Оксана Боровець – Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш
Клавіші Backspace присвячується
Напишеш – і зітреш. І знову не напишеш.
У місці чарівнім – могильники зі слів.
Там жоден звичний звук не порушає тиші.
До рук іде любе: візьми і ощаслив.
Там кожне по собі – маленьке сіре зомбі,
Одним бракує рук, а ті – без голови.
Тож плачте в самоті, одні, в безсилій злобі,
Шукаючи слова, які зітерли ви.
Нехай зімкне вуста мовчання безпорадне,
І згасне телефон в очікуванні слів.
Рукам, серцям, словам не дати більше ладу.
До рук іде любе: візьми і ощаслив.
Не розказати біль. Не вислати спокуси.
Не виписати світ роздертої душі.
Візьми на себе хрест графічного Ісуса.
Візьми і напиши.
Візьми і напиши.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Боровець – Серце моє Серце моє – плетена тепла річ. Вовна овеча, оригінальний крій. Прихисток твій у найлютішу ніч, Хочеш – закутай шию чи руки грій. Серце моє – з пряжі твоїх снів. І без примірки знала, що розмір L Буде тримати сотні тремких слів, Сніжну облогу, сонячну акварель. Скільки у нім наших п’янких днів, Скільки печалі, смутку і […]...
- Оксана Боровець – Все прозоро. Вона говорить, я – на межі Все прозоро. Вона говорить, я – на межі. Я кажу: це провал, у цьому немає сенсу. Паперова богине, зжалься… Віщунко стресу, Дівчина з каси повернення платежів. Подивися, державна жрице, що я приніс, І коштовні каміння, і золото, і цукерки. Це усе навзамін одного – відпустки клерка, На яку я збирав роками коту під хвіст. А […]...
- Оксана Боровець – Місто між нами – тисячі рук і рік Місто між нами – тисячі рук і рік. З ранку до ночі, поміж метро і METRO, – Скорені вівці, навчені вівчарі. Люди з очима вовка біжать із NETрів. Місто між нами – лігво чужих тварин, Чути спиною подих різкий і спертий. Віти метро б’ються за склом вітрин, Києве яблуко котиться по проспекту. Вовчі зіниці ширяться […]...
- Оксана Боровець – Якби ти знав усі мої дороги “… у нього в лівій руці мало ніжності” Із розмови про музикантів Якби ти знав усі мої дороги, І перейшов усі мої стежки. То став би між іконою і Богом На відстані руки. Де лівою – виловлювати слово, Де правою – розкочувати звук. Можливо, найдавніша в світі мова – Розмова рук. Так лівою звучатиме довіра, […]...
- Оксана Боровець – Я вам скажу: все доволі безболісно Я вам скажу: все доволі безболісно. Треба лишень у той бік не дивитися, Де в переході вже: – Проліски! – Проліски! … так пропонують усміхнені витязі. Ще не зійшло пріле небо по клаптику. Синя пелюстка краплиною падає. Гривня – пучечок. Розпродаж романтики. Диха’ весна чи на ладан, чи ладаном… Хто ж кому скаже: неболісно-болісно. Кожен […]...
- Оксана Боровець – Там, де у когось крила, у тебе – лікті “добре б зараз знову опинитися у себе вдома і щоб війна скінчилася. Але у тебе більше немає домівки. Спочатку треба виграти війну, Раніше цього додому не повернешся.” © Ернест Хемінгуей, “По кому подзвін” Там, де у когось крила, у тебе – лікті. Там, де хребти у інших, у тебе – криця. Сплять на порозі равлики […]...
- Оксана Боровець – Це вітер, що віти згинає удвічі Це вітер, що віти згинає удвічі, Утричі, не чуючи сили своєї. Це мара нічна заглядає у вічі І ті переляки, що ходять за нею. Це чорні калюжі, дощі у жалобі, Світлини осінні, сезонні облави. Найперші слова у тваринній подобі. Зелені горіхи і мелена кава. Це страви скоромні і думи гріховні. І ранні провини, пробачення пізні. […]...
- Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
- Оксана Боровець – Коли сніги сягнуть мого плеча Коли сніги сягнуть мого плеча, Охопить тиха віхола повіки – За крок у морок круки закричать, Сполохані ходою чоловіка. У постаті пізнаєш не себе, Роз’ятреного ватрами й вітрами, – Одну погрозу, зронену з небес, Одну монету з проданого краму. Дзвенять вітри і дзвонять у серця До тих, кого трима’ німа сторожа. А я біжу до […]...
- Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * І знову цілу ніч верзлося: Біжу зацькований, мов звір, І слід кривавиться на росах, І піт рудий туманить зір. І знову бачу світ багряно. За мною полум’я і дим, Гаряча заграва над станом, Безправ’я над добром моїм. І знов в ганьбі стріваю ранок, І ліс мені, мов звірю кліть. Та прийде день мій невблаганно, […]...
- Ковальчук Людмила – Я напишу тобі листа Я напишу тобі листа… Пробач, за прірву між словами. За присмак сонця на вустах, За ніжну пристрасть до нестями… Не прожени, якщо прийду, І не тримай – я вільна пташка! Хоч слів доречних не знайду – Ти вибачиш. Можливо, важко, Та напиши мені листа, Забувши все і все згадавши, Нехай ця відповідь пуста. – Любов […]...
- Іван Андрусяк – і знову дощ і знову знову знову І знову дощ і знову знову знову Ми мовчимо і знову мовчимо І знову не наважимось немов Глумливий дощ підслухає розмову І буде реготати цілу ніч І нас не випускатиме з під’їзду І довго-довго безборонне місто Печально зазиратиме до віч Шептатиме що є лишень обов’- -язок перед людиною – не більше – – і навіть […]...
- Христина Головко – я хочу відкривати вас знову і знову Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу забутись у вашому сні Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, старий уже на дні Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу вірити у ваше добро Візьміть мене з собою, випадково У новий рік, мене втомило зло Я хочу відкривати вас знову і знову Хочу […]...
- Наталія Пиж – І знову сни, і знову ти І знову сни, і знову ти І знову я не я… І знов весна, і знов сама І знову не твоя… . Лиш в снах одні На самоті З думками про життя Про те що ти не мій А я є не твоя… І знову сни, і знову ти Закохані… .щасливі… молоді… Залишимось такими як […]...
- І знову день… І знову ніч І знову день… І знову ніч… І знов, і знов, і знов. Можливо і не в тому річ? Та де ж це щастя, де любов? І час летить, а на душі паскудно І в голові дурні думки Чи то так страшно, чи то просто нудно Незнаю… Залишитись чи піти Піти кудись шукати друзів Нових і […]...
- Наталя Климюк – не. любов Душно. Твоє мовчання скоро мене задушить Знавіснілі погляди обвиваються навколо шиї немов вужі Твоя любов зовсім не бере за душу Не чіпає мене. і не рушить Не розбиває дощенту сердечні мої вітражі Не змушує балансувати десь там, на межі Чесно. мені все одно Я нічого не відчуваю, коли ти стискаєш мої долоні До болю Цілуєш […]...
- Оксана Горбенко – Вікна плакали, сонцем стомлені Вікна плакали, сонцем стомлені, Бігли ріками теплі промені, Йшов нестримний і чистий ти, Довго-довго в мої світи… Так невпевнено, так довершено, Сіль покотами – вже не брешемо, Слів порожніх всі фарби змито, Залишилось сплатити мито…...
- Надя Ковалюк – Зустрітись знову – сотні є шляхів Зустрітись знову – сотні є шляхів, Та серце, мАбуть, знало найкоротші. Не треба… не шукай потрібних слів, Вони не скажуть те, що скажуть очі. Нас випадок закинув ніби в сон, Як кораблі кидає шторм на сушу. Запалимо зі спогадів вогонь? Якщо не згоримо – зігрієм душу. Не думай, не сльоза тече з-під вій, Це просто […]...
- Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
- Оксана Лятуринська – Створив ти землю, оболоки * Створив ти землю, оболоки Й людину дотиком і дихом, Чинив добро і діяв лихо, Ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся пращуру, вогненно Злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав дажбога І вергав їй сліпу Морену. Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний Вклонився Одіну. Чи […]...
- Людмила Брязкунова – Як за водою спливають холодні дні Як за водою спливають холодні дні, Як риби, немов кораблі, везуть На своїх хребтах пожовтіле листя. Як в кишенях тримаємо ми тумани, І як небо до горизонту – легким саваном- Напиши мені. Як крізь пальці сиплеться цей пісок, І як осінь пробирає нас до кісток, Наповнює вщерть димами. Як спалахують зорі на глибині, Як лежать […]...
- Павло Мовчан – “Скільки перемито різних днів… “ Cкільки перемито різних днів, Як надовго затяглось шукання! Вже переступив за межі слів, Де почавсь майдан мовчання. Істино, єдина, озов дай, Вилущися словом із мовчання, З вуст старечих, з молодих гадань; Свічкою спахни в німе смеркання, Ластівкою прилети з гнізда. Чую: голос мій в розвихренні шаленім Так мене розпачливо шука, Що, спіткнувшись, реченням зеленим Вибуха […]...
- Дмитро Павличко – “А що в Москві? Панують знову білі… “ II А що в Москві? Панують знову білі, Об’єднані з червоними тайком, Бо їх державницькі, найвищі цілі Утверджував насправді лиш обком; Найкращий імператор джугашвілі Умивсь од крові й знову став божком, І Солженіцин плаче за тюрмою, Де він сидів, обгризений вошвою. “Ти розвалив найкращу на землі Імперію”, – говорять Горбачову. “Знак сатанинський на твоїм чолі, […]...
- Сингаївський Микола – Шепочуть мамині вуста Дітей заждалась тиха мати, На жаль, немає і листа… – Нема часу, щоб написати, – Шепочуть мамині вуста. Не раз вона їх виглядала, Дозріли вже не раз жита… – Це, мабуть, знов зажура давня, – Шепочуть мамині вуста. Згадає ненька – і всміхнеться, Що десь онука вироста… – Пошли їй, доле, ніжне серце, – Шепочуть […]...
- Знову шлеми всі наділи Знову шлеми всі наділи, І знову сталю загуділи. Кожен вікінг чашу крові, Випиває у ту повінь, Перед битвою страшною, Перед кривавою різньою. А потім зійдуть з кораблів, З піснею веселою та бойовою, З думкою щасливою такою. Й підуть вони на бій святий, Хоча і знають що кінець буде сумний. Й підуть вони війни тропою, З […]...
- Вікторія Невідомська – Знову А завтра знову простір і турботи, Чатує час, щоб серце зачепить, Кричить весь світ, що головне – висоти, А все ж, не головніше – лиш любить? Усе пройде: холодний, сірий ранок І літний день, й небесна височінь, І завтра знову несмачний сніданок, Бо ще в полоні світлих сновидінь. І знову втома. Книги на полиці, Немає […]...
- Микола Руденко – Так просто все Так просто все: напишеш каяття – І роздобудеш право на життя. Лише десяток слів чи, може, фраз – І все вчорашнє вернеться нараз. Дерева й квіти в іскорках роси, Та за вікном дитячі голоси; Та риба в озері, та в небі птах. Та смак цілунку на твоїх вустах. Як свідчення любові й доброти… І тільки […]...
- Юрій Андрухович – Ти знову повертаєшся в той дім Ти знову повертаєшся в той дім, Де, мов гіркі сувої самовидця, Лежать роки. А вже прийдешні лиця Біліють, ніби маски з пантомім. Ти площу прочитав, як письмена,- Це середмістя, звичне і крамничне, Тепер для тебе вічне і граничне – Твоя вітчизна, щедра й кам’яна. Ти – мить свого народу, тільки мить. Уперше тут почув ти, […]...
- Микола Вінграновський – То дощ, то сніг, то знову дощ То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, Йогенька ж половина Ішла вже з білим рюкзаком, Тонка зігнулась спина. Якийсь дідок-перестрибок, Не на коні, не в човні, З’явивсь з-під хмари і листок Здмухнув собі зі скроні. І враз на землю він побіг, З-під […]...
- Тарас Шевченко – Якби зустрілися ми знову Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тойді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: “Снилося дурній”. А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! І […]...
- Ірина Саковець – Я знову до світу вернуся такого ж дня Я знову до світу вернуся такого ж дня, Коли видихається вільно, і прощені всі борги, І тінь врівноважує світло – як інь і ян, А море виконує волю старих і нових богів – Із туги несе береги островам до ніг І мітку гнідої печалі, а біль забирає бриз; Де вечір вмикає зірок рятівні вогні, А […]...
- Марта Тарнавська – “Ось знову – смерть. І звужується коло… “ Ось знову – смерть. І звужується коло Близьких людей, що разом йшли в життя, І дише пусткою юрба навколо, І ближчає нірвана небуття. Все, що в житті здобув, що мав, чим жив, – Під знаком вічності – лиш суєта… Хто віри ласку-казку заслужив, Той нагороди жде на тому світі – (хоча за ним ніхто ще […]...
- Володимир Скиба – Він знову зімітував економічну кризу Він знову зімітував економічну кризу Просто, щоб вчасно звільнитись від неї, Забив її улюбленими книжками валізу, І, як дон Некіхот, поїхав від дульсінеї. Коли вона була ладна його на хресті розп’ясти, Він повторював цей алгоритм майже щоразу, Просто забирав її книжки і вмикав “Відпусти”, І знав, що їхня історія уже претендує на прозу. Вона мала […]...
- Тарас Шевченко – А нумо знову віршувать А нумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку божу лицювать. А сиріч… як би вам сказать, Щоб не збрехавши… Нумо знову Людей і долю проклинать. Людей за те, щоб нас знали Та нас шанували. Долю за те, щоб не спала Та нас доглядала. А то бач, що наробила: Кинула малого […]...
- Павло Мовчан – Віддалення Віддаленіла так від мене, Що обезтебіли і сни. Мов тютюну стебло зелене, Вуста мені обзеленив. Так гірко язиком торкатись Твого імення, світку мій, Вуста поламані, щербаті, А в горлі – мов холоне лій. – Ко-ха-но-лу-но – ло-не – ли-не… – І серцевину обмина. Вуглинночорно, холодинно – Суцільна сіль, стіна скляна… І озираюся – позаду Вуста […]...
- Ліля Колісник – І знову стука дощ по твоїх шибах І знову стука дощ по твоїх шибах, Вона не прийде, можеш не чекати. Вдаєш, що все забув, та лихо, Зрадливо серце буде калатати. Пройде вже час, затихнуть урагани… Ти запевнятимеш себе, що розлюбив Та і кому потрібні ті душевні рани? Її знайти у інших не зумів. Одного разу, ідучи по парку, Із серед тисячі побачить […]...
- Якби зустрілися ми знову (народна пісня) Якби зустрілися ми знову, Чи ти злякалася б, чи ні? Якеє тихеє ти слово Тоді б промовила мені? Ніякого. І не пізнала б. А може б, потім нагадала, Сказавши: “Снилося дурній”. А я зрадів би, моє диво! Моя ти доле чорнобрива! Якби побачив, нагадав Веселеє та молодеє Колишнє лишенько лихеє. Я заридав би, заридав! І […]...
- Микола Вінграновський – Вві сні наш заєць знову задрімав Вві сні наш заєць знову задрімав. Якби не в сні, то де б йому дрімати? На теплу землю вухонько поклав І серце своє заяче під лапи. Додому ніч собі на небо йшла, І на зорю дивилася мурашка… Дрімайлику тим часом зацвіла Під вусом, під самесеньким, – Ромашка! 1969...
- Андрій Малярик – Знову пройшла не привітавшись Знову пройшла не привітавшись, На тобі сукня з декольте. Ти горда й пафосна, як завжди, Не помічаєш вже мене. Всі довгих десять років в прірву, І “щирі” ті свої слова, Штовхнула ти у чорну дірку, Я був всього “один із ста”. Із “ста” твоїх “коханих мачо”, Як називала ти мене, І з іншими гуляла завжди, […]...
- Тарас Шевченко – Мій боже милий, знову лихо! Мій боже милий, знову лихо!.. Було так любо, було тихо; Ми заходились розкувать Своїм невольникам кайдани. Аж гульк!.. Ізнову потекла Мужицька кров! Кати вінчанні, Мов пси голодні за маслак, Гризуться знову....
Дума про трьох братів азовських коротко.