Ольга Анцибор – Розмова з батьком

Тату, вставай, твоє свято сьогодні,
Грає оркестр і співають пісень,
День Перемоги – тріумф всенародний,
Зустрічей, спогадів, пам’яті день.

Йдуть ветерани рядами рідкими,
Їх усе менше і менше стає,
Жаль, що тебе вже немає між ними,
Тужить душа, плаче серце моє.

Люди у радості, люди в скорботі,
Ехо війни в кожнім домі живе.
День Перемоги зустрінем в роботі,
Виросло вже покоління нове.

Ось твоя внучка голівку схилила,
Пам’ять про муки твої їй болить,
Пам’ять про мужність, відвагу і силу,
Ти воював,

щоб змогла вона жить.

В юні роки, у роки повоєнні
Тяжко тобі довелося трудитись,
Мав ти в душі сподівання таємні,
Прагнув до знань ти, так мріяв учитись.

Та не судилось, розруха і голод,
Завжди в роботі, весь час ти при ділі.
Діти, що мерзли роздягнені в холод,
Ятрились рани в душі і на тілі.

Скільки ж страждань тобі випало, тату,
Бідність, війна і нацистський полон,
Горя багато, та й щастя багато,
Внуків у тебе уже батальйон.

З нами ти, тату, в серцях наших вічно,
В день Перемоги до тебе йдемо,
Біля могили запалюєм свічку,
Шану свою ми тобі несемо.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars
(1 votes, average: 5,00 out of 5)



Культурна людина якою я бачу.
Ви зараз читаєте: Ольга Анцибор – Розмова з батьком
Copyright © Українська література 2023. All Rights Reserved.