Олександр Олесь – “Уймають болі єдині сни… “

Related posts:

1. Олександр Олесь – “Коли я вмер – забув, не знаю… “ Коли я вмер – забув, не знаю… Я в чорній прірві забуття… О краю мій, коханий краю, Коли ж це стратив я життя?! І скільки вже минуло років, Як мертвий я лежу в труні, Лежу, не чуючи пророків І не палаючи в огні?.. І сниться сон мені: неначе Десь на холодній чужині Якийсь вигнанець гірко […]...
2. Олександр Олесь – “Нехай мене чарують квіти… “ Нехай мене чарують квіти, Нехай життя їм віддаю: Ніяк я барвами досхочу Своїх очей не напою. Нехай і так… але довіку Я не лишуся в їх саду: В останню ніч я вийду в поле І біля травоньки впаду....
3. Олександр Олесь – “дух наш пречистий, дух наш народний… “ Дух наш пречистий, дух наш народний, Над нами сходить в сю мить сьогодні. На крилах в’ється, В сльозах сміється. І сльози щастя, обмивши рани, Пливуть потоком, несуть кайдани. Сьогодні дух наш зійшов над нами, Ввійшов, влетів нам в серця пташками. У душах б’ється, У слові ллється. О день преславний, блаженні миті, Сьогодні з духом святим […]...
4. Олександр Олесь – Заходить сонце Праворуч – сонце і пожежі! Палають гір високих вежі, Палають хвилі вогняні, І хмари в димі і огні. Ліворуч – сиза казка ночі, Чиїсь ласкаві ніжні очі, Чиїсь зітхання, шелест, шум, І тихий стогін, тихий сум. Ліворуч – місяць ллє проміння, І на воді горить каміння… Ліворуч – місяць іскри ллє, Мов в небі золото […]...
5. Олександр Олесь – На чужині Не вірив я в життя по смерті, Тепер я вірю в диво з див. Було для мене страшно вмерти, Умер і нагло знов ожив. Так само тут: і сонце, й зорі, І люди наче ті самі, Але якісь байдужі в горі І в щасті, в радості – німі. Весна, зима, і дні, і ночі, Музика, […]...
6. Олесь Гончар – На дунаї Мисливець, веселий і п’яний, Стоїть у дворі короля. І бронзові рани рвані, Видно, йому не болять. З собаками на п’єдесталі, Із луком, що вже не стріля, Полює в епоху сталі Він в замку пустім короля. Жовтень 1945 р., Будапешт...
7. Олександр Олесь – “Гроза пройшла… зітхнули трави… “ Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов ясно, пахощі, тепло… Спинилась кров, замовкли рани… Прибите серце ожило. Літає радість, щастя світе, Дзвенять пташки в садах рясних, Сміються знову трави, квіти… А сльози ще тремтять на них. 1905...
8. Олександр Олесь – Безсмертники Вони давно вже втратили життя, В них згасло все, що тільки малось, Умерли всі і думи, і чуття, І тільки форма їх такою же зосталась… Але вони сміються, мов вві сні, І погляд мій приковують до себе, Нагадують розкоші весняні І кажуть про тепло, про радощі, про тебе. Ці квіти – спогади про світлі дні… […]...
9. Олександр Олесь – Біографія (СКОРОЧЕНО) Олександр Олесь Справжнє прізвище – Кандиба (1878-1944) Символіст Народився 4 грудня 1878 року в м. Білопілля Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. Закінчив початкову школу й двокласне училище, а у віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у містечку Деркачі неподалік Харкова. Брав участь у випуску рукописних журналів “Комета” та “Первоцвіт”, в яких з’являються […]...
10. Олександр Олесь – Лебідь На болоті спала зграя лебедина. Вічна ніч чорніла, і стояв туман… Спало все навколо, тільки білий лебідь Тихо-тихо сходив кров’ю своїх ран. І співав він пісню, пісню лебедину, Про озера сині, про красу степів, Про велике сонце, про вітри і хмари, І далеко нісся лебединий спів. Кликав він проснутись, розгорнути крила, Полетіти небом в золоті […]...
11. Олександр Олесь – “душа моя – пустка холодна й німа… “ Душа моя – пустка холодна й німа… Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, граючись, діти малі розібрали. Душа моя – дно безджерельне й сухе, Де тільки сіріє каміння важке… Тим сірим камінням колись в мої груди Все били без жалю, жалкуючи, люди. 1906...
12. Війна з татарами – Олесь Олександр Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І Василько підпалити Рідне місто мусив сам І […]...
13. Олександр Олесь – Чари ночі Сміються, плачуть солов’ї І б’ють піснями в груди: “Цілуй, цілуй, цілуй її, – Знов молодість не буде! Ти не дивись, що буде там, Чи забуття, чи зрада: Весна іде назустріч вам, Весна в сей час вам рада. На мент єдиний залиши Свій сум, думки і горе – І струмінь власної душі Улий в шумляче море. […]...
14. Олександр Олесь – Моїй матері Приснилося, що я вернувсь додому. Іду, дивлюсь: мій край, моя земля, Сміються в сонці золотому Річки, і села, і поля. Ось-ось прийду до хатоньки моєї, Де мати жде мене й не жде, Я скрикну “Матінко!” до неї, Вона на груди упаде. І будуть литись теплих сліз потоки І в них бринітимуть слова: “Я ждала, ждала […]...
15. Ярослав Осмомисл – Олесь Олександр Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: Хто тебе, орла, заступить У державі […]...
16. Олександр Олесь – “Ні, забуття не дасть мені й сама природа… “ Ні, забуття не дасть мені й сама природа… Нехай вона і дивна, й молода, Але її краса і врода Твою красу і вроду нагада. До моря б я побіг, де лащуть берег хвилі, Але мені згадаються в той час Твої і ласки, й руки білі, Що на плечах моїх були не раз. Я втік би […]...
17. Аналіз “Чари ночі” Олександр Олесь ” Чари ночі ” аналіз твору – тема, ідея, жанр, сюжет, композиція та інші питання розкриті в цій статті. ПАСПОРТ ТВОРУ Рід літератури “Чари ночі” : інтимна лірика, Жанр “Чари ночі” : романс, Мотиви “Чари ночі” : захоплення красою життя і красою кохання, Віршовий розмір “Чари ночі”: Чотиристопний ямб. Художні особливості “Чари ночі” : щоб […]...
18. Критика “Чари ночі” Олександр Олесь Олександр Олесь – один з найталановитіших співців кохання, пристрасті, радості від земної любові закоханої людини. Його вірш ” Чари ночі ” став однією з найулюбленіших у народі пісень “Сміються, плачуть солов’ї”. І не дивно: За жанром цей твір – романс. “Життя – єдина мить, / Для смерті ж – вічність ціла”. Справді, життя пролітає, як […]...
19. “З журбою радість обнялась… ” (Олександр Олесь) Є вірші – квіти. Вірші – дуби. Є іграшки вірші. Є рани. Є повелителі і раби. І вірші є каторжани. Крізь мури в’язниць, по тернах лихоліть – ідуть, ідуть по етапу століть… Л. Костенко Журба підіймається хвилею з глибини душі, злітає вище… вище… квилить чайкою, її стогін обривається на найвищій ноті… Аж ось під срібний […]...
20. Олександр Олесь – “Ой була на світі та удівонька… “ Ой була на світі та удівонька, Трьох синів мала, Ночі не спала, Їх доглядала, В чистім любистку синів своїх милих купала. Що один з трьох синів звавсь Івашечко… Бога не боявся, Хати відцурався, До панів найнявся, Килимом під чоботи панські послався. А що другий син звавсь Василечко… Він потиху встав, Скриню розрубав, Скарби всі забрав, […]...
21. Олександр Олесь – “Як жити хочеться!..” Як жити хочеться! Несказанно, безмірно… Не надивився я ні на зелену землю, Ні на далекі сині небеса. Я не наслухався ні шуму рік широких, Ні шелесту лісів дремучих, темних, Ні голосу пташок, що вихваляють світ. Я все життя горів на огнищі людському, Я все життя неначе був розп’ятий За злочин чийсь на вічному хресті. Я […]...
22. Печенізька облога Києва – Олесь Олександр Раз дізнались печеніги, Що для бою час настав, Що в Болгарїї далекій Забарився Святослав. Наче хмари, бідний Київ Печеніги облягли, Загриміли всюди сурми, Тарабани загули. А у місті плач і стогін: Ані вийти, ні ввійти, Став людей косити голод, Став в могили їх нести. А в той час гуляє Претич З дужим військом за дніпром… […]...
23. Олександр Олесь – Чари ночі (АНАЛІЗ) Аналіз твору Олександр Олесь “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у […]...
24. Замовкніть всі; великий час прийшов… – Олесь Олександр Замовкніть всі; великий час прийшов. Мовчать в сю мить громи-гармати, Схилилась наша хоругов, І на коліна стала мати, На терезах життя і смерті ми, І хтось один з них переваже… Коли життя – гриміть, громи! За волю кожний з нас поляже! 1916...
25. Олесь Олександр – Біографія Олександр Іванович Канди́б – український письменник, поет, драматург, представник символізму. Свої твори публікував під псевдонімом Олександр Олесь. Олександр Олесь (справжнє прізвище – Кандиба) народився 5 грудня 1878 року в м. Білопілля в Лебединськім повіті Слобожанщини, Сумської області в чумацько-селянській сім’ї. дід по матері орендував маєток у селі Верхосулі, де провів молоді роки Олесь. Батько, Іван […]...
26. Олександр Олесь – Чари ночі (Характеристика твору) Характеристика твору Олександр Олесь “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у […]...
27. Олександр Олесь – Айстри Опівночі айстри в саду розцвіли… Умились росою, вінки одягли, І стали рожевого ранку чекать, І в райдугу барвів життя убирать… І марили айстри в розкішнім півсні Про трави шовкові, про сонячні дні, – І в мріях ввижалась їм казка ясна, Де квіти не в’януть, де вічна весна… Так марили айстри в саду восени, Так марили […]...
28. Олександр Олесь – “Яка краса: відродження країни!..” Яка краса: відродження країни! Ще рік, ще день назад тут чувся плач рабів, Мовчали десь святі під попелом руїни, І журно дзвін старий по мертвому гудів. Коли відкільсь взялася міць шалена, Як буря, все живе схопила, пройняла, – І ось, – дивись, в руках замаяли знамена, І гімн побід співа невільна сторона. Так спить орел, […]...
29. Дмитро Загул – “Власні смутки, власні болі… “ Власні смутки, власні болі В пісню переллю, І розвію ген по полі Думоньку мою. Там вітрець її посіє В полі золотім І квітки дрібні обвіє Гореньком моїм. І квіткам дрібненьким скаже Думонька моя, Як я плачу, сльози трачу, Як сумую я… З золотими колосками Розмовлятиме, Не словами, а слізками Вповідатиме, Що немає в мене долі […]...
30. Олександр Олесь – Війна з татарами (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Війна з татарами Як довідались татари, Що повстали Холм і Львів, Землю Галицько-Волинську Хан їх знищити схотів. На волинський Володимир То не хмара чорна йде, То не грім гуде далекий, А то військо хан веде. Виїжджає князь Василько: “Залиши мій рідний край!” Але був глухий, як камінь, Хан татарський Бурундай. І […]...
31. Грицеві курчата – Олесь Олександр Жив собі Максим убогий Коло річки, край села. Крім дітей та жінки, в його Тільки курочка була. Нанесла вона яєчок. Вже й Великдень ось-ось-ось! Хоч би кожному яєчком Розговітись довелось! Та старий Максим міркує: “Поїдяться крашанки, А коли підсипем квочку, Будуть згодом курочки. Швидко виростуть курчата, Навесні почнуть нестись, От тоді ми поласуєм! Ласували ж […]...
32. Олександр Олесь – Микита Кожум’яка МИКИТА КОЖУМ’ЯКА Убивши князя Святослава, Печеніги раз у раз Йдуть ордою на Вкраїну, Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сірі Вкрили луг над Трубежем, Печеніги знов з’явились І погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїться Печенізький хан іти, Йому хочеться без бою Перемоги досягти. Є один вояк у його Втроє дужчий за вола… […]...
33. Олександр Олесь – “В болотах жаби рай знайшли… “ В болотах жаби рай знайшли І там плодились і згнивали, А десь над ними клекотали В повітрі чистому орли. І туркіт жаб, і дух гнилий До їх туманами знімались, І до болот орли спускались І виливали гнів палкий. Та жаби, всі в сетках турбот, На клект орлячий не зважали, Жили, плодились і згнивали В багні […]...
34. Поет-лірик Олександр. Олесь Поет-лірик Олександр Олесь Cкладним і суперечливим був життєвий і творчий шлях талановитого українського поета-лірика Олександра Олеся, який увійшов у літературу напередодні революції 1905-1907 рр. Народився О. Олесь (справжнє ім’я і прізвище Олександр Іванович Кандиба) 4 грудня 1878 року в селі Верхосулі поблизу Білопілля на Сумщині. Тут минало й дитинство майбутнього поета. Від природи чутлива до […]...
35. Олександр Олесь – Ярослав Осмомисл (Княжа Україна) ОЛЕКСАНДР ОЛЕСЬ КНЯЖА УКРАЇНА Ярослав Осмомисл Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче рвався він покласти Першим голову свою. І коли він з Ізяславом, З князем київським зійшовсь, Першим кинувся з мечем він, Всіх попереду боровсь. І бояри зупиняли: “Ярославе, князю, стій: […]...
36. Олександр Олесь – Три менти Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють народну кров вампіри… Нахиляйтесь, Пригинайтесь: Може, мимо пройдуть звірі… Тихше, тихше – Хто це дише? Тихше… тихше… Тихше, тихше: сплять вампіри, Упилися кров’ю звірі… Нахиляйтесь, Підкрадайтесь, Як убиті сплять вампіри… Тихше, тихше – Хто це дише?.. Тихше… тихше… Гей, до зброї! Бийте в дзвони! Будьте смілі, як дракони! Всіх гукайте, […]...
37. Над колискою – Олесь Олександр Спить мій малесенький, спить мій синок… Спить він, наслухавшись дивних казок. Нащо ж ти віченьки знову розкрив?! Спи, моя пташко, то вітер завив. Стогне і виє уже він давно, Б’ється і стука у наше вікно… Геть, розбишако, в далекі степи!.. Спи, моя ластівко, солодко спи! Ось уже й вітер зовсім занімів… Мабуть, заснуть під намет […]...
38. Олександр Олесь – Ти не прийшла Ти не прийшла в вечірній час… Без тебе день вмирав сьогодні, Без тебе захід смутно гас І сонце сходило в безодні… Ти не прийшла в вечірній час. Тебе, здавалось, ждало море, І все не гасли скелі гір, І все дивилися в простори… І довго їх останній зір Шукав тебе і гас на морі. Ти не […]...
39. Олександр Олесь – Лебединій зграї Ви в ірій линете від сірого туману, Від сірих днів, від суму і нудьги На срібло чистеє спокійного лиману, На пишні береги. Не жаль вам тих, що сміло гинуть по дорозі Від пург і бур скажених і сліпих: Вам ірій мріється крізь сльози, А сонце суше їх. І скільки вас в борні розбилось об граніти, […]...
40. А вже красно сонечко… – Олесь Олександр Веснянка (З драматичної поеми “Над дніпром”) А вже красно сонечко Припекло, припекло, Яснощире золото Розлило, розлило. На вулиці струмені Воркотять, воркотять. Журавлі курликають, Та летять, та летять. Засиніли проіски У ліску, у ліску… Швидко буде земленька Вся в вінку, вся в вінку. Ой сонечку-батечку, Догоди, догоди, А ти, земле-матінко, Уроди, уроди....