Олена довганюк – Майнуло знов минуле за вікном

Майнуло знов минуле за вікном.
І вже не ріже, як колись давно
Той холод, що проймає до кісток,
Той страх, що зупиняє кожен крок.
У рамках до сих пір закуті
Згадали ми шляхи забуті.
Що казати, що робити? –
Не знали ми, як далі жити.
Що нас наступної чекає миті,
Сліпі чекатимемо тьмою вкриті.
Ми знову загубили часу лік,
І прямо з рук моїх цей день утік.
Та спогади спокою не дають,
І сірим маревом вкривають очі
Кров вони поволі мою п’ють,
Приходячи у снах мені щоночі.

Скільки днів з тих пір минуло,
Та серце того болю не забуло,
Як вечір сльози лив на самоті,
Згадуючи помилки в житті.
До сьогодні голоси я пам’ятаю,
Долунають із ненависних тих днів.
Я вже довгий час не засинаю
Від серця краючих, пекучих слів.
Минуле знову стукає в вікно,
Хоч час уже загоїв серця рани.
Те, що вже давно лягло на дно
Ніколи не промовиться устами.

(с) Мілена

07.02.2013


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Важкі вітри не випили роси аналіз.
Ви зараз читаєте: Олена довганюк – Майнуло знов минуле за вікном
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.