Олесь Гончар – Злата улічка

Камінь розігрітий аж пашить.
Втомлений, замислений іду.
Повнить сонце Улічку Злату,
Сонцю тут подобається жить.
Втомлений, замислений іду.

Прага, Праго, мій слов’янський град!
Через смерть, і горе, і біду
Я пробивсь до тебе з-за Карпат,
Мужність вніс на Улічку Злату.
Втомлений, замислений іду.

Біла чешка вийшла на балкон,
А мені перед очима – Грон,
Кров’ю писані в снігах сліди
Тих, що йшли… А не дійшли сюди.
Не забудь їх, вуличко злата!

Мирний чех бруківку заміта –
В небі ясно, ані туч, ні хмар.
Біла, як та вишенька в саду,
Чешка усміхається: наздар*
Втомлений, замислений іду.

Не забудь їх, вуличко злата –
Не забудь їх, чешко молода!

1945, Прага

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Олесь Гончар – Злата улічка