Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві

Був стрункий, неначе ясень,
Гарний, мов царенко.
Де наш красень, де наш красень? –
Вмер, вмер молоденький!

Ой не вмер він, ой не вмер він
Смертію своєю,
Не зеленим вкритий дерном
Дбайливо ріднею!

І китайка жалобова
Очі не прикрила.
Може, галич десь у рові
Сині очі пила.

Очі пила, тіло рвала
Пазуром хижацьким
На поталу, на поталу…
Як натрапити зненацька,

Де знайти би місце скону,
В кого б запитатись?
Щоб троянду там червону
Посадила мати;

Щоб юнацтво України
Присягало свято
На прапори жовто-сині
За свій край вмирати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Аналіз вірша о слово рідне.
Ви зараз читаєте: Оксана Лятуринська – На труну Ольжичеві