Олександра Ватащук – Пташко

Related posts:

1. Роман Скиба – А що не писав – вибачай, моя пташко А що не писав – вибачай, моя пташко. Мені було важко. Мені було важко. Вузькі коридори, приглушені кроки. Хвилини, мов тижні, і тижні, мов роки. Змарніли слова і злягли сподіванки. На склі пороками осіли світанки. Хотілося жити, хотілося вити. І ніч мою тисли бетонові плити. А ти ворожила на білу дорогу, Чи в доброму Львові […]...
2. Олександра Ватащук – Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Мій хлопчик, ще зовсім хлопчик Зітканий з впертості, мужності й ніжності Небо листопада, поселилось в його очах Маленькі бісенята, виглядають з під вій, коли він посміхається Дороги Сходу сивиною пройшлись його скронями Намертво врізались в лінії долі долонь Мій хлопчик, вчиться наново жити. Засинати без кулемета Не здригатися від вибухів феєрверків. Вчиться посміхатися, без болю […]...
3. Алла Вишня – Напиши мені, пташко, чотири останніх листа Напиши мені, пташко, чотири останніх листа. Я із кожним листом буду трішечки помирати. Я заплющую очі, я тихо рахую до ста, Моє серце кричить, як заряджені болем гармати. І у кожнім листі напиши мені тільки по слову, Я ж, як світло в пітьмі, берегтиму твої листи. Я ще пам’ятаю твій сміх і твою бездоганну мову, […]...
4. Микола Хвильовий – “Слово “повстання” таємне… “ Слово “повстання” таємне Чув я, як в тирсі давно Вечір збентежений темний Скиглив повстання зерном. В грудях моїх зростала Хвиля бурхлива – живець, Подих скорботи невдалий Здатний не був вже на герць. Також схопив я повстання В жвавих ланах громовиць, Чув я повстання в зітханні Кволих байдужих телиць. Щось ще гойдається в думці – Що? […]...
5. Микола Вінграновський – Цвітуть на білому хати Цвітуть на білому хати. У грудях грудня – зими, зими. Димів скуйовджені хвости, І дух овечий та козиний… Цвітуть обмерзлі криниці Холодним квітом мармуровим. Дитя заснуло на руці, Як слово на долоні мови… 1965...
6. Олександра Чапюк – Краплини дощу Краплини дощу падають на клавіші фортепіано, Дощ, напевно, приміряв душу Шопена, Вітер підспівує жіночим сопрано Для того, чиє серце возвеличує церковна сцена. Мелодія, мов Божий дотик, – вістка дана небесами. Ангели-посильні найбільшого дару – Любові, Котра відчутна тільки обраними, що живуть між нами, Творцям, що є носіями “блаженної” крові. Тільки вони зможуть розповісти про кохання […]...
7. Яна Мельник – Ти лікуй мене із середини Ти лікуй мене із середини Крок за кроком цілуй уста, Я забула тебе попередити, Що далеко я не свята. Ти лікуй мене від минулого Кожним подихом й до душі І зроби, щоб усе забула я, Що привиділося мені. Буде осінь дощем звеніть, Шурхотітиме листя в вікні Ти лікуй мене із середини, Виліковуй “Мене” в мені....
8. Аліна Міщук – Осіннє Осінній настрій, осінній плач Чи будем разом, чи вже не час? Осінній дощик, останній вальс, Тепер не разом, все зникло враз. Осінній день, кудись іду, Остання зустріч, не поверну. Осіннє небо, там я і ти, Останнє слово, чи так іти? Осінній бал, і серця стук, Втекла голубка прямо з рук. Остання крапка, мене немає, Голубка […]...
9. Катя Батушан – Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку Ти підеш далі, розсієш тумани і мряку. Зі шкіри зійдуть усі опівнічні печаті. Ні слова любові, ні слова прощань і подяки. І сонце зійде нову тебе зустрічати. Усміхнена гордість, мереживо в бронежилеті – Жіночна настільки, наскільки боялась бути Серед усіх твоїх галасливих памфлетів, Серед усіх отих, тобою ніяк незабутих. І буде той час, коли не […]...
10. Амбіції – Стефаник Василь Ти будь у мене тверда, як небо осіннє уночі. Будь чиста, як плуг, що оре. Будь мамою, що нічков темнов дитину хитає та тихонько-тихонько приспівує до сну. Вбирайся, як дівчина раненько вбираєся; як виходить до милого, ще й так вбирайся. Шепчи до людей, як ярочок до берега свого. Грими, як грім, що найбільшого дуба коле […]...
11. Максим Рильський – Яблука доспіли Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду, Ти мене, кохана, приведеш до поля, Я піду – і може більше не прийду. Вже й любов доспіла під промінням теплим, І її зірвали радісні уста, – А тепер у серці щось тремтить і грає, Як тремтить на сонці гілка золота. Гей, поля жовтіють, […]...
12. Україна у творчості Олександра Довженка (за твором Олександра Довженка “Україна в огні”) Україна у творчості Олександра Довженка (за твором Олександра Довженка “Україна в огні”) Як палко треба любити Україну, яким чесним та мужнім бути, щоб написати “Україну в огні”! У своєму “Щоденнику” за 26 листопада 1943 року Довженко зробив такий запис: “Мені важко од свідомості, що “Україна в огні” – це правда. Прикрита і замкнена моя правда […]...
13. Олена Теліга – Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом * Сьогодні кожний крок хотів би бути вальсом. Не студить вітер уст – зігрівся коло них. І радісно моїм тонким, рухливим пальцям Торкатись інших рук і квітів весняних, Любов – лише тобі. А це її уламки, Це через край вино! В повітря квіт дерев! Це щастя, що росте в тісних обіймах рамки Закритої душі і […]...
14. Тіна Карабанович – Твої очі Твої очі – Кольору вранішнього неба… Твої очі- Сині зимові ночі… Твої очі- Так мені треба… Що я без тебе? А ти? Ти без мене… Розлучають нас невідані дороги, Сердець на відстані тривоги… В темній залі- Стигне бал… А я так хочу, Щоб ти мене украв… Не мила музика мені- Одній без тебе… Злітають перлами […]...
15. Аналіз повісті Олександра довженко “Зачарована десна” Олександр довженко У преамбулі до кіноповісті О. довженко причину її написання пояснює спогадами, викликаними “довгою розлукою із землею батьків” і бажанням “усвідомити свою природу на ранній досвітній зорі коло самих її первісних джерел”. В українській літературі можна знайти, чимало подібних оповідань, повістей про “босоноге дитинство”. А от “Зачарована десна” й нині залишається єдиним унікальним тво­ром […]...
16. Образ Онєгіна у творі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онєгін – зображений Пушкіним людиною з дуже складним та суперечливим характером. Виховання, яке дістав Онєгін, було шкідливим. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина ніякої уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Тому Онегін виріс егоїстом, людиною, яка піклується тільки про себе, про задоволення своїх […]...
17. Образ Онегіна у творі Олександра Пушкіна “Євгеній Онегін” Образ Онегіна у творі Олександра Пушкіна “Євгеній Онегін” Головний герой роману – молодий поміщик Євгеній Онегін – зображений Пушкіним людиною з дуже складним та суперечливим характером. Виховання, яке дістав Онегін, було шкідливим. Він виріс без матері. Батько, легковажний петербурзький барин, не звертав на сина ніякої уваги, доручивши його “вбогим” гувернерам. Тому Онегін виріс егоїстом, людиною, […]...
18. Вірш Сосюри Володимира – Наближення зими у всьому серце чує Наближення зими у всьому серце чує: І в шелесті листків, і в вітрі, і в стежках, Що ждуть, коли блакить в сніжинках завирує, І срібний стане сад, і забіліє шлях. Наближення зими… Пісень пташиних звуки Замовкли в деревах оголених, смутних… Синіє холодно земля в сльозах розлуки Із літом і теплом у мареві доріг… Наближення зими. […]...
19. Антонич Богдан-Ігор – Ніч в місті Ніч сідає на рогах вулиць І тулить сірі кудли в цемент стін А часу гін Плутаючись в сітях дротів По цинках блях З даху на дах З цвяху на цвях Котиться І коле свої груди о колючки громозводів Котиться і коле Час-перекотиполе Місяць розп’ятий на антенах і рудий лоб Обмотав шматками міді А зимні долоні […]...
20. Біографія Олександра Тесленка 22 грудня 1948 р. (за паспортом 1 січня 1949 р.) у Донецьку народився український письменник-фантаст, Олександр Тесленко – лицар з Донецьку. Його батько, Костянтин Макарович Тесленко письменник, з сім’ї вчителя, рідний племінник письменника Архипа Тесленка. Мати – Марія Павлівна Лісовська, теж письменниця. Костянтин і Марія студентами Харківського університету закохалися та побралися. Згодом випускники приїхали у […]...
21. Біографія Олександра Довженко Олександр Довженко (12 вересня 1894 – 25 листопада 1956) Стати справжнім мистцем – значить умерти. Цей трагічний парадокс українського пореволюційного відродження здійснився і на Довженкові, хоч був він ще найбільш щасливий із творців Розстріляного Відродження. Перші зрілі фільми Довженка – “Звенигора” (1928), “Арсенал” (1929), “Земля” (1930) – завоювали йому цілии світ; але відібрали Україну, підрізали […]...
22. Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю “Зачарована Десна”) Людина землі у філософському осмисленні Олександра Довженка (за кіноповістю “Зачарована Десна”) О. Довженко великий не тільки як режисер, а й як публіцист і письменник, автор багатьох чудових творів, як-от: “Повість полум’яних літ”, “Україна у вогні”, “Поема про море” та інші. Серед творів, що виникли після Великої Вітчизняної війни, одне з найпочесніших місць посідає його повість […]...
23. Марта Тарнавська – Відкриття пам’ятника , Не до мистців, не в пантеон поетів Прийшов, щоб слави лавр прийняти на чоло: – ще не настав той час, щоб бути лиш естетом, Закривши очі на добро і зло. Прийшов він у столицю дипломатів – країни невідомої поет – Щоб про забутих світові сказати Беззвучним докором, що коле мов стилет. Прийшов він до […]...
24. Зображення безкорисного почуття кохання у повісті Олександра Купріна “Гранатовий браслет” Зображення безкорисного почуття кохання у повісті Олександра Купріна “Гранатовий браслет” О. І. Купрін – один з останніх представників критичного реалізму в російській літературі. Головними особливостями творчості цього письменника є психологізм та реалістичне зображення побуту. Для нього характерна цікавість до “пересічної”, “інтимної”, “побутової” психології, у зображенні якої О. І. Купрін досяг надзвичайно високої художньої майстерності, що […]...
25. Митець і сучасність (за поетичною творчістю Олександра Ірванця) Олександр Ірванець свого часу належав до літературного угруповання “Бу-Ба-Бу” (1985), яке сповідувало постмодернізм, що поєднував різні стильові течії, знаходячи образне вираження то в іронії, то буфонаді чи карнавалі, а то й у відвертому пародіюванні тощо. Причиною виникнення різних літературних угруповань стали насамперед зміни в суспільстві (розпад СРСР, прагнення багатьох письменників відійти від старих методів художнього […]...
26. Засудження війни в кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні” Засудження війни в кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні” Коли славний князь Ігор вів свої хоробрі полки на ратні подвиги за землю Руську, небо послало йому лиховісний знак – сонячне затемнення. Може, то було застереження всьому роду людському: війна – це велике зло, це потьмарення розуму і затемнення душі? Для чого люди навчилися вбивати один […]...
27. Жанрова і тематична розмаїтість лірики Олександра Олеся Олександр Олесь – один із найталановитіших поетів початку XX століття, уже перша збірка якого засвідчила, що “Україна,- за словами М. Грушевського,- дістала поета-лірика, котрого виглядала з часів Шевченка”. Уже перший друкований вірш, датований 1903 роком, конкретизує витоки тих “срібних акордів, що з серця знялись”: В дитинстві ще… давно, давно колись Я вибіг з хати в […]...
28. Моральна краса духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Людина завжди повинна пам’ятати, Звідки вона пішла у життя, Людина не має права бути безбатченком. Довженків світ… Замріяний деснянські далі внесли в нього ніжність, радощі й скорботу, віру в торжество добра та людяності. Тому такими близькими і зрозумілими кожному поколінню людей є його твори. Для мене цього року відкрився дивовижний, “зачарований” світ літератури – твори […]...
29. Моральна краса і духовна велич людини в кіноповісті Олександра Довженка “Зачарована Десна” Моpальна кpаса і духовна велич людини в кіноповісті Олександpа Довженка “Зачаpована Десна” “Я наpодився і жив для добpа і любові”, – так визначив своє життєве кpедо Олександp Довженко. Кому не відоме це славне ім’я сьогодні. Письменнк, кіноpежисеp, великий патpіот свого наpоду і син свого часу. Кого не хвилюють його кіноповісті. Всесвітнє визнання його таланту незапеpечне, […]...
30. Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка Образ людини-трудівника в повісті “Зачарована Десна” Олександра Довженка. Кіноповість “Зачарована Десна” – це гімн землі й людям праці, що разом зростили і виховали самого письменника. Твір є автобіографічним. Він побудо-ваний на спогадах (окремі можна вважати новелами) про веселі та сумні, приємні та неприємні сторінки дитинства. Усі вони осяяні світлом домашнього вогнища, враженнями від спілкування з […]...
31. Творчість Олександра Олеся З журбою радість обнялась… В сльозах, як в жемчугах, мій сміх. І з дивним ранком ніч злилась, І як мені розняти їх?! В обіймах з радістю журба. Одна летить, друга спиня… І йде між ними боротьба, І дужчий хто – не знаю я.. 1906 Ці рядки написані ще досить молодою людиною. Але вони відзначені справжньою […]...
32. Біографія Олександра Копиленка Олександр Іванович КОПИЛЕНКО – людина і письменник (1900-1958)1 серпня 2000 року літературна громадськість України відзначила 100 років від дня народження відомого українського письменника – нашого земляка, автора понад 100 книжок О. І. Копиленка. Народився письменник в Костянтинограді у родині залізничника, в будинку, який зберігся до нашого часу і розташований по вулиці ім. Лєрмонтова. У нашому […]...
33. Багатогранна лірика Олександра Олеся О слово! будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! вгорі спинися. Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. О. Олесь Повертаються до нашої рідної землі, до нашого народу забуті імена. Чим завинили вони, визнані майстри слова, перед своїм народом? Переконані: нічим, народ їх не карав осудом, не обійшов забуттям. Намагався покарати їх сталінізм, відлучаючи […]...
34. Аналіз вірша Олександра Олеся “Чари ночі” Літературний рід : лірика. Жанр : романс (він став популярною народною піснею). Вид лірики : інтимна (любовна). Провідний мотив : захоплення красою життя й красою кохання. Віршовий розмір : ямб. Літературознавці про твір. Вірш належить до збірки “З журбою радість обнялась”. Автор закликає читача улити “струмінь власної душі” у “шумляче море” краси весняної природи, до […]...
35. Герасим’юк Василь – Тремтіли коні на стерні Тремтіли коні на стерні, В тумані сивім. У старовинному вбранні Ти йшла на сиглін. У плесі, ніби у душі, Ховала небо. Із двох ущелин два вужі Повзли до тебе. Ти тамувала страх і біль… Письмом зловіщим Лягла на мох іскриста сіль З небесних тріщин. Летіла глиця золота На лоно голе… Сліпе іржання доліта І серце […]...
36. За всіх скажу – Тичина Павло За всіх скажу, за всіх переболію, Я кожен час на звіт іду, на суд. Глибинами не втану, не змілію, Верхів’ями розкрилено росту. Ніколи так душа ще не мужала! Ніколи так ще дух не безумів! О дух ясний – без яду і без жала – Давно ти снив? – а вже сучасний дій Всього мене обняв, […]...
37. Духовний світ людини в романі Олександра Пушкіна “Євгеній Онєгін” “Євгеній Онєгін” правомірно вважається центральним твором О. Пушкіна. Робота над романом тривала майже вісім років (1823-1830) у період найвищого розквіту таланту великого російського поета. В “Євгенії Онєгіні” знайшов своє найбільш повне втілення один із найзНачущих задумів поета: дати образ “героя часу”, типовий портрет сучасника – людини нового, XIX століття. Пушкін обирає метод “об’єктивного зображення” і […]...
38. Роман Купчинський – Зажурились галичанки через тую зміну Зажурились галичанки через тую зміну, Що відходять усусуси та й на Україну. Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорненькії брові, Хто ж нас поцілує в уста малинові Карі оченята, чорні брови. Не журіться, галичанки, та вже є військові, Вони краще обіймають, як стрільці січові. Ті вас поцілуть в уста малинові Карі оченята, […]...
39. Засудження війни у кіноповісті Олександра Довженка “Україна в огні” Я єсть народ, якого Правди сила Ніким звойована ще не була. П. Тичина Давно вже зарубцювалися рани війни. Але народі пам’ять про неї живе, не слабшає біль втрат. Вічні між століть ті, що загинули в боях, славні у віках живі, безсмерті солдати; всі, хто сміливо йшов у бій, відстоюючи право на життя, свободу для майбутніх. […]...
40. Життя та творчість Олександра Кониського В українському літературному процесі другої половини XIX ст. активно працював Олександр Якович Кониський, письменник різнобічного обдаровання, яскраво вираженої громадянської позиції. Тогочасна критика висловлювала різні, часом зовсім протилежні думки про його твори. Так Б. Грінченко у своїй полеміці з М. Драгомановим вводив Кониського-белетриста майже в ранг класиків, ставив його поряд з І. Нечуєм-Левицьким та Панасом Мирним. […]...