Головна ⇒ 📌Класична література ⇒ Олександр Олесь – Аскольд і Дір
Олександр Олесь – Аскольд і Дір
АСКОЛЬД І ДІР
Славна в Рюрика дружина,
Всім далась вона взнаки,
А Аскольд і Дір – найперші,
Найславніші вояки.
Нудно їм сидіти дома
Без походів, без боїв,
І вони прохають князя,
Щоб на волю їх пустив.
Князь подумав і дозволив.
Попрощалися вони
І з такими ж вояками
Посідали на човни.
І по Волхову угору
В невідомий край летять.
Мов орлів широкі крила,
Їхні весла лопотять.
Приплили до краю Волхов,
Далі витягли човни
І в лісах шляхів шукають
До чужої сторони.
Бачать – річка. Довго
Геть на полудень плили,
Аж угледіли на горах
Місто, вежі і вали.
Приплили, на берег вийшли
І питають у полян,
Хто живе у цьому місті,
Хто тепер у ньому пан?
“Тут колись жили та вмерли
Кий, Хорив та Щек, брати.
А тепер ми під хозаром,
Животій та дань плати”.
“Не журіться!” – Дір промовив.
“За мечі!” – Аскольд гукнув.
Кожний птахом стрепенувся,
Кожний гнівом спалахнув.
Налякалися хозари
І в степи біжатъ гуртом.
І дружина здобуває
Пишний Київ над Дніпром.
Стали вільними поляни,
Вихваляють вояків,
А Аскольда разом з Діром
Вибирають на князів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Аскольд і Дір – захисники давньоруських земель (за поезією “Аскольд і Дір” з книги “Княжа Україна”) Хто ми? Звідки прийшли на цю землю? Яке наше минуле? Що чекає у майбутньому? Ці питання виникають у кожної людини, яка пізнає світ. Вперше замислитися над історією рідної Батьківщини мене примусила “Повість минулих літ”, там я вперше зустрілася з іменами напівлегендарних князів Аскольдом і Діром. Олександр Олесь у поезії “Аскольд і Дір” з книги “Княжа […]...
- Семенко Михайль – Аскольд Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не докличусь На Аскольд хочу вічно-далекий вічно-самотний Слухати зойки на диких щовбах … В штучних рухах на блідім обличчю… Чекай на мене – я покличу… … Аскольд… Аскольд… Аскольд… Тане Тане в тумані Самотний острів. 20. […]...
- Олександр Олесь – “Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні… “ Ах, як стогнали ми, як плакали в вигнанні, Який тягар з нас кожний ніс! Моря б повстали з наших сліз, Затихли б бурі в нашому зітханні. На площах ми чужі стояли, босі й голі, І кожний кидав камінь в нас… Ми стільки винесли образ, Ми стільки бачили сваволі!! І все за те, що ми свій […]...
- Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
- Олександр Олесь – В роковини Шевченка Одно питання мимоволі Весь час в думках моїх встає: Чому не вгледів він сонця волі, Чому тепер він не жиє? Якими дужими громами Пророчий голос би гримів, Якими буйними річками Котивсь, шумів би його спів!? Які б вінки він сплів героям І як уславив би їх чин?! Він грав би в сурму перед боєм, Боровся […]...
- Замовкніть всі; великий час прийшов… – Олесь Олександр Замовкніть всі; великий час прийшов. Мовчать в сю мить громи-гармати, Схилилась наша хоругов, І на коліна стала мати, На терезах життя і смерті ми, І хтось один з них переваже… Коли життя – гриміть, громи! За волю кожний з нас поляже! 1916...
- Олександр Олесь – Початки Києва ПОЧАТКИ КИЄВА Над Дніпром широким, вільним, Де луги й степи цвіли, Наші прадіди – поляни Оселились і жили. Хлібороб робив у полі, Пас пастух корів, овець, З луком, з стрілами гнучкими По лісах ходив ловець. Пишно квітла Україна, Повна всякого добра. Як в раю, жили поляни Понад хвилями Дніпра. Все своє вони любили, Шанували і […]...
- Олександр Олесь – Ярослав Мудрий ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів. Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ […]...
- Олександр Олесь – Війна з татарами (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Війна з татарами Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І […]...
- Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
- Олександр Олесь – Грицеві курчата ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ГРИЦЕВІ КУРЧАТА Казка Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От […]...
- Олександр Олесь – Над колискою ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ НАД КОЛИСКОЮ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… […]...
- Олександр Олесь – Печенізька облога Києва (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Печенізька облога Києва Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час […]...
- Війна з татарами – Олесь Олександр Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...
- Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
- Олександр Олесь – Безсмертники Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась… Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе. Ці квіти – спогади про світлі дні… […]...
- Олександр Олесь – Лебідь На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів. Кликав він проснутись, розгорнути крила, Полетіти небом в золоті […]...
- Олександр Олесь – Україна в старовину УКРАЇНА В СТАРОВИНУ Ліс густий, дрімучий, темний, Споконвічний ліс росте, Не проб’ється навіть сонце Крізь гілля його густе. Велетенські граби, вільхи, Сосни, явори, дуби Раз в століття полягають Після віку боротьби. Де родились, там вмирають, Обертаються у тлінь, На могилах виростає Ряд наступних поколінь. По лісах шумлять потоки, Смарагдові від трави, Розпливаючись то в багна, […]...
- Олександр Олесь – Наші предки – слов’яни НАШІ ПРЕДКИ – СЛОВ’ЯНИ Над озерами, річками, На полянах лісових, На стрімких високих горах, На просторах степових, – Де лише сіріє стежка Або вкрився збіжжям лан, Скрізь розкидались оселі Наших прадідів-слов’ян. Оселялись цілим родом: Що людина, як одна?! Кревні люде – рід складали, Кревні роди – племена. Наймудріший і найстарший Цілим родом керував, Видавав щодня […]...
- Олександр Олесь – Заспів ЗАСПІВ Заспіваю вам не пісню Про стару старовину, Розкажу я вам не казку, А бувальщину одну. Розкажу вам про минуле, Що вже мохом поросло, Що, нащадками забуте, За водою поплило. Перед вами стародавні Пройдуть хвилями часи, Із могил до вас озвуться Наших предків голоси. Наших предків, що блукали По страховищах-лісах, Що з природою змагались Тільки […]...
- Грицеві курчата – Олесь Олександр Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От тоді ми поласуєм! Ласували ж […]...
- Олександр Олесь – “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. Зректись себе, забуть ім’я, Всесвітнім соромом покритись І, не соромлячись, дивитись, – Це дійсність, сон? – не знаю я… О краю рабський, скільки сліз Було в мені… і ласк, і втіхи… Які чудовні трави-ліки Для […]...
- Олександр Олесь – Поход на Царгород ПОХОД НА ЦАРГОРОД Геть за морем українським, Понад склом Босфорських вод Дивні вежі і палати Розкидає Царгород. Наче вир, кипить, торгує Крамом, зброєю, вином. Вдень він вуликом здається, А вночі – чудесним сном. І з усіх країн до його Ллється хвилями народ. Наші теж торговці-люде Їздять в славний Царгород. Та не любить грек чужинців І […]...
- Олександр Олесь – Княгиня Ольга КНЯГИНЯ ОЛЬГА Тихий, теплий літній ранок. Сонце встало. Вітер спить. Вийшла дівчина на річку, Сіла в човен і сидить. Чарівна сама, як ранок, Задивилася на світ… Білий шум на синіх хвилях, На деревах – білий цвіт. Любо жити на сім світі, Щастя любого ждучи… Ах, коли б лише згадати Сон, що снився уночі. Дивний сон… […]...
- Олександр Олесь – Он чужино, чужинонько (Пісня) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ ПІСНЯ Он чужино, чужинонько, Зрадливая дружинонько! Одружився я з тобою Після січі, після бою. Після січі – посічений, Після бою – скалічений. Пішов в хату – не топилось, Хотів з’їсти – не варилось. Хотів лягти і спатоньки, Як десь там, у матінки, А в головах на весілля Не подушка, а каміння. Хотів лиха […]...
- Олександр Олесь – Рідна мова в рідній школі! ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ Рідна мова в рідній школі! Що бринить нам чарівніш? Що нам ближче, і миліш, І дорожче в час недолі?! Рідна мова! рідна мова! Що в єдине нас злива, – Перші матері слова, Перша пісня колискова, Як розлучимось з тобою, Як забудем голос твій, І в вітчизні дорогій Говоритимем чужою?! Краще нам німими стати, […]...
- Олександр Олесь – Ярослав Осмомисл (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Ярослав Осмомисл Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: […]...
- Олесь Олександр – Біографія Олександр Іванович Канди́б – український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван […]...
- Олександр Олесь – Біографія (СКОРОЧЕНО) Олександр Олесь Справжнє прізвище – Кандиба (1878-1944) Символіст Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних журналів “Комета” та “Первоцвіт”, в яких з’являються […]...
- Печенізька облога Києва – Олесь Олександр Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З дужим військом за дніпром… […]...
- Олександр Олесь – “Везли їх, зранених в борні з солдатами… “ Везли їх, зранених в борні з солдатами, Везли їх, стомлених в тюрмі за гратами, Везли, щоб там, в краях холодних, Згноїти велетнів народних, Крилаті іскри потушить І знов дурити і душить. В сльозах затриманих, з палкими муками, Вони прощалися з полями, з луками, Навік прощались з краєм рідним, З своїм сліпцем – народом бідним, Неслись […]...
- Над колискою – Олесь Олександр Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
- Поет-лірик Олександр. Олесь Поет-лірик Олександр Олесь Cкладним і суперечливим був життєвий і творчий шлях талановитого українського поета-лірика Олександра Олеся, який увійшов у літературу напередодні революції 1905-1907 рр. Народився О. Олесь (справжнє ім’я і прізвище Олександр Іванович Кандиба) 4 грудня 1878 року в селі Верхосулі поблизу Білопілля на Сумщині. Тут минало й дитинство майбутнього поета. Від природи чутлива до […]...
- Олександр Олесь – “Ой була на світі та удівонька… “ Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала. Що один з трьох синів звавсь Івашечко… Бога не боявся, Хати відцурався, До панів найнявся, Килимом під чоботи панські послався. А що другий син звавсь Василечко… Він потиху встав, Скриню розрубав, Скарби всі забрав, […]...
- “З журбою радість обнялась… ” (Олександр Олесь) Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є каторжани. Крізь мури в’язниць, по тернах лихоліть – ідуть, ідуть по етапу століть… Л. Костенко Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище… вище… квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті… Аж ось під срібний […]...
- Печенізька облога Києва (скорочено) – Олесь Олександр Дізнались печеніги, що великий київський князь Святослав Ігорович в далекій Болгарії. Облягли, наче хмара, Київ. У місті плач і стогін: почався голод, бо не можна було з міста вийти й у місто ввійти. В цей час воєвода Претич з військом був недалеко за дніпром, але кияни не могли подати йому звістку і покликати на допомогу. […]...
- Аналіз “О слово рідне! Орле скутий!..” Олександр Олесь ” О слово рідне! Орле скутий!.. ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури: патріотична лірика. Жанр: вірш-медитація (історико-філософське осмислення ролі рідного слова, загалом митця в історичній долі народу). Мотиви: Щире захоплення рідним словом; гнівне картання тих, хто його нищить ізневажає; заклик любити […]...
- Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
- Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
- Олександр Олесь – “дух наш пречистий, дух наш народний… “ Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим […]...
Ніхто не говорив що буде легко.