Олесь Гончар – Небо

Так тяжко, так гірко іноді буває,
Що рад би, здається, померти

В цю мить.

А глянеш у небо високе, безкрає –
І знову захочеться в світі пожить.

І знову ожие у серці розбитім
Огонь, що, здавалось, давно вже

Погас.

Якісь там є тайни у вічній блакиті,
Якісь там є сили, втішаючі нас!

1944, Ближешти
(Румунія)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

Друг андрій.
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Небо