Олеся Крисько – Ти знаєш, мені часом сниться небо!
Ти знаєш, мені часом сниться небо!
Прошите чебрецем і запахом трави
Нескошеної, сонцем перегрітої.
Суниці. Смак джерельної води.
Ти знаєш, закриваю очі й знову чую
Спів ластівок. В повітрі жар горить –
Липнева спека. Моя пам’ять не забула,
Як прохолода лісу в тінь манить.
А часом – враз рясним дощем укриє землю.
БосОніж по калюжах. Хай гримить!
Веселку перекине різнобарвну,
Та щастям наповняє кожну мить.
А потім свіжою напоїть ранок
Росою спраглу землю до країв.
І новий день що крадеться зі сходу
Розбудить її співом солов’їв.
Так невблаганно роки плин життя змінили…
Я маю все, здавалось би, що треба.
Та часом, прокидаюся зі сну з надією,
Що я колись таки побачу знову те –
З дитинства небо!..
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Олеся Крисько – А знаєш, це місто мене убиває стиха А знаєш, це місто мене убиває стиха… Я знову дивуюсь його перемаренням літнім. Коли вже похмурим туманом ця осінь диха, Сповита журбою, я марю завінчаним квітнем. Мені б із тобою зігрітися знову… Чи варто? Намарно чекати тепла, та ховатись від вітру. Багряними стежками сплетені сквери та парки. Ця осінь остання для нас – хіба ти […]...
- Олеся Крисько – Відпускаю у небо свого журавля Відпускаю у небо свого журавля. Вкотре. Ти ж синицю зі жмень не пускаєш Знову. А мені та й до тебе навіть здаля Ближче. Ти ж на зустріч до мене не зробиш Й кроку. Відпускаю! Лети у свій вирій Дакеко. Не тривож мене більше, звільни Серце. Як забути тебе, мій милий? Не легко! В мою душу, […]...
- Олеся Крисько – Знати б мені скільки часу відведено Знати б мені скільки часу відведено, Скільки сивинок в волосся уплетено, Де спочиває загублене, втрачене, Чому всміхаюся менше ніж плачу я? Час поспішає – водою крізь пальці. Там де є кома, не бути вже крапці. Не зупиняюсь. По колу, по колу… Все так набридло, нестерпно знайоме. Твердості духу чомусь бракуватиме, Спогади знову будуть мені катами. […]...
- Олеся Крисько – Мені знов губитись між довгими Мені знов губитись між довгими, заплутаними провулками, Вдягатись тепліше, бо все ж таки на дворі осінь, Пити каву і палити цигарки ментолові десь за лаштунками, Вірити в щастя, шукати його і вплітати у коси. Гріючись, тримати руки замерзлі в старої куртки кишенях, Ховати очі від усіх байдужих навколо у сутінки. І вічно за щось у […]...
- Олеся Крисько – дощить з самого ранку нині в Лондоні Дощить з самого ранку нині в Лондоні… В відкриту душу – сльози неба без жалю. Я тим солоним морем вкотре переповнена, Що в нім кінця не бачу і краю. Знову дощить. Я так люблю похмуре небо, Кафе-латте і теплий светр на плечах… Мені б коло вікна помріяти про тебе, Та знову ніколи – в турботах […]...
- Олеся Крисько – Чи буде так колись, скажи Чи буде так колись, скажи, Що я від болю більше не ховатимусь? Скажи чи варто сподіватися? І як забути найтернистіші стежки? Скажи, чи хтось мої загоїть рвані рани, І хто довіри смак мені поверне? Чи я, можливо, зовсім ще зарано Замурувала в душу усі брами? Чи вірити в майбутнього здійсненність, Чи варто в серці оселятися […]...
- Олеся Крисько – В твоїх обіймах плачу, мов дитина В твоїх обіймах плачу, мов дитина, Не стримуючи сліз і почуттів. Я не кажу нічого про провину, Та розумієш ти мене без слів. Збігають сльози по щоках, Невпинно їх втираєш… О, як полегшуєш мій біль, Напевне й сам не знаєш!...
- Олеся Крисько – В твоіх очах я кришталеві бачу роси В твоїх очах я кришталеві бачу роси, Що спочивають на світанку в пелюстках. Тебе люблю я, знаєш, досі, Хоч бачу рідко, та і то у снах. Ті сни – моя надія і відрада, Моє натхнення у туманнім забутті. Тебе у снах я зустрічаю радо, Але на жаль не так все у житті…...
- Олеся Крисько – Еще не закончилось лето Еще не закончилось лето, а я уже жду апреля… Цветущих лугов и песен с юга вернувшихся птиц. Еще ведь совсем не осень, ну что же я в самом-то деле? Наверно устала просто от суетливых лиц. Неужто все так неизбежно? Зима придет, за ней старость… А что мне от лета осталось? Ромашек букет на память, да […]...
- Олеся Крисько – Якби ж ти слухав стук мого серця Якби ж ти слухав стук мого серця, Та рахував би його удари, Розшифрував би у його герцах Всю потаємність ранкових марень. Якби ж відчув ти чим пахне небо, Пташиних співів весняні ноти, Що невагомо ллються у вуха Якби ж ти знав це, якби ж ти слухав! В передсвітанні, як завжди, знову Ховаю в грудях той […]...
- Олеся Крисько – Наполняется все новым смыслом Наполняется все новым смыслом. Каждый день совершенно иной. Я стараюсь смириться с той мыслью: Постепенно доходит – Не мой… Засыпаю. (сон боли сильнее) Ощущая вокруг пустоту, На своей половине постели Я согреться никак не могу. Одиноко. до боли, до крика! До безумно немой пустоты! К тишине все никак не привыкну, Что кричать мне, хоть до […]...
- Олеся Крисько – Пахучі яблука дарує рання осінь Пахучі яблука дарує рання осінь – Солодше меду присмак на моїх вустах. А у розлук ніхто пояснення не просить. І що в замін, коли душа вже геть пуста? Перегоріло. Опустіло серце. Знову Переступаю через тисячі причин. Свою любов ввела з байдужістю у змову. Усе по колу – безкінечний серпантин. Чия вина, що в серпні пахне […]...
- Олеся Крисько – П’янким помаранчем наповнює сонце П’янким помаранчем наповнює сонце Мою кімнату. Всі барви вогню Складає в палітру із відтінком бронзи, Вклада тонкі пензлі в долоню мою. Вплітає у вечір тонкі аромати Сніжних конвалій, барвінку блакить. Їх змішує з свіжою зеленню м’яти Тендітністю теплою тихо п’янить. Мелодії ніжні, вже майже забуті, Старих, та до болю знайомих пісень. І так непомітно і […]...
- Олеся Крисько – Белое облако выхватив взглядом Белое облако выхватив взглядом сквозь пóлосы Улиц ночных, (это мне ли не сниться апрель?) – Нежная сакура, вдруг, посреди мегаполиса, Будто мираж. И глазам тут хоть верь, хоть не верь. Рано ли, поздно ли… Все таки во-время, кажется. Все предначертано нам вездесущей судьбой. Ведь не случайно – цветущее дерево – надо же, В первый же […]...
- Олеся Крисько – Все скінчено Все скінчено. Лишаюсь я на самоті… Можливо так Було написано: В лініях долі на руці – Розлуки знак. Перегорить. І пам’ять ввічливо зітре Рани з душі, Хоч ще болить Я знаю – туга відійде, Пройдуть дощі. І відпущу. Я не затримую – іди! Ти ж так хотів! Ще зацвіту. Мов хризантеми восени До холодів. Перезимую […]...
- Олеся Крисько – Тепла бракує Тепла бракує… Щирих почуттів… Руки торкнутись… Затишок відчути… Я так втомилась від жорстоких слів, Мені нестерпно їх постійно чути. Прошу тебе, не муч мене, прошу! Мені так важко з цим миритись болем. Я крізь життя самотність цю несу, І ти мені не додаєш покою… Холодний погляд твій пронизує все тіло, Ховаюсь від очей твоїх – […]...
- Марта Тарнавська – Ти не знаєш Так до болю, до болю тужно, Так безмежно, жагуче жаль, Хоч і небо ясне-головокружне, І хоч дзвенить-співає зелена даль. Бо не знаєш ти, що саме в цю мить Вітер вістку нам приніс, Що востаннє вже так серце тремтить, І більше не треба сліз. Ти не знаєш, що розстання це час, Що холоне в жилах кров, […]...
- Крига скресає… – Олеся Крисько Крига скресає… Ти чуєш, допоки не пізно, Любий, тримай мене міцно, тримай, не впусти! Я точно знаю – любити не можна на різно, Разом ми зможемо ніжність крізь біль пронести. Любий, тримай мене! Води холодні хлюпочуть… Вір мені, милий, так само, як вірю тобі! Трави шумлять… І не марно ж нам зорі пророчать Спільну дорогу. […]...
- Олеся Крисько – О чем мы говорим? О ревности? О чем мы говорим? О ревности? Имеем ли на это право? В твоей постели я не первая, Да и последняя едва ли. В твоих глазах искринки носятся, Лукавой страсти многоточия. Мне так с тобой, признаюсь, хочется Делится мыслями порочными. О чем мы говорим? О верности? Была бы верность – нас бы не было! Я мир […]...
- Олеся Крисько – По традиції – “Мокка” з вершками По традиції – “Мокка” з вершками. Сім хвилин. Я встигаю на потяг. Тихо серце вистукує гамми, Для натхнення ти вічний наркотик. У вагоні – поближче до вікон. Смс: “Напиши. Я зустріну”. Усміхнусь і у відповідь скину: “Я хвилин за п’ятнадцять приїду… “ По традиції – ти вже чекаєш. Час скорочує відстань між нами. Привезу тобі, […]...
- Олеся Крисько – де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Де взяти сил, щоб відступити на пів кроку? Як можна швидше відступити і піти! Під впливом пристрасті боюся ненароком Про почуття свої розповісти. Де взяти сили, щоб себе переконати, Що це не правильно, що ти тепер не мій… Де взяти сили, щоб долоню свою забрати, Яку стискаєш ти в руці своїй… Не вистачає сил, щоби […]...
- Олеся Крисько – Возможно ли заполнить пустоту? Возможно ли заполнить пустоту? С тобою все ушло, наверно, безвозвратно. Боль до краев заполнила мою Пустую душу каплею за каплей. И рук твоих все ж помниться тепло, С годами не забыть мне их изгибы. С тобою все, наверное, ушло, Оставив мне недоцелованные губы. Что с новым днем мне принесет рассвет? Без твоего тепла я пропаду, […]...
- Олеся Крисько – І якби на усіх тих вокзалах І якби на усіх тих вокзалах, Де ти зупинятимешся, Готували би каву таку, Як мені до смаку – З молоком, А не так, як ти любиш – геть чорну, Ти би згадував те, Як щоранку мене Переконував, Що було б до снаги, Якби свої смаки Я змінила і стиль, Та, пробач, тебе зовсім не слухала… […]...
- Олеся Крисько – Сквозь моросящий дождь Сквозь моросящий дождь, закутавшись в пальто, Под стареньким зонтом со сломанными спицами, Спешу, опаздывая вновь, на станцию метро И снова тет-а-тет с бездушною столицею. Расписывая дни до тонких мелочей, Мне не хватает времени для самых-самых близких… В коротких разговорах не найти вещей, Что в памяти моей остались без прописки. Прости, что я звоню так редко […]...
- Олеся Крисько – А мне бы только до весны дожить А мне бы только до весны дожить… Я верю! Верю в нашу встречу! Держусь за шелковую нить И путаюсь в ней каждый вечер. Готовлю ужин на двоих, Выбрасывая половину… А мне бы до весны дожить! В угаре полупьяном винном Курить. И на закате дня Мне дымом тем не надышаться. Не находить в себе тебя, В […]...
- Олеся Крисько – Привет, сестренка! Проходит время Привет, сестренка! Проходит время… Мы с ним бороться, увы, не в силах. Порою сложно быть самой первой, Но и последней – невыносимо. А помнишь лето в том доме старом – Скрипучий пол и кувшины-кружки, Как нас учили, что нужно рядом Идти по жизни, держать друг дружку? Сестренка, знаешь, я так скучаю, Нам скайпа мало для […]...
- Олеся Крисько – Твоє фото… Записки… Букети Твоє фото… Записки… Букети… Приглядаюсь в обличчя несміло, Намагаюсь у нім розпізнати, Що за біль ти у серці носила. Що за біль, чи любов нероздільну, Чи яку невиправну утрату, Чи самотність, що так безнадійно В собі стерти хотіла, зламати. Чорні очі наповнені сумом – Чом печалі ніхто не помітив? Що тепер? Лише фото в альбомах. […]...
- Милослава Черний – О десятій вечора за донецьким часом О десятій вечора за донецьким часом Пролунали постріли звуком контрабаса, Замовкали вдови по кутках каплиці, До долонь ховаючи в парафіні лиця. Бабці із іконами, доброчинці з кавою, Лікарі, вхопивши, ноші закривавлені, І набравши купу білих бинто-мушель У поля виходили рахувати душі. Рахували довго – майже до світанку, Відхиляли діти на вікні фіранки – Насувалось небо […]...
- Богдана Лапченко – Мертвим душам нічого не сниться Мертвим душам нічого не сниться І без того доволі вже з них: Об’єднала страшна таємниця, Про яку навіть думати – гріх. А фінали нечесні й підступні, Ти не знаєш про завтрашній день. Ми, на щастя, не є всемогутні, Ми для світу байдужа мішень. І якщо завтра я не прокинусь – Не оплакуй, будь ласка, мене, […]...
- Микола Руденко – Небо, страждаючи, зорі народить Небо, страждаючи, зорі народить, Муками струсів наповниться Вічність. Мудре страждання облагородить Наших незрілих думок пересічність. Райдуга, мов терези всесвітні, На тарілках неземної роботи Білі сади розгойдавши у квітні, Виважить наші гріхи і скорботи. Краплі світанків заграють у листі, В хмарах відчиняться брами сині. Будемо світлі, будемо чисті – Ніби народжені тільки нині. Там, поза хмарами, […]...
- Небо – Петренко Михайло Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе […]...
- Володимир Сосюра – Чи знаєш ти світання в полі Чи знаєш ти світання в полі Або в задуманих садах, Коли од щастя мимоволі Сіяють сльози на очах? Щебечуть птиці, вітер лине, Немов дитинства дальні дні, І кожна квітка і стеблина До тебе тягнуться в півсні. А ти ідеш. На небокраї Яка краса огнів сія! Й разом з природою співає Душа закохана твоя. І тільки […]...
- Герасим’юк Василь – Білого гриба запах сниться Білого гриба запах сниться – тулиш до листя Губи припухлі свої – націловані… Прокидайся! Небо, всмоктане стромом взору, стискає птицю. Не відпускає. Запах один – білого гриба! – сниться – під листям Переховай, хвоєю вкрий і – прокидайся!… Може, небо, стиснуте звором, видихне птицю. Може, ще вчасно,...
- Вірш – А знаєш як болить у мене в серці? А знаєш як болить у мене в серці? Не знаєш… бо ніколи не боліло… Не відкривав душі своєї дверці І серце твоє ні за ким не мліло. Подумай, уяви лиш, що хтось любить Тебе більш за усе на цьому світі, Байдужістю твоєю себе губить, Не дже від тебе подарунків й квітів… А лиш чекає крапельку […]...
- Олена довганюк – Ти знаєш, як важко без тебе? Ти знаєш, як важко без тебе? Наскільки потрібен мені? В присутності твоїй потреба, Тобою наповнені дні. Як погано без тебе буває Як серце без тебе болить… І сум як мене покидає, Як голос твій чую умить. Авжеж, ти, напевно все знаєш, Про що я, буває, мовчу, Та уваги, на те, не звертаєш Про що я […]...
- Дивлюсь я на небо (народна пісня) Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, Боже, ти крилець не дав? Я б землю покинув і в небо злітав. Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світлі їх яснім все горе […]...
- Тесса Колейс – Ти знаєш Ти знаєш, Адже не важливо, в якому ми статусі: Коханці, вороги, друзі, перші зустрічні; Ми вибухнули та горіли в одному градусі, Дотліваючи, розпалися холодні, але мічені. Ти знаєш, Адже можливо у мене в горлі терпне. Та лиш твоє життя мені дорожче космосу. Погана звичка – кохати натщесерце, Відчайдушно роздираючи обійми Хроноса. Ти знаєш, Приходь до […]...
- Олесь Гончар – Небо Так тяжко, так гірко іноді буває, Що рад би, здається, померти В цю мить. А глянеш у небо високе, безкрає – І знову захочеться в світі пожить. І знову ожие у серці розбитім Огонь, що, здавалось, давно вже Погас. Якісь там є тайни у вічній блакиті, Якісь там є сили, втішаючі нас! 1944, Ближешти (Румунія)...
- Надя Ковалюк – Ти знаєш, мам Ти знаєш, мам… Любов для мене – сіль, Розріджена дощем і тихим болем, Вона в долонях, як бджолиний рій, Що вабить медом, а насправді – коле… Вдягала з Ним намисто із зірок, Крильми любові пеленала небо. До щастя, мамо, впала я за крок, За мить єдину до воріт Едему. Якби хтось знав, де саме упаде […]...
- Кацай Олексій – Мені відкрили таїну Мені відкрили таїну В опівніч на сімох вітрах Що я з країв де в давнину Кентаври бігали в степах Антен гойднуло очерет Зацебенів крізь мозок час Зі ста порепаних планет На асфальтовану для нас Не порачкую навзадки В минувшини сховавшись тінь Бо рве десь поряд ланцюги З крильми потрощеними кінь Ми визволимось разом з ним […]...
Вірш давня весна.