Олесь Гончар – Віхола

Нагадала мені віхола,
Що окоп мій заміта,
Як ти в госпіталь приїхала,
Вся від сонця золота.

Вся в цвіту пругкої зрілості,
Смаглощока і туга,
Від дівочої невмілості
Іще більше дорога.

Чи й тобі оця хурделиця
Хоч що-небудь нагада?
… Сніг сухий степами

Стелеться

І окоп мій заміта.

1943


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Сочинение про оренбургский платок.
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Віхола
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.