Олена довганюк – Україно моя, Україно!

Україно моя, Україно!
Тебе ворог кидав у вогонь
І народ ставив твій на коліна
Й відправляв до безмежних безоднь.

Скільки ти віддала й потерпіла,
Як тоді берегла свій народ?
Кров’ю землю твою окропили,
Прагнучи до незнаних висот.

Україно моя, Україно!
Твою волю давно продали.
Та, хіба ж у тому ти винна,
Що тебе у кайдани взяли?

Твою душу до стін прикували
І подались в далекі світи.
Україно, за що ти страждала?
За що згинули наші брати?

За що, ненько, тебе не любити?
Ми ж зростали у твоїм теплі.

/> Буду в серці з тобою я жити
На своїй, Богом даній землі!

Я любитиму кожну хвилину,
Що з тобою в душі я живу.
Україно моя, Україно!
Я за славу твою вікову!

Твої сонця долоні відкриті
І колосся твого голоси.
Нема кращої, певно, у світі
За твою, Україно, краси.

Від твоїх безмежних просторів
І твоїх зачарованих вод
Тікає, Вкраїно, народ,
Тікає на інший бік моря.

Продали свою батьківщину
І душу продали свою.
Чи винна ти в тім, Україно,
Що кров проливають твою?

Україно моя, Україно!
Буди жити довіку в тобі.
І до згину залишуся вірна
Цій землі, цій калині й вербі!

(с) Мілена.

15.07.2013


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Читати скорочено 15 річний капітан.
Ви зараз читаєте: Олена довганюк – Україно моя, Україно!
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.