де мій милий?” (2) “А твій милий на роботі, Ой да […]...
38. Гуде вітер вельми в полі!.. – Забіла Віктор Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак нудить, сердешний, Що робить, не знає. Гуде вітер вельми в полі! Реве, ліс ламає; Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітре, да не плачеш, Бо тобі не тяжко; Ти не знаєш в […]...
39. Ліна Костенко – Чатує вітер на останнє листя Чатує вітер на останнє листя Старого дуба, що своїм корінням Тримає схили урвища… А знизу, По глинищах, По збляклих травах Вповзає дим циганського багаття І чутно – перегукуються люди За сірою гіркою пеленою. Строката хустка – жовте і багряне – З плечей лісів упала їм під ноги. І вся природа схожа на циганку – Вродливу, […]...
40. Гуде вітер вельми в полі (народна пісня) Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Плаче козак молоденький, Долю проклинає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак нудиться, сердешний, Що робить – не знає. Гуде вітер вельми в полі, Реве, ліс ламає… Козак стогне, бідолаха, Сам собі гадає: “Ревеш, вітер, та не плачеш, Бо тобі не тяжко! Ти не знаєш […]...