Оленка Хрущ – І поки стоятиме ліс
І поки стоятиме ліс і не висохнуть всі ставки
Поки думки все ще будуть з вами
Я чекатиму брата з холодно-черствої війни,
Чекатиму тихими літніми вечорами.
І поки не висохнуть всі океани й моря,
Поки не пролунає останній в небо постріл,
Я чекатиму батька, який самовільно ішов, навмання,
Чекатиму, що зайде із війни у гості.
Доки в небі весною літатимуть солов’ї
Доки стоятимуть всі БТРи й гармати,
Чекатиму дідуся з передової стіни,
Він теж воює, він ніколи не вмів чекати.
Поки чути буде сміх осиротілих дітей
І плач батьків, які втратили сина
Ми не станемо збоку та не закриєм очей,
На те ми велика й неподільна країна.
І ліс все стоїть і не висихають ставки
А я все біля поля, чекаю все брата.
Він скоро повернеться з лютої війни.
У руках з перемогою
І автоматом.
26/07/14
Автор: Оленка Хрущ
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олег Лишега – Поки не пізно Поки не пізно – бийся головою об лід! Поки не темно – бийся головою об лід! Пробивайся, вибивайся – Ти побачиш прекрасний світ! Короп – той навпаки, зануриться в глибини, Втече на саме дно – Та короп і служить для того, Щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше.. Але ж ти людина – тебе не […]...
- Володимир Лучук – Над кущем літає хрущ На подвір’ї Зелен Кущ. Над кущем Літає Хрущ. Ми прибігли До куща. Над кущем Нема хруща....
- Леся Українка – “Тішся, дитино, поки ще маленька… “ Тішся, дитино, поки ще маленька. Ти ж бо живеш навесні, Ще твоя думка літає легенька, Ще твої мрії ясні. Мрія полине із думкою вкупці Геть у далекі світа, – Крил не втинай сизокрилій голубці, Хай вона вільно літа! Чи пам’ятаєш ти казку-дивницю, Як то колись принесла Тую цілющу-живущу водицю Дрібна пташина мала? Їй не страшні […]...
- І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь (Іван Кочерга) І поки жив, стояти я клянусь за руську правду і єдину Русь (Іван Кочерга) Сонце котилося за дніпрові кручі, стомлене і припале пилом за день. Давня Софія… Дивишся і не можеш надивитися на цю пам’ятку, збудовану у ті далекі неспокійні часи, коли на Руську землю набігали печеніги, половці. Тоді вставали всі, кому дорога була рідна […]...
- Дарина Брильова – Українцям Українці, любіть, живіть! Доки є в наших душах сила, Доки ми стоїмо сміливо, Нас нікому не занапастить! Поки міцно тримаємось разом, Поки Бог Україну хранить, Не згасає хай наша слава, Хай зростає народна міць!...
- “… Поки ти живеш, вкраїнська мово, і я живу, і мій народ святий” (за поезією І. Малковича “Свічечка букви “ї”) Якого ж ми будемо племені-роду, Якщо буде в устах наша мова згасать? Чи будемо з вами тоді ми народом, Як стихне вона в голосах? А. Демиденко Справжнім подарунком долі стало для мене перше знайомство з творчістю сучасного українського поета Івана Малковича. Перш за все мене зацікавила особистість самого митця – селянина за походженням, музиканта і […]...
- Леонід Кисельов – Вандея Хай Париж вигукує ідеї, Хай п’яніє від повстанчих мас – Вже селянська лагідна Вандея Ніж гострить і вдарить в слушний час. Ой, дарма кричать вони зухвало, Начебто бракує ліхтарів. Буде крові їхньої замало, І очей замало для круків. Та червоні плями не вгасають, Всмоктуються в землю, йдуть углиб. І труйзіллям зрада виростає. І гірким від […]...
- Андрій Малишко – Червоно-вишневі зорі Червоно-вишневі зорі віщують погожий схід, Ти, може, мене й забула: не бачила стільки літ. Немало ми воювали, стоптали чобіт рудих, І якщо згадати мертвих, то я зажурюсь по них. І якщо живих згадати,- нехай заніміє плач, Бо друзі ідуть полками, і я серед них – сурмач! Сурмлю, що зелену землю закриєм грудьми від бід. Що […]...
- У тобі я бачу смуток, у собі – безжальний страх Тіло, як мішок з кістками. Обіймати тебе – хміль. На спині суцільні рани, А ті рани мучить сіль. Очі висохнуть за ночі, Що зі мною проведеш. Я тебе таку не хочу. Доторкнуся і впадеш. Та і я уже нормально Не тримаюсь на ногах. У тобі я бачу смуток, У собі – безжальний страх....
- Надія Ковалюк – Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Чи знаєш ти, як я тебе люблю? Бузковими п’янкими вечорами Живицею-сльозою напою Твої вуста, щоб загоїти рани. Русалкою до тебе припливу, Манитиму очей зелених блиском. Всі зорі з неба в жменях принесу І з місяця зроблю тобі колиску. Я зіллям ніжності тебе приворожу, Змішаю в небі всі яскраві барви. Втамую спрагу краплями дощу, А з […]...
- Дмитро Лазуткін – Нема Розставляв прапорці заплітав тенета Десь і сам блукав ніби дикий звір А вона питала: ну де ти? де ти? Я кохаю тебе повір А вона дзвонила йому надвечір Не чекаючи поки подзвонить він І кохання тримало її за плечі Й кошеня звивалося біля колін… І птахи що у сни її залітали І вогні що з’являлися […]...
- Павло Глазовий – Невинна душа У неділю ми на цвинтар З сусідом ходили. Як у нас навчились гарно Оформлять могили! Там граніт з лабрадоритом, Постаменти різні, Барельєфи мармурові, Огради залізні. І написи на могилах Продумані строго: Вгорі – кому поставлено, А внизу – від кого. “Під цим каменем покоїться Прах Петра дерюги, Що в розцвєті літ скончався Од тещи й […]...
- Гаю, гаю, зелен розмаю (народна пісня) Гаю, гаю, зелен розмаю, Любив дівчину, сам добре знаю. Любив дівчину півтора року, Доки не дізнали вороги збоку. А як дізнали – розщебетали… Бодай же вони щастя не знали! Сусіди близькі, вороги тяжкі, Пийте, гуляйте, як самі знайте! Пийте, гуляйте, як самі знайте, Де двоє ходять, не розлучайте! Примітки: Останній рядок кожного куплету повторюється двічі....
- Христина Головко – Я закриватиму повіки Я закриватиму повіки Для тебе лиш Тремтять слова немов осики Облиш… Я говоритиму до тіней На Ви Літати, мене стискають стіни Я не боюся висоти.. Я зачинятиму наглухо Всі думки Душа змінила сотні суконь? Навпаки Я так чекатиму світанку Навкруги Час так біжить безперестанку Ми вороги?...
- Богдана Лапченко – Із твоїх зім’ятих светрів Із твоїх зім’ятих светрів не просочується запах. Я хотіла підійматись – довелося йти униз. Ти мовчиш. Я здогадаюсь, що в оцих таємних знаках Заховалася надія і такий маленький світ. Не відводь очей, будь ласка. Ти потрібен мені зараз. Більше чути я не хочу ні про що пустих розмов. Хочу усмішок і сонця, розганяй скоріше хмари, […]...
- Юрій Тарнавський – Вісім очей Вісім очей, Я маю Вісім Очей – Одні очі, Щоб бачити Мою шкіру, Що жде повороту Твоєї Із пасовиськ Туману, Другі очі, Щоб бачити Мої пальці, Що шукають Своєї батьківщини В твоїх устах, Треті очі, Щоб бачити Мій віддих, Що жде Своїх контурів На теплих рогах Твоєї шиї, І п’ять очей, Щоб бачити Твоє обличчя, […]...
- Леонід Кисельов – Панове Панове, в мене маленьке прохання. Тобто це велике прохання, Маленьке ж у тому розумінні, Що неважко виконати його. Отже, в мене маленьке прохання: Я прошу не стріляти в дітей. Розумієте, коли летять кулі, Тим більше, коли падають бомби, На жорстку землю падають діти. Ніколи Ніхто не підійме Їх. Звичайно, коли вбивають дорослих, Це теж не […]...
- Таня-Марія Литвинюк – Світ так вибрав і вирішив Світ так вибрав і вирішив – жити тобі в цей час. Ворожити на мир і війну, на обійми-набої. Світ дорослий і мудрий, він знається в цих речах. Береженого Бог береже. Бережи свого Бога. Світ так вибрав і вирішив – рухатись по кривій: Хоронити хоробрих, писати “хороші новини”… Пробачай, доки зможеш. Люби, доки поруч живі. І […]...
- Герасим’юк Василь – Я вірші пишу Я вірші пишу Вночі в Прокураві, Я вірші пишу В татовій хаті, Доки сидять Під стіною на лаві Мої предки Вбиті й потяті. Доки сидять, Не зронивши ні слова, Доки сидять, Незворушні, незрушні, Моя душа, Як труна смерекова, Приймає прах, Вивільняючи душі. А звідки той прах, Давно зітлілий? А звідки ті душі, Давно відлетілі? І […]...
- Леонід Кисельов – Катерина Доки буде жити Україна В теплім хлібі, в барвних снах дітей – Йтиме білим полем Катерина З немовлям, притнутим до грудей. Освятивши невимовним болем Все прийдешнє, кожну нашу мить, Йде вона і мов велике коло, Біле небо навздогін летить. Про дівочу цноту, про калину Не співай, поете, не квили, Бо іде сьогодні Катерина Тим шляхом, […]...
- Микола Вінграновський – Синій сон у небесному морі Синій сон у небесному морі, Сплять часи, і віки, і літа. Я лечу у сіянні прозорім, Труться зорі німі об літак. Спить жадання якесь таємниче На всесвітнім святковім чолі, Тиша тишу по імені кличе, Пахне пилом і потом Землі. Пахне сіном з Чумацького Возу, Що мені сивиною сія, І тремтить, як стебло верболозу, Зачарована мрія […]...
- Юрій Андрухович – дочекалися З циклу “Нотатки фенолога” Дочекалися. Під небом зацвіла осіння рана – В золотій оселі смутку не живу, а розкошую. Трохи полум’я вмістила у пейзаж віконна рама, І поки ще палахкоче світоч дерева ошую. Доростаємо. І листя щораз більшає в господі. І коли ступаю листям, відчуваю, що існую. От і знов – поважчав досвід, ніби камені […]...
- Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти” Антивоєнний пафос й алегоричний сенс драми Б. Брехта “Матінка Кураж та її діти” І. Зав’язка дії – думка про війну. (Ще до того як дія розпочинається, ми чуємо діалог вербувальника з фельдфебелем. І останній виголошує думку, що мир – це безладдя, основа аморальності суспільства, “тільки війни творять лад”. Війна для нього захоплива фа, у якій […]...
- Сергій Жадан – Заходь за мною в сніг Заходь за мною в сніг. Тримайся міцно руки. Я б вибрався звідси, якби я міг, Ніч рвучи на шматки, Пройшов би потойбіч зими, Вийшов би поміж димів, Заговорив би серце пітьми, Якби говорити вмів. Але в цих снігах Горло п’є німоту, І голос зривається, ніби птах, Що замерз на льоту. Не переназвеш слова, Не перечекаєш […]...
- Dreamer Lv – Я проклинаю бісову війну! Я проклинаю бісову війну! Над головою вистріли гармати, Що душі забирають у пітьму. Чекає у сльозах на сина мати. Я проклинаю бісову війну!! Знов молоді у бій ідуть солдати. Бо Україну мають лиш одну! Не хочуть більш за все її втрачати! Я проклинаю бісову війну! Хтось знову не повернеться до хати. І заспівають пісню знов […]...
- Павло Глазовий – Босий студент Цілий рік студент провчився майже без просвітку Та й приїхав відпочити до батьків улітку. Вклала мати сина спати з дальної дороги. – Що він тільки, – каже батько, – узува на ноги. Обносився, обтріпався, посіклось на шкурки. Колись отак узувались безпритульні вурки. Взяв смолу він, дратву й шило ще й циганську голку, Довів якось черевики […]...
- Павло Глазовий – Маленький дачник Разом з мамою і татком на канікули в село Невеличке хлопченятко до бабусі прибуло. І до чого ж здивувалось городське те хлопченя, Як на вулиці уздріло – що б ви думали? – коня. Довго-довго із-зі тину придивлялося воно, Доки дядько вийшов з хати, верхи сів і крикнув: – Но! – дядю, коник не поїде! – […]...
- Павло Глазовий – Орел – Ти, – говорить жінка Гнату, – доки оженився, Забивать дівчатам баки здорово навчився. Ох, орел був! Відзначався витівками злими. Двох лишити примудрився з дітками малими. А женився, то й змінився: восьмий рік минає, Як живем з тобою в парі, а дітей немає… – Гнат надувся. – Це не диво. Я читав у школі, Що […]...
- Ковальчук Людмила – Колись я вимовлятиму ім’я Колись я вимовлятиму ім’я Із гордістю, що ми були знайомі. Ти вибачай за все, що більше не твоя (Мої координати назавжди невідомі). У кожного із нас тепер своє життя… Так буде увесь час, до певного моменту. Та прийде і до тебе нестримне каяття, Коли усе твоє оцінять у два центи. Ти пригадай мене. Я вибачу […]...
- Влад Лукащук – Настане світлий день Настане світлий день, і ми разом Придбаємо на касі два квитки і Поїдемо до моря в несезон Без думки повертатися у Київ. Ми вийдемо з автобуса на пляж Під час атак ранкового припливу І будемо вростати у пейзаж, Розбавивши собою перспективу. Ми станемо частиною води, Змішавшись із молекулами бризу, А хвилі змиють будь-які сліди Присутності […]...
- Христина Головко – Мої кити мене не слухають Мої кити мене не слухають, І Всесвіт мій – знов на друзки, Твої світи мене підслухують Говорить ехо навпаки. Мої кити мене не знають, Холодний океан думок В мою безодню заливають, Свинцем гартують там зірок. Мої кити вже не в орбіті, В пустотах і глибинах дна Із сумнівів їх тягнуть сіті, У ерах смутку без […]...
- Твір на тему: “Будь проклят той, хто зважиться забути” (роздуми про війну) людства (міждержавні і громадянські, локальні й світові, справедливі і загарбницькі). II. Війна – найбільше з лих. 1. Страшна сутність війни (смерть і страждання простих людей; плач матерів і вдов; сирітство дітей). 2. Друга світова війна у творчості українських поетів (П. Тичина “Ми йдемо у бій”; М. Бажан “Клятва”, А. Малишко – поет-фронтовик; війни не можна […]...
- Тарас Шевченко – Во Іудеї во дні они Во Іудеї во дні они, Во время Ірода-царя, Кругом Сіона й на Сіоні Романські п’яні легіони Паскудились. А у царя, У Ірода таки самого, І у порогу, й за порогом Стояли ліктори, а цар… Самодержавний государ! Лизав у ліктора халяву, Щоб той йому на те, на се… Хоч півдинарія позичив; А той кишенею трясе, Виймає […]...
- Юлія Алейнікова – Геть простір, геть цей клятий простір Геть простір, геть цей клятий простір, Геть стіни, перехрестя і поля… І це життя не схоже вже на розстріл, Є ти і я, є просто ти і я… Не чуючи твій тихий, ніжний шепіт, Я знатиму усі твої думки… І світом неймовірним і безмежним, Ми станемо єдиним, я і ти… Ми, кажуть, і насправді маєм […]...
- Юрій Тарнавський – A Spiritual Голос: Людина є з піску, О, з піску і з води, Він сотворив її, Бо йому було сумно Серед зелених дерев І червоних птиць Хор: Він сотворив людину З піску і з води, Бо йому було сумно Серед червоних птиць Голос: Людина є сама Між землею і небом, Як голос бубна є вночі, Бо вгорі […]...
- Любомир Винник – Привіт! Ти як там? Привіт! Ти як там? Пам’ятаєш й досі Як ми зустрілись… вальс у центрі міста? А нашу надто ранню пізню осінь? Я також не забув про тебе, звісно. Ти з тої миті зовсім не змінилась. Та ні, ще красивішою ти стала. У мене інша? ні, не появилась. Мені було тебе безмежно мало… Питаєш як я? Начебто […]...
- Володимир Лучук – Сіла хмара на коня Сіла Хмара На коня: Хмара Хмару Доганя. Вітер Збоку Як набіг Збив коня Відразу З ніг. Випустила Хмара Віжки І пішла За обрій Пішки....
- Олесь Гончар – Холодногорська тюрма Ворота сюди широкі, А звідси й щілинки нема. Знялась у небо високе Холодногорська тюрма. З високих її поверхів Дивлюся на місто моє. Сонце над ним, як безсмертя, Вільне й рожеве встає. Красень держпром біліє По пояс в зеленім саду. Серце колись там зустрів я, Якого більш не знайду. Усе найдорожче я втратив, Що мав у […]...
- Микола Вінграновський – Півпуда бринзи і корзина перцю Півпуда бринзи і корзина перцю, І сірий дощик скаче в казані… Як доведеться, то вже й доведеться З тобою й. помирати тут мені. Напечемо солодкої цибулі, Із підчеревини нашкваримо шкварок… Під тихий крок зорі, під води призаснулі На цей пісок і ми вкладем свій крок. Ми станемо тут жити та любити, Під темним летом темних […]...
- Наталія Пиж – Коли на душі мені важко Коли на душі мені важко, На серце лягає печаль, З’являєшся ти. Ненадовго. Секунду, хвилину… А жаль! Приходиш до мене як мрія, Як марево в тихому сні, І я, наче квіточка млію, А ти щось говориш мені. Обійми твої, твої руки, Твої ніжні й чуттєві вуста… Ніколи я їх не забуду. А зараз чекаю листа. Чекатиму […]...
Позасюжетні елементи твору маруся.