Оксана Осовська – Памяті моєї бабусі Марії Василівни

Весна… а вітер обриває цвіт,
Шматує серце, сповнює відчаєм :
Бабуся не виходить до воріт,
Ріднесенька мене не зустрічає.

Шершаві ручки, вічні мозолі –
Де мій притулок, оберіг дитячий?
Як смакувались Ваші киселі!
Пашіли пиріжечки на столі,
І борщик на плиті чекав гарячий!

Любили сісти Ви коло вікна –
Читали і онуків виглядали.
Бабуся наша все на світі зна –
Ми так пишались! І порад питали.

На долю Вашу холодів і зим
Ой, випало багато! Тільки ясним
Ви Сонечком були, Ви гріли дім!
Та, раптом тихо, непомітно згасли…

Як стане милою без Вас планета?
Чи так до кого в світі пригорнуся?
Всміхається рідненька лиш з портрета –
Бабусенька, бабунечка, бабуся…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Людина насамперед добродій.
Ви зараз читаєте: Оксана Осовська – Памяті моєї бабусі Марії Василівни