Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча

Коли сніги сягнуть мого плеча,
Охопить тиха віхола повіки –
За крок у морок круки закричать,
Сполохані ходою чоловіка.

У постаті пізнаєш не себе,
Роз’ятреного ватрами й вітрами, –
Одну погрозу, зронену з небес,
Одну монету з проданого краму.

Дзвенять вітри і дзвонять у серця
До тих, кого трима’ німа сторожа.
А я біжу до замкнених дверцят
І вогкий сніг підошвами тривожу.

І падаю за подих до межі,
І через сон: “тримай мене, кохана… “
Молочна постать рідної душі
Іде в сніги і тане, тане, тане…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Аполлінер вірші.
Ви зараз читаєте: Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.