Олександр Олесь – “Невже твої уста-коралі… “

Related posts:

1. Олександр Олесь – “Ти зовсім мене не кохала… “ Ти зовсім мене не кохала, А я був повинен забуть… Чого ж ти так тяжко зітхала В той час, як збирався я в путь?.. Чого твої руки тремтіли, Чого ти тремтіла уся?! І роки уже пролетіли, А й досі не знаю ще я. 1905...
2. Любов Козир – Твої слова – нестримний криголам Твої слова – нестримний криголам, Прорвуться всюди, годі і тримати, Розгонять хмари і понищать грати, Немає протидії цим словам… Твоє тепло – то мій маленький рай, Ним кожен день засніжений зігрітий, Серед зими в душі розквітнуть квіти, Ти тільки грій мене, не забувай. Твоя любов – то мій життєвий шлях, І кожна мить осяяна тобою, […]...
3. Олександр Олесь – “Гроза пройшла… зітхнули трави… “ Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. 1905...
4. Коли б я знав, що розлучусь з тобою… – Олесь Олександр ** Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, – Я попрощався б хоч з тобою, До […]...
5. Леся Українка – “Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами… “ Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій […]...
6. Олександр Олесь – “Прокляття, розпач і ганьба!..” Прокляття, розпач і ганьба! Усю пройшов я Україну, І сам не знаю, де спочину І де не стріну я раба. Зректись себе, забуть ім’я, Всесвітнім соромом покритись І, не соромлячись, дивитись, – Це дійсність, сон? – не знаю я… О краю рабський, скільки сліз Було в мені… і ласк, і втіхи… Які чудовні трави-ліки Для […]...
7. Таня Гелетюк – Невже все мало закінчитись саме так? Рожеві пелюстки тобою подарованих троянд Сьогодні рівно в шостій ранку тихо облетіли… Ми довго намагались склеїти любов, Ми намагались та в душі того не хтіли. Я відчуваю присмак солі на твоїх руках, Ти чуєш, мої очі також, любий, плачуть. Я змерзла, небо нами випите до дна… І ці граки… про що вони так гірко крячуть? […]...
8. Василь Стус – Невже ти народився, чоловіче Невже ти народився, чоловіче, Щоб зазирати в келію мою? Невже т в о є життя тебе не кличе? Чи ти спізнав життєву путь свою На цій безрадісній сумній роботі, Де все людською мукою взялось? Ти все стоїш в моїй тяжкій скорботі, Твоїм нещастям серце пойнялось Моє недужне. Ти ж – за мене вдвоє Нещасніший. Я […]...
9. Олександр Олесь – Заходить сонце Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – сиза казка ночі, Чиїсь ласкаві ніжні очі, Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум. Ліворуч – місяць ллє проміння, І на воді горить каміння… Ліворуч – місяць іскри ллє, Мов в небі золото […]...
10. Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
11. Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
12. Олександр Олесь – “Ой була на світі та удівонька… “ Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала. Що один з трьох синів звавсь Івашечко… Бога не боявся, Хати відцурався, До панів найнявся, Килимом під чоботи панські послався. А що другий син звавсь Василечко… Він потиху встав, Скриню розрубав, Скарби всі забрав, […]...
13. Олесь Гончар – Україні Плюндруються твої сади, Твоє чужинець поле крає. Вже лицарів твоїх сліди У полі вітер замітає. Та все ж люблю тебе, ясна, Як гнаний син нещасну матір. Тобі по краплі, всю, до дна Готовий кров свою віддати. І не страшить мене Сибір, І не страшать кайданів дзвони. Велика Україно, вір: За тебе встануть ще мільйони. І […]...
14. Микола Хвильовий – “Та невже ніколи не забуду… “ Та невже ніколи не забуду Ці шляхи, цю тирсу, широчінь, Не заб’ю в собі зміюку люту, Що хитренько про степи сичить? Як орган в костьолі, на молитві, Ці уперті спогади з села Знову кажуть: “Ти послухай, рід твій Нас до тебе, зраднику, послав”. Що ти робиш? де ти забарився? Чи забув, як явори шумлять На […]...
15. Живи, Україно, живи для краси – Олесь Олександр Живи, Україно, живи для краси, Для сили, для правди, для волі!.. Шуми, Україно, як рідні ліси, Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги, І руки не скрутять ворожі: Стоять твої вірні сини навкруги З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях І жити і вмерти з тобою, І […]...
16. Олесь Гончар – Робітнича околице Робітнича околице, Чи мене розумієш ти? Як серце надвоє колеться Й на попелі хоче рости! Робітнича околице, Зрозумій мене, зрозумій, На твої попелища котиться Інвалід, а не змій. Прости мене, що безногий, Прости мене, що без рук, Я вірний був до знемоги, Не зрадив твоїх запорук....
17. Над колискою – Олесь Олександр Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
18. Олександр Олесь – “Солов’єва пісня ллється… “ Солов’єва пісня ллється, Розливається в низах, Соловей лящить, сміється… Наче… тоне у сльозах. Квітнуть яблуні і груші, В світлі місячнім тремтять… Наче… мертвих скорбні душі В білих саванах стоять. Вся земля миліша раю… Шум, пісні і щастя скрізь! Я дівлюся, я ридаю, Я не бачу із-за сліз. 1906...
19. Весняний сад, квітки барвисті… – Сосюра Володимир Весняний сад, квітки барвисті, Пісні пташині в вишині, І ти у сяйві і намисті Подібна сонцю і весні. А в небі радість журавлина, І даль степів, мов крил розмах. Моя кохана Україно, Такою ти в моїх очах. Гвіздки твої пробили руки, На вітрі коси золоті, А в чорнім небі – круки, круки… То ти розп’ята […]...
20. Олександр Олесь – “Уймають болі єдині сни… “ Уймають болі єдині сни, У сні лише мій біль стихає, – Ні зір, ні сонця, ні весни Без краю рідного немає. Тут не співає ліс пісні, Казок тут струмінь не шепоче, Тут не сміються дні ясні, Тут не чарують сині ночі. Тут, як в труні, нема життя! Болять лише криваві рани, Та плаче в грудях […]...
21. “З журбою радість обнялась… ” (Олександр Олесь) Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є каторжани. Крізь мури в’язниць, по тернах лихоліть – ідуть, ідуть по етапу століть… Л. Костенко Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище… вище… квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті… Аж ось під срібний […]...
22. Олександр Олесь – В Криму (уривок) Осріблені місяцем гори блищать, Їм кедри і сосни казки шелестять, І дивні пісні їм співають вітри, Що нишком підслухали в моря з гори. Осяяні місяцем, гори блищать, Осріблені місяцем, сосни шумлять, А море і сердиться й лає вітри, Що нишком його підслухають з гори. 1906...
23. Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Катя Гуйван – Якби мені на мить в Твої долоні Якби мені на мить в Твої долоні, На долю віку, чи на чтверть хвилини… Не знати і не відати провини За те, щоб цілувати Твої скроні… … Аби на волі у Твоїм полоні… Серпнень 2013р...
24. Іван Франко – Твої очі, як те море Твої очі, як те море Супокійне, світляне; Серця мого давнє горе, Мов пилинка, в них тоне. Твої очі, мов криниця Чиста на перловім дні, А надія, мов зірниця, З них проблискує мені....
25. За що люблю – питаєш ти мене За що люблю – питаєш ти мене А я не знаю, що сказати Бо люблю не за щось, а всю тебе. Люблю я твої карі оченятка, Якими дивишся на мене. Люблю усмішку бездоганну Яку даруєш ти мені. Люблю твій голосочок чути Яким я насолоджуюсь щодня. Люблю я твої губки цілувати, Люблю в тобі усе…...
26. Олександр Олесь – “Ти з’являєшся, як ранок… “ Ти з’являєшся, як ранок… Там, на заході ще ніч, А на сході уже небо Червоніє від проміння, Блиску сонця золотого… Як в чеканні б’єтся серце! Ти ідеш, як день блискучий! Все радіє навкруги, Все впилось очима в сонце, Все співає йому гімни, Простяга до його руки… Як радіє, квітне серце! Ти проходиш… ніби вечір… Там, […]...
27. Олександр Олесь – “Схилив я голову і йду поволі… “ Схилив я голову і йду поволі Дрімучим лісом в самоті. Навколо осінь. Надо мною Кружляють квіти золоті. Безмірна тиша. Спів веселий Давно-давно помалу стих, Як пісня матері моєї, Як гомін друзів молодих. Іду… Усім чужий, далекий… Ніхто не скаже: “Брате мій!” Ніхто руки мені не стисне В землі холодній і німій. І коли я впаду […]...
28. Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
29. Олександр Олесь – “Італійська ніч підкралась… “ Італійська ніч підкралась, Розлила солодкий чад; Десь здаля луна озвалась Флорентійських серенад. Марить море Середземне, Ледве лащить береги… Щось жагуче, щось таємне Палко диха навкруги. … Не заснула, сни не снились, Одчинила двері в сад: В тіло, в душу покотились Срібні хвилі серенад. Ніч проміння позбирала І змотала у клубок… Наче тінь жива упала Біля […]...
30. Олександр Олесь – “Нехай мене чарують квіти… “ Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але довіку Я не лишуся в їх саду: В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду....
31. Невже так важко Невже так важко жити без всіляких масок?.. Подобається грати чужі ролі, чи може бути собою важко? Всі хочуть здаватися не тими, ким є насправді. Отак-от просто. Сьогодні ти одягаєш маску супергламурної стерви, а завтра ванільної дівчинки. Навіщо ці ролі, маски?? Зіграй свою роль, дану Богом.. Та ні, ти здрейфиш.....
32. Олександр Олесь – Моїй матері Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
33. Війна з татарами – Олесь Олександр Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...
34. Аня Тет – А я би гріла твої долоні А я би гріла твої долоні І розтікалась медом по вустах Збирала б сльози твої солоні, Співала б оди тобі у віршах… А я би піснею в тебе лилась – П’янкою й терпкою водноча? с У небі б сонцем тобі світила, Щоб зігрівати в морозний час.. А я би грала лиш ніжно й чутко На […]...
35. Іван Вовчок – Твої руки зігріті чужим теплом Твої руки зігріті чужим теплом Серце бється заради погляду, А душа мріє бути поруч, разом Та мені не приборкати холоду… Ти холодна до мене та всеж, Я смиренно до цього ставлюся. Бо моїм почуттям нема меж, Я залежний від тебе, в цім каюся. Ти далеко, хоч справа не вцьому В нашій прірві нема величин, На […]...
36. Олександр Олесь – Над колискою ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ НАД КОЛИСКОЮ Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… […]...
37. Микола Руденко – Якщо твої товариші Якщо твої товариші Не ділять дум твоїх віднині, – Не дай торкнутися душі Рукам, що зраджують святині. Хай твердить той, хто втрати в зір, Що ти, мовляв, ідеш не в ногу. Якщо ти віриш – значить, вір, Шукай в земному неземного. Серед хвальби і хизувань, Де кожен прищ – суддя верховний, Нехай сліпа міщанська твань […]...
38. Олесь Олександр – Біографія Олександр Іванович Канди́б – український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван […]...
39. Олександр Олесь – Ярослав Мудрий ЯРОСЛАВ МУДРИЙ Після ката Святополка, Що замучив трьох братів, Брат четвертий на престолі, Ярослав розумний, сів. Святополком окаянним Все зруйноване було. Бідувало бідне місто, Бідувало і село. І усю свою увагу Ярослав звернув на лад. І небавом Україна Зацвіла, як пишний сад. І небавом знову люди Багатіти почали, І Дніпром човни чужинців Знову в Київ […]...
40. Дмитро Загул – “І невже ж це правда, що напередодні… “ І невже ж це правда, що напередодні Вічної руїни, певного кінця Освітило сонце на краю безодні Променем надії змучені серця? Ні! Я вам не вірю, що кінець так скоро, Що й оця надія згине з нами враз. Що впаде остання нетривка опора І безодня чорна поховає нас. Ні, я вам не вірю, що даремна праця, […]...