Олександр Олесь – На чужині

Не вірив я в життя по смерті,
Тепер я вірю в диво з див.
Було для мене страшно вмерти,
Умер і нагло знов ожив.

Так само тут: і сонце, й зорі,
І люди наче ті самі,
Але якісь байдужі в горі
І в щасті, в радості – німі.

Весна, зима, і дні, і ночі,
Музика, сміх, і плач, і рух,
Та скрізь, як привід опівночі,
Блукає твій самотній дух.

4 жовтня 1925


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Критика поеми ярослав мудрий кочерги.
Ви зараз читаєте: Олександр Олесь – На чужині