Олександр Олесь – Моїй матері


Приснилося, що я вернувсь додому.
Іду, дивлюсь: мій край, моя земля,
Сміються в сонці золотому
Річки, і села, і поля.

Ось-ось прийду до хатоньки моєї,
Де мати жде мене й не жде,
Я скрикну “Матінко!” до неї,
Вона на груди упаде.

І будуть литись теплих сліз потоки
І в них бринітимуть слова:
“Я ждала, ждала цілі роки
І в’яла, сохла, як трава… “

Іду зеленою межею,
Кругом хвилюються жита,
І в’ється щастя над душею –
І на плечі нема хреста…

Прокинувсь в морі раювання
І все збагнув, і похолов…
Іду дорогою вигнання,
І по сліду моєму – кров.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Стариган з крилами читати скорочено.
Ви зараз читаєте: Олександр Олесь – Моїй матері