Ольга Анцибор – Осінь

Сивина вже скроні посріблила,
Листопадами літа летять,
І в душі кохання відболіло,
А на серці тиха благодать.

Осені п’янке зачарування
Вабить зір, нашіптує слова,
Як юнак дівчині про кохання
Пісню тихим голосом співа.

Фарб осінніх буйне розмаїття,
Золото й бурштини є у нім,
Ще зими далеко лихоліття,
Пахне ще дитинством сизий дим.

Листям жовтим сповнене подвір’я,
Мудрістю наповнене життя.
Осінь – це природи надвечір’я,
Осінь – це вінець всього буття.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Осінь