Олесь Гончар – Слово про Мате Залку

За Тисою я питав:
Чи чули про нього ви?
Чи мужній до вас долітав
Голос його з Москви?

Чи знаєте, як за вас
Славний ваш син-генерал
В гарячій Іспанії згас
Серед потрісканих скал?

Скажи, покажи, мадяр,
Де він блукав юнаком:
Чи в горах оцих до хмар
Здіймався із рюкзаком,

Чи, може, отут ходив,
Де я проїжджаю конем,
Може, степи ці любив,
Що я освітив огнем.

Може, пішов на війну
Від тихих оцих озер
В подвижницьку путь земну,
Що випала нам тепер

Скажи, покажи, мадяр,
Мені Лукача слід –
Того, хто за тебе вмирав,
Вмираючи за Мадрід.

Здається, він з нами йде
У гуркоті, у диму,
Ракети сяйво бліде
Стелять до ніг йому

Ніч, а війна гримить,
Довкола гуде в горах.
Місяць крізь хмари летить,
Розіп’ятий на вітрах.

1945, Залаба


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Твір на тему незалежна україна.
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Слово про Мате Залку
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.