Олекси Стефановича – Юрій
У силі своїй – всепотужний.
Краса його – криці краса.
В десниці спис харалужний
І смерть на вістрі спися.
Вже давнім затяте змагання,
Та досі комонь пам’ята
Храпке гадюче харчання,
І кров, і хряскіт хребта…
Німіють. В майбутньому зриться
Борня незрівнянно тяжка,
І лита з криці десниця
Списа міцніше стиска.
Прага, 1934
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олекси Стефановича – Просто. Не йти праворуч Просто. Не йти праворуч Ані ліворуч – ні. Хай лише вітер поруч, Вічний сурмач борні. Вітер, що хмарі – в груди, – В груди, в горби хребта… Поруч хай вітер буде, А вдалині – мета. Чорно кругом чи біло, Не зупиняти рух. Може зламатись – тіло, Але ніколи – дух. Прага, 1936...
- Олекси Стефановича – Молитва О Ти, що тамо, де Почаїв, Під небом вставши голубим, Далеко в простори засяяв Золотоглавієм своїм, О Найсвятішая, Єдина, До стіп схиляюся чиїх, Умилостив свойого Сина, Щоб від одра її воздвиг! Прага, 1926...
- Олекси Стефановича – Крізь смерть Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Їм шати залляла кров, На шмати – їх корогов, Та кожен, кожен із них Смертю смерть поборов. Їм північні вітри гудуть, Їм сніги замітають путь, А вони ідуть без упину, А вони без спочину йдуть. Прага, 1933...
- Олекси Стефановича – два Вони встають живими у словах: “Смієшся ти, а я ридаю, друже”. Як ти у них, ніхто, вкраїнська душе, Так не сміявсь, не плакав у віках! З того плачу котився небом жах, Того сміху і пекло не заглуше… Їх два було, чиє ширяння – дуже, Чиє крило – напруга і розмах. Та рід й земля, що […]...
- Олекси Стефановича – Сонет Із Подєбрад до Праги і назад, Щоб завтра знов полинути, як птиця, Якій ніде надовго не спуститься, Якій простір і вітер, а не сад. Хай вигнання часами у стократ Бува темніш і тяжче, ніж темниця, – Іще ясніш і різьбленіше сниться На чорнім тлі золотоверхий град. Давно душа подружена з піснями – І виться б […]...
- Олекси Стефановича – Сон Перуна Зростає грім дніпрових струн, Замурували хмари обрій… Як ніч, нахмурився Перун, – Його обурив сон недобрий, Таке ввижалося йому: Чужий, нахабний хтось приходив І насміхався: “3атамуй, Коли ти бог, дніпрові води… “ І котить гнів стара душа, Кремінно витесана з дуба: У хмарах – темрява й пожар, У хмарах – рокоти і труби. Реве та […]...
- Олекси Стефановича – Сокіл Сокіл літа високо, Сонцю і бурі-січі Остре соколе око Дивиться просто в вічі. Кігті – кігтити хмару, Дзьоб – щоб її клювати, Крил замашних удари – Рвати її на шмати. В кожную мить готовий Кинуть кубло колюче, – Зринуть, як стріл раптовий, Що неминуче влуче. Сокіл літа високо. Сонцю і бурі-січі Остре соколе око Дивиться […]...
- Олекси Стефановича – Недобре Багрим, недобрим колом, Так, мов його не треба, Так, як іще ніколи, Сонце упало з неба. Дням голова відтята, Захід – кривава повідь. Щоб море вогню залляти, Вилили море крови. Багато крови, багато, Та ради не дасть огневі, – От-от він прорве загати І рине по всьому небі. Пожар півнеба кривавить. Мовчать на дзвіницях дзвони. […]...
- Олекси Стефановича – Плач Ярославни Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, де б? Мрія далека про соняшний виплив – Пасмуга світла бліда. Хто це отрути смертельної випив, Хто це так рано рида? Чуєш? Зозулею хоче злетіти, Хоче у далеч кудись… Чув те квиління жіноче, що вітер, […]...
- Олекси Стефановича – Жабиний хор не дасть собі спокою Є. Маланюкові “Занадто панська – Польща. З нею важко. Гидке – московське: вірний твій холоп, Сміття твоє, підніжок твій Івашко. З такими жить – добра нам не було б. Туди нам треба глянути, за море. Хоч і далися турки узнаки, Та тільки з ними лад якийсь утворим. О Боже, пронеси часи тяжкі”. І, може, й […]...
- Олекси Стефановича – Вічна слава Доби славної та великої Піднесемо ми корогви! Буде хвала йому, тому рикові, Тому львиному – “йду на ви!” Слава князеві недосягнена: Він як пард ходив, був як тур. Слава часові, коли загнано Руський цвях в царгородський мур. Слава лицарям: над їх чолами Нахилялась лише гроза. Їм за п`угари були ш`оломи. Годував їх кінець спис`а. Славмо […]...
- Юрій Андрухович – Арія Олекси Розумовського Єлисавет божественна Феміна з меду й криці У вінку монархинь окраса белль-роз Аки змій залізши я до лігва цариці Арлекин єхидний підступний малорос Гоп-ля фортуни фаворит цур обаво згинь Голова відвалиться хіба від забав Напудрений троянець (троянський кінь) Августійше серце в кишеню забрав Похукав Розтануло Так зійшов указ Гетьман у перуці гуляй лицарство славне Голови […]...
- Життя і творчість Олекси Стефановича Життя і творчість Олекси Стефановича Олекса Степанович Степанович Олекса народився 5 жовтня 1899 р. в селі Милитині Острозького повіту на Рівненщині в родині священика. У 1919р. закінчив Житомирську семінарію. В 1922р. емігрував, навчався на філософському факультеті Карловського університету в Празі, а згодом відвідував літературно – мистецькі курси Українського вільного університету. У 1944р. жив Міттенвальді (Німеччина), […]...
- Юрій Андрухович – Напучування балконові Лети, мій балконе, в найвищі околи, Порвавши чіпкі виноградні тенета, Відчаль від стіни, завертись, мов планета, І линь, як літак, мій фігурний балконе!.. Цю мить невагомості – чудо зникоме – Неси як високу і болісну знаду – Хай зяє в темниці гірлянд винограду Твоя незаконна відсутність, балконе. Злети над подвір’я й запилені вікна, Над подих […]...
- Дмитро Загул – V. “Підкрався круком до душі… “ Підкрався Круком до душі І серце розколов… І крапле кров, Сочиться кров На прапори чужі. Наш день – вогонь, Наш прапор – кров, Наша борня за всіх! А хто ж нам голови розсік І груди розпоров? Хто сльози ранішні мої Невпинно п’є і п’є? Горю В безпам’ятнім огні – За горе, – за чиє? Казав: […]...
- Юрій Андрухович – Гробниця І ось ми зібралися всі разом ціла родина Коли цвинтарні служаки відітнули Непевний промінь за останнім з нас Ми знову зустрілися як за останніх часів Гри на біржах Катання на фіакрах Недільних балів у заміському клубі Лежимо на твердій підлозі Під мармуровою чашею Що від палого листя й дощівки тяжка Та все ж у пристойному […]...
- Короткий життєпис Олекси Ющенка ЮЩЕНКО Олекса Якович народився 2 серпня 1917 р. у с. Хорунжівка Недригайлівського району Сумської області. Закінчив філологічний факультет Ніжинського учительського інституту. Учасник Великої Вітчизняної війни. Член Спілки письменників з 1944 р. Лауреат літературних премії ім. П. Тичини, М. Хвильового, М. Коцюбинського, П. Артеменка. Автор багатьох збірок поезій, нарисів, спогадів, серед них – “До рідної землі”, […]...
- Юрій Андрухович – Бібліотека Ми шукаємо щонайточніших знань Драбинами сходимо на вищі поверхи книгозбірні Нишпоримо по стелажах спільно з павуками Здіймаючи крейдяні хмари під стелею Мов на вершині стрімкої вежі Почуємося повітряними гімнастами Аж забиває дух і ледве Втримуєм рівновагу Поринаємо в найтовщі томи без надії колись вибратися Книги поглинають нас як моря Хапаємось руками за різьблені виступи Сяк-так […]...
- Леся Українка – Трагедія Чує лицар серед бою, Що смертельна рана в грудях, Стиснув панцира міцніше, Аби кров затамувати. Бачить з вежі гарна дама, Що поблід її коханий, Що рукою стиснув груди, – Носила до нього джуру. – Пане лицарю, вас просять Залишити бій кривавий Хоч на ту малу часину, Поки рану перев’яжуть. Є у нас м’які завої І […]...
- Олесь Гончар – Злата улічка Камінь розігрітий аж пашить. Втомлений, замислений іду. Повнить сонце Улічку Злату, Сонцю тут подобається жить. Втомлений, замислений іду. Прага, Праго, мій слов’янський град! Через смерть, і горе, і біду Я пробивсь до тебе з-за Карпат, Мужність вніс на Улічку Злату. Втомлений, замислений іду. Біла чешка вийшла на балкон, А мені перед очима – Грон, Кров’ю […]...
- Юрій Тарнавський – Жінка іде в сад Жінка іде в сад, Бере з собою руки, Приладдя, подібне до своїх кінцівок, Торкається скель, які Минає, немов з кущів, Струшує з них краплі, Неподільні, як непаристі числа, Зачіпляється частинами тіла Кущів, блискучих від дощу, Як скелі, з гострими боками, що не гнуться, Грунт сягає її легенів, І вона забуває, що мусить дихати. Вона заглядає […]...
- Юрій Андрухович – Життєпис Зиновій Блюм, король шинків і яток, Рожевих лярв улюблелий кумир, Літав по крамарях, немов упир, І, ніби кров, смоктав із них податок. Його стрічали радісним “вей мір!” Під усмішкою, що солодша паток, Він позбавляв їх золота й дівчаток, Але, на жаль, порушив міру мір. З тюрми його звільнили вже совіти – Сяк-так почав по-руському триндіти […]...
- Юрій Федькович – Пречиста діво, радуйся, Маріє! У синє море сонце ясне тоне, І своє світло, ніби кров, червоне, По всій країні доокола сіє; А там зозульку в гаю десь чувати, А там дзвіночок став селом кувати, Там в борі вітер листям шелевіє: Пречиста діво, радуйся, Маріє… Пречиста діво, радуйся, Маріє! Он молод жовняр ліг си на мураві, Личко студене, шати му […]...
- Біографія Олекси Стороженка Олекса Петрович Стороженко народився 24 листопада 1806 р. в с. Лисогори Борзнянського повіту (тепер Ічнянського району) на Чернігівщині в родині дрібного поміщика, що належала до старовинного козацького роду, відомого ще з XVII ст. Дитячі роки письменника минули в містечку Велик. Будища Зіньківського повіту на Полтавщині, де він одержав домашню освіту. Згодом навчався у “благородному пансіоні” […]...
- Короткий життєпис Олекси Влизька Влизько Олекса Федорович народився 17 лютого 1908 року в с. Коростень на Новгородщині в сім’ї дрібного службовця. 1917 року родина переїхала на батьківщину діда в Сингаївку Звенигородського повіту (Черкащина). Закінчив мовно-літературний факультет Київського інституту народної освіти. У 1928 році подорожував по Німеччині, згодом – по нагір’ях Паміру. Друкуватися почав 1925 року. Належав до літературної організації […]...
- Біографія Олекси Тихого О. І. ТИХИЙ (1932 – 1984) Олексій Іванович Тихий народився 27 січня 1932 року на хуторі Їжівка біля міста Дружківка. Закінчив філософський факультет Московського університету, працював учителем, завучем. У 1956 році виступив з відкритою заявою проти окупації радянськими військами Угорщини, за що був засуджений несправедливим судом на 7 років таборів суворого режиму та 5 років […]...
- Біографія Олекси Слісаренка Олекса Слісаренко (1891-1937) Слісаренко Олекса Андрійович народився 28 березня 1891 р. на хуторі Конівцов, Шатовської волості, Вовчанського повіту на Харківщині (нині село Шипутове, Великобурлуцького району). Батько майбутнього письменника, Андрій Прокопович Снісар, назвав свого сина, свою п’яту дитину, Олексою. А під час хрестин глухуватий піп записав хлопчика сином Слісаря (звідси й пішло Слісаренко). Багатодітна сім’я Снісарів, […]...
- Юрій Андрухович – Пісенька за муром “Але за муром джаз і танці лампіонів… “ Б.-І. Антонич Ми з’являємось під зорями й деревами, В пущах осені крилатим листям бавлячись, І, споріднені з ведмедями та левами, Багряніємо, земною кров’ю барвлячись. Червоніємо суницями й малинами, Запахущими ясними полуницями І звірятами – гарячими лисицями,- Спалахнувши враз, до сонця линемо. Або сходимо з лугів, немов зі […]...
- Юрій Андрухович – Ще о шостій ранку пітьма З циклу “Нотатки фенолога” Ще о шостій ранку пітьма. Непочатий сніг, наче луг. І небес на небі нема, Тільки вітряні гнізда хуг. Тільки вкутані у мішки Тьмяні ружі з-над холодів Знаменують земні стежки На німих розпуттях садів. Перша зміна о восьмій – час Освітити вікна і шлях. Починається світло з нас, Ніби вічна вода в […]...
- Юрій Андрухович – Пісня мандрівного спудея Агов, мої маленькі чортенята! З-під свити я вас випущу на світ – Туди, де кров з любов’ю черленяться, Де пристрастей i пропастей сувій… Я – ваш отець, тож будьте мені вірні! (які невірні рими в голові!), Але коли до серця входять вірші – Прекрасні, наче крила голубів, Які тоді надії!.. З риторик і поетик академій […]...
- Бути щасливим (за твором “Скарб” Олекси Стороженка) Олекса Стороженко народився 1805 року в селищі Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Потім він навчався в губернській гімназії міста Харкова. Олекса також служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки він став чиновником. Спочатку Олекса писав російською мовою, зокрема це роман “Брати-близнята” і різні оповідання. Друкував він твори […]...
- Юрій Андрухович – Колискова першого дня В кімнаті з вікнами на весну Цвітіння вечорове в’яне. Я у теплі твоєму скресну, Зерно, просвітлене і тьмяне, Найзолотіша із піщинок! Я над тобою. Твій спочинок – Немов рівнина… Ось ти спиш, І ми удвох в оселі тиш. Не сколихну тебе, мій сину. Ця сутінь кольору ожин. Тобі з густих і частих жил Вигойдую галузку […]...
- Юрій Андрухович – Різдвяні вакації Там верби золоті й дзеркальні ріки, Де стигнуть колихливі тіні риб, Там у криницях зорі, мов горіхи, І скрипки перестудженої скрип… Таке тобі життя, як медівник, Ще років тому десять або вісім, А нині в місті тихо, наче в лісі, І місяць понад ратушею зник, Але ж було, було – як медівник!.. Так, двадцять сім […]...
- Богдан Лепкий – Не виллєш сліз, не виллєш сліз Не виллєш сліз, Не виллєш сліз Ніколи, ах ніколи! Життя, як той скрипливий віз, Волочиться поволі. А перед ним Туман і дим, Тяжка, тяжка дорога… Іде, гряде шляхом отим Твоя душа небога....
- Юрій Андрухович – Єхидна СЕРЕдНЬОВІЧНИЙ ЗВІРИНЕЦЬ З колекції Мікельаньйоло Романо (він же Густав Зуппе) Повертаємся, всіявши зойком оази; Кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, Або клітка, в якій єхидна. Поки нас не було, поки нас у пустині Прошивала сурма побідна, На стовпах і криницях, мов сіль на хустині, Проступило тавро: єхидна. Ми згубили себе […]...
- Хочеш бути щасливим – будь! (“Скарб” Олекси Стороженка) (1805-1874) Народився в с. Лисогорах на Чернігівщині в родині офіцера, нащадка давнього козацького роду. Навчався в губернській гімназії м. Харкова. Служив у війську, брав участь у російсько-турецькій війні. Після відставки став чиновником. Спочатку писав російською мовою (роман “Братья-близнецы”, оповідання). Друкував твори у журналі “Основа”. Окреме місце в доробку українською мовою займають гумористичні оповідання (“Скарб”, “Вуси”, […]...
- Юрій Андрухович – Вечеря в шаблековтача Він має щось від різника або від самурая Його ножі то попурі для джазових музик Уста розкрито як врата все до мікрона грає Важливо губи розтягти і зберегти язик Дванадцять дуже гострих страв ножі стилети фінки Гімнастика для щік зубів трахеї язика Та тільки шабля над усе дивіться українки Бо шабля зоряна межа для нього […]...
- Юрій Андрухович – Промовляння самотній … і хоча все золото світу не варте твого мізинця І тільки для тебе жовто горять сьогодні сади Губи твої холодні наче прозорі вінця Яких ніхто не торкався прагнучи світла й води Губи твої неспиті а все ж таємниця квітки Сповита в них і забута допоки живеш сама Вона проросте крізь тебе ніби крізь чашу […]...
- Юрій Андрухович – Мандрувати тут у середньовіччя Мандрувати тут у середньовіччя – Все одно, що за князем повзти обозом. Тільки знай дивися в кожне обличчя: Ці хлопаки описані ще Ломброзом – Щось таке злочинне, таке причинне Прозирає з їхніх сумирних писків. В них минуле каторжне, судочинне – Словом, вони схожі на василісків. Осінь – це дорога кудись на північ: На деревах спалах […]...
- Юрій Андрухович – Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз Звичайно, що ріка тяжіє тільки вниз, Повільна і в’язка, немов рослинний слиз, Коли твоя рука багром тримає спис. І дивишся в ріку, і бачиш не рибин, Не мушлі на піску, що світяться з глибин, Не лілію тяжку і ясну, мов ясмин. А бачиш, мов у сні, своє лице в ріці – Самотність у човні, з […]...
План до повісті інститутка.