Оксана Осовська – Памяті моєї бабусі Марії Василівни
Весна… а вітер обриває цвіт,
Шматує серце, сповнює відчаєм :
Бабуся не виходить до воріт,
Ріднесенька мене не зустрічає.
Шершаві ручки, вічні мозолі –
Де мій притулок, оберіг дитячий?
Як смакувались Ваші киселі!
Пашіли пиріжечки на столі,
І борщик на плиті чекав гарячий!
Любили сісти Ви коло вікна –
Читали і онуків виглядали.
Бабуся наша все на світі зна –
Ми так пишались! І порад питали.
На долю Вашу холодів і зим
Ой, випало багато! Тільки ясним
Ви Сонечком були, Ви гріли дім!
Та, раптом тихо, непомітно згасли…
Як стане милою без Вас планета?
Чи так до кого в світі пригорнуся?
Всміхається рідненька лиш з портрета –
Бабусенька, бабунечка, бабуся…
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Оксана Осовська – Приходить час і ваблять нас вокзали Приходить час і ваблять нас вокзали – Берем квитки, отримуєм – білети… Щоб душу інші втішили сюжети, Яких свої дощі не написали. Ми, перелітні, втративши в вазі, Такі долаєм позахмарні траси, А не платформи чи дорожні каси І летимо, хоч на одній нозі! Лишаєм тихі острівці свої, Про непогоду думаючи мало, Щоб десь були, щоб […]...
- Твір на тему: Вишиванки моєї бабусі Вишиванки моєї бабусі Оживають на рушниках барвисті квіти… Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія. Народилася моя бабуся в невеликому селі Харківської області. Ще в дитинстві разом з батьками переїхала до села Рогань. Саме тут минуло її нелегке дитинство, юність. “Життя прожила, як і всі люди мого віку, важке. […]...
- Оксана Осовська – Простіть того, хто Вас кохає Простіть того, хто Вас кохає, Кому цей пломінь не на мить. Того, хто вірить Вам безкрає, Не осудіть, не остудіть! Простіть того, хто Вас кохає, Того, хто не зустрівши б Вас, Уже б зачах, навік погас, А так – живе і як палає! Простіть того, хто Вас кохає, В чиїм житті Ви – над усе, […]...
- Оксана Осовська – Є в друзів безперечні привілеї Є в друзів безперечні привілеї: Аміго слід у долі залиша… Колись моя схвильована душа Всміхнулась до прекрасної твоєї. Для тебе досі дні мої відкриті – Яка різниця, хто кому напише? Не знаю, як тобі, мені світліше, Бо ти живеш, бо ти живеш на світі! Слова прийшли – надійні та прості. Шукати слів – наука не […]...
- Оксана Осовська – Які світи між нами і роки! Які світи між нами і роки! Які шторми невидані і штилі! То сніжні, то квіткові заметілі – Отак рука торкнулася руки… Які цілунки розум відняли! Які обійми душу відігріли! То забирали, то давали сили… Хоч небувалі, а таки були! Які в пітьмі засяяли вогні! Які явились дивні відкриття : Кохання є живішим за життя, І […]...
- Оксана Осовська – Моїм учителям Снігом – снігом скроні Ваші вкриті, Втоми слід на ясному чолі… Вас так мало вже на білім світі, Наші незабутні вчителі! Осінь в школу кличе, стеле листом, Дзвоником чарує Вас щораз… Без оркестрів ходите Ви містом – Як відрадно зустрічати Вас! Як відрадно : ще іде урок! Не минущі істини шкільні… Зважую свій кожен день […]...
- Оксана Осовська – Може, буває на світі любов без печалі Може, буває на світі любов без печалі – Радість чиясь досягає постійних висот, І рівновага приность плоди небувалі – Рай на Землі. А в раю не буває турбот! Мабуть, у небі чиємусь є сонце барвисте – Майже розумне, що знає про міру і межі! Ніжну веселку малює над дахом, над містом, Пестить обранців своїх і […]...
- Твір на тему: Будинок моєї бабусі (твір-розповідь) Будинок моєї бабусі Насті знаходиться в слобожанському селі Петрівка. Сама будівля мало чим відрізняється від інших у цьому селі. Будинок невисокий, на вулицю виходять три вікна, інші – на подвір’я й у сад. До оселі впритул підступають вишневі, яблуневі, абрикосові дерева. А гілки яблуні лежать просто на даху. Майже до пізньої осені частина даху покрита […]...
- Оксана Осовська – Бувай! Бувай – а я спішу в нікуди! Судилися мені буденні і сумні Без тебе нові дні – Я звикну, будь що буде! Бувай! А смуток – через край! А варто : отак життя – на карту? Найтяжчі ці хвилини старту Від тебе! Що ж – бувай! Бувай! думки мої пречисті, А ніч спада на плечі… […]...
- Оксана Осовська – Безсоння Всю ніч у мозку гастролює день, І циркулює по нейронах струмом. А вранці з дому вибіжить мішень Дорослістю прикрита і костюмом, Щоб знати : вічне серце чи забіг! Так вічна кава ставиться до столу, А в сумочці робочій оберіг – Чергова упаковка валідолу… Світ дошкуляє світний чи втіша, То успіх ліпиш, то тримаєш планку! А […]...
- Оксана Осовська – Яка Любов святкує зараз грудень! Яка Любов святкує зараз грудень! Яка жага випалює мости! Лиш зорі знають: будемо ми! Будем! А серце мерзне, терпне від сльоти! Яка Любов не обійшла застуди! Якраз чомусь вразливіша така! Зника мій голос і в захриплі груди Твій кожен зойк, як в рану, проника! Яка Любов явилася нам літом! За променистість в зашморгах зими! Як […]...
- Людмила Васильєва – Бабусі Катерині Проходило літо. Стояла труна. Додолу схилялись заплакані квіти… Троянди, жоржини та айстра одна Із сумом питали: Як будемо жити? Хто буде любити нас так, як вона, Хто нашу красу так старанно догляне, Журилися квіти. Мовчала труна І сонце в зениті хиталось як п”яне. Холодною пусткою хата в дворі Лишалася, як сирота при дорозі, Скавчала собака […]...
- Оксана Осовська – Те, що було, було не жартома Те, що було, було не жартома, Мене ламало так не випадково. Прости мені не обережне слово, Спини мене : я не спинюсь сама! Гашу шалену ніжність, та дарма : Шматує груди золота зірниця… То не засну, то безнадійно сниться Таке жадане те, чого нема!...
- Оксана Боровець – Я вам скажу: все доволі безболісно Я вам скажу: все доволі безболісно. Треба лишень у той бік не дивитися, Де в переході вже: – Проліски! – Проліски! … так пропонують усміхнені витязі. Ще не зійшло пріле небо по клаптику. Синя пелюстка краплиною падає. Гривня – пучечок. Розпродаж романтики. Диха’ весна чи на ладан, чи ладаном… Хто ж кому скаже: неболісно-болісно. Кожен […]...
- Оксана Боровець – Якби ти знав усі мої дороги “… у нього в лівій руці мало ніжності” Із розмови про музикантів Якби ти знав усі мої дороги, І перейшов усі мої стежки. То став би між іконою і Богом На відстані руки. Де лівою – виловлювати слово, Де правою – розкочувати звук. Можливо, найдавніша в світі мова – Розмова рук. Так лівою звучатиме довіра, […]...
- Я вибрала Долю собі сама: життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко (курсова робота) Реферат з української літератури Тема: “Я вибрала Долю собі сама”: життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко. Ліна Василівна Костенко народилася 19 березня 1930 року в місті Ржищеві на Київщині. Батьки майбутньої поетеси вчителювали й з ранніх літ прищеплювали дитині високі моральні, етичні та естетичні смаки, подавали літературні, фольклорні та історичні взірці для наслідування. На […]...
- Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів Реферат Тема: Тема незнищеності історичної памяті народу в романі “Диво”, органічне поєднання різних часових та соціальних шарів. Як твердять літературознавці, “Диво” можна вважати першою частиною триптиху про Київську Русь, до якого входять ще “Первоміст” та “Смерть у Києві”. Підкреслимо: триптиху, а не трилогії, оскільки трилогія повязана задумом, сюжетом, персонажами, а триптих лише ідейним змістом. Серед […]...
- Твір на тему: Улюблена пісня моєї мами (Твір-опис з елементами роздуму) Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню: “Зоре моя вечірняя” Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з […]...
- Володимир Сосюра – Марії Якби помножити любов усіх людей, Ту, що була, що є й що потім буде, То буде ніч. Моя ж любов – як день, Не знають ще чуття такого люди. Якби зібрати з неба всі зірки І всі сонця з усіх небес на світі, – Моя любов горітиме яркіш За всі сонця, на тисячі століттів. Якби […]...
- Оксана Пахльовська – Я посміхнусь тобі крізь сльози – їдь! Я посміхнусь тобі крізь сльози – їдь! Бо профіль вітру вранішнього строгий. Твій корабель у гавані стоїть, Готовий до дороги. А берег знов пустельній і нічий. А чорна буря розпустила крила. Але я сонце вишила вночі На цих вітрилах. Ти, може, не повернешся назад, Далекий голос так співає тужно! Твоя любов – як дзвін старих […]...
- Частинка моєї справжності Частинка моєї справжності Бунтує в мені щодня Не вистачає мені відважності Щоб їй подарувать життя. Я йду сама, я лізу Непомітно для всього буття Нелегко бути самою Та зі мною завжди моє Я. Частинка моєї справжності Бунтує в мені щодня. Спитай у моєї відважності...
- Природа моєї душі Так сильно б”є холодний дощ у душу І ранить її ранньою росою. Але мій біль він більше не зворушить І не омиє чистою сльозою. Палюче сонце висушить останні Нестримні спогади, що душу розривають. Настане день, і зникнуть всі страждання, Що сум на серце юне навівають. Настане літо. Буде молодіти Іще ніким не втрачена душа. В […]...
- Микола Хвильовий – Поема моєї сестри Весняні квартали. Ріг. Моя сестра повія… Вечоріє. – Беріть мене всі – Для вас Фльондра1 я. В ліхтарях червоних Відблиски крові – Це юнача кров – моя. Йдіть на моє лоно, Лоно у квітках, Зазоріє в персах, В голову туман … мріяв і гукав… Росте жага. В заулках метушаться кнури. Печуть, печуть жалами Стьожки підфарбованих […]...
- Твір на тему: З історії моєї родини Історія – то страшна штука. Особливо історія XX століття. Чого тільки не пережив наш народ за цей час – революції, війни, голодомор, братовбивство… Хочу розповісти про свою родину, бо історія нашої країни майже цілком вмістилася в історії нашого роду. Чому? Зараз зрозумієте. Найперше хочу сказати, що в нашій родині упродовж багатьох років навчилися, я вважаю, […]...
- Микола Вінграновський – до порога моєї землі До порога моєї землі Поспішай, моя доле строга. Коле осінь золоторога Теплі лапи сумних журавлів. В зачарованій млі на ріллі Розверсталася сива дорога… До порога моєї землі Поспішай, моя доле строга. Віддаю тобі волю свою, Віддаю тобі силу, доле, І думок незасніжене поле, І незлого себе віддаю. 1956...
- Антонич Богдан-Ігор – до моєї пісні Крутиться світ весняний і зелений. Ясень співає, і серце співа. Пісня натхненним кружля веретеном, На веретені срібляться слова. Ясень, осяяний сонцем, упився, Перстень натхнення на серці тремтить. Гей же, п’яний, і лети, і крутися, Пісне моїх двадцятьох і трьох літ!...
- Вірш Миколи Руденка – На обрії душі моєї На обрії душі моєї Світає Слово, щоб пливти Супроти, не за течією – В умиті зорями світи. У тих світах є зливи й грози, І ріки, виповнені вщерть. Є суперечки, піт і сльози, І навіть невблаганна смерть. Та люди там не знали зроду Ні лицемірства, ні брехні – Бо ще ніхто людську природу Переробить не […]...
- Іван Франко – Хлібороб Гей, хто на світі кращу долю має, Як той, що плугом святу землю оре? Святую землю в банку заставляє, В довги впадає, як в бездонне море, І поти б’ється, аж остатня рація На нього спаде – грунту ліцитація – І поки в найми не пошкандибає, – Гей, хто на світі кращу долю має? Гей, хто […]...
- Казка про калинову сопілку (скорочено) – Забужко Оксана Дівчинка народилася з місяцем на лобі – невеликою багряною міткою-серпиком. Мати переживала, що то за знак, хотіла вірити, що на добре, на якусь особливу долю. Вечорами розчісувала доньку, розказувала казки про дівчину-золотоволоску, про Ганну-панну. Ганна росла гордою, розумною не по літах, а сільські кумасі тільки дивувалися. Не знали, яка гризота матері Марії – адже вона […]...
- Семенко Михайль – Море моєї душі В темную ніч я до моря душі Прислухаюсь. Море мовчить, мороком вкрите, Урвища сплять у тиші. Я вдивляюсь. Серце серпанком зловісним облите, Бачу примари. В тиші морській бліді їх хвилі пливуть, Котяться німо бурунами. Привид чи хмари? Старшно в мовчанні. духів женуть Над нами. Море мовчить, млою облите, Урвища сплять у тиші. В темную ніч, […]...
- Дмитро Павличко – “Не бійся сивини моєї… “ Не бійся сивини моєї – Вона тебе не забруднить – Ця біла, наче цвіт лілеї, Ця, наче небо, синя нить. В ній голова моя зігріта, Неначе в мареві гора. Це подих не зими, а літа, Це дим незримного костра. Там думка палахтить, як рана, Горить віків броня і бронь. Благослови, моя кохана, У скронях схований […]...
- Олеся Крисько – Все скінчено Все скінчено. Лишаюсь я на самоті… Можливо так Було написано: В лініях долі на руці – Розлуки знак. Перегорить. І пам’ять ввічливо зітре Рани з душі, Хоч ще болить Я знаю – туга відійде, Пройдуть дощі. І відпущу. Я не затримую – іди! Ти ж так хотів! Ще зацвіту. Мов хризантеми восени До холодів. Перезимую […]...
- Оксана Пахльовська – Нема ні стін, ні вікон, ані свіч Нема ні стін, ні вікон, ані свіч, Лише холодні клавіші і руки. Ти граєш і не музику, а ніч, Обвітрену століттями розлуки. Я ненадовго, але ти не вір. Я вже навіки, запитай у долі. Вітри гортають спалений клавір. Ні стін, ні вікон у твоєму домі. А тільки ніч, і музика, і ми – Як срібні […]...
- Оксана Боровець – Жінка печальна ходить за мною часто Жінка печальна ходить за мною часто. Коли я оплачую світло чи воду в крані, Вона наближається майже впритул до каси, Каже приречено черзі: “Чи є тут крайній?” Жінки цієї чорні вологі очі, Русе волосся, витончені зап’ястя. Зайде в “Ашан” сьогодні і скаже: “Хочу Жити без знижок… ” І додає: “… на щастя”. Завтра на пошті […]...
- Твір на тему: Портрет моєї матусі Портрет моєї матусі Мені здається, що описувати зовнішність моєї матусі я можу нескінченно довго. І все одно, мабуть, не вистачить слів, щоб повністю розповісти про неї, нічого не пропустивши. Найпрекрасніше в ній – це її очі. Вони завжди мене гріють любов’ю й турботою. їх сіро-зелений колір стає або світлішим (коли мама радісна та щаслива), або […]...
- Універсальність світогляду Марії Сазонової, її поетична творчість Універсальність світогляду Марії Сазонової, її поетична творчість Тема: Універсальність світогляду Марії Сазонової, її поетична творчість. Мета: Ознайомити учнів з талановитою, оригінальною письменницею Коломийщини, зацікавити дивовижним світом її поезій; сприяти розширенню світогляду учнів, розвиткові зв’язного мовлення, патріотичних почуттів. Обладнання: вислови видатних людей про поезію, вишиті рушники, виставка збірок поезій М. Сазонової. Наш урок літератури рідного краю […]...
- Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Образ Марії в однойменному романі Уласа Самчука Рівна по духу Марусі Богуславці Чи Роксолані, тільки доля їй Випала звичайна, буденна і складна. / О. Слоньовська / Життєвих колізій й перепетій, які випали на долю довго невідомого нам українського митця із діаспори Уласа Самчука, вистачило б, мабуть, не на один десяток життів. Не судилося йому стати […]...
- Павло Мовчан – Марії Примаченко Виростає кричма слово, Наче півень на тину, І лякає лунко знову Гомінку самотину. Перекинься карим зглядом Через хмизяні дими, Весняну веселість саду В розкіш літа заломи. А летючій низько птиці, Що згорає на льоту, Намалюй співку криницю, Щоб стлумила жаготу....
- Малий Віз (скорочено) – Сенатович Оксана Зорі з червневого неба відбивалися в озері, здавалося, що озеро – це небо. дмитрик полетів, намацав ногою дно того неба, розплющив очі. Вхопився за дишель (товсту жердину біля воза, до якого прив’язують коней) Малого Воза (сузір’я Малої Ведмедиці) і витягнув його з озера. Прогуркотів небом Великий Віз (сузір’я Великої Ведмедиці), а Малий Віз повіз дмитрика […]...
- Молебень до преподобної Паліни Марії Жарікот Господи, помилуй. Христе, помилуй. Господи, помилуй. Христе, вислухай нас. Христе, милостиво вислухай нас. Боже, Отче Небесний, помилуй нас. Сину Божий, Відкупителю світу, помилуй нас. Святий Душе, помилуй нас. Пресвята Тройце, помилуй нас. Мати Божа, молися за нас! Преподобна Павліно, молися за нас! Вірна почитателько Ісуса Христа, молися за нас! Вірна виконавице родинних та домашніх обов’язків […]...
Людина насамперед добродій.