Олена довганюк – Ти – перший дотик сонця на світанку

Ти – перший дотик сонця на світанку,
Ти – перший теплий вітер навесні,
Що ніжно колихаючи фіранку,
Лишив дощу краплини на вікні.

Ти – місяць повний у холоднім небі,
Ти – океан спокійний і глибокий,
Ти в озері блакитнім білий лебідь,
Ти – таємниця ночі темноока.

Ти – шепіт листя осені прощальний,
Ти – ніч холодна й найтепліший день,
Остання пісня ластівки печальна,
Ти всього світу джерело натхнень.

Ти – серця пісня, ніжна колискова,
Нічного неба дивна глибина,
Вечірня зірка і роса ранкова,
Землі морозна перша сивина.

Ти – перша квітка у просторім полі,
В тумані пташки лісова луна,
Світанку перші хмари пурпурові,
Ковток свободи, чиста далина.

Величність гір й безмежність полонин,
Де пісню чути у лісах безсонних,
Красу тендітну зіркових долин
Я бачу у очах твоїх бездонних.

(с) Мілена.

25.07.2013


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Земле втрачена, явися.
Ви зараз читаєте: Олена довганюк – Ти – перший дотик сонця на світанку
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.