Ольга Анцибор – Художник
Є в мене дві картини на стіні,
Їх мій онук подарував мені,
Він сам картини ці намалював,
І в них свою дитячу душу вклав.
Душа твоя вся сповнена краси,
Ти її людям віддавай, неси.
Яскраве сонце й дощик намалюй,
Красу бентежну людям подаруй.
На полотні усміхнені дівчата,
В воді блакитній жовті каченята,
Палітра фарб милує й вабить зір,
Втопає в зелені бабусин двір.
На іншім полотні у зорях ніч,
Дерева й місяць стали віч-на-віч,
Десь чарівник сховався в темнім полі,
Що ніч розфарбував у синій колір.
Талант художника в картинах цих,
В них і печаль живе й веселий сміх,
Є в них ознаки злетів, творчих мук.
Пишаюсь, що художник – мій онук.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- Ольга Анцибор – діти мої Життя іде, тече, летить, Хворіють доньки, син чекає. Як серце матері болить Ніхто з дітей цього не знає. Не треба знати їм цього, Нехай живуть, життю радіють. Вони – цвіт серденька мого, Про долю їм щасливу мрію. До них я сонце прихилю, У спрагу їм джерельцем стану. Я так дітей своїх люблю, Що зірку їм […]...
- Ольга Анцибор – Не хочу зими Як не хочеться холодів І тріскучих зимових морозів. Хочу місяць щоб молодів І шуміли травневі грози. Хочу дощику і роси, І веселки шовкову стрічку, Хочу ніжного листя краси І води блакитної річку. Хочу хмарок і неба просині, Вітру й сонячної погоди, Лиш не хочу зими та осені Ні в житті своїм ні в природі....
- Ольга Анцибор – Пам’яті О. О Олександр Омельченко – ім’я це Пам’ятає кожен, хто хоч раз Цей поріг переступав, одначе, Вже його немає серед нас. Ми сумуєм і баян скучає, Вже ніхто до рук його не брав, Бо ніхто вже, мабуть, не заграє Так, як Олександр на ньому грав. Чи концерт, чи просто вечорниці, Зустріч друзів десь під вечорок, Грав він […]...
- Ольга Анцибор – Чари літньої ночі Літня ніч – поцілунок шовковий, А повітря, як трунок медовий, Зірки в темному небі прекрасні, Ніби очі коханої ясні. Юний хлопець, міцний, як дубочок, Свою милу привів у садочок, Як берізку її обіймає, Пісню їй про кохання співає. Місяць раптом до них нахилився Пильно в очі обом подивився, І сказав: “Збережіть цю хвилину, Я ж […]...
- Ольга Анцибор – Крізь снігопад… (переклад з Андрея дементьева) Крізь снігопад Пробився ранок. Дерева тихо так стоять, І, засмутившись наостанок, Готуються убір мінять. І серед чарівного бігу Всі щастям спільним сповнені, Із білого полону снігу Вступаєм в царство тиші ми. На лижах ти летиш неначе У тишу снігу- Навздогад. І я тебе уже не бачу Крізь снігопад, Крізь снігопад....
- Ольга Анцибор – душа Кохання палало, кохання горіло, І душу самотню воно мені гріло. Я в небо злітала на крилах прозорих, Світив мені місяць, всміхалися зорі. Я ніжність в очах твоїх бачила, любий. Та раптом розлука, як чорная згуба, Камінням упала, стрілою злетіла, Коханню тендітнії крила побила. Взяла й понесла тебе в дім твій далекий, Ти з нею полинув, […]...
- Ольга Анцибор – доля Ніч темна за вікном і тиша, тиша, Природа спить, земля легенько дише, А я з вікна цю тишу споглядаю І спогади в душі перебираю. Враз ожили вони і ятрять душу, Я перебрати їх до ранку мушу. Дзвенять у серці пам’яті дзвіночки, А на щоках два зрадливі струмочки. Доріг я безліч по життю сходила, Десь ненароком […]...
- Ольга Анцибор – дар Божий Зі мною вперше за життя Трапилось диво – я віршую, Найкращі в світі почуття Я прославляю і віншую. Так довго десь дрімало все В моїй душі, в її глибинах. Слова відточені несе Моїх віршів ріка невпинна. Я славлю труд, любов, красу. Слова збираю по краплині. Здається – крила піднесу І пташкою у вир полину. Ці […]...
- Ольга Анцибор – Рідне місто моє Я заблукала у часі і в просторі, Йду я по місту, по вулиці йду, Десь тут мій дім, і знайти його просто так, Я пошукаю і може знайду. Місто моє, таке рідне і затишне, Сквери і вулиці, річка й мости, Я заглядаю у день його завтрашній, Дім свій у ньому я хочу знайти. Та не […]...
- Ольга Анцибор – Нектар кохання Ми кохання нектар Смакували з тобою, Був солодким, як мед Цей чарівний напій. Був гарячим, як жар, Був сумним, бо з журбою, Був холодним, як лід Трунок цей чарівнийє Ми на крилах кохання У небо злітали, І на землю, як ласку Скидали зірки. Ми, сп’янілі бажанням, Хмаринками стали І полинули в казку На довгі роки....
- Ольга Анцибор – Ода подрузі Я про жіночу дружбу вже писала Та тема ця хвилює мене знов, У всі часи я дружбу шанувала – Це як води ковток, це як любов. Я рада, що таку подругу маю, З якою в бій і в розвідку піду. Я Господу молюсь, його благаю, Щоб дав їй щастя, щоб відвів біду. Ця жінка ділова, […]...
- Ольга Анцибор – Чи була ти в моєму житті?.. (переклад з Андрея дементьева) Чи була ти в моєму житті? Чи приснилась… Може я все придумав, І ти – це міраж. І минуле твоє Мовби вицвілий знімок, І минуле моє – Найкрутіший віраж. Якщо раптом з тобою Побачимось десь ми, Я тебе не впізнаю І ти не впізнай, Бо вже дуже давно Відцвіли наші весни Й забуттю залишили Весь […]...
- Ольга Анцибор – Ніч без сну Після спекотного літнього дня вечір здавався дуже прохолодним. В майці та коротеньких шортах вже було зябко, аж мурашки ганяли по оголеному тілу. Хотілося до хати, під ковдру, з пультом в руці відволіктись на чуже життя на екрані, бо своє – гірке й безрадісне, з постійними невдачами та ляпасами – набридло. А сьогодні ж неділя, і […]...
- Ольга Анцибор – Лист коханому (новела) Привіт сонечко моє, щастя моє! Наша розлука така довга і болісна, так хочеться її скоротити і я вірю, що мій лист зробить розлуку коротшою. Вже давно сиджу я над відкритим зошитом і не можу зібрати думки докупи. Вони рояться в голові, наскакують одна на одну, а мені необхідно припинити їх хаотичний танок, щоб так […]...
- Ольга Анцибор – Любов тут не живе Електричка наближалася до столиці. Надія нервувалася. Вона їхала на нову роботу. На жаль, відпочинок після п’ятнадцять діб попередньої роботи був зовсім коротким – лише чотири дні. Не встигла відіспатися, насолодитися тишею і знову вперед – в невідомість. Цього роза робота чекала не в Києві, а в “Царському Селі”, за кілька десятків кілометрів від столиці. Нові […]...
- Ольга Анцибор – Очі В тобі я хочу зачіпати Найтонші струночки душі, А ще тобі подарувати Щойно народжені вірші. Я їх писала опівночі, Кохання вклала я у них. Я уявляла твої очі Серед усіх очей земних. Вони найкращі, найтепліші, Вся синь небесна в них живе. Вони прекрасні, наймиліші, Щоразу є в них щось нове. Зачарування, здивування, Тепло в них […]...
- Ольга Анцибор – Ніч Потяг мчить крізь засніжену ніч, Він везе мене з рідного міста, Я із болем своїм віч-на-віч І думкам в голові моїй тісно. В скроні стукають сотні питань, За вікном заметіль не стихає. В полі сніжнім займається рань, Але відповідей немає. Ніч без сну добігає кінця, До столиці підходить мій потяг. Без надії дорога оця, Вихолоджує […]...
- Ольга Анцибор – Зустріч в дорозі Перон ряснів людьми. Щойно динамік гугнявим застудженим голосом сповістив про прибуття електропотяга, якого з нетерпінням чекав людський натовп. Хтось побіг по перону назустріч потягу, що виповзав з-за горизонту, мов велика сороканіжка. Я спокійно спостерігала за двома жіночками, що давно привернули мою увагу. Старша була середнього зросту, трохи повновида білявка, а молодша – висока і струнка […]...
- Ольга Анцибор – С. І В слухавці твій голос пролунав, В серці зачепив струну печальну. Ти колись кохання розтоптав, І мене ти відштовхнув безжально. Ким тоді для тебе я була? Та ніким, ну просто так – знайома, Я ж страждала, спати не могла, Цілу ніч блукала я по дому. Дім порожній, по кутках печаль, І самотність загляда у вікна. А […]...
- Ольга Анцибор – Ніч кохання Я мрію про шалену ніч кохання, Я нею марю і покірно жду. Поклич мене вночі, чи може зрання І я до тебе прилечу, прийду. Між нами відстань – кроками не змірять, Та серце вмить її перелетить, Воно ж кохає віддано і щиро Та від розлуки довгої болить. Розлука ця закінчиться вже скоро, І я приїду […]...
- Ольга Анцибор – Бажання Ну чому я завжди неможливого хочу? Хочу бачити барв пом’яну красу, Зірку ясну з небес діставати щоночі, Пити з квітів, як з келиха срібну росу. Щоб у світі повік лиш добро панувало І щасливо всі люди в цім світі жили, Щоб уміли дружити, щоб вірно кохали, До ста років, щоб всі молодими були. Кожен дім, […]...
- Ольга Анцибор – Благання Подаруй мені щастя краплинку, І хоч трішечки радості дай. Ти змахни мені з вії сльозинку, Покохай же мене, покохай. Простягни мені руку, коханий, Доторкнися до серця мого. Мій єдиний, мій любий, жаданий Так чекаю кохання твого. І хоч як я тебе не благаю, Не молю тебе навіть вві сні, В твоїм серці кохання немає, Не […]...
- Ольга Анцибор – Освідчення Кілометрів багато між нами лягає, А між душами нашими злива рясна. Серце плаче в розлуці, а біль не стихає, Бо не прийде кохання квітуча весна. Ні, не прийде весна, бо попереду осінь, Чорнобривцями й листям багряним п’янить. Але небо дарує нам сонячну просинь І промінчик гарячий на землю летить. Осінь може ще бути тепліша за […]...
- Ольга Анцибор – Моя Україна Є на світі прекрасна країна, Де мій дід народився і я. Батьківщина моя – Україна, Славна, вільна, квітуча земля. Мова лагідна в нас, солов’їна, Як джерельце дзвінкої краси, Під вікном кучерява калина, Хилить віти, важкі від роси. В полі жита колосся налите, В лісі сосни й могутні дуби, А в колисці дитятко сповите, Хай воно […]...
- Ольга Анцибор – Жінка Жінка йде по вулиці красива, Впевнена й легка її хода. Жінка йде по вулиці щаслива, Вже не юна – просто молода. Рання сивина лягла в волосся, Сум і радість хлюпають з очей, В тих очах я бачу, чи здалося Світло дня і темряву ночей. Ближче підійшла – ні, не здалося, Жінка і весела і сумна, […]...
- Ольга Анцибор – Мамі Я прийду до тебе з поцілунком, Мамочко ріднесенька моя, Обдарую скромним подарунком, З святом привітаю тебе я. З днем народження, моя хороша. Щоб не знала більше ти журби, Хай чекає ще зими пороша, Не фарбує скроні хай тобі. Мамо, відтепер давай забудем Все погане, наче й не було. Хай тебе всі поважають люди І в […]...
- Ольга Анцибор – Розчарування Я не чекаю зустрічі з тобою, І радості від зустрічі немає, Бо не прийшлось напитися любов’ю, В душі моїй кохання помирає. В твоїх очах я вже тепла не бачу Кохання не було у нас ніколи, Намалювала я його, неначе Веселку чарівну в зеленім полі. Тебе я вимріяла й наділила Прекрасними, як сонце почуттями. Кохала я […]...
- Ольга Анцибор – Чекання Я тебе виглядаю, коханий, Із далеких і близьких доріг, Я благаю тебе, довгожданий, Щоб прийшов ти до мене, прибіг. Я крізь дощ простягну тобі руку, Другу руку крізь спеку подам. Перебуду я довгу розлуку, Бурям наперекір і вітрам. І нехай вітер дме тобі в спину, Буря стихне хай, Сонце сія, Щастя й радість безкраю, невпинно […]...
- Ольга Анцибор – Вишиванка Я тримаю в руках вишиванку, Квіти пещу, неначе у сні – Мама шила до самого ранку І співала сумнії пісні. Я пісні ті душею вбирала І співала із мамою вдвох, Нитку мамі у голку вселяла І дивився на нас з неба Бог. Ось і доня моя в вишиванці, Що зіткала бабуся із снів, Посміхається сонечку […]...
- Ольга Анцибор – Біль Душа порожня, вихололо серце, І порожнечу цю заповнив біль – Такий пекучий і такий нестерпний, Він рану розтинає звідусіль. А рана так болить і кровоточить, Терпіти біль цей вже немає сил, Неначе чорний птах біду пророчить, Крильми він вогник в серці загасив. Відкину ці пророцтва – розігнуся, Розправлю плечі, руки підійму, З нещасної в щасливу […]...
- Ольга Анцибор – Синові Знов лягає дорога Від воріт, від порога, Чи здолаю її, чи пройду? Я піду, я поїду, Відведу лиху біду, Може щастя синочку знайду. Вийду я в чисте поле, Сину, сину, соколе, Я до серця тебе пригорну. Буду мрію плекати, Буду Бога благати, Щоб додому тебе повернув. Моє серце втомилось, Мої ніженьки збились, Та в дорогу […]...
- Ольга Анцибор – Вчительці Дорога Мотроно Миколаївно, Незабутня вчителько моя. Це до Вас, моя кохана ластівко, Серцем і душею лину я. Я прийшла подякувати щиро За прекрасний благородний труд. Зичу Вам здоров’я, щастя, миру, Правнуки щоб народились тут. Ми самі уже життям побиті, Фарбою маскуєм сивину, Та для Вас ми завжди милі діти, З Вами зустрічаємо весну. Хай цих […]...
- Ольга Анцибор – Подяка Я щиро дякую Творцю, Що жінку він створив оцю, Що дав їй розум, дав їй вроду, І душу, чистую як воду. Що дав високі почуття, І здатність дав творить буття, Дав ласку, ніжність і наснагу, Любов їй дав і дав повагу. Дав їй дітей розумних, гарних, Злет мрії до висот безхмарних, І творчість їй у […]...
- Ольга Анцибор – Різдво Вже два тисячоліття на Землі Це день приносить радості багато, В великім місті і в малім селі Різдво святкують, як найбільше свято. В цей день Господь послав нам Свого Сина, І зірка в небі ясна засіяла, Бо не звичайна це була дитина, Вона прийшла, щоб правда в світі стала. Та Ірод, цар Юдейський, злий, жорстокий […]...
- Ольга Анцибор – Чудесний сон Я сон сьогодні бачила чудесний: Мовби озера, ріки і моря Ввібрали в себе всю блакить небесну, В шовкові шати одяглась земля. Стояла я, ще юна, й милувалась Красою неземною, раєм тим, А хмара чорна тихо насувалась, Тумани залягли, мов сизий дим. І я в одну хвилину постаріла, І погляд мій щасливий враз погас, І коси […]...
- Ольга Анцибор – Муза Меня сегодня муза посетила. Стихи я написала – просто клас! Скажи, мой друг, тебя я удивила, А может быть, читатели, и Вас? Она ко мне и раньше приходила, Нашептывала тихо – Запиши! Стихи же мне впервые подарила, Я записать успела их в тиши. Сказала Музе я: – Прошу – останься, Побудь со мной, подольше поживи. […]...
- Ольга Анцибор – Життя Мудрість життєва і щастя кохання, Радість від зустрічі, біль розставання, Сльози вдови, сміх дитини малої, Взимку сніги, первоцвіти весною. Осінь бурштинами листя фарбує, Літо веселками зір нам милує, Дівчина сонце затьмарить красою, Станом струнким. золотою косою. Все це життя – швидкоплинне і чисте, Це почуттів кольорове намисто, Лине життя, швидко вгору злітає, В різних людей […]...
- Ольга Анцибор – Рідний дім Вишня цвіте біло пінно, Землю вкрива пелюстками, Хочу хоч на хвилину В рідний наш дім, до мами. Двір і батьківський ганок, Стежка між трав шовкових, Сонце дарує ранок І аромат медовий. Квітне тюльпан багряно, Білих нарцисів хмарка, Роси, що впали рано, Жадібно п’є фіалка. Лину до отчого дому, В домі від щастя тісно, Радість живе […]...
- Ольга Анцибор – Зірка З неба темного зірка падає, Перерізала неба гладь, Листопадами, зорепадами, Ген за обрій літа летять. Я ту зіроньку, я ту іскорку В пожовтілій траві знайду. До берізки золотолистої Зачарована підійду. – Ти, берізонько, ти, лебідонько, Ти літа мої зупини, Горе тяжкеє, лиху бідоньку Із життя мого прожени. Білокора моя перлиночко, Ти розрадь мене, щось скажи, […]...
- Ольга Анцибор – Пріоритети Є цінності у кожної людини, У кожного свої пріоритети, Красу хтось прославляє безупинно, Її давно оспівують поети. І профіль різьблений, і очі волошкові, І стан стрункий, і руки лебедині, І коси юнки ніжної шовкові, І погляд неповторний і єдиний. Найбільша цінність інших – це достаток, Монети дзвін і блиск прикрас коштовних, Столи багаті чи не […]...
Василь стефаник камінний хрест скорочено.