Оксана Лятуринська – На озера на глибокі

Related posts:

1. Оксана Лятуринська – Зуб, ратище, копито, пазур ** Зуб, ратище, копито, пазур. Тут муж ішов на силу вражу. Сурмив тут мамут. Тут ведмідь Печерний вів кошлатий слід. Кружляв тут яструб в яснім небі, По озеру плив чорний лебідь. **...
2. Оксана Лятуринська – За око – враже око * За око – враже око, Оселя – за оселю! Благословляйте келих, Де хміль нуртує соком! За око – враже око! Одному з двох упасти. Рука тверда, гранчаста, Ніж гострий та широкий. *...
3. Оксана Лятуринська – Не знаю, як це почалось Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини зацвіли, Джерела срібло розлили, І палац став зі знаком лева, На пальці – перстень королеви. Упав самоцвіт на чоло – Життя стобарвність і тепло. – Все, що корону прикрашало, Обрана, посідай настало! – Невже? Невже? […]...
4. Оксана Лятуринська – Один лишився сам на сам * Один лишився сам на сам. Нема ні кревного, ні друга. І любкою – помститись туга, І туга – подругою дням. Отак натрапити зненагла Вполудне чи в досвітні роси І бачити – о туго спрагла!- Як жах обличчя перекосить, Як все круглішатимуть очі… Де край жорстокого надхнення? Мов псам, відкинуть духам ночі На потіп ворога […]...
5. Оксана Лятуринська – Волинські буколіки У луках гра сумна сопілок. Хіба пашня зросла безсило? Чи між пшеничних, житніх піль Вродились колоси сліпі? Чи корінь вітер-сонце сушить? Чи не справдився сон пастуший – Багатство золотих черед, Розшитий ременем намет, Чемерка бита та наопліч І сплетений аркан з коноплі? Або вода знесла шувар, І млин, і села в хижий яр? У луках […]...
6. Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві Був стрункий, неначе ясень, Гарний, мов царенко. Де наш красень, де наш красень? – Вмер, вмер молоденький! Ой не вмер він, ой не вмер він Смертію своєю, Не зеленим вкритий дерном Дбайливо ріднею! І китайка жалобова Очі не прикрила. Може, галич десь у рові Сині очі пила. Очі пила, тіло рвала Пазуром хижацьким На поталу, […]...
7. Оксана Лятуринська – Щастя згублені ключі Щастя згублені ключі. Якби їх знайти хутчій! Пошукати в лісі, в полі, Запитать, зустрівшись, долі: “Ти горою, доле, йшла, Чи мої ключі знайшла З золотими обідками? Щоб пізнати, що ті самі, Там намітку під кісник Накарбовано з весни. Чом я пояс попустила? Не інакше – вража сила. Чом цяцькований обруч Не тулила обіруч?” Посміхнеться оком […]...
8. Оксана Лятуринська – І знову цілу ніч верзлося * І знову цілу ніч верзлося: Біжу зацькований, мов звір, І слід кривавиться на росах, І піт рудий туманить зір. І знову бачу світ багряно. За мною полум’я і дим, Гаряча заграва над станом, Безправ’я над добром моїм. І знов в ганьбі стріваю ранок, І ліс мені, мов звірю кліть. Та прийде день мій невблаганно, […]...
9. Оксана Лятуринська – Створив ти землю, оболоки * Створив ти землю, оболоки Й людину дотиком і дихом, Чинив добро і діяв лихо, Ти повнив дні й вершив ти роки. Являвся пращуру, вогненно Злітав до хатнього порога. На землю ти зсилав дажбога І вергав їй сліпу Морену. Владав ти всесвітом, Свароже! Впаду на твар свою: воскресни! Твого народу жрець безчесний Вклонився Одіну. Чи […]...
10. Оксана Лятуринська – Устами славлена… /strong&gt * Устами славлена Стріла стужавлена. Хвалена, хвалена, В отруті калена! Стріла окрилена, Стріла доцілена. Кров’ю гартована Стріла значкована. **...
11. Оксана Лятуринська – Важкі киреї, золоті * Важкі киреї, золоті Далматики та оловіри, І княжі корзна, і щити, Ножі, списи, мечі, сокири. Ковтки, підвіски. Барми й гривни. І соболі, білиці й куни. І згуки рогу переливні, Й гучні від перегонів луни. Розгонисте небесне грище, Все довше, ширше, глибше, вище. Є лицарству де погуляти І хист і силу показати. А пугар з […]...
12. Оксана Лятуринська – Ліси ловитв! Опійні ночі! * Ліси ловитв! Опійні ночі! Звір затремтить, птах затріпоче. Непевен час ані барліг, Ані відбочини доріг. Вогні запалять хтиво очі. Хижак напружиться, і скочить, І переможно сподалік У ліс потужний кине рик. **...
13. Лятуринська Оксана – Біографія Оксана Зінаїда Лятуринська народилася 1 лютого 1902 року на хуторі Ліски (нині село Хоми Збаразького району) біля Вишневця (звідси один з псевдонімів – Оксана Вишневецька ) колишньої Старо Олексинецької волості Кременецького повіту. Батько Михайло Лятуринський служив офіцеромросійської прикордонної застави біля Старого Олексинця. Мати Ганна Лятуринська походила з родини німецьких колоністів. Оксана мала шестеро сестер і […]...
14. Мозолевський Борис – Синьооко зітхали озера Синьооко зітхали озера. На лататті тремтіла роса. Сосни пружні підносили жерла І текли в молоді небеса. Синьооко безодня зітхала, Ту зелену сотаючи рунь… Подивись мені в очі, кохана, І безсмертям весни зачаруй. Щоб колись в незапам’ятних ерах, Погляд юнки відбивши в собі, Синьооко зітхнули озера, Пригадавши твої голубі…...
15. Павло Мовчан – “Вже смеркла вода. І дерева глибокі… “ Вже смеркла вода. І дерева глибокі Верхів’ями нурились в прірву німу, Мов лійка, округлене широко око Несито і тихо смоктало пітьму. Всередину зір затягнув і хмарину, І крижня, і верби, й примарну сову, І, ніби яйце, тонкостінну хатину, І цяточку світла – рухливу, живу… І коні вороні втяглись і пропали, Летюча роса, і застиглі листки… […]...
16. Ірина Лахоцька – Коли смутку глибокі ріки Коли смутку глибокі ріки Розіллються в тобі усюди, То поезія, наче ліки, Що приймаєш під час застуди. Пригорнуся до слів ще теплих І, вбираючи їх розмову, Зріє гасло, яке не стерти- Хочу дихати й жити знову. Хочу словом проситись в серце, Хочу думкою у твій розум, Почуттями в твої конверти І в усмішку твою крізь […]...
17. Оксана Лятуринська – Ти ще не вмер, ти ще не вмер! * Ти ще не вмер, ти ще не вмер! Через розбурханий дністер З дніпра ти видибаєш, Боже! Впадуть долів боги ворожі. Перед лицем великих чуд Жахнеться князь, чернець і люд. Тоді ж у громі-блискавиці Запаляться скирти пшениці. Злетить офірою когут. Явися, Боже, і пребудь! *...
18. Іван Андрусяк – в оправі озера неначе В оправі озера неначе В чужій державі риби й риби З обвалу піняться гарячі Нічних істот підшкірні глиби І тінь пророцтва випадкова З ламкої водорості ніби З якоїсь донімої мови Задихано руйнує німби І порскає в нудотний плин Безахисне волосся мозку Яка різниця нащо плив Важливий тільки проріз маски Дірки для ока і для сну […]...
19. Прагнення і вчинки головних героїв повісті Я. Стельмаха “Химера лісового озера” Інтригуючи сюжет, тонкий гумор, яскраві постаті маленьких героїв – ось прикмети художніх творів для дітей Ярослава Стельмаха. У повісті “Химера лісового озера” автор змалював шукачів пригод, романтиків Митька та Сергія. Хлопці влітку зібралися до Митькової бабусі, щоб ловити комах для колекції, вудити рибу, купатися й ходити до лісу. Та сталася подія, яка змінила всі плани […]...
20. Твір на тему: Куди летять птахи (твір-роздум) Як тільки жовтіє листя, зранку потрібно одягатися тепліше, а небо все частіше стає сірим замість блакитного, летять від нас птахи. Летять на зиму, тому що зараз тут їм холодно й незатишно. У пісні співається: “Летять вони до жарких країн… ” До яких? Напевно, до Африки, Австралії, до Південної Америки. Але вони знають, що летять ненадовго, […]...
21. Таємничі пригоди друзів у повісті “Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера” Увесь навчальний рік ми тільки й живемо в очікуванні літніх канікул, адже це прекрасний час, коли ти на волі, коли немає уроків, а можна гуляти, купатися, їсти морозиво та, взагалі, отримувати користь і задоволення. Одні з таких продуктивних літніх канікул змалював Ярослав Стельмах у повісті “Митькозавр з Юрківки, або Химера лісового озера”. Героями твору є […]...
22. Оксана Горбенко – В повітрі – ладаном В повітрі – ладаном, У травах – квітами, А шрифтом заданим, Летять привітами, Слова несказані Болять магнітами. Думки замазані Пливуть орбітами, Горять невпевнено, Мов малахітами… І скло затемнено – Вогні заховано, Дрібні яскравості Не зараховано… Живу за темними Скляними сховами… Тужу невпевнено За світлим спомином…...
23. Як Митько та Сергій полюбили зоологію (за повістю Я. Стельмаха “Химера лісового озера, або Митькозавр із Юрківни”) Коли шкільні друзі Митько Омельчук та Сергій Стеценко склали іспити і перейшли до шостого класу, вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна дала завдання на канікули зібрати колекцію комах. Для хлопчиків це була чудова нагода здійснити давню мрію. Вони вже давно хотіли поїхати до села, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки відпустили їх. Митько […]...
24. Сенатович Оксана – Біографія Оксана Павлівна Сенатович народилася 2 січня 1941 р. в м. Бережани, у сім’ї вчителів. Після закінчення у 1957 р. школи, навчалась у Львівському політехнічному інституті. Працювала інженером на заводі, в науково-дослідному інституті легкої промисловості, була на профспілковій роботі, але справжнє своє покликання знайшла на літературній ниві. Путівку в поетичний світ О. Сенатович дала газета “Вільне […]...
25. Оксана Осовська – Які світи між нами і роки! Які світи між нами і роки! Які шторми невидані і штилі! То сніжні, то квіткові заметілі – Отак рука торкнулася руки… Які цілунки розум відняли! Які обійми душу відігріли! То забирали, то давали сили… Хоч небувалі, а таки були! Які в пітьмі засяяли вогні! Які явились дивні відкриття : Кохання є живішим за життя, І […]...
26. Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера (скорочено) – Стельмах Ярослав Зоологія й комахи. “Відпустіть нас до бабусі!” Коли ми склали іспити й перейшли до шостого класу, вчителька ботаніки та зоології Ірина Семенівна запропонувала нам під час канікул зібрати колекцію комах. Це було нам із Митьком на руку, бо ми давно мріяли поїхати до села, де жила Митькова бабуся. Після довгих умовлянь батьки нас відпустили туди. […]...
27. Біля озера у лісі – Тичина Павло Темний ліс, стежина біла: Чудно так, немовби сниться… – Причаїлась то лисиця? – Ні, гілляка поруділа: Хтось її зламав і кинув. – За яку ж таку провину? Я мовчу – і ти мовчиш. День стає все гарячіш. Залишились батько й мати На узліссі на траві,- Нам обід приготувати. … Що це в тебе на брові? […]...
28. Оксана Осовська – Памяті моєї бабусі Марії Василівни Весна… а вітер обриває цвіт, Шматує серце, сповнює відчаєм : Бабуся не виходить до воріт, Ріднесенька мене не зустрічає. Шершаві ручки, вічні мозолі – Де мій притулок, оберіг дитячий? Як смакувались Ваші киселі! Пашіли пиріжечки на столі, І борщик на плиті чекав гарячий! Любили сісти Ви коло вікна – Читали і онуків виглядали. Бабуся наша […]...
29. Оксана Осовська – Може, буває на світі любов без печалі Може, буває на світі любов без печалі – Радість чиясь досягає постійних висот, І рівновага приность плоди небувалі – Рай на Землі. А в раю не буває турбот! Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте – Майже розумне, що знає про міру і межі! Ніжну веселку малює над дахом, над містом, Пестить обранців своїх і […]...
30. Летять журавлі У вирій летять журавлі А з ними і мрії мої Летять над простором лелеки А ми з тобою ще й досі далекі Та й літо пройшло не помітно І радість від щастя не квітне І час стирає почуття Дратує розум відчуття Не дарить сміх, турбує біль І час пустий, сумні думки Не чутно вже мелодії […]...
31. Павло Мовчан – “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє… “ Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, Судомлячи гілки, розчахнута верба, І срібний літачок у небі ледве мріє, І ковза синя тінь по сонячних горбах. По сонячній струні, по променю тонкому Зісковзує униз не пташка, а сльоза. Мов хтось сплакнув було на радість в світі тому, І покотилась вниз запалена сльоза. На шибці товща скло від краплі. […]...
32. Малий Віз (скорочено) – Сенатович Оксана Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз дмитрика […]...
33. Надя Ковалюк – Так буває… Кому яке діло Присвячується українським жінкам-заробітчанкам Так буває… Кому яке діло, Що на небі всі зорі – чужі, Що хворіє частіше не тіло, А частина твоєї душі? Хтось зігріється в рідних долонях: Не важливо, хто саме – не ти, Бо тебе розділяють кордони, Мов колючі тюремні дроти. Ти несеш у руках цю спокуту Між далеких чужих берегів, Неможливо […]...
34. Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч Нема ні стін, ні вікон, ані свіч, Лише холодні клавіші і руки. Ти граєш і не музику, а ніч, Обвітрену століттями розлуки. Я ненадовго, але ти не вір. Я вже навіки, запитай у долі. Вітри гортають спалений клавір. Ні стін, ні вікон у твоєму домі. А тільки ніч, і музика, і ми – Як срібні […]...
35. Ірина Лахоцька – Крізь призму днів словам надати дотик Крізь призму днів словам надати дотик, Вжививши іскру ніжності й тепла, Щоб не були пусті вони й бува Не спопелили душу, як наркотик. Своїм словам вростити білі крила, Нехай летять в твої блаженні сни, Нехай летять й збуваються вони В синіх морях на піднятих вітрилах. Промінням сонця в чиюсь світлу душу Нехай засвітять, взявши у […]...
36. Сенатович Оксана – Вчиться вересень читати (Збірка) 1977 рік, видавництво “Веселка” В ШКОЛУ ЇдУТЬ БУКВАРІ Поїзд осені гуде, Серпень поїзда веде, Через гори, через доли Букварі везе до школи. І на станції на кожній, На зупинці придорожній – Скрізь вітають залюбки Букварів трудівники. На зупинці Хліб і сіль Повно люду звідусіль. Сівачі та комбайнери, Трактористи і шофери Тиснуть руки букварям: – Хай […]...
37. Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
38. Олесь Гончар – Крізь сіре сіється сито Крізь сіре сіється сито Дощик осінній. Мабуть, нам більше не пити Кубки весільні, Мабуть, нам більше не бачить Ранки весняні. Чуєш, як сосни плачуть, Од горя п’яні. Чуєш, як степ ридає Без вільного плуга. А долі не жди, немає, Одна лиш наруга. Одна лиш наруга зухвало | Свистить нагаями. Скільки вже тих не стало, Які […]...
39. Євген Гребінка – Ворона і ягня Орлу схотілось попоїсти; Піднявсь угору птичий цар І вгледів відтіля, що край ставка овчар Онучі прати мусив сісти, Отара ж попаски попхалась навмання. Орлу се по нутру; зложивши моцні крила, Опукою з гори – аж вітром зашуміло – Орел ушкварив на Ягня, Підняв його і геть потеребив за гору. І треба ж, що на сюю […]...
40. Коліно Коліно – частина пісенного рядка між паузами (цезурами), що складає ритмомелодійну одиницю в загальній метричній структурі пісенної строфи (куплету). Наприклад, строфа старовинної козацької пісні має таку будову: Сокіл з орлом, // сокіл з орлом // купається, Сокіл орла // питається. Складається з двох однакових, гетерометричних (нерівномірних) стихів (рядків) – три – і двоколійного. Складочисельно її […]...