Ольга Анцибор – Невідправлений лист (переклад з Андрея дементьева)
Твоїм сльозам довіри вже нема,
Твої слова у спогади відходять,
І тільки там тепер їм є ціна,
Бо в серці вони місця не знаходять.
Твоїм очам довіри вже нема,
Як бути душам, тугою прошитим,
І хоч пройшла вже не одна зима,
Я залишаюсь віч-на-віч з прожитим.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ольга Анцибор – Суперечка (переклад з Андрея дементьева) Йди! Тебе не тримаю… Пусти мою душу, Як гріхи відпускали у нас в давнину. І хоч третій вже хтось все до біса порушив, Я на себе прийму і печаль і вину. Не прошу я ні спокою в долі, ні смерті. А прошу справедливості тільки в однім: Хто в коханні усе зрозуміє і стерпить, Той живе […]...
- Ольга Анцибор – Не помічаєм, як проходять роки… (переклад з Андрея дементьева) Не помічаєм, як проходять роки, Похопимось, А їх нема вже тут. І всі свої помилки й хибні кроки Виносимо на запізнілий суд. І кажемо: ” Коли б іще раз жити, Інакше б прожили роки оці… “ Але сумління вимагає звітів В житті спочатку, а не при кінці. А жити б так, неначе ось настане Найголовніший […]...
- Ольга Анцибор – В Сальвадорі дітей убивають… (переклад з Андрея дементьева) В Сальвадорі дітей убивають Зразу високо кидають їх, На льоту немовляток рубають, Як тонесенькі гілочки вільх. Та невже ж утечуть від розплати?! Не впадуть перед карою ниць?! Дайте ж бо автомат і гранати – Хочу бути убивцею вбивць....
- Ольга Анцибор – В саду (переклад з Андрея дементьева) Другу добу Дощ не вщухає І птахів наче Вітром вимело. А ти, як і раніш, Співаєш, Не знаю Як тебе по імені. Тебе не видно- Ти малий. Лиш гілка Тихо коливається. І чому ж це в такій імлі. Тобі так весело співається....
- Ольга Анцибор – Крізь снігопад… (переклад з Андрея дементьева) Крізь снігопад Пробився ранок. Дерева тихо так стоять, І, засмутившись наостанок, Готуються убір мінять. І серед чарівного бігу Всі щастям спільним сповнені, Із білого полону снігу Вступаєм в царство тиші ми. На лижах ти летиш неначе У тишу снігу- Навздогад. І я тебе уже не бачу Крізь снігопад, Крізь снігопад....
- Ольга Анцибор – Чи була ти в моєму житті?.. (переклад з Андрея дементьева) Чи була ти в моєму житті? Чи приснилась… Може я все придумав, І ти – це міраж. І минуле твоє Мовби вицвілий знімок, І минуле моє – Найкрутіший віраж. Якщо раптом з тобою Побачимось десь ми, Я тебе не впізнаю І ти не впізнай, Бо вже дуже давно Відцвіли наші весни Й забуттю залишили Весь […]...
- Ольга Анцибор – Чари синіх твоїх очей Чари синіх твоїх очей, Як недуга з мене виходять, І жалі безсонних ночей, Іншу жертву собі знаходять. Я не бачу тебе давно, Я із снів тебе проганяю, Хоч дивлюся в темне вікно, Та давно тебе не чекаю. Ти не прийдеш, бо вже зима, Снігом білим стежки покрила, І кохання давно нема, Ти зламав йому білі […]...
- Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
- Ольга Анцибор – Не зраджуй, мила!… (переклад з Василия Федорова) -Не зраджуй, мила! – ти просив коханий, -Не зраджую я – доказів шукаю, Що ти найкращий, любий і жаданий, Бо як же я без порівнянь це взнаю!...
- Ольга Анцибор – Лист від руки Скрізь інтернет, високі технології, Не час листи писати від руки. Та в цих листах свій час і хронологія, Людина проглядає між рядків. У цих листах людська душа присутня, Вона живе в них, тепла і палка, В них відчувається людини щира сутність, Тверда і життєдайна ось така. Енергія в них б’є, чи сльози ллються, Чи мова […]...
- Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
- Ольга Анцибор – Очі В тобі я хочу зачіпати Найтонші струночки душі, А ще тобі подарувати Щойно народжені вірші. Я їх писала опівночі, Кохання вклала я у них. Я уявляла твої очі Серед усіх очей земних. Вони найкращі, найтепліші, Вся синь небесна в них живе. Вони прекрасні, наймиліші, Щоразу є в них щось нове. Зачарування, здивування, Тепло в них […]...
- Ольга Анцибор – Щастя земне Радість моя єдина, Сонце моє ясне, Ти – моя гожа дитина, Щастя моє земне. Зірка на небосхилі, На пелюстках роса, Очі кохані, милі, А в тих очах сльоза. Переживу розлуку, Перетерплю печаль, Перестраждаю муку, Пережалію жаль. Горлицею полину, Чайкою вдалечінь, Сяду і відпочину Я на твоїм плечі. Чаєчку ти впізнаєш, І захистиш мене. Ти ж […]...
- Ольга Анцибор – Світ без тебе порожній Світ без тебе порожній, Вкрилось хмарами небо, Сонця промінь холодний На землю летить. Як навчитися жити, Коханий, без тебе? Душу туга проймає І серце болить. Серце хоче кохати, Тебе ніжно любити, Серце битися хоче З твоїм в унісон. Та кохання немає, Це були лише квіти, Це була лише мрія, Лиш солодкий мій сон....
- Ольга Анцибор – Невеселі вірші Виллю в віршах своїх біль і тугу, Невеселі це будуть вірші. Я відкрию тобі, як найкращому другу, Таємницю своєї душі. Я кохала так палко і ніжно І безмежно щаслива була, Розцвітало кохання трояндою пишно, Я його в своїм серці несла. Та настала пора, ти поїхав, Кілометри між нами лягли, І нема мені щастя, нема мені […]...
- Ольга Анцибор – Розчарування Я не чекаю зустрічі з тобою, І радості від зустрічі немає, Бо не прийшлось напитися любов’ю, В душі моїй кохання помирає. В твоїх очах я вже тепла не бачу Кохання не було у нас ніколи, Намалювала я його, неначе Веселку чарівну в зеленім полі. Тебе я вимріяла й наділила Прекрасними, як сонце почуттями. Кохала я […]...
- Ольга Анцибор – Носелівській “Полісяночці” Подруги мої – пташки співочі, Голоси – натягнута струна, Про кохання, про жалі дівочі, Лине пісня, ніжна як весна. Про село далеке і про матір, Що живе у тім селі сама, Про біленькі українські хати, І що скроні вкрила вже зима. Про кохану неньку-Україну, Про її простори і поля, Як життя проноситься невпинно, Як буяє […]...
- Ольга Анцибор – душа Кохання палало, кохання горіло, І душу самотню воно мені гріло. Я в небо злітала на крилах прозорих, Світив мені місяць, всміхалися зорі. Я ніжність в очах твоїх бачила, любий. Та раптом розлука, як чорная згуба, Камінням упала, стрілою злетіла, Коханню тендітнії крила побила. Взяла й понесла тебе в дім твій далекий, Ти з нею полинув, […]...
- Ольга Анцибор – Пам’яті Олени Теліги Іду по Києву, іду я по столиці Широка вулиця, машини, люди, гам. Ти тут жила, красуне-чарівнице, І вулиця тепер з твоїм ім’ям. А ось і Бабин Яр. Полита кров’ю, Здається, й досі стогне тут земля. Ти тут загинула і ми з любов’ю Приходимо сюди зблизька й здаля. І я прийшла, Оленочко, до тебе, Любов тобі […]...
- Ольга Анцибор – Зустрічі з тобою жду, як свята Зустрічі з тобою жду, як свята, Зсумувалось серце аж до болю Я сказати хочу так багато, Поглядом зустрітися з тобою. Мрію я, що підійду до тебе, Обніму легенько, тепло, ніжно, І прошепочу: – моє ти небо, Ти любов моя, палка й безгрішна. Та скажу я це лише думками, Погляд заховаю аж під вії, Бо нема […]...
- Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
- Ольга Анцибор – Рідний дім Вишня цвіте біло пінно, Землю вкрива пелюстками, Хочу хоч на хвилину В рідний наш дім, до мами. Двір і батьківський ганок, Стежка між трав шовкових, Сонце дарує ранок І аромат медовий. Квітне тюльпан багряно, Білих нарцисів хмарка, Роси, що впали рано, Жадібно п’є фіалка. Лину до отчого дому, В домі від щастя тісно, Радість живе […]...
- Ольга Анцибор – Любов тут не живе Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в “Царському Селі”, за кілька десятків кілометрів від столиці. Нові […]...
- Ольга Анцибор – Ніч без сну Після спекотного літнього дня вечір здавався дуже прохолодним. В майці та коротеньких шортах вже було зябко, аж мурашки ганяли по оголеному тілу. Хотілося до хати, під ковдру, з пультом в руці відволіктись на чуже життя на екрані, бо своє – гірке й безрадісне, з постійними невдачами та ляпасами – набридло. А сьогодні ж неділя, і […]...
- Ольга Анцибор – Марафон Як же хочеться відпочити, Вранці вимкнути телефон Хоч ненадовго зупинити Нескінченний життя марафон. Все біжу кудись, поспішаю Наздогнати удачі мить, Вже у мене снаги немає І змордоване серце болить. Озирнутись би, зупинити Серця стомленого танок, По ранковій росі ходити, Із волошок плести вінок. Жити весело і розмірено І спокійною бути завжди, І щоб щастя було […]...
- Ольга Анцибор – Нова подруга Я подругу нову собі знайшла, Неначе все життя до неї йшла. Усмішка – сонце, зорі – оченята, До праці й до пісень вона завзята. Красива, мила, а душа – перлина, Прекрасна мати, віддана дружина. Як же мені в житті поталанило, Що я чудову жінку цю зустріла. Давай співати разом, не журитись, Не плакати давай, а […]...
- Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
- Ольга Анцибор – Муза Меня сегодня муза посетила. Стихи я написала – просто клас! Скажи, мой друг, тебя я удивила, А может быть, читатели, и Вас? Она ко мне и раньше приходила, Нашептывала тихо – Запиши! Стихи же мне впервые подарила, Я записать успела их в тиши. Сказала Музе я: – Прошу – останься, Побудь со мной, подольше поживи. […]...
- Ольга Анцибор – Зустріч в дорозі Перон ряснів людьми. Щойно динамік гугнявим застудженим голосом сповістив про прибуття електропотяга, якого з нетерпінням чекав людський натовп. Хтось побіг по перону назустріч потягу, що виповзав з-за горизонту, мов велика сороканіжка. Я спокійно спостерігала за двома жіночками, що давно привернули мою увагу. Старша була середнього зросту, трохи повновида білявка, а молодша – висока і струнка […]...
- Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
- Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
- Ольга Анцибор – Пам’яті О. О Олександр Омельченко – ім’я це Пам’ятає кожен, хто хоч раз Цей поріг переступав, одначе, Вже його немає серед нас. Ми сумуєм і баян скучає, Вже ніхто до рук його не брав, Бо ніхто вже, мабуть, не заграє Так, як Олександр на ньому грав. Чи концерт, чи просто вечорниці, Зустріч друзів десь під вечорок, Грав він […]...
- Ольга Анцибор – Вірші Подруга мене якось запитала Де в мене здібності такі взялись? І чи раніше я вже щось писала, Чи несподівано ці вірші полились? Мені й самій цього не зрозуміти, Я думаю про це з недавніх пір. А вірші йдуть і ніде їм подітись, Вони самі лягають на папір. Вони летять, наче пташки до неба, Вони пливуть, […]...
- Ольга Анцибор – Осінь Сивина вже скроні посріблила, Листопадами літа летять, І в душі кохання відболіло, А на серці тиха благодать. Осені п’янке зачарування Вабить зір, нашіптує слова, Як юнак дівчині про кохання Пісню тихим голосом співа. Фарб осінніх буйне розмаїття, Золото й бурштини є у нім, Ще зими далеко лихоліття, Пахне ще дитинством сизий дим. Листям жовтим сповнене […]...
- Ольга Анцибор – Зачарована Я заворожена, Я зачарована, До тебе, гожого, Навік прикована. Очима синіми, Руками грішними, До тебе сильного, До тебе ніжного. Приїдь же, милий мій, Зігрій обіймами. З тобою лихо ми Удвох обійдемо. З тобою довгий час Буду щасливою, Любов впаде на нас Літньою зливою. Впаде рясним дощем І завірюхою, Осіннім листячком, Лиш не розлукою, Лише не […]...
- Ольга Анцибор – Заздрість В багатстві й розмаїтті почуттів Я перевагу віддаю коханню, Але і співчуття й правдивий гнів В житті займають місце не останнє. Ціную вірність я і щиру радість, Любов до ближніх, відданість ціную. Ненавиджу і зневажаю заздрість, Ту чорну заздрість, що життя руйнує. Нещасні всі, що заздрістю хворіють Вона їм душу їсть, як ржа залізо. Радіти […]...
- Ольга Анцибор – Сніг Твої сліди засипав сніг. Ти був в моїм житті, чи снився? Твій образ наяву чи в сні В тумані сивім розчинився? В моїй душі щемка печаль, Сум, гіркота і спогад грішний, І жаль мені, так щиро жаль, Що сніг засипав погляд ніжний. Не бачу вже твоїх очей, Лиш голос чую в телефоні, І тане шал […]...
- Ольга Анцибор – Помилка Стою з тобою в соняшниках пишних, До тебе пригортаюсь жартома, Пробач, коханий, що усе так вийшло, Помилки припустилась я сама. Помилка, що тебе я покохала, Помилка, що про це тобі кажу, Не жартома тебе я обіймала, Мені здавалось – світ в руках держу. Мені здалося – сонце прихилилось, Побачила я небо в тих очах, Що […]...
- Ольга Анцибор – діти мої Життя іде, тече, летить, Хворіють доньки, син чекає. Як серце матері болить Ніхто з дітей цього не знає. Не треба знати їм цього, Нехай живуть, життю радіють. Вони – цвіт серденька мого, Про долю їм щасливу мрію. До них я сонце прихилю, У спрагу їм джерельцем стану. Я так дітей своїх люблю, Що зірку їм […]...
- Ольга Анцибор – Не пара Ми зустрілись з тобою, Наче радість з журбою, Довго-довго в розлуці жили. Ти хотів мандрувати, Я хотіла співати, Ми по різних дорогах ішли. А тепер ми не пара, Ми давно вже не пара І росточок кохання зачах. Смак гіркий поцілунку, Як отруйного трунку, Догорає у нас на вустах. Я забуду образи, Не згадаю ні разу, […]...
Нарис головатий став поштовхом для написання твору.